Вирок № 91104599, 19.08.2020, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/14294/15-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2020 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого - судді Придачук О.А.

суддів - Бенца К.К., Малюк В.М.

за участю секретаря судового засідання - Бомбушкар В.П.

прокурора - Толочко А.О.

потерпілої - ОСОБА_1

представника потерпілої ОСОБА_1 - адвоката Дрюченко О.С.

потерпілого - ОСОБА_2

захисника - адвоката Кучеренко В.О.

обвинуваченого - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді об`єднане кримінальне провадження про обвинувачення:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Ворочево Перечинського району Закарпатської області, із вищою освітою, вдівця, який має на утриманні двох неповнолітніх дітей, тимчасово не працюючого, мешканця АДРЕСА_1 , вважається таким, що не має судимості

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 та ч. 4 ст.191, ч.1 ст. 366 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

25.06.2012 року ОСОБА_3 , працюючи згідно з наказом №440-п від 26.04.2011 року керуючим справами банку «Аваль», тобто будучи службовою особою, знаходячись у службовому кабінеті, який знаходиться за адресою пров. Театральний, 19, м. Ужгород, умисно - усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та настання наслідків, із корисливих мотивів, з метою подальшого заволодіння грошима ОСОБА_2 , склав завідомо неправдивий офіційний документ, а саме додаткову угоду №2 до договору на вклад «Премія» (з пролонгацією) №12/11 від 12.03.2012 року між банком «Аваль» в його особі з однієї сторони та ОСОБА_2 з другої сторони, який завірив своїм підписом та відтиском печатки банку «Аваль», яку (додаткову угоду) разом із фіктивною угодою на депозитний вклад в подальшому видав ОСОБА_2 та отримав від нього грошові кошти в сумі 6500,00 доларів США, яка станом на 25.06.2012 року відповідно до курсу НБУ становить 51935,00 гривень. Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_3 не перерахував на депозитний рахунок банку вказані грошові кошти, отримані від ОСОБА_2 , а привласнив їх собі та використав на власні потреби, чим завдав ОСОБА_2 матеріальну шкоду на суму 51935,00 гривень.

Крім того, 10.07.2012 року ОСОБА_3 , працюючи згідно з наказом №440-п від 26.04.2011 року керуючим справами в управлінні справами банку «Аваль», тобто службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими функціями, шляхом зловживання службовим становищем та діючи всупереч інтересам служби, знаходячись у службовому кабінеті, який знаходиться за адресою пров. Театральний, 19, м. Ужгород, діючи умисно - усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та суспільно небезпечні наслідки, повторно, з корисливим мотивом, маючи у своєму розпорядженні пронумеровані оригінальні бланки дирекції банку «Аваль», склав завідомо неправдивий офіційний документ, а саме довідку на номерному бланку за №30240 за вихідним №10/с07-102-1/8-3491 від 10.07.2012 року про те, що ОСОБА_4 , має відкритий рахунок у євро, МФО 380805 код 14305909 в банку «Аваль», яку в подальшому ОСОБА_3 надав ОСОБА_4 для надання її в посольство Німеччини в Україні.

Також, 12.02.2013 року ОСОБА_3 , працюючи згідно з наказом №440-п від 26.04.2011 року керуючим справами в управлінні справами банку «Аваль», тобто службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими функціями, шляхом зловживання службовим становищем та діючи всупереч інтересам служби, знаходячись у службовому кабінеті, який знаходиться за адресою пров. Театральний, 19, м. Ужгород, діючи умисно - усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та суспільно небезпечні наслідки, повторно, з корисливим мотивом, із метою заволодіння грошима ОСОБА_1 , склав завідомо неправдивий офіційний документ, а саме договір №59 на вклад «Зручний» (з пролонгацією) від 12.02.2013 року між банком «Аваль» з однієї сторони та ОСОБА_1 з другої сторони, який завірив своїм підписом та відтиском печатки банку «Аваль», ідентифікаційний код 22090417.

Продовжуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_3 видав даний договір ОСОБА_5 та на підставі даного договору отримав від останньої грошові кошти в сумі 33000,00 доларів США, яка станом на 12.02.2013 року становить 263769,00 гривень. Після цього ОСОБА_3 вказану суму грошових коштів на депозитний рахунок банку «Аваль» не перерахував, а використав на власний розсуд, чим завдав ОСОБА_1 матеріальну шкоду на суму 263769,00 гривень.

