Рішення № 91115183, 21.08.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2020 року Справа № 280/3698/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання: Стовбур А.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.166; код ЄДРПОУ 43143945),

про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Запорізькій області), у якій позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не приведенні у відповідність облікових даних інформаційної системи органу доходів та зборів та інтегрованої картки позивача, шляхом виключення боргу на суму 29293,44 грн. та зобов`язати відповідача виключити з інтегрованої картки позивача, нарахований борг з єдиного внеску в розмірі 29293,44 грн., оскільки позивач не є фізичною особою-підприємцем, та закрити її

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 24.02.2020 отримав вимогу відповідача про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 17.02.2020 №Ф-6429-50 на суму 29 293,44 грн. Не погодившись із вказаною вимогою позивач оскаржив її до Державної податкової служби України. Рішенням Державної податкової служби України від 06.04.2020 скасовано вказану вимогу та зобов`язано відповідача привести у відповідність облікові дані інформаційної системи органу доходів і зборів та інтегровану картку платника згідно вимог чинного законодавства. На виконання вказаного рішення контролюючий орган скасував вимогу про сплату боргу, однак не привів у відповідність інтегровану картку позивача. Таким чином адміністративне оскарження не призвело до поновлення його порушених прав. Звертає увагу, що він не має статусу фізичної особи-підприємця, у зв`язку з чим йому безпідставно нараховано в інтегрованій катрці недоїмку зі сплати єдиного внеску у сумі 29 293,44 грн. Просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 09.06.2020 відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче засідання на 02.07.2020.

02.07.2020 представником ГУ ДПС у Запорізькій області подано відзив на позовну заяву (вх.№30422), у якому він зазначає, що з 30.03.2004 ОСОБА_1 перебуває на податковому обліку як фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування. В порушення положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI) позивачем у період здійснення підприємницької діяльності не сплачувався єдиний внесок. Заборгованість зі сплати єдиного внеску становить 29 293,44 грн. Просить у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду від 02.07.2020 відкладено підготовче засідання на 05.08.2020.

10.07.2020 представник позивача подав відповідь на відзив на позовну заяву (вх.№31845), в якій зазначає, що відповідачем до суду не надано жодних доказів, на підставі яких позивача взято на облік як фізичну особу підприємця на загальній системі оподаткування, у зв`язку з чим твердження відповідача про реєстрацію позивача як фізичної особи-підприємця є безпідставним, а й відповідно дії щодо нарахування єдиного внеску є протиправними.

Ухвалою суду від 05.08.2020 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 13.08.2020.

У судове засідання 13.08.2020 позивач та представник позивача не з`явилися, 12.08.2020 представник позивача звернувся до суду із заявою про розгляд справи у письмовому провадженні.

У судове засідання 13.08.2020 представник ГУ ДПС у Запорізькій області не з`явився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином.

Відповідно до ч.3 ст.194 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи наведене, розгляд справи здійснено у письмовому провадженні на підставі наявних у суду матеріалів.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено наступне.

17.02.2020 ГУ ДФС у Запорізькій області сформувало та направило на адресу позивача вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-6429-50, відповідно до якої станом на 17.02.2020 ОСОБА_1 має недоїмку зі сплати єдиного внеску в сумі 29 293,44 грн.

Вимога сформована на підставі даних інформаційної системи контролюючого органу щодо заборгованості зі сплати поточних нарахувань єдиного соціального внеску, а саме:

- зі строком сплати до 09.02.2018 в сумі 8 448,00 грн. (за 2017 рік);

- зі строком сплати 19.04.2018 в сумі 2 457,18 грн. (І квартал 2018 року);

- зі строком сплати 19.07.2018 в сумі 2 457,18 грн. (ІІ квартал 2018 року);

- зі строком сплати 19.10.2018 в сумі 2 457,18 грн. (ІІІ квартал 2018 року);

- зі строком сплати 21.01.2019 в сумі 2 457,18 грн. (IV квартал 2018 року);

- зі строком сплати 19.04.2019 в сумі 2 754,18 грн. (І квартал 2019 року).

- зі строком сплати 19.07.2019 в сумі 2 754,18 грн. (ІІ квартал 2019 року);

- зі строком сплати 21.10.2019 в сумі 2 754,18 грн. (ІІІ квартал 2019 року);

- зі строком сплати 20.01.2020 в сумі 2754,18 грн. (IV квартал 2019 року).

