Рішення № 91103362, 12.08.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.08.2020Справа № 910/348/19

Суддя Господарського суду міста Києва Ягічева Н.І., при секретарі судового засідання Гарашко Т.В., розглянувши матеріали господарської справи

За позовом Компанії "М.С. Європа Транс Холдінгз Лімітед" (М.С. Europa Trans Holdings Limited" (вул. Костакі Пантеліді, 1, м. Нікосія, Кіпр, (KOLOKASIDES BUILDING, Floor 3, Kostaki Pantelidi 1, 1010, Nicosia,, Cyprus, реєстраційний номер: С207181)

до 1) Національниого банку України ( вул. Інститутська, 9, м.Київ, 01601, код ЄДРПОУ 00032106)

2) Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансова Ініціатива" (вул.Щорса, буд.7/9, м.Київ, 03150, код ЄДРПОУ 33299878)

3)Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Трансмагістраль" (вул.Академіка Заболотного, буд.150, прим. 17, м.Київ, 03680, код ЄДРПОУ 35982277)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Європа-транс ЛТД" (76018, м.Івано-Франківськ, вул. Промислова, буд.29, кв.20, код ЄДРПОУ 32605152)

про визнання відсутнім права вимоги та стягнення 3 248 805 739, 09 грн.

Представники сторін згідно протоколу судового засідання

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Компанія "М.С. Європа Транс Холдінгз Лімітед" (М.С. Europa Trans Holdings Limited") звернулось до Господарського суду міста Києва із вказаним позовом про визнання відсутнім права вимоги, визнання права вимоги та стягнення звернення на предмет іпотеки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.01.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального провадження, підготовче засідання призначено на 14.02.2019, залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Європа-транс ЛТД", задоволено клопотання Компанії "М.С. Європа Транс Холдінгз Лімітед" (М.С. Europa Trans Holdings Limited") про витребування доказів та витребувано відповідні документи.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у зв`язку з неналежним виконанням ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» зобов`язань за кредитними договорами щодо погашення заборгованості та сплати процентів за користування кредитними коштами, Національний банк України задовольнив свої вимоги за кредитними договорами за рахунок предмету застави. Так, з метою забезпечення належного виконання зобов`язань ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» за умовами кредитних договорів, між НБУ та позивачем було укладено Договір застави корпоративних прав від 31.10.2012, відповідно до якого у заставу НБУ передано корпотативні права ТОВ «Європа -Транс ЛТД», а саме частку у статутному капіталі ТОВ «Європа - Транс ЛТД», що складає 100% статутного капіталу. Також позивач вказує, що Національний банк задовольнив свої вимоги за кредитними договорами за рахунок предмету застави шляхом укладення договору про задоволення вимог заставодержателя, шляхом відступлення частки в статутному капіталі ТОВ «Європа -Транс ЛТД». На думку позивача кредитні зобов`язання відповідача 2 за кредитними договорами фактично були виконані заставодавцем Компанією «М.С. Європа Транс Холдінгз Лімітед» в повному обсязі, що призвело до повного задоволення вимог відповідача 1 та, як наслідок, в силу положень ст.512 ЦК України, до переходу права вимоги за кредитними договорами до нового кредитора Компанії «М.С.Європа Транс Холдінгз Лімітед». В зв`язку з чим позивач звернуся до суду з позовними вимогами.

30.01.2019 через відділ діловодства суду відповідачем 2 подано відзив на позовну заяву в якому проти позову заперечує та вказує, що позивачем не надано документів, які б підтверджували перехід до компанії «М.С.Євопа Транс Холдінгз » права вимоги до ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» за кредитними договорами. Крім того, в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» запроваджено з 24.06.2015 тимчасову адміністрацію, а отже не можливо стягнути кошти у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено нормами Закону України «Про систему гарантування вкладів ».

08.02.2019 через відділ діловодства суду відповідачем 1 подано пояснення по справі, відзив на позовну заяву в якому проти позову заперечує та вказує, що зобов`язання за кредитними договорами не виконані та продовжують існувати, оскільки боржником не повернуті кошти, а кредитор не здійснював звернення стягнення на передані в заставу корпоративні права. Якщо кредитор звертає стягнення на предмет застави , зазначене не є підставою для суброгації. Також відповідач вказує на відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2019 відкладено підготовче засідання на 07.03.2019.

