Ухвала суду № 91112011, 12.08.2020, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/34355/20-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2020 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва Шапутько С. В., за участю секретаря Янкового Д. В., прокурора Недвиги І. В., захисника Доманського А. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання слідчого першого відділу Управління з розслідування злочинів, вчинених у зв`язку із масовими протестами у 2013-2014 роках, Державного бюро розслідувань Сидоренка Д. О. у кримінальному провадженні № 42016000000002929 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , -

ВСТАНОВИВ:

12.08.2020 слідчий першого відділу Управління з розслідування злочинів, вчинених у зв`язку із масовими протестами у 2013-2014 роках, Державного бюро розслідувань Сидоренко Д.О. звернувся до слідчого судді з вказаним клопотанням.

В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що слідчими Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42016000000002929 від 19.10.2016 за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ст. 340, ч. 3 ст. 365 КК України за фактами постачання з Російської Федерації до Міністерства внутрішніх справ України в січні 2014 року спеціальних засобів, а саме ручних аерозольних гранат підвищеної потужності та безпеки РГР («Рулет ВВ»), ручних аерозольних гранат РГ 60АЗ «Дрейф2», ручних гранат білого диму РДГ-2б, гранат стаціонарного встановлення «Пламя М», ручних світлошумових гранат «Факел С», ручних світлошумових гранат «Заря 2», за відсутності запитів про надання сприяння, передбачених Угодою про співробітництво між МВС України та МВС Російської Федерації від 04.06.2009, та сплати за відсутності підстав - розтрати, грошових коштів в сумі 1 177 203,09 грн. за митне оформлення поставлених Російською Федерацією спецзасобів, чим спричинено шкоду інтересам МВС України.

Вказані матеріали досудового розслідування в частині підозри ОСОБА_1 та інших осіб на підставі ч. 3 ст. 217 КПК України виділені з кримінального провадження № 42014000000000835 від 14.08.2014.

В ході досудового розслідування встановлено, що наказом Міністра внутрішніх справ України від 28.12.2011 №1335 о/с «По особовому складу» ОСОБА_1 призначений на посаду директора Департаменту матеріального забезпечення МВС України із збереженням 7-го рангу державного службовця з подальшим присвоєнням в 2013 році 3 рангу державного службовця.

Директор Департаменту матеріального забезпечення Міністерства внутрішніх справ України ОСОБА_1 , виконуючи покладені на нього обов`язки, користуючись наділеними повноваженнями, обіймав постійно в органі державної влади посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарчих обов`язків, являвся службовою особою, яка у відповідності до вимог ст. 25 Закону України «Про державну службу» займає відповідальне становище.

ОСОБА_1 після призначення на посаду, грубо порушив вимоги п. 1 ст. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР, ст. 3 Конституції України, згідно з якою людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Крім того, ОСОБА_1 , як працівник правоохоронного органу, хибно розуміючи поняття відданості народові України, належного виконання обов`язку працівника правоохоронного органу, перебуваючи на цій посаді удався до фактичного служіння особисто ОСОБА_2 , що виразилось в умисному вчинені службовою особою дій які явно виходять за межі наданих їй прав чи повноважень, в залежності від вказівок Міністра внутрішніх справ України ОСОБА_2 , у тому числі протиправних та злочинних.

Після призначення на посаду Міністра внутрішніх справ України, ОСОБА_2 , будучи однією з найбільш наближених до екс-Президента України ОСОБА_3 особою, виконуючи його протиправні та незаконні вказівки, використовував свої службові повноваження в інтересах сім`ї ОСОБА_3 .

У листопаді 2013 року після прийняття рішення про відмову від підписання Угоди про асоціацію з Європейським Союзом та призупинення у зв`язку з цим Кабінетом Міністрів України процесу підготовки до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Євросоюзом, починаючи з 22.11.2013, у місті Києві на Майдані Незалежності розпочалися безстрокові збори громадян на підтримку європейського вектора зовнішньої політики України.

Бажаючи припинити зазначені збори та інші волевиявлення громадян, ОСОБА_3 у період з 22 до 30 листопада 2013 року, використовуючи повноваження Президента України, в порушення вимог ст. 34 Конституції України, організував силовий розгін правоохоронними органами учасників мирних зборів на Майдані Незалежності.

Реакцією на незаконний силовий розгін стали масові акції протесту на Майдані Незалежності, учасники яких, поряд із протестами проти рішення уряду та екс-Президента щодо зміни зовнішньополітичного курсу України, протестували проти злочинних дій працівників міліції та представників влади, які організували, здійснили чи допустили свавілля стосовно мирних мітингувальників.

Не бажаючи міняти обраний ним курс зовнішньополітичного розвитку України, екс-Президент України ОСОБА_3 за невстановлених слідством обставин дав незаконну вказівку екс-Міністру внутрішніх справ України ОСОБА_2 та керівникам інших правоохоронних органів чинити силову протидію мітингувальникам у їх волевиявленні.