Позивач скористався правом на адміністративне оскарження та подав до Державної податкової служби України скаргу на вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 17.02.2020 №Ф-6429-50, за результатами розгляду якої Рішенням від 06.04.2020 №12435/6/99-00-08-06-01-06 скаргу позивача задоволено, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 17.02.2020 №Ф-6429-50 скасовано та зобов`язано ГУ ДПС у Запорізькій області привести у відповідність облікові дані інформаційної системи органу доходів і збору та інтегровану картку платника. Рішення обґрунтовано тим, що позивач не зареєстровай як фізична особа-підприємець згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як вбачається з позовної заяви 23.04.2020 позивач звернувся до ГУ ДПС у Запорізькій області із запитом з метою з`ясування результатів виконання рішення контролюючого органу вищого рівня стосовно скасування вимоги про сплачу боргу (недоїмки) №Ф-6429-50 від 17.02.2020 та приведення у відповідність інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 .

Відповідач листом від 15.05.2020 №9897/14/08-01-10-01-10 повідомив позивачу, що на виконання вимог Рішення про результати розгляду скарги ДПС України від 06.04.2020 №12435/6/99-00-08-06-01-06, вимога про сплату боргу (недоїмки) від №Ф-6429-50 від 17.02.2020 скасована. Щодо приведення у відповідність облікових даних позивача, зазначено, що до ГУ ДПС у Запорізькій області не надходила інформація щодо проведення будь-яких реєстраційних дій відносно ОСОБА_1 . Враховуючи відсутність державної реєстрації припинення підприємницької діяльності, ОСОБА_1 не втратив статусу фізичної особи-підприємця, тому відсутні підстави для внесення змін до облікових даних та даних інтегрованої картки позивача. Додатково повідомлено, що за даними інгерованої картки ОСОБА_1 обліковується борг у сумі 29 293,44 грн.

Вважаючи, що адміністративне оскарження вимоги про сплачу боргу (недоїмки) №Ф-6429-50 від 17.02.2020 не призвело до повного захисту порушених прав позивача, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Згідно з п.2 ч.1 ст.1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є:

1) роботодавці:

підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами;

фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців);

фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту);

філії, представництва, інші відокремлені підрозділи підприємств, установ та організацій (у тому числі міжнародні), утворені відповідно до законодавства України, які мають окремий баланс і самостійно здійснюють розрахунки із застрахованими особами;

дипломатичні представництва і консульські установи іноземних держав, філії, представництва та інші відокремлені підрозділи іноземних підприємств, установ та організацій (у тому числі міжнародні), розташовані на території України;

підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення, допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу у зв`язку з вагітністю та пологами, допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства для таких осіб: військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, у тому числі тих, які проходять військову службу під час особливого періоду, визначеного законами України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та «;Про військовий обов`язок і військову службу»; патронатних вихователів, батьків-вихователів дитячих будинків сімейного типу, прийомних батьків, якщо вони отримують грошове забезпечення відповідно до законодавства; осіб, які отримують допомогу по тимчасовій непрацездатності, перебувають у відпустці у зв`язку з вагітністю та пологами і отримують допомогу у зв`язку з вагітністю та пологами; осіб, які проходять строкову військову службу у Збройних Силах України, інших утворених відповідно до закону військових формуваннях, Службі безпеки України та службу в органах і підрозділах цивільного захисту; осіб, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або при народженні дитини, усиновленні дитини; одного з непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів, які фактично здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю, дитиною, хворою на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня, за дитиною, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, якій не встановлено інвалідність, а також непрацюючих працездатних осіб, які здійснюють догляд за особою з інвалідністю I групи або за особою похилого віку, яка за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досягла 80-річного віку, якщо такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства;

інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції (у тому числі постійне представництво інвестора-нерезидента), що використовує працю фізичних осіб, найнятих на роботу в Україні на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем в Україні, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців);

4) фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування;

5) особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності;

5-1) члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах;

15) особи, які беруть добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування;

16) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зовнішніх зносин, уповноважений орган центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період, - за непрацюючого іншого з подружжя працівника дипломатичної служби, який перебуває за кордоном за місцем довготермінового відрядження такого працівника.