13.02.2019 через відділ діловодства суду Національний банк України подав клопотання про закриття провадження.

14.02.2019 через відділ діловодства суду Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Трансмагістраль" подало відзив на позовну заяву, заяву про розгляд справи без участі представника.

27.02.2019 через відділ діловодства суду Національний банк України подав клопотання про розгляд справи в закритому судовому засіданні.

04.03.2019 через відділ діловодства суду позивач подав заперечення щодо закриття провадження у справі та відповідь на відзив.

06.03.2019 через відділ діловодства суду Національний банк України подав письмові пояснення на заперечення щодо закриття провадження у справі.

07.03.2019 через відділ діловодства суду позивачем подано клопотання про повторне витребування доказів.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 07.03.2019 задоволено клопотання Національного банку України про розгляд справи у закритому судовому засіданні, відмовлено у задоволенні клопотання НБУ про закриття провадження по справі, продовжено строки підготовчого провадження на 30 днів, задоволено усне клопотання відповідача про продовження процесуального строку для надання заперечень на відповідь на відзив, продовжено строк Національному банку України для надання заперечень на відповідь на відзив у справі №910/348/19 до 15.03.2019 та відкладено підготовче засідання на 21.03.2019.

14.03.2019 через відділ діловодства суду відповідач 1 подав заяву з додатками щодо виконання вимог ухвали суду.

18.03.2019 через відділ діловодства суду НБУ подав заперечення з додатками.

21.03.2019 через відділ діловодства суду позивач подав письмові пояснення та клопотання про призначення судової експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.03.2019 відкладено підготовче засідання на 28.03.2019.

25.03.2019 через відділ діловодства суду відповідач 1 подав заперечення на клопотання про призначення судової експертизи та пояснення.

28.03.2019 через відділ діловодства суду позивач подав заяву про залишення без розгляду клопотання позивача про призначення судової (фінансово-економічної) експертизи та клопотання про призначення іншої судової експертизи.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 28.03.2019 заяву про залишення без розгляду заяву про призначення судової (фінансово-економічної) експертизи, задоволено, вказану заяву залишено без розгляду, відкладено підготовче засідання до 03.04.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2019 постановлено направити Київського державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України матеріали справи № 910/348/19 та зупинено провадження у справі.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2019, ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.04.2019 залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

16.09.2019 до суду з експертної установи повернулися матеріали справи з листом вих.№19/111/17-3/38817 в якому повідомлено про відсутність в НДЕКЦ судового експерта, який має необхідні знання та компетенцію для проведення сематико-текстуальної експертизи писемного мовлення та повідомлено про неможливість проведення експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2019 поновлено провадження у справі № 910/348/19 та призначено підготовче засідання на 01.10.2019.

01.10.2019 через відділ діловодства суду позивачем подано клопотання про призначення судової експертизи в Одеському НДІСЕ, клопотання про відкладення розгляду справи та визнання неявки представника позивача поважними. Відповідачем 3 подано клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, визнати причини неявки поважними. Відповідачем 1 подано письмові пояснення в яких просить відмовити у призначенні сематико-текстуальної експертизи, клопотання про колегіальний розгляд справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2019 постановлено проводити підготовче провадження в розумні строки та відкладено підготовче засідання у справі № 910/348/19 на 17.10.2019.

11.10.2019 через відділ діловодства суду позивачем подано додаток до клопотання про призначення судової сематико-текстуальної експертизи від 01.10.2019 в якому просить призначити судову сематико-текстуальну експертизу проведення якої долучити Харківському НДІСЕ.

15.10.2019 через відділ діловодства суду відповідачем 1 подано заперечення на клопотання про призначення судової експертизи.

16.10.2019 через відділ діловодства суду позивачем подано заперечення на письмові пояснення Національного банку України.

Ухвалами від 17.10.2019 у задоволенні клопотання Національного банку України про колегіальний розгляд справи, залишення позовної заяви без розгляду, відмовлено, відкладено підготовче засідання на 25.10.2019.