На виконання злочинних вказівок, протягом листопада 2013 року - лютого 2014 року Міністр внутрішніх справ України ОСОБА_2 та його заступник ОСОБА_4 , інші вищі службові особи правоохоронних органів і особи з їх оточення неодноразово організовували застосування працівниками спецпідрозділу МОП «Беркут» та внутрішніх військ МВС України надмірних силових заходів до протестуючих, в тому числі із застосуванням фізичної сили та спеціальних засобів.

Діючи на виконання незаконних вказівок екс-Президента України ОСОБА_3 , у невстановлений слідством час у січні 2014 року, Міністр внутрішніх справ України ОСОБА_2 , перебуваючи в приміщенні Міністерства за адресою: м. Київ, вул. Богомольця, 10, перевищуючи свої службові повноваження, умисно вчиняючи дії, які явно виходили за межі наданих йому прав чи повноважень, порушуючи Закон України «Про міліцію» та інші нормативні акти, з метою припинення протестних акцій шляхом застосування фізичного насильства до їх учасників, спричинення їм тілесних ушкоджень та їх залякування, дозволив працівникам правоохоронних органів надмірне застосування до мітингувальників спеціальних засобів, що перебували в арсеналі органів внутрішніх справ, а також разом з іншими невстановленими особами вирішив у незаконний спосіб озброїти правоохоронців, що протидіяли протестам спеціальними засобами посиленої дії.

Діючи з метою реалізації свого незаконного рішення, ОСОБА_2 за невстановлених слідством обставин, домовився із МВС Російської Федерації про надання на користь МВС України низки спеціальних засобів. Зазначена домовленість, всупереч ст. 5 Угоди про співробітництво між Міністерством внутрішніх справ України та Міністерством внутрішніх справ Російської Федерації від 04.06.2009 (далі - Угода), належним чином оформлена не була.

Тоді ж, у січні 2014 року, з метою реалізації свого злочинного наміру, ОСОБА_2 , перевищивши свої службові повноваження, доручив наближеним до нього заступникам Міністра внутрішніх справ України ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , а також директору Департаменту матеріального забезпечення МВС України ОСОБА_1 , всупереч зазначеній Угоді організувати постачання спеціальних засобів посиленої дії виробництва Російської Федерації для їх використання під час силового розгону протестувальників у місті Києві та внесення Кабінетом Міністрів України змін до Правил застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку в частині, що стосується можливості застосування для силового розгону поставлених із Російської Федерації спеціальних засобів.

При цьому ОСОБА_2 , в силу займаної ним посади Міністра внутрішніх справ України знаючи, що фінансування діяльності Міністерства здійснюється за рахунок коштів включених до кошторису МВС України, які ввірені йому, як керівнику, у розпорядження, усвідомлюючи, що без сплати митних платежів поставлені із Російської Федерації спецзасоби не будуть розмитнені і відповідно, не можуть бути використані для придушення акцій протесту, дав вказівку здійснити митні процедури щодо спеціальних засобів поставлених з Російської Федерації за рахунок коштів МВС України, розуміючи, що це спричинить їх безповоротне зменшення на рахунках установи та унеможливить використання на інші цілі. Таким чином, ОСОБА_6 , діючи на користь екс-Президента України ОСОБА_3 з метою підвищення ефективності протидії масовим протестам, а також на користь інших підпорядкованих фізичних та юридичних осіб, організував розтрату майна МВС України.

ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , будучи службовими особами центрального органу виконавчої влади, підпорядкованими екс-Міністру внутрішніх справ України ОСОБА_2 , діючи з особистої зацікавленості, бажаючи сформувати у нього враження про себе, як про виконавських працівників, погодилися на спільне із ОСОБА_2 вчинення злочинів, виступивши співвиконавцями у перевищенні ним службових повноважень та пособниками у розтраті майна МВС України.

Реалізуючи спільний з іншими співучасниками злочинний намір, ОСОБА_2 , вчиняючи дії, спрямовані на забезпечення незаконної поставки на територію України спеціальних засобів з території Російської Федерації, дав вказівку ОСОБА_1 особисто вилетіти до м. Москви та у МВС Російської Федерації отримати спеціальні засоби.

ОСОБА_1 , діючи за вказівкою ОСОБА_2 , за попередньою змовою із ним та іншими співучасниками, вибув у Російську Федерацію, звідки 21.01.2014 під його супроводом літаком цивільної авіації Ан-12, реєстраційний номер повітряного судна UR-CAN, рейс номер НОМЕР_1 , за маршрутом аеропорт «Чкаловський» Російська Федерація до аеропорту «Київ» (Жуляни), за накладною Міністерства внутрішніх справ Російської Федерації №ЦБ/2-1 від 21.01.2014 було доставлено спеціальні засоби виробництва Російської Федерації в кількості 6020 штук, а саме: виріб «Факел-С» (2013 р.в.) 1050 штук, виріб «Заря-2» (2013 р.в.) 480 штук, виріб «Пламя-М» (2013 р.в.) 480 штук, ручні димові гранати білого диму РДГ-2 (2009 р.в.) 2520 штук, ручні дратівливі гранти РГР (2009 р.в.) 495 штук, ручні дратівливі гранати підвищеної потужності та безпеки (2011 р.в.) 495 штук, ручні аерозольні гранати «Дрейф-2» (2013 р.в.) 500 штук. Розвантаження доставлених спеціальних засобів на території аеропортів, організація надання транспорту та особового складу для супроводження цих вантажів, подальша їх доставка до місця зберігання, визначеного ОСОБА_2 , також була організована та забезпечена ОСОБА_1 .