Позивач надав до позовної заяви копію Довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру, з якої вбачається, що ОСОБА_1 одержав ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , а також Інформацію з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Міністерства юстиції України, відповідно до якої, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань записів про реєстрацію фізичною особою-підприємцем « ОСОБА_1 », а також записів про реєстрацію фізичною особою-підприємцем за реєстраційним номером облікової картки платника податків НОМЕР_1 , не знайдено.

Судом перевірено інформацію відкритих даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за критерієм пошуку «фізичні особи-підприємці» «код ІПН (індивідуальний податковий номер особи) « НОМЕР_1 », та «Прізвище та/або ім`я та/або по-батькові особи ОСОБА_1 » та встановлено, що за вказаними даними інформація про реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з ідентифікаційним кодом НОМЕР_1 відсутня (електронний ресурс: https://usr.minjust.gov.ua/content/free-search).

Отже в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні відомості щодо реєстрації позивача як фізичної особи-підприємця.

Згідно з п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (тут і в подальшому в редакції станом на момент прийняття винесення оскаржуваної вимоги) державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об`єднання, професійної спілки, її організації або об`єднання, політичної партії, організації роботодавців, об`єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом

Частина 4 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» вмістить перелік відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі про фізичну особу - підприємця, зокрема, п. 7) дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі; п.16) місце зберігання реєстраційної справи в паперовій формі.

Відповідно до ч.1 та ч.3 ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Виходячи зі змісту вказаної норми, суд дійшов висновку про відсутність у позивача статусу фізичної особи-підприємця. Жодного іншого належного та допустимого доказу того, що позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець, до суду не надано.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що відсутність офіційного підтвердження у ОСОБА_1 статусу фізичної-особи у відповідності до положень Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» виключає можливість законного здійснення підприємницької діяльності та отримання відповідних доходів, за відсутності фактичних доказів протилежного, виключає і можливість формальної та фактичної участі позивача у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування за відповідним статусом.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що оскільки позивач на час нарахування в інтегрованій картці позивача сум єдиного внеску, не мав статусу фізичної особи-підприємця, суд вважає, що самостійне визначення контролюючим органом форми діяльності позивача як особи, яка займається підприємницькою діяльністю, а також нарахування на цій підставі єдиного внеску, є протиправним.

Такої позиції дотримується також і контролюючий оргна вищого рівня, який Рішенням за результатами розгляду скарги позивача скасував вимогу про сплату боргу (недоїмки) та зобов`язав відповідача привести у відповідність облікові дані інформаційної системи органу доходів і збору та інтегровану картку платника.

Разом з тим, відповідач такі дії не вчинив та не привів у відповідність облікові дані платника.

Відповідно до частини 2 статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до положень пункту 10 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Європейський суд з прав людини у пункті 75 рішення від квітня 2005 року у справі «Афанасьєв проти України» (заява № 38722/02) зазначив, що обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Суд зазначає, що для ефективного поновлення порушеного права необхідною умовою є існування чіткого зв`язку між правопорушенням та способом захисту права, тобто метою заявлених позовних вимог має бути усунення перешкод у здійсненні права, а її досягненням - визначений спосіб захисту права, який би вичерпував себе. Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

В межах розгляду даної справи судом встановлено безпідставне перебування позивача на час виникнення спірних правовідносин на податковому обліку у відповідача в статусі фізичної особи-підприємця та, як наслідок, безпідставне нарахування контролюючим органом єдиного внеску в інтегрованій картці позивача у розмірі 29 293,44 грн., що також встановлено і контролюючим органом вищого рівня.

За таких обставин, суд вважає, що у межах спірних правовідносин відповідач допустив протиправну бездіяльність, яка виразилась у не здійсненні коригування даних в інтегрованій картці позивача шляхом виключення суми недоїмки з єдиного внеску в розмірі 29 293,44 грн., а належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання відповідача здійснити коригування даних в інтегрованій картці позивача шляхом виключення даної суми, та зобов`язання зняти позивача з податкового обліку, як платника єдиного внеску - фізичну особу-підприємця.

Згідно з положеннями ст.77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до положень ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження поданими до матеріалів справи письмовими доказами, є обґрунтованими, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв`язку із викладеним, понесені позивачем судові витрати на оплату судового збору в розмірі 840,80 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області.

Крім цього, 12.08.2020 представником позивача подану заяву про відшкодування понесених витрат на правничу допомогу у сумі 6 300,00 грн.

