Рішення № 91116273, 13.08.2020, Таращанський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 379/434/20

Провадження № 2/379/291/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2020 року Таращанський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Зінкіна В.І.,

за участю секретаря судового засідання Бакал О.А.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду м. Тараща в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник: адвокат Якименко Олег Васильович до Таращанського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа: АТ «Райффайзен Банк Аваль» про зняття арешту з майна (житлового будинку),

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з даним позовом і просить скасувати арешт всього нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 9185010, який було накладено 27.10.2009 року реєстратором: Київська обласна державна філія державного підприємства «Інформаційний центр» накладено арешт нерухомого майна, а саме - житловий будинок, що розташований за адресою по АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач, вважаючи, що безпідставно накладеним арештом на нерухоме майно його померлого батька порушуються його як спадкоємця законні права щодо вільного користування та розпорядження своїм майном, є перешкодою для отримання ним свідоцтва про право на спадщину за законом, останній звернувся до суду з даним позовом.

Відповідачем не було подано відзив на позовну заяву.

В судове засідання позивач та його представник не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належно. Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги просить задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, подав заяву з проханням розглядати справу без участі представника, рішення просять прийняти на розсуд суду.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, подав заяву з проханням розглядати справу без участі представника.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази по справі в їх сукупності, приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача - ОСОБА_2 , який до дня смерті був зареєстрований та проживав за адресою по АДРЕСА_1 . Місцем відкриття спадщини після його смерті є село Ківшовата Таращанського району Київської області. Дане підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , яке видане 17 квітня 2019 року Виконавчим комітетом Ківшоватської сільської ради Таращанського району у Київській області (а.с.13).

На день смерті батьку позивача належав на праві особистої власності житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою АДРЕСА_1 , 1965 року побудови. Дане підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно за № 189817292 від 22.11.2019 року, де одноособово власником житлового будинку вказаний померлий ОСОБА_2 , виписками з погосподарської книги за № 1672 Ківшоватської сільської ради Таращанського району Київської області (а.с. 9-12).

Позивач, маючи намір прийняти спадщину, в тому числі і вищезазначений житловий будинок, як спадкоємець першої черги за законом, звернувся до приватного нотаріуса Таращанського районного округу Київської області Федкевич Н.М. За його заявою приватним нотаріусом було заведено спадкову справу після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Інші спадкоємці за законом та заповітом після смерті ОСОБА_2 відсутні (а.с.16). Проте, у видачі позивачу Свідоцтва про право на спадщину за законом на належний спадкодавцю житловий будинок, постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії за № 58/02-14 від 27.02.2020 р, позивачу було відмовлено, в зв`язку з тим, що на даний житловий будинок, що розташований за адресою по АДРЕСА_1 накладено арешт (а.с.17).

Так, згідно інформаційної довідки №189161499 Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, реєстраційний номер обтяження: 9185010, зареєстровано 27.10.2009 року реєстратором: Київська обласна державна філія державного підприємства «Інформаційний центр» МЮУ, на підставі виконавчого листа, 2-208 від 01.06.2009 виданого Таращанським районним судом, стягнення боргу позики, накладено арешт на житловий будинок, що розташований за адресою по АДРЕСА_1 .

При цьому, обтяжувачем є відділ ДВС Таращанського РУЮ, а власником об`єкта обтяження зазначена - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , колишня дружина померлого батька позивача.

Проте, зважаючи на ту обставину, що даний житловий будинок є особистим майном батька позивача, що стверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за № 189817292 від 22.11.2019 року, який був набутий ним задовго до шлюбу з ОСОБА_3 , остання не являється його співвласником, а тим паче власником.