Після доставки 21.01.2014 першої частини зазначеного вантажу, ОСОБА_4 , будучи службовою особою, перевищуючи службові повноваження, діючи за попередньою змовою із ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 з метою розтрати майна МВС України, достеменно знаючи, що у відповідності до вимог п. 3 постанови Кабінету Міністрів України № 1807 від 20.11.2003 «Про затвердження Порядку здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів військового призначення», що для розмитнення товарів зазначеної категорії суб`єкт поставки зобов`язаний надати митним органам дозвіл Державної служби експортного контролю України (далі - Держекспортконтроль) на їх імпорт, у невстановлений слідством час 22.01.2014, у невстановленому місці власноручно підписав лист №1118/Рт та заяви №1, №2 на адресу Держекспортконтролю про надання дозволу на імпорт ввезених із Російської Федерації спецзасобів. На підставі зазначених підписаних ОСОБА_4 листа і заяв, того ж дня МВС України було надано дозвіл на імпорт зазначених товарів, які поряд з іншими документами були надані митним органам і стали підставою для їх розмитнення та сплати митних платежів.

В свою чергу заступник Міністра внутрішніх справ України ОСОБА_5 , будучи службовою особою, достовірно знаючи, що за відсутності відповідних запитів МВС України до МВС РФ, постачання спецзасобів суперечить положенням вказаної вище Угоди, а також те, що вказані спеціальні засоби не прийняті на озброєння МВС України і використовуватися в Україні не можуть, усвідомлюючи, що вказівка ОСОБА_6 явно виходить за межі наданих йому прав чи повноважень і порушує Закон України «Про міліцію» та інші нормативні акти, вважаючи, що у разі митного оформлення незаконного постачання спеціальних засобів, цій дії буде надано вигляд законної операції, передбаченої законодавством України, почав виконувати незаконну вказівку ОСОБА_2 .

На виконання незаконної вказівки ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , будучи службовою особою, перевищуючи надані йому службові повноваження, діючи в якості пособника за попередньою змовою групою осіб з іншими співучасниками, з метою розтрати майна, ОСОБА_5 21.01.2014 у невстановлений слідством час та у невстановленому місці підписав заяву № 1077 на адресу Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів та зборів України про можливість розміщення на відповідальне зберігання для митного оформлення на складах МВС України поставлених з території Російської Федерації спеціальних засобів, чим забезпечив укладання між Київською міжрегіональною митницею та Центральною базою ресурсного забезпечення МВС України договору № 298 відповідального зберігання від 21.01.2014.

На підставі вказаного договору спеціальні засоби виробництва Російської Федерації були поміщені до складів на території Центральної бази ресурсного забезпечення МВС України за адресою: м. Київ, вул. Святошинська, 27.

Бажаючи будь-якою ціною припинити протестні акції громадян в м. Києві, у тому числі за рахунок незаконного розширення повноважень працівників міліції до протестувальників, і зокрема щодо застосування спеціальних засобів, Міністр внутрішніх справ України ОСОБА_2 , достовірно знаючи, що спеціальні засоби російського виробництва не прийняті на озброєння МВС України, вирішив надати видимість законності їх використання працівниками міліції, у зв`язку з чим, протягом 21 та 22 січня 2014 доручив своєму заступнику ОСОБА_4 розробити та внести на розгляд Кабінету Міністрів України проект змін до діючих нормативних актів, які б давали можливість працівникам міліції застосовувати світлошумові, газові та димові гранати, отримані від МВС Російської Федерації.

Усвідомлюючи, що такі зміни в законодавство несуть загрозу життю та здоров`ю протестувальників, порушуючи статтю 14 Закону України «Про міліцію», якою встановлено, що повний перелік спеціальних засобів, а також правила їх застосування встановлюються Кабінетом Міністрів України за висновком центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, і Генеральної прокуратури України, ОСОБА_4 , перевищивши свої службові повноваження, за відсутності таких висновків з боку Міністерства охорони здоров`я України та Генеральної прокуратури України, організував підготовку проекту внесення змін до Правил застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку, затверджених постановою Ради Міністрів Української РСР № 49 від 27.02.1991.