Зазначеними діями ОСОБА_3 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч.2 ст. 191 КК України - заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, ч.1 ст. 366 КК України - складання, видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, та ч.4 ст. 191 КК України - заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене повторно, у великих розмірах.

Враховуючи, що такі фактичні обставини справи ніким не оспорюються, а обвинувачений ОСОБА_3 та інші учасники судового провадження правильно зрозуміли зміст цих обставин і сумнівів у добровільності їх позиції немає, суд, роз`яснивши обвинуваченому та іншим учасникам кримінального провадження, що вони в такому випадку будуть позбавлені права оскаржувати ці фактичні обставини в апеляційному порядку, в порядку ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів, щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та обмежив дослідження фактичних обставин справи допитом обвинуваченогоОСОБА_3 і дослідженням характеризуючих особу обвинуваченого документів.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 показав, що вину у інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях визнає повністю. Пояснив, що працював керуючим справами банку «Аваль». Так, 25.06.2012 року він склав додаткову угоду № 2 до договору на вклад «Премія» (з пролонгацією) № 12/11 від 12.03.2012 року між банком «Аваль» в його особі, з однієї сторони, та ОСОБА_2 з другої сторони, який завірив своїм підписом та відтиском печатки банку «Аваль», яку разом з фіктивною угодою на депозитний вклад видав ОСОБА_2 та отримав від нього гроші в сумі 6500 дол. США. Однак, договір не зареєстрував і не перерахував отримані від ОСОБА_2 грошові кошти на депозитний рахунок, а використав їх на власні потреби. Так само вчинив 12.02.2013 року, а саме склав договір № 59 на вклад «Зручний» (з пролонгацією) від 12.02.2013 року між банком «Аваль» з однієї сторони та ОСОБА_1 , з другої сторони, який завірив своїм підписом та відтиском печатки банку «Аваль», який видав ОСОБА_1 та отримав від неї 33000 дол. США, однак договір не зареєстрував та і грошові кошти, отримані від ОСОБА_1 на депозитний рахунок не перерахував.

Також показав, що 10.07.2012 року він працюючи на посаді керуючого справами в управлінні справами банку «Аваль» бажаючи допомогти ОСОБА_4 та маючи у своєму розпорядженні пронумеровані оригінальні бланки дирекції банку «Аваль» на номерному бланку склав неправдиву довідку про те, що ОСОБА_4 має відкритий рахунок у євро в банку «Аваль», яку передав ОСОБА_4 для надання її в посольство Німеччини в Україні. Свою вину у вчиненому визнав повністю та щиро розкаюється.

Захисник обвинуваченого - адвокат Кучеренко В.О. в судовому засіданні погодився з позицією прокурора та просив суд при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 врахувати особу обвинуваченого, визнання ним вини та щире каяття, і призначити ОСОБА_3 покарання не повязане з триманням під вартою.

Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав позицію прокурора щодо призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_3 . Пояснив, що він підписував договір, оскільки вважав, що договір є дійсним.

Потерпіла ОСОБА_1 в судовому засіданні погодилася з кваліфікацією дій ОСОБА_3 та мірою покарання для нього, визначеною прокурором. Показала, що підписала договір і вважала, що договір є дійсним.

Представник потерпілої ОСОБА_1 - адвокат Дрюченко О.С. в судовому засіданні погодився з кваліфікацією дій ОСОБА_3 та мірою покарання для нього, визначеною прокурором.

Судом досліджені характеризуючі дані обвинуваченого ОСОБА_3 та встановлено наступне.

Згідно довідки ОСК ГУНП в Закарпатській області від 16.04.2015 року ОСОБА_3 раніше не судимий.

Відповідно до характеристики наданої Ворочівським сільським головою від 15.04.2015 року, ОСОБА_3 за місцем проживання характеризується позитивно, приймає участь у громадському житті села, правопорушень на території села не скоював та до адміністративної відповідальності сільською радою не притягався. Вдівець, сам виховує двох неповнолітніх дітей.

Згідно довідки Перечинської центральної районної лікарні від 16.04.2015 року № 214/03-6, ОСОБА_3 на диспансерному обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває.

Дослідивши всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 у інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях знайшла своє підтвердження в судовому засіданні і доведена повністю поза розумним сумнівом і кваліфікує дії ОСОБА_3 за ч.2 ст. 191 КК України - заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, ч.1 ст. 366 КК України - складання, видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, та ч.4 ст. 191 КК України - заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене повторно, у великих розмірах.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 міри та виду покарання на основі всебічного врахування фактичних обставин справи в їх сукупності, суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопрушень, особу винного, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 є вчинення злочину повторно.