Вирішуючи заявлене клопотання, суд виходить з того, що відповідно до положень статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

В обґрунтування понесених витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи надано:

- Договір про надання правничої (юридичної) допомоги від 15.05.2020 №б/н (далі - Договір);

- Додаткова угода №1 від 15.05.2020 до Договору;

- Додаткова угода №2 від 01.07.2020 до Договору;

- Акт прийому-передачі виконаних робіт/наданих послуг від 15.05.2020;

- Акт прийому-передачі виконаних робіт/наданих послуг від 28.05.2020;

- Акт прийому-передачі виконаних робіт/наданих послуг від 02.07.2020;

- Акт прийому-передачі виконаних робіт/наданих послуг від 08.07.2020;

- Акт прийому-передачі виконаних робіт/наданих послуг від 05.08.2020;

- Довідку про підтвердження отримання грошових коштів від 15.05.2020;

- Довідку про підтвердження отримання грошових коштів від 28.05.2020;

- Довідку про підтвердження отримання грошових коштів від 02.07.2020;

- Довідку про підтвердження отримання грошових коштів від 08.07.2020;

- Довідку про підтвердження отримання грошових коштів від 05.08.2020;

- Детальний опис виконаних робіт від 10.08.2020.

Відповідно до пункту 1.1 Договору клієнт ( ОСОБА_1 ) доручає, та адвокат (Шкуліпа І.О) приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором.

Згідно з пунктами 4.1-4.3 договору вартість правничої допомоги та порядок розрахунків сторони визначають додатковою угодою, яка укладається окремо. Результати роботи оформлюються відповідним актом про надання правничої (юридичної) допомоги. Вартість правничої допомоги є гонораром адвоката за надання юридичної допомоги та поверненню не підлягає.

Відповідно до Актів прийому-передачі виконаних робіт/наданих послуг від 15.05.2020, від 28.05.2020, від 02.07.2020, від 08.07.2020, від 05.08.2020 адвокат Шкуліпа І.О. та ОСОБА_1 підписанням цього акту підтверджують виконання сторонами обов`язків по Договору, в частині:

- надання консультацій щодо оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень в судовому порядку, вартість - 300 грн.;

- складання та направлення заяв, запитів до ГУ ДПС у Запорізькій області для отримання додаткових документів, вартість - 400 грн.;

- підготовка документів та складання позовної заяви, вартість -1 600 грн.;

- участь адвоката у судовому засіданні 02.07.2020, вартість - 1 500 грн.;

- підготовка та складання відповіді на відзив, вартість - 1 000 грн.;

- участь адвоката в судовому засіданні 05.08.2020, вартість - 1 500 грн.;

Підписанням вказаного Замовник підтверджує отримання послуг в належній кількості та якості, а виконавець у свою чергу підтверджує оплату роботи.

Відповідно до довідок від 15.05.2020, від 28.05.2020, від 02.07.2020, від 08.07.2020, від 05.08.2020 адвокат Шкуліпа І.О. підтверджує отримання грошових коштів за вищевказані послуги.

Суд звертає увагу, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування останніх.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.09.2019 року у справі № 810/3806/18.

Суд зазначає, позивачем не надано до матеріалів справи документів, що свідчать про оплату витрат пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Додані до заяви довідки про підтвердження отримання адвокатом грошових коштів не є належними документами, які підтверджують оплату витрат на професійну правничу допомогу, оскільки вони не підтверджуюжть факт проведення платіжної операції.

Враховуючи, те, що до матеріалів справи не надано належних документів про оплату витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що заявлені витрати на правову допомогу не підтверджені належними та допустимими доказами, у зв`язку з чим в задоволенні заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 5, 9, 77, 132, 139, 143, 243-246, 255, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Запорізькій області, яка виразилась у не здійсненні коригування даних в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 шляхом виключення суми недоїмки з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 29 293,44 грн..

Зобов`язати Головне управління ДПС у Запорізькій області здійснити коригування даних в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що сплачується, фізичними особами підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування, та особами які провадять незалежну професійну діяльність, шляхом виключення самостійно нарахованої недоїмки в сумі 29 293,44 грн.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Запорізькій області зняти ОСОБА_1 з податкового обліку, як платника єдиного внеску - фізичну особу-підприємця.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 коп.).

У задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач - Головне управління ДПС у Запорізькій області, місцезнаходження: 69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.166; код ЄДРПОУ 43143945.

Повне судове рішення складено 21.08.2020

Суддя М.О. Семененко