24.10.2019 через відділ діловодства суду позивачем подано додаткові заперечення на клопотання про призначення експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2019 року у справі була призначена сематико-текстуальна експертиза писемного мовлення, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2020 року провадження у справі поновлено, розгляд справи призначено на 17.06.2020 р.

16.06.2020 року через відділ діловодства суду відповідачем 2 подано клопотання про відкладення розгляду справи.

17.06.2020 року через відділ діловодства суду відповідачем 1 подано письмові пояснення щодо висновків судової експертизи та клопотання про колегіальний розгляд справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2020 року розгляд справи у підготовчому судовому засіданні відкладено на 01.07.2020 року.

01.07.2020 року через відділ діловодства суду відповідачем 1 подано клопотання про залишення позову без розгляду.

Ухвалами від 01.07.2020 у задоволенні клопотання Національного банку України про колегіальний розгляд справи, про залишення позовної заяви без розгляду, відмовлено, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового ро02.згляду справи по суті на 05.08.2020.

20.07.2020 поштовим зв`язком до канцелярії суду позивачем надіслано клопотання про відкладення розгляду даної справи, розгляд справи призначити в судовому засіданні з повідомленням сторін, визнати явку позивача обов`язковою, врахувати при визначенні наступної дати судового засідання строк на який вжито карантинних заходів, а також строк необхідний для виконання процедури відповідно до норм «Договору між Україною та Об`єднаними Арабськими Еміратами про взаємну правову допомогу у цивільних та кримінальних справах» від 26.11.2012, яка зазвичай займає час від 180 календарних днів.

В судовому засіданні 05.08.2020 оголошено перерву до 12.08.2020.

11.08.2020 через відділ діловодства суду відповідачем 1 подано письмові пояснення щодо клопотання позивача.

Розглянувши в судовому засіданні 12.08.2020 клопотання позивача про відкадення та повідомлення останнього про дату наступного судового засідання в порядку передбаченому Договором між Україною та Об`єднаними Арабськими Еміратами про взаємну правову допомогу у цивільних та комерційних справах від 26.11.2012., суд зазначає наступне.

Подане клопотання мотивоване тим, що позивач змінив власну адресу реєстрації (з Кіпру на Об`єднані Арабські Емірати), компанією було достроково розірвано договори про надання правової допомоги від 27.03.2019 №б/н та від 17.12.2018 №17/12, оскільки відсутня можливість здійснювати закордонні візити повітряним транспортом внаслідок карантинних заходів вжитих країнами. Позивач не має чинних укладених договорів на надання правової допомоги, які мають право здійснювати представництво на території України, а від так судову повістку про призначення судового засідання слід направляти за адресою його реєстрації.

Як доказ розірвання вищезазначених договорів Позивачем надано до матеріалів справи наступне:

- копію Договору про дострокове розірвання від 28.10.2019 Договору про надання правової (правничої) допомоги від 27.03.2019 між Позивачем та Адвокатським об`єднанням «Мамка та партнери».

Водночас, суд погоджується з доводами відповідача 1, та звертає увагу на невірне зазначення назви договору, оскільки в матеріалах справи міститься копія саме Договору про надання правових послуг від 27.03.2019, що укладений між Позивачем та Адвокатським об`єднанням «Мамка та партнери», а не Договору про надання правової (правничої) допомоги від 27.03.2019, про який зазначено в Договорі про дострокове розірвання від 28.10.2019.

Таким чином, Позивачем доказів розірвання саме Договору про надання правових послуг від 27.03.2019, що укладений між ним та Адвокатським об`єднанням «Мамка та партнери» - не надано.

- повідомлення від 07.10.2019 про дострокове розірвання Договору№17/12 про надання правничої допомоги від 17.12.2018 з Адвокатським об`єднанням «Павленко лігал груп».

Відповідно до п. 7.1. Договору про надання правничої допомоги №17/12 від 17.12.2018 даний Договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами і діє до повного виконання Сторонами умов Договору або до його дострокового розірвання у порядку, передбаченому даним Договором та чинним законодавством України.