В свою чергу, заступник Міністра внутрішніх справ України ОСОБА_5 , будучи посадовою особою МВС України, яка відповідно до п. п. 5, 10.1 Розподілу обов`язків між першим заступником Міністра, заступником Міністра-керівником апарату, заступником Міністра, затвердженого наказом МВС України № 320 від 29.03.2014, організовує і контролює виконання апаратом Міністерства Конституції України та законів України, актів та доручень Президента України, актів КМУ, наказів Міністерства та доручень Міністра, та забезпечує за напрямками діяльності МВС підготовку проектів законодавчих та підзаконних актів і погодження їх у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, а також супровід таких проектів у Кабінеті Міністрів України та Верховній Раді України, в порушення вимог законодавства щодо процедури підготовки, погодження та внесення таких нормативних актів, діючи всупереч своїм прямим службовим обов`язкам, усвідомлюючи протиправність підготовленого проекту змін до нормативно-правових актів у сфері охорони громадського порядку, за вказівкою ОСОБА_2 разом з документами підготовленими ОСОБА_4 22.01.2014 прибув до будівлі КМУ для участі у засіданні Уряду.

Розуміючи, що використання спеціальних засобів може нести загрозу життю та здоров`ю громадян, а тому проект змін до вищевказаного нормативного акту підлягає ретельній перевірці та погодженню відповідними міністерствами та відомствами згідно з вимогами статті 14 Закону України «Про міліцію» та інших нормативних актів, знаючи про відсутність таких погоджень та висновків, а також про те, що вказані спеціальні засоби не прийняті на озброєння МВС України, ОСОБА_5 погодився виконати незаконну вказівку ОСОБА_2 та створити уяву законності використання спецзасобів російського виробництва.

Виконуючи незаконну вказівку ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , перевищуючи свої службові повноваження, діючи за попередньою змовою групою осіб з іншими співучасниками, 22.01.2014 особисто вніс проект постанови Уряду на розгляд Кабінету Міністрів України безпосередньо під час засідання цього органу, умисно не повідомивши членів Уряду про його завідому незаконність.

Після цього, Прем`єр-міністр ОСОБА_7 , який головував на засіданні Уряду, діючи із грубим порушенням процедури, встановленої ч.ч. 1-3, 6 ст. 51 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» (у редакції Закону від 07.10.2010 № 2591-VI), Регламенту Кабінету Міністрів України затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 950 від 18.07.2007, вніс на розгляд Уряду проект цієї постанови та організував її прийняття Кабінетом Міністрів України.

Зокрема, постановою Уряду від 22.01.2014 № 13 до пункту 12 Правил застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку внесено зміни про можливість застосування спецзасобів ручної газової гранати «Дрейф-2» та світлошумових гранат «Заря-2», «Факел-С», «Пламя-М» та ручних димових гранат, які в порушення діючого законодавства не пройшли експертизи на предмет можливості та порядку їх застосування до людей, тобто за відсутності погодження Міністерства охорони здоров`я України - центрального органу виконавчої влади у сфері охорони здоров`я.

Внаслідок зазначених спільних умисних дій ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 було створено умови для прийняття незаконного рішення Уряду, яке спричинило порушення охоронюваних законом прав та інтересів окремих громадян, а також завдало істотної шкоди інтересам держави у вигляді порушення принципів верховенства права, законності, тобто спричинення наслідків нематеріального характеру, а саме підриву авторитету та престижу правоохоронних органів України, органів державної влади і держави у цілому.

Після цього, ОСОБА_5 , будучи службовою особою, продовжуючи спільні з іншими співучасниками злочинні дії, з метою розтрати майна МВС України на користь екс-Президента України ОСОБА_3 та інших фізичних і юридичних осіб, розуміючи, що юридичних підстав для постачання на користь МВС України спеціальних засобів виробництва Російської Федерації не існувало, не зважаючи на обов`язок забезпечення ефективного, результативного і цільового використання бюджетних коштів, не враховуючи нагальні потреби МВС України, можливість використання наявних на спеціальних рахунках МВС України грошових коштів на необхідні потреби Міністерства, підписав платіжне доручення від 23.01.2014 № 141 на підставі якого Державною казначейською службою України проведено перерахування грошових коштів у сумі 501 722, 71 грн. з рахунку МВС України на депозитний рахунок Київської міжрегіональної митниці Міндоходів з призначенням платежу «за митне оформлення».

При цьому ОСОБА_5 , в силу займаної посади достовірно знав, що у спеціальному фонді кошторису недостатньо коштів для проведення зазначеної операції з оплати послуг, тому 24.01.2014, продовжуючи спільні злочинні дії, затвердив зміни до кошторису на 2014 рік № 15/7-325 від 24.01.2014, зменшивши видатки за КЕКВ 2210 «предмети, матеріали обладнання та інвентар» на суму 1 500 000 грн., та збільшивши видатки на вказану суму за КЕКВ 2240 «оплата послуг, крім комунальних», чим забезпечив можливість використання цих коштів для проведення оплати митних платежів, викликаних незаконною поставкою спецзасобів із Російської Федерації.

Продовжуючи спільні із ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 злочинні дії, заступник Міністра внутрішніх справ України ОСОБА_4 , будучи службовою особою, перевищуючи свої службові повноваження, достовірно знаючи, що спецзасоби російського виробництва не прийняті на озброєння МВС України, виконуючи вказівку ОСОБА_2 щодо вжиття будь-яких заходів до припинення протестів у м. Києві, 24.01.2014 дав вказівку в.о. начальника Департаменту матеріального забезпечення ОСОБА_8 , який не був обізнаний про злочинні дії ОСОБА_4 , підготувати необхідні документи для видачі спецзасобів російського виробництва до ГУМВС України в м. Києві, запевнивши його в законності таких дій.