Враховуючи тяжкість злочину, конкретні обставини справи, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також вимоги ч. 2 ст. 65 КК України, відповідно до яких особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для його виправлення, попередження нових злочинів, та враховуючи вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до яких покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, суд приходить до переконання про можливість виправлення ОСОБА_3 без відбування покарання, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням.

Згідно з ч.5 ст.74 КК України, особа також може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених ст.49 КК України.

Частиною 1 ст. 49 КК України передбачено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років, п"ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини.

Відповідно до ст.12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 191 КК України вчинене 25.06.2012 року обвинуваченим ОСОБА_3 відноситься до категорії нетяжких злочинів за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п"яти років, а кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 366 КК України, вчинене 25.06.2012 року, 10.07.2012 року та 12.02.2013 року до кримінальних проступків, за який передбачено покарання у виді обмеження волі на строк до трьох років.

А тому з огляду на сплив строків визначених п.2 та п. 3 ч.1 ст. 49 КК України, з врахуванням ч.5 ст.74 КК України, суд приходить до висновку, що обвинувачений ОСОБА_3 підлягає звільненню від покарання за вчинені кримінальні правопорушення, передбачені ч.2 ст. 191 та ч.1 ст. 366 КК України.

Цивільний позов потерпілою ОСОБА_1 у кримінальному провадженні - не заявлявся.

Цивільний позов заявлений потерпілим ОСОБА_2 у кримінальному провадженні -залишено без розгляду.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_3 не обирався.

Арешт на квартиру АДРЕСА_2 , власником якої є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,/ накладений відповідно до ухвали слідчого судді Перечинського районного суду Закарпатської області від 08.05.2015 року - скасувати.

Речовий доказ у кримінальному провадженні - оригінал додаткової угоди № 2 до Договору на вклад «Премія» (з пролонгацією) № 12/11 від 12.03.2012 року - залишити на зберігання при матеріалах кримінального провадження.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні - вартість проведених експертиз у сумі 2011,62 (дві тисячі одинадцять грн. 62 коп.) грн. стягнути з ОСОБА_3 на користь держави.

Керуючись ст. ст. 349, 369, 370, 373, 374, 376, 392, 395 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 та ч. 4 ст. 191, ч.1 ст . 366КК України, призначивши покарання:

- за ч.1 ст. 366 КК України у виді обмеження волі на строк два роки з позбавленням права обіймати посади пов"язані з виконанням організаційно - розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк один рік;

- за ч.2 ст. 191 КК України у виді позбавлення волі на строк три роки з позбавленням права обіймати посади пов"язані з виконанням організаційно - розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк один рік;

- за ч.4 ст. 191 КК України у виді позбавлення волі на строк п"ять років з позбавленням права обіймати посади пов"язані з виконанням організаційно - розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк два роки.

Звільнити ОСОБА_3 від призначеного за ч.2 ст.191 та ч.1 ст. 366 КК України покарання, у зв"язку із закінченням строків давності.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 від відбування основного покарання звільнити з випробуванням з іспитовим строком три роки, з покладенням на нього, відповідно до ст. 76 КК України обов`язків - періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_3 не обирався.

Цивільний позов потерпілою ОСОБА_1 у кримінальному провадженні - не заявлявся.

Цивільний позов заявлений потерпілим ОСОБА_2 у кримінальному провадженні -залишено без розгляду.

Арешт на квартиру АДРЕСА_2 , власником якої є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,/ накладений відповідно до ухвали слідчого судді Перечинського районного суду Закарпатської області від 08.05.2015 року - скасувати.

Речовий доказ у кримінальному провадженні -оригінал додаткової угоди № 2 до Договору на вклад «Премія» (з пролонгацією) № 12/11 від 12.03.2012 року - залишити на зберігання при матеріалах кримінального провадження.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні - вартість проведених експертиз у сумі 2011,62 (дві тисячі одинадцять грн. 62 коп.) грн. стягнути з ОСОБА_3 на користь держави.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд - протягом 30 днів з дня його проголошення, а особою яка перебуває під вартою - в той же строк з моменту вручення їй копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано. У разі її подання вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

СУДДІ:

О.А. Придачук К.К. Бенца В.М. Малюк