Відповідно до п. 7.3. Договору про надання правничої допомоги №17/12 від 17.12.2018 Замовник (Позивач) має право відмовитись від Договору в односторонньому порядку, якщо у нього відпала необхідність у правничій (правовій) допомозі, шляхом направлення відповідного повідомлення Виконавцю за 20 (двадцять) календарних днів до ати припинення Договору. У випадку відмови від Договору Замовник зобов`язаний оплатити вартість фактично виконаних Виконавцем послуг до дати припинення Договору.

З огляду на викладене, Позивач у якості доказу розірвання Договору про надання правничої допомоги №17/12 від 17.12.2018 з Адвокатським об`єднанням «Павленко лігал груп» має надати докази отримання останнім відповідного повідомлення Позивача, або, принаймні, докази відправлення такого повідомлення.

Натомість Позивач надає лише повідомлення без будь-яких доказів його відправлення/отримання Адвокатським об`єднанням «Павленко лігал груп».

З огляду на зазначене, у даній справі відсутні належні докази підтверджуючі дострокове розірвання Договору№17/12 про надання правничої допомоги від 17.12.2018 з Адвокатським об`єднанням «Павленко лігал груп».

У випадку, якщо Позивач змінив адресу реєстрації, він зобов`язаний надати належні та достатні докази, що посвідчують його реєстрацію за новою адресою.

Відповідно до ч.8 ст.91 ГПК України іноземний офіційний документ, що підлягає дипломатичній або консульській легалізації, може бути письмовим доказом, якщо він легалізований у встановленому порядку. Іноземні офіційні документи визнаються письмовими доказами без їх легалізації у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про міжнародне приватне право» документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Іноземні офіційні документи користуються доказовою силою офіційних документів на території України:

1. За умови їх засвідчення штампом апостиль, якщо вони складені на території держав- учасниць Гаазької Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, 1961 року.

Відповідно до частини другої статті 3 Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів (Гаазька конвенція), дотримання процедури проставлення апостиля не може вимагатися державами-учасницями Конвенції, якщо існують угоди між двома або декількома державами, які відміняють або спрощують дану процедуру або звільняють сам документ від легалізації.

2. Без будь-якого додаткового засвідчення, якщо вони складені на території держави, з якими Україна має відповідні дво- або багатосторонні договори.

3. За умови наявності консульської легалізації, якщо вони складені на території держав, з якими Україна не має вищезазначених договорів.

Об`єднані Арабські Емірати не є державою учасницею Конвенції, що скасовує вимогу

легалізації іноземних офіційних документів (Гаазька конвенція) від 1961 року.

Україна не має з Об`єднаними Арабськими Еміратами договору щодо якого документи складені на території останньої будуть визнаватись офіційними на території України без будь-якого додаткового засвідчення.

Таким чином, офіційні документа складені на території Об`єднаних Арабських Еміратів користуються доказовою силою офіційних документів на території України виключно у випадку консульської легалізації останніх.

Таким чином, будь-який документ, що виданий на території Об`єднаних Арабських Еміратів має пройти процедуру подвійної легалізації даного документу для України, що не заперечується Позивачем.

Щодо копій Свідоцтва про продовження діяльності компанії (Certificate of continuation), та Довідки про державну реєстрацію, склад учасників і органів управління юридичної особи (Certificate of incumbency), що долучені до клопотання Позивача, яке було подане до Північного апеляційного господарського суду.

Дані документи уже були розглянуті в Північному апеляційному господарському суді, і останній надав належну правову оцінку для них, про що зазначено в його постанові.

Окрім того, в тексті клопотання Позивача, яке подавалось до Північного апеляційного господарського суду, Позивач зазначив, що ці документи передані для проведення процедури легалізації в Міністерстві юстиції України, Міністерстві закордонних справ ОАЕ, посольстві України в ОАЕ. При цьому, Позивач не зазначає, що такі документи пройшли процедуру консульської легалізації.