Так, житловий будинок побудований в 1965 році, а шлюб був укладений 31 травня 1992 року (актовий запис за № 06), що підтверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб, за № 00024868147 від 10.12.2019 року (а.с.10) та розірвано 12.11.2004 року актовий запис за № 103 (а.с.15). Арешт же на житловий будинок батька позивача було накладено у 2009 році. Тобто, на час відкриття виконавчих проваджень ОСОБА_3 навіть не була вже членом сім`ї батька позивача - ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Будинок був особистою власністю померлого батька позивача, а не спільною сумісною власністю подружжя. А боржником при цьому за виконавчим листом є саме ОСОБА_3 .

Крім того, згідно довідки № 1124/15.16-41 від 16.01.2002 року, виданої Таращанським районним відділом державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який проживав в с. Ківшовата Таращанського району Київської області, згідно перевірки книг обліку виконавчих проваджень, переданих державним виконавцям та даних АСВП, боржником у Таращанському РВ ДВС не був.

Зважаючи на викладені обставини, необхідності залучати інших відповідачів по справі немає.

Таким чином, суд приходить до висновку, що на належний ОСОБА_2 вищезазначений житловий будинок накладено арешт безпідставно, чим порушені спадкові та майнові права позивача, як спадкоємця за законом першої черги після смерті батька, щодо володіння, користування та розпорядження власністю.

Стаття 1268 ч. 5 ЦК України передбачає, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

В зв`язку з тим, що арешт на майно, а саме на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою АДРЕСА_1 , на даний час не скасований, що є перешкодою для оформлення своїх спадкових прав на нього, і як наслідок вільного користування та розпорядження своїм майном, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 41 Конституції України передбачено непорушність права приватної власності. Непорушність права власності полягає в його недоторканості, а в водночас і в недоторканості самого майна власності. Всі особи мають утримуватися від безпідставного заволодіння майном власника та завдання йому шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Згідно ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 60 Закону України Про виконавче провадження особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника. З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

Відповідно до пункту 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 03 червня 2016 року Про судову практику в справах про зняття арешту з майна позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику.

Статтею 1 Першого протоколу до конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року №475/97 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини 1950 року та основоположних свобод. Першого протоколу та протоколів № 2, 4. 7. та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

За положеннями ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» (діючого на момент закінчення) у разі якщо у виконавчому провадженні держаним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого провадження до суду або іншого органу(посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про знаття арешту, накладеного на майно боржника.

За положеннями ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження» від 05.10.2016 у разі закінчення виконавчого провадження, припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійсненні державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку з завершенням виконавчого провадження.

Враховуючи вищевикладене, що батько позивача не є боржником у виконавчому провадженні з приводу якого і виникло обтяження щодо належного йому житлового будинку, таким була колишня його дружина - ОСОБА_3 , яка не являлася співвласником житлового будинку, на який накладено арешт, що подальше існування арешту є порушенням його прав як власника майна, в порядку спадкування, та становитиме для нього лише надмірний тягар у оформленні своїх спадкових прав на цей будинок після смерті свого батька, як єдиний його спадкоємець першої черги, суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 3, 12, 13, 19, 77, 78, 81, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 352, 354 ЦПК України, п. 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», ст.ст. 316, 319, 321, 391 ЦК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , до Таращанського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (ЄДРПОУ 34233247, місцезнаходження: вул. Паркова, 20 м. Тараща Київської області, 09501), третя особа: АТ «Райффайзен Банк Аваль» (ЄДРПОУ 14305909, місцезнаходження: вул. Лєскова, 9 с. Київ, 01011) про зняття арешту з майна (житлового будинку) - задовольнити повністю.

Скасувати арешт всього нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 9185010, який було накладено 27.10.2009 року реєстратором: Київська обласна державна філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, на підставі виконавчого листа, 2-208 від 01.06.2009, виданого Таращанським районним судом, на житловий будинок, що розташований за адресою по АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Відповідно до п. 3 розділу ХІІ Прикінцевих положень Цивільного процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

У відповідності до п.п. 15.5) п. 15 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції, яка набрала чинності з 15.12.2017, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Таращанський районний суд Київської області.

Головуючий:В. І. Зінкін