Ухвала суду № 91106591, 05.02.2020, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/5995/16-ц

Провадження № 2-з/638/102/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2020 року Дзержинський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого Грищенко І. О.

за участю секретаря судового засідання Котяш Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до пред`явлення позову до державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Щедріної В.Р.

установив:

02.12.2019 року ОСОБА_2 звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова із заявою, в якій просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони реалізації автомобіля марки Lexus GX 460 , державний номерний знак НОМЕР_1 , 2011 року випуску, на електронному майданчику СЕТАМ за ціною, визначеною висновком про вартість майна, складеного ФОП ОСОБА_3 08.11.2019 року по виконавчому провадженню № 5682248 до набрання чинності рішенням по суті спору.

В обґрунтування поданої заяви зазначив, що станом на 02.12.2019 року належне йому майно – автомобіль марки Lexus GX 460 , державний номерний знак НОМЕР_1 , 2011 року випуску, виставлено Державним підприємством СЕТАМ на продаж. Державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Щедріна В.Р. не повідомила його про наявне відносно нього виконавче провадження , про вчинення будь-яких виконавчих дій , не провела процедуру визначення вартості автомобіля боржника у відповідності до закону . Такі неправомірні дії виконавця він має намір оскаржити, а тому існує необхідність в забезпечення скарги шляхом заборони державному виконавцю відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Щедріній В.Р. реалізацію арештованого майна за ціною, визначеною висновком про вартість майна, складеного ФОП ОСОБА_3 08.11.2019 року по виконавчому провадженню № 5682248 до набрання чинності рішенням по суті спору.

Учасники справи в судове засідання не з`явились.

Суд, розглянувши заяву про забезпечення позову, дійшов висновку про таке.

Згідно з приписами частини 2 статті 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь – якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Суд може застосувати кілька видів заходів забезпечення позову, перелік яких визначений частиною 2 статті 150 цього Кодексу, а також іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 – 9 цієї частини.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально – правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом присудження реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.

Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, вживати негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 р. «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що право на доступ до суду повинно бути реальним та ефективним.

Зокрема, ЄСПЛ зазначав: «Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна держава – учасниця Конвенції має право встановлювати правила судової процедури, в тому числі і процесуальні заборони і обмеження, зміст яких – не допустити, щоб судовий процес перетворився в безладний рух. Разом з тим, не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимогам, так як доступ до правосуддя повинен бути не тільки фактичним, а й реальним» (рішення ЄСПЛ у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).

У справі «Беллет проти Франції» ЄСПЛ зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, повинен бути достатнім для забезпечення права людини на суд, враховуючи принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в його права».

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

З заяви про забезпе6чення позову та наданих до неї додатків роздруківки з сайту ДП «СЕТАМ», що продаж лоту- автомобіля марки Lexus GX 460 , державний номерний знак НОМЕР_1 , 2011 року випуску, на електронному майданчику СЕТАМ, призначено на 09 год 02.12.2019 року.

За поновленням порушеного , на думку заявника, права він звернувся до суду в день проведення торгів, при цьому просить суд , без залучення ДТ «СЕТАМ» , заборонити державному виконавцю реалізацію арештованого майна- автомобіля марки Lexus GX 460 , державний номерний знак НОМЕР_1 , 2011 року випуску, на електронному майданчику СЕТАМ за ціною, визначеною висновком про вартість майна, складеного ФОП ОСОБА_3 08.11.2019 року по виконавчому провадженню № 5682248 до набрання чинності рішенням по суті спору.

В заяві про забезпечення позову позивач вказує на те, що провадяться виконавчі дії та просить суд забезпечити його майбутню скаргу шляхом зупинення виконавчих дій.

При цьому не вказує ніякі дані про виконавче провадження , не зазначає, хто є сторонами цього провадження, через що суд позбавлений можливості зробити висновок про те, чи не порушить такий вид забезпечення позову права інших осіб, які не є сторонами провадження, в рамках якого вирішується питання про забезпечення позову, крім того, заяву про забезпечення позову подано вже після початку електронних торгів.

За вказаних вище обставин заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 149 – 150, 153 ЦПК України, суд

постановив:

Заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання її копії.

Головуючий: І.О.Грищенко