В результаті цього, ОСОБА_8 24.01.2014 підписав розподіл № 25/1/7-343 на видачу до ГУМВС України в м. Києві спецзасобів російського виробництва, який особисто затвердив ОСОБА_4 , перевищивши при цьому свої службові обов`язки.

Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_2 знов надав вказівку ОСОБА_1 вилетіти до м. Москви, де організувати чергову поставку до МВС України спеціальних засобів російського виробництва та видав наказ № 55 від 22.01.2014 про відрядження ОСОБА_1 до м. Москви, контроль за виконанням якого поклав на свого заступника ОСОБА_5 .

Діючи згідно незаконної вказівки ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , продовжуючи спільні із ним та іншими співучасниками злочинні дії, 24.01.2014 доставив літаком цивільної авіації Ан-12, реєстраційний номер повітряного судна UR-CAN, рейс номер НОМЕР_2 , за маршрутом аеропорт «Чкаловський» Російська Федерація до аеропорту «Гостомель» Україна, за накладною Міністерства внутрішніх справ Російської Федерації №ЦБ/2-2 від 24.01.2014 спеціальні засоби виробництва Російської Федерації в кількості 7386 штук, а саме: виріб «Факел-С» (2013 р.в.) 450 штук, виріб «Заря-2» (2013 р.в.) 560 штук, виріб «Пламя-М» (2013 р.в.) 560 штук, виріб «Пламя-М» (2013 р.в.) 460 штук, ручні димові гранати білого диму РДГ-2б (2009 р.в.) 4020 штук, 40 мм постріл акустичної та світлозвукової дії (2010 р.в.) 216 штук, ручні гранати подразнюючої та світлошумової дії «Дрофа» (2011 р.в.) 600 штук, ручні аерозольні гранати «Дрейф-2» (2013 р.в.) 500 штук.

На підставі раніше укладеного договору відповідального зберігання № 298 від 21.01.2014 між Київською міжрегіональною митницею та Центральною базою ресурсного забезпечення МВС України вказані спеціальні засоби, згідно додатку № 2 до договору, також були поміщені до складів на території Центральної бази ресурсного забезпечення МВС України за адресою: м. Київ, вул. Святошинська, 27.

Після доставки 24.01.2014 першої частини зазначеного вантажу, ОСОБА_4 , будучи службовою особою, перевищуючи службові повноваження, діючи за попередньою змовою із ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 з метою розтрати майна МВС України, достеменно знаючи, що у відповідності до вимог п. 3 постанови Кабінету Міністрів України № 1807 від 20.11.2003 «Про затвердження Порядку здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів військового призначення», що для розмитнення товарів зазначеної категорії суб`єкт поставки зобов`язаний надати митним органам дозвіл Держекспортконтролю на їх імпорт, у невстановлений слідством час 24.01.2014, у невстановленому місці власноручно підписав заяви № 3, № 4 на адресу служби про надання дозволу на імпорт ввезених із Російської Федерації спецзасобів. Того ж дня ОСОБА_2 , будучи службовою особою, перевищуючи службові повноваження, діючи за попередньою змовою із ОСОБА_4 , ОСОБА_9 та ОСОБА_1 з метою розтрати майна МВС України, достеменно знаючи, що у відповідності до вимог тієї постанови Кабінету Міністрів України для розмитнення товарів зазначеної категорії суб`єкт поставки зобов`язаний надати митним органам дозвіл на їх імпорт, у невстановлений слідством час 24.01.2014, у невстановленому місці власноручно підписав лист № 1302/Зр на адресу Держекспортконтролю про надання дозволу на імпорт ввезених із Російської Федерації спецзасобів. На підставі зазначених підписаних ОСОБА_2 та ОСОБА_4 листа і заяв, того ж дня МВС України було надано дозвіл на імпорт зазначених товарів, які поряд з іншими документами були надані митним органам і стали підставою для їх розмитнення та сплати митних платежів.

ОСОБА_5 , будучи службовою особою, продовжуючи спільні злочинні дії, діючи з перевищенням покладених на нього службових обов`язків з метою розтрати коштів МВС України на користь екс-Президента України ОСОБА_3 та інших фізичних і юридичних осіб, розуміючи, що юридичних підстав для постачання на користь МВС України спеціальних засобів виробництва Російської Федерації не існувало, не зважаючи на обов`язок забезпечення ефективного, результативного і цільового використання бюджетних коштів, не враховуючи нагальні потреби МВС України, можливість використання наявних на спеціальних рахунках МВС України грошових коштів на дійсно необхідні потреби Міністерства, підписав платіжне доручення від 27.01.2014 № 224 на підставі якого Державною казначейською службою України проведено перерахування грошових коштів у сумі 699 153,19 грн. з рахунку МВС України на депозитний рахунок Київської міжрегіональної митниці Міндоходів з призначенням платежу «за митне оформлення».