Відповідно до ч.8 ст.91 ГПК України іноземний офіційний документ, що підлягає дипломатичній або консульській легалізації, може бути письмовим доказом, якщо він легалізований у встановленому порядку. Іноземні офіційні документи визнаються письмовими доказами без їх легалізації у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Таким чином, вищезазначені документи не пройшли процедури консульської легалізації в Україні, а від так не можуть бути доказом у справі в розумінні ч.8 ст.91 ГПК України.

Відповідно до ст.54 Консульського статуту України, що затверджений Указом Президента України від 2 квітня 1994 року №127/94 консул легалізує документи і акти, складені за участю властей консульського округу, або такі, що виходять від цих властей.

Органи України приймають такі документи і акти на розгляд лише при наявності консульської легалізації, якщо інше не передбачено законодавством України або міжнародним договором, учасниками якого є Україна і держава перебування.

Порядок консульської легалізації документів закріплений в Інструкції про порядок консульської легалізації офіційних документів в Україні і за кордоном, що затверджена Наказом Міністерства закордонних справ України № 113 від 04.06.2002 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 26.06.2002 за № 535/6823 (далі - Інструкція).

Відповідно до п.1.1. Інструкції вона встановлює порядок учинення консульської легалізації офіційних документів, складених за участю органів державної влади та органів місцевого самоврядування, або таких, що від них виходять, як на території України, так і за кордоном.

Порядок консульської легалізації офіційних документів встановлюється Віденською конвенцією "Про консульські зносини" 1963 року ( 995_047 ), міжнародними договорами та чинним законодавством України, а також цією Інструкцією.

Відповідно до п.1.2. Інструкції консульська легалізація офіційних документів - це процедура підтвердження дійсності оригіналів офіційних документів або засвідчення справжності підписів посадових осіб, уповноважених засвідчувати підписи на документах, а також дійсності відбитків штампів, печаток, якими скріплено документ.

Відповідно до п.1.3. Інструкції легалізація в установленому порядку документа надає йому право на існування в міжнародному обігу.

Відповідно до п.4.3. Інструкції Департамент консульської служби МЗС України також приймає на легалізацію: офіційні документи, крім документів комерційного характеру, складені і засвідчені на території іноземних держав органами державної влади, які уповноважені підтверджувати їх дійсність, і призначені для використання в Україні за умови їх засвідчення в МЗС країни походження документа та її дипломатичного представництва в Україні в установленому порядку.

Відповідно до п.4.9. документи, які мають комерційний характер, а саме: свідоцтва про реєстрацію підприємств, сертифікати якості продукції (товарів), інші документи, що засвідчені уповноваженою посадовою особою Торговельно-промислової палати України,

можуть бути легалізовані в Департаменті консульської служби МЗС України в копіях після засвідчення в Міністерстві юстиції України. У таких випадках службова особа Департаменту консульської служби МЗС України засвідчує підпис уповноваженої посадової особи Міністерства юстиції України.

Надані Позивачем копії документів не містять доказів їх легалізації Міністерством закордонних справ України.

За сукупністю вищевстановленого, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання щодо відкладення судового розгляду на іншу дату з врахуванням часу, необхідного для надіслання та отримання процесуальних повідомлень згідно положень Договору між Україною та Об`єднаними Арабськими Еміратами про взаємну правову допомогу у цивільних та комерційних справах від 26.11.2012 року.

При цьому, судом було враховано, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

В пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» (далі - ЄСПЛ) та пункті 23 рішення ЄСПЛ «Гурепка проти України (№ 2)» наголошено, що принцип рівності сторін - один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість обстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Разом з цим, застосовуючи згідно з ч. 1 ст. 4 ГПК України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989) (аналогічне застосування прецедентної практики Європейського суду з прав людини викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.09.2019 у справі № 908/98/18; від 13.09.2019 у справі № 904/4105/18).

За приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що сторони мають доступ до судових рішень та мали можливість ознайомитись з судовими документами у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

В судовому засіданні 12.08.20 представник третьої особи підтримав позовні вимоги, представник відповідача 1 заперечив. Представники позивача та відповідачі 1,2,3 в засідання суду не з`явилися про розгляд справи повідомлені належними чином.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 12.08.2020 оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 240 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Національним банком України (надалі - відповідач 1) та ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» (надалі - відповідач 2) укладено низку кредитних договорів, а саме: кредитний договір №16/05-08/СТ від 21.05.2008; кредитний договір №38/08-08/СТ від 14.08.2008; кредитний договір №52 від 23.10.2008; кредитний договір №12/09/2 від 20.02.2009; кредитний договір №12/09/5 від 13.05.2014 (далі разом - Кредитні договори).

Відповідно до умов Кредитних договорів, Національний банк надав ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» кредити, а Позичальник зобов`язався повернути кредити в порядку та строки, передбачені умовами договорів, а також сплатити проценти за їх користуванням.

Відповідно до пункту 1.1. кредитного договору №12/09/2 від 20.02.2009 (з урахуванням змін та доповнень) в рахунок відкритої невідновлювальної кредитної лінії за кредитним договором від 16.02.2009 №12/09 Кредитор надає Позичальнику кредит на суму 200 000 000,00 грн на строк з 20.02.2009 по 10.06.2015.

Погашення кредиту здійснюється за наступним графіком:

Дата погашення 10.06.2015 - сума погашення 200 000 000,00 грн.

Всього: 200 000 000,00 грн.

Процентна ставка за користування кредитом встановлюється на рівні облікової ставки Національного банку України плюс два процентних пункти. Станом на 26.02.2014 процентна ставка за користування кредитом становить 8,5% річних (облікова ставка - 6,5%).

При зміні облікової ставки Національного банку України в процесі виконання кредитного договору Позичальник, з дати набрання чинності нової облікової ставки, самостійно перераховує розмір процентної ставки, застосовуючи діючу облікову ставку Національного банку України плюс два процентних пункти.

Базовою кількістю днів для нарахування процентів/пені є фактична кількість днів у місяці/фактична кількість днів у році.

Відповідно до абзацу 1 пункту 1.4. кредитного договору №12/09/2 від 20.02.2009 (з урахуванням змін та доповнень) позичальник нараховує та сплачує нараховані проценти за користування кредитом щомісячно в останній робочий день місяця та одночасно з кінцевим строком погашення кредиту.

Відповідно до пункту 1.1. кредитного договору №12/09/5 від 13.05.2014 (з урахуванням змін та доповнень) Кредитор надає Позичальнику кредит на суму 2 000 000 000,00 грн на строк з 13.05.2014 по 30.12.2016 (включно) шляхом збільшення ліміту за відкритою кредитною лінією відповідно до кредитного договору від 16.02.2009 №12/09.

Розмір процентної ставки за користування кредитом встановлюється на рівні півтори облікової ставки Національного банку України та становить 14,25% річний: (облікова ставка Національного банку України за станом на 28.05.2014 становить 9,5%). Процентна ставка за кредитом протягом дії Кредитного договору не підлягає коригуванню.

Відповідно до пункту 1.2. Кредитного договору №12/09/5 від 13.05.2014 (з урахуванням змін та доповнень) погашення кредиту здійснюється за наступним графіком:

Дата погашення 30.12.2016 - сума погашення 2 000 000 000,00 грн.

Всього: 2 000 000 000,00 грн.

Базовою кількістю днів для нарахування процентів є фактична кількість днів у місяці/фактична кількість днів у році.

Відповідно до абзацу 1 пункту 1.4. кредитного договору №12/09/5 від 13.05.2014 (з урахуванням змін та доповнень) позичальник нараховує та сплачує нараховані проценти за користування кредитом щомісячно в останній робочий день місяця та одночасно з кінцевим строком погашення кредиту.

Відповідно до пункту 1.1. кредитного договору №52 від 23.10.2008 (з урахуванням змін та доповнень) Кредитор надає Позичальнику кредит на суму 680 000 000,00 грн на строк з 23.10.2008 по 30.09.2016.

Погашення кредиту здійснюється за наступним графіком:

Дата погашення 30.11.2015 - сума погашення 13 116 334,00 грн.

Дата погашення 30.12.2015 - сума погашення 67 838 000,00 грн.

Дата погашення 29.01.2016 - сума погашення 67 838 000,00 грн.