Загальна сума розтрачених таким чином за попередньою змовою групою осіб ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 коштів МВС України для незаконної поставки спеціальних засобів з території Російської Федерації склала 1 177 203,09 грн., що становить особливо великий розмір коштів, тобто на вказану суму безповоротно зменшились активи спеціального фонду кошторису МВС України, внаслідок їх перерахування (сплати). Зазначена обставина підтверджена висновком експерта № 13417/14 від 16.10.2014 за результатами проведення судово-економічної експертизи, відповідно до якого, перерахування коштів за митне оформлення вантажу в сумі 1 177 203,09 грн., на отримання якого Міністерства внутрішніх справ України були відсутні підстави, вважається нанесенням матеріальної шкоди (збитків) інтересам МВС України.

У подальшому, для припинення свавілля державних, правоохоронних та судових органів, 18.02.2014 учасниками протестних акцій була організована мирна хода громадян по вул. Інститутській у м. Києві до Верховної Ради України з метою висловлення вимоги про зміну законодавства та врегулювання конфлікту.

Міністр внутрішніх справ України ОСОБА_2 18.02.2014, перевищуючи свої службові повноваження, діючи в інтересах ОСОБА_3 за попередньою змовою із ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , умисно вчиняючи дії, які явно виходять за межі наданих йому прав чи повноважень, порушуючи Закон України «Про міліцію» та інші нормативні акти, доручив заступнику Міністра ОСОБА_4 та командувачу внутрішніми військами МВС України ОСОБА_10 організувати силами ввірених їм підрозділів силовий розгін мітингувальників на Майдані Незалежності України в м. Києві із застосуванням надмірного фізичного насильства, спеціальної техніки, вогнепальної зброї та спецзасобів, в тому числі завезених незаконно із Російської Федерації.

На виконання цього злочинного наказу, директор Департаменту матеріального забезпечення МВС України ОСОБА_1 , діючи за єдиним злочинним умислом, достовірно знаючи, що отримані спеціальні засоби російського виробництва не прийняті на озброєння і не можуть використовуватись, перевищуючи надані йому службові повноваження, підписав розподіл № 25/1/7-918, спеціальних засобів для забезпечення ГУМВС в м. Києві, чим підготував видачу спеціальних засобів російського виробництва. Заступник Міністра внутрішніх справ України ОСОБА_4 , продовжуючи свої злочинні дії, перевищуючи надані йому службові повноваження, діючи за попередньою змовою з іншими співучасниками, затвердив підготовлений ОСОБА_1 розподіл, чим дозволив та забезпечив видачу цих спеціальних засобів працівникам підрозділів МВС та ВВ МВС України, для використання під час придушення мирних протестів у м. Києві.

Внаслідок зазначених дій Міністра внутрішніх справ ОСОБА_2 , заступника Міністра внутрішніх справ - керівника апарату ОСОБА_5 , заступника Міністра внутрішніх справ ОСОБА_4 , директора Департаменту матеріального забезпечення МВС України ОСОБА_1 , та інших невстановлених в даний час працівників МВС України, особовим складом підрозділів МВС та ВВ МВС України були отримані та під час придушення мирних акцій протесту в м. Києві 18-20 лютого 2014 року використані спеціальні засоби виробництва Російської Федерації, а саме: світлошумові гранати «Факел-С», «Заря-2», «Пламя-М», 40 мм постріл акустичної та світлозвукової дії, ручні гранати подразнюючої та світлошумової дії «Дрофа», ручні аерозольні гранати «Дрейф-2», ручні дратівливі гранти РГР, ручні дратівливі гранати підвищеної потужності та безпеки, ручні димові гранати, внаслідок чого було завдано істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам громадян на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань та на мирні зібрання, які закріплено ст.ст. 34, 39 Конституції України, ст. 21 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ст. 11 Конвенції про захисти прав людини і основоположних свобод, та спричинено тілесні ушкодження різного ступеню тяжкості дією застосованих гранат.

Крім цього, вказаними діями ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 заподіяна істотна шкода державним інтересам, що полягає в підриві авторитету та престижу органів внутрішніх справ України як державного органу, на який Конституцією України, Законом України «Про міліцію» та іншими нормативними актами покладено забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав, свобод і законних інтересів.

Знаючи, що ОСОБА_3 , зацікавлений у припиненні масових акцій протесту з метою залишитись при владі, діючи на власний розсуд та за власною ініціативою, Міністр внутрішніх справ України ОСОБА_2 , виступаючи організатором, та його підлеглі ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , та інші невстановлені особи із числа працівників правоохоронних органів, діючи згідно встановлених між ними ролей виконавців, співвиконавців та посібників у вчинені злочину, намагалися реалізувати єдиний протиправний умисел, спрямований на придушення мирних акцій протесту громадян України, внаслідок чого було завдано істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам мирно протестуючих громадян, що супроводжувалось насильством щодо них, застосуванням спеціальних засобів, болісними діями, та потягло за собою спричинення тілесних ушкоджень різного ступеню тяжкості, в тому числі тяжких тілесних ушкоджень.