Дата погашення 29.02.2016 - сума погашення 67 838 000,00 грн.

Дата погашення 31.03.2016 - сума погашення 67 837 000,00 грн.

Дата погашення 29.04.2016 - сума погашення 67 837 000,00 грн.

Дата погашення 31.05.2016 - сума погашення 67 837 000,00 грн.

Дата погашення 30.06.2016 - сума погашення 67 837 000,00 грн.

Дата погашення 29.07.2016 - сума погашення 67 837 000,00 грн.

Дата погашення 31.08.2016 - сума погашення 67 837 000,00 грн.

Дата погашення 30.09.2016 - сума погашення 56 347 666,00 грн.

Всього: 680 000 000,00 грн.

Процентна ставка за користування кредитом встановлюється на рівні облікової ставки Національного банку України плюс два процентних пункти. Станом на 26.02.2014 процентна ставка за користування кредитом становить 8,5% річних (облікова ставка - 6,5%).

При зміні облікової ставки Національного банку України в процесі виконання кредитного договору Позичальник, з дати набрання чинності нової облікової ставки, самостійно перераховує розмір процентної ставки, застосовуючи діючу облікову ставку Національного банку України плюс два процентних пункти.

Базовою кількістю днів для нарахування процентів/пені є фактична кількість днів у місяці/фактична кількість днів у році.

На період з 02.03.2015 по 10.06.2015 процентна ставка за користування кредитом встановлюється на рівні 21,5 % річних.

Відповідно до абзацу 1 пункту 1.4. кредитного договору №52 від 23.10.2008 (з урахуванням змін та доповнень) позичальник нараховує та сплачує нараховані проценти за користування кредитом щомісячно в останній робочий день місяця та одночасно з кінцевим строком погашення кредиту.

Відповідно до пункту 1.1. кредитного договору №16/05-08/СТ від 21.05.2008 (з урахуванням змін та доповнень) Кредитор надає Позичальнику кредит на суму 130 000 000,0 грн на строк з 21.05.2008 по 30.11.2016.

Погашення кредиту здійснюється за наступним графіком:

Дата погашення 30.09.2016 - сума погашення 11 489 334,00 грн.

Дата погашення 31.10.2016 - сума погашення 67 837 000,00 грн.

Дата погашення 30.11.2016 - сума погашення 50 673 666,00 грн.

Всього: 130 000 000,00 грн.

Процентна ставка за користування кредитом встановлюється на рівні облікової став Національного банку України плюс два процентних пункти. Станом на 26.02.2014 процентна ставка за користування кредитом становить 8,5% річних (облікова ставка - 6,5%).

При зміні облікової ставки Національного банку України в процесі виконання кредитного договору Позичальник, з дати набрання чинності нової облікової ставки самостійно перераховує розмір процентної ставки, застосовуючи діючу облікову ставку Національного банку України плюс два процентних пункти.

Базовою кількістю днів для нарахування процентів/пені є фактична кількість днів у місяці/фактична кількість днів у році.

На період з 02.03.2015 по 10.06.2015 процентна ставка за користування кредитом встановлюється на рівні 21,5 % річних.

Відповідно до абзацу 1 пункту 1.4. кредитного договору №16/05-08/СТ від 21.05 (з урахуванням змін та доповнень) позичальник нараховує та сплачує нараховані проценти за користування кредитом щомісячно в останній робочий день місяця та одночасно з кінцевим строком погашення кредиту.

Відповідно до пункту 1.1. кредитного договору №38/08-08/СТ від 14.08.2008 (з урахуванням змін та доповнень) Кредитор надає Позичальнику кредит на суму 4 453 і грн на строк з 14.08.2008 по 10.06.2015.

Погашення кредиту здійснюється за наступним графіком:

Дата погашення 10.06.2015 - сума погашення 4 453 666,00 грн.

Всього: 4 453 666,00 грн.

Процентна ставка за користування кредитом встановлюється на рівні облікової ставки Національного банку України плюс два процентних пункти. Станом на 26.02.2014 процентна ставка за користування кредитом становить 8,5% річних (облікова ставка - 6,5%).