Крім того, умисними діями, які виразилися у розтраті в інтересах екс-Президента України ОСОБА_3 , інших фізичних та юридичних осіб ввіреного майна в особливо великому розмірі у сумі 1 177 203,09 грн., вчиненому за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 інтересам Міністерства внутрішніх справ України спричинено матеріальну шкоду.

29.10.2014 у кримінальному провадженні № 42014000000000835 від 14.08.2014 складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 365 та ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України.

У зв`язку із не встановленням місця перебування ОСОБА_1 , що позбавило орган досудового розслідування можливості вручити йому письмове повідомлення про підозру від 29.10.2014, зазначене повідомлення відповідно до вимог ч. 1 ст. 278, 111, 135 КПК України направлено у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.

30.10.2014 винесено постанову про оголошення підозрюваного ОСОБА_1 в розшук.

18.02.2019 у кримінальному провадженні № 42016000000002929 від 19.10.2016 складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ст. 340 КК України.

У зв`язку із не встановленням місця перебування ОСОБА_1 , що позбавило орган досудового розслідування можливості вручити йому письмове повідомлення про підозру від 18.02.2019, зазначене повідомлення відповідно до вимог ч. 1 ст. 278, 111, 135 КПК України направлено у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.

У рамках здійснення міжнародного розшуку ОСОБА_1 24.02.2017 та 16.02.2018 до компетентного органу Російської Федерації в порядку Європейської конвенції про взаємну допомогу у кримінальних провадженнях 1959 року та Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 року направлено запити про встановлення місцезнаходження ОСОБА_1 та проведення із ним процесуальних дій.

Однак Генеральною прокуратурою Російської Федерації у задоволенні вказаних запитів відмовлено, що також свідчить про те, що ОСОБА_1 можливо переховується від органу слідства та суду на території Російської Федерації.

Встановити місцезнаходження ОСОБА_1 та забезпечити його явку до Державного бюро розслідувань не виявилося можливим, навіть вжитими заходами розшуку у цьому та іншому кримінальному провадженні, місце його знаходження не відомо.

Відповідно до інформації Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України ОСОБА_1 на даний час знаходиться на території Російської Федерації та працює директором федеральної казеної установи охорони здоров`я «Санаторій Підмосков`я» МВС Російської Федерації», за адресою: Московська область, м. Звенигород, Ратехінське шосе, 2.

Станом на 18.02.2020 відомостей про перетин кордону ОСОБА_1 державного кордону України не отримано.

Засобами міжнародного правового співробітництва зазначена інформація не підтверджена і не спростована.

За наявними відомостями ОСОБА_1 є громадянином України. Місце його перебування не встановлено в тому числі і заходами розшуку в інших кримінальних провадженнях, у зв`язку з чим його розшук триває.

До цього часу ОСОБА_1 на жоден із викликів до правоохоронного органу безпідставно не з`явився, про причини неявки орган досудового розслідування не повідомив.

У зв`язку з цим, 12.02.2020 підозрюваного ОСОБА_1 оголошено в міжнародний розшук.

Причетність ОСОБА_1 до вчинення злочину та обґрунтованість підозри підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, долученими до клопотання.

Сторона обвинувачення просить обрати ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, вважаючи наявними ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Обгрунтовуючи вказані ризики, слідчий зазначає, що враховуючи вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_1 кримінальних правопорушень та тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винним у кримінальних правопорушеннях, в яких останній підозрюється, а також вищевказані фактичні дані щодо перебування ОСОБА_1 за межами території України та ухилення від явки до органу досудового розслідування та суду, є достатньо підстав вважати, що підозрюваний ОСОБА_1 , перебуваючи на волі, переховується від органів досудового розслідування та суду.

Про наявність ризиків, передбачених у п.п. 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України свідчить те, що ОСОБА_1 тривалий час перебував на вищих державних посадах, має міцні зв`язки з керівниками органів державної влади, судової гілки влади та правоохоронних органів, а тому використовуючи ці зв`язки з метою уникнення кримінальної відповідальності може впливати на потерпілих, свідків, інших підозрюваних, експертів, та спеціалістів у цьому кримінальному провадженні та інших учасників кримінального провадження, в тому числі яких не допитано щодо обставин вчинених ним злочинів, чим перешкоджати у такий спосіб встановленню обставин кримінального правопорушення, а також скоїти щодо них інший злочин.

Також вважав, що ОСОБА_1 з метою перешкоджання кримінальному провадженню може здійснювати спроби щодо погодження не повних і недостовірних показань із іншими його учасниками (свідками, підозрюваними), в тому числі з виконавцями та пособниками - колишніми підлеглими працівниками органів внутрішніх справ.

Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав, вважаючи можливим провести розгляд справи у відсутність підозрюваного, який оголошений в міжнародний розшук, та вважав наявними всі законні підстави для задоволення клопотання.

Захисник заперечував проти задоволення клопотання, посилаючись на необгрунтованість підозри та відсутність, передбачених ст. 177 КПК України, ризиків. Зазначив, що до клопотання сторони обвинувачення долучені повідомлення про підозру ОСОБА_1 в інших кримінальних провадженнях, не має підтвердження того, що ОСОБА_1 є підозрюваним саме в кримінальному провадженні №42016000000002929 від 19.10.2019, також відсутні докази належного повідомлення про підозру ОСОБА_1 . Стосовно наявних ризиків захисник зазначив, що органом досудового розслідування не доведено ризик переховування від органу досудового розслідування та суду, оскільки повістки про виклик направлялись на адресу, за якою не проживає підозрюваний, про що слідству було відомо на час направлення повісток. На даний час слідству відомо місцезнаходження підозрюваного, проте не надано жодних данних на підтвердження того, що були здійснені виклики останнього за відомою адресою. Враховуючи вищевикладене, захисник просив відмовити в задоволенні клопотання.

Прокурор, заперечуючи проти доводів захисника, вказав, що на даний час місце проживання ОСОБА_1 достаменно не встановлено, оскільки в ході розшуку вжиті в порядку міжнародного співробітництва заходи не надали результату, тому повістки ОСОБА_1 і направлялись на останню відому адресу проживання.

Заслухавши прокурора, захисника, вивчивши матеріали клопотання, надходжу наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

При вирішенні даного клопотання підлягають встановленню та врахуванню обставини, визначені ч.1 ст.178, ч.1 ст.194 КПК України, та підстави застосування запобіжного заходу, визначені ст.177 КПК України.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Відповідно ч.1 ст.193 КПК України розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу здійснюється за участю прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника, крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч.6 ст.193 КПК України слідчий суддя, суд може розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, лише у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.

Виходячи з наявних в наданих суду матеріалах даних, суддя приходить до висновку про обґрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ст. 340, ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 365 КК України, та доведеним наявність такого ризику, як можливість з боку підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

Слідчий суддя вважає, що даними, зібраними в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні та долученими до клопотання, підтверджується обґрунтованість повідомленої ОСОБА_1 підозри. Зокрема, такі дані містяться у висновку експерта №13417/14-15 від 16.10.2014 /т.1 а.м.136-151/; протоколах допиту підозрюваного ОСОБА_5 від 02.07.2014, 03.07.2014 /т.2 а.м.1-17/; протоколі допиту свідка ОСОБА_8 від 23.06.2014 /т.2 а.м.18-23/; протоколі допиту свідка ОСОБА_11 від 20.06.2014 /т.2 а.м.24-28/; протоколі допиту свідка ОСОБА_12 від 29.05.2014 /т.2 а.м.29-35/; протоколі допиту свідка ОСОБА_13 від 30.04.2014 /т.2 а.м.36-44/; протоколі допиту свідка ОСОБА_14 від 21.08.2014 /т.2 а.м.45-53/; протоколі допиту свідка ОСОБА_15 від 04.08.2016 /т.2 а.м.54-60/; протоколі допиту свідка ОСОБА_16 від 08.09.2016 /т.2 а.м.61-66/; протоколі допиту свідка ОСОБА_17 від 24.10.2017 /т.2 а.м.67-73/; протоколі допиту свідка ОСОБА_18 від 13.11.2017 /т.2 а.м.74-84/.

Також встановлено, що Генеральною прокуратурою України 20.03.2017 та 16.02.2018 до компетентного органу Російської Федерації в порядку Європейської конвенції про взаємну допомогу у кримінальних провадженнях 1959 року та Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 року направлено запити про встановлення місцезнаходження ОСОБА_1 та проведення з ним процесуальних дій /т.1 а.м.195-196; т.1 а.м.200-204/, тобто прокурором вживались конкретні дії щодо міжнародного розшуку підозрюваного.

Підозрюваному ОСОБА_1 скеровувались повістки про виклик до органу досудового розслідування, проте ОСОБА_1 на жоден із викликів правоохоронного органу не з`явився, його місцезнаходження залишається невідомим.

12.02.2020 постановою слідчого третього слідчого відділу (Відділу з розслідування злочинів, вчинених у зв`язку із масовими протестами у 2013-2014 роках) Третього управління організації досудових розслідувань (Управління з розслідування військових злочинів) Державного бюро розслідувань Рубана А.Г. підозрюваного ОСОБА_1 оголошено в міжнародний розшук /т.1 а.м.228-230/.

Враховуючи вищевказані обставини, а також оголошення ОСОБА_1 у міжнародний розшук, вважаю наявними підстави згідно ч.6 ст.193 КПК України для обрання відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Доводи захисника таких тверджень слідчого та висновків слідчого судді не спростовують.

На підставі та керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст.176, 177, 178, 183, 184, ч.6 ст.193, 205, 309, 532, 534 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

Клопотання - задовольнити.

Обрати у кримінальному провадженні № 42016000000002929 відносно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Костянтинівка Донецької області, громадянина України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та який постійно проживав за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Питання про застосування до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, після затримання останнього і не пізніш як через сорок вісім годин з часу його доставки до місця кримінального провадження підлягає розгляду слідчим суддею за участю підозрюваного.

Визначити строк дії ухвали слідчого судді в межах строку досудового розслідування.

Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого та прокурора у кримінальному провадженні.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Слідчий суддя С. В. Шапутько