При зміні облікової ставки Національного банку України в процесі виконання кредитного договору Позичальник, з дати набрання чинності нової облікової ставки, самостійно перераховує розмір процентної ставки, застосовуючи діючу облікову ставку Національного банку України плюс два процентних пункти.

Базовою кількістю днів для нарахування процентів/пені є фактична кількість днів у місяці/фактична кількість днів у році.

На період з 02.03.2015 по 10.06.2015 процентна ставка за користування кредитом встановлюється на рівні 21,5 % річних.

Відповідно до абзацу 1 пункту 1.4. кредитного договору №38/08-08/СТ від 14.08.2008 (з урахуванням змін та доповнень) позичальник нараховує та сплачує нараховані проценти за користування кредитом щомісячно в останній робочий день місяця та одночасно з кінцевим строком погашення кредиту.

На виконання умов Кредитних договорів Національний банк надав кредитні кошти ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива».

У свою чергу, ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» порушив умови Кредитних договорів, надані кредити не повернув та не сплатив проценти за користування ними, внаслідок чого станом на 29.01.2019 непогашеною залишається наступна заборгованість перед Національним банком (без розрахування сум штрафних санкцій):

- за кредитним договором №12/09/2 від 20.02.2009 - 219 413 698,63грн, з них:

- заборгованість за кредитом: 200 000 000,00 грн,

- сума заборгованості за процентами: 19 413 698,63 грн;

- за кредитним договором №12/09/5 від 13.05.2014 - 2 135 863 013,70грн, з них:

- заборгованість за кредитом: 2 000 000 000,00 грн,

- сума заборгованості за процентами: 135 863 013,70 грн;

- за кредитним договором №52 від 23.10.2008 - 746 006 575,33грн, з них:

- заборгованість за кредитом: 680 000 000,00 грн,

- сума заборгованості за процентами: 66 006 575,33 грн;

- за кредитним договором №16/05-08/СТ від 21.05.2008 - 142 618 904,11грн, з них:

- заборгованість за кредитом: 130 000 000,00 грн,

- сума заборгованості за процентами: 12 618 904,11 грн;

- за кредитним договором №38/08-08/СТ від 14.08.2008 - 4 885 976,65грн, з них:

- заборгованість за кредитом: 4 453 666,00 грн,

- сума заборгованості за процентами: 432 310,65 грн;

Всього разом за Кредитними договорами: 3 248 788 168,42 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у зв`язку з неналежним виконанням ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» зобов`язань за кредитними договорами щодо погашення заборгованості та сплати процентів за користування кредитними коштами, Національний банк України задовольнив свої вимоги за кредитними договорами за рахунок предмету застави. Так, з метою забезпечення належного виконання зобов`язань ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» за умовами кредитних договорів, між НБУ та позивачем було укладено Договір застави корпоративних прав від 31.10.2012, відповідно до якого у заставу НБУ передано корпоративні права ТОВ «Європа -Транс ЛТД», а саме частку у статутному капіталі ТОВ «Європа - Транс ЛТД», що складає 100% статутного капіталу. Також позивач вказує, що Національний банк задовольнив свої вимоги за кредитними договорами за рахунок предмету застави шляхом укладення договору про задоволення вимог заставодержателя, шляхом відступлення частки в статутному капіталі ТОВ «Європа -Транс ЛТД». На думку позивача кредитні зобов`язання відповідача 2 за кредитними договорами фактично були виконані заставодавцем Компанією «М.С. Європа Транс Холдінгз Лімітед» в повному обсязі, що призвело до повного задоволення вимог відповідача 1 та, як наслідок, в силу положень ст.512 ЦК України, до переходу права вимоги за кредитним договором №52 від 23.10.2008 до нового кредитора Компанії «М.С. Європа Транс Холдінгз Лімітед». В зв`язку з чим позивач звернуся до суду з вимогами про визнання відсутнім права вимоги відповідача 1 до ПАТ «Комерціний банк «Фінансова ініціатива».

Відповідач 2 заперечує та вказує, що позивачем не надано документів, які б підтверджували перехід до компанії «М.С. Євопа Транс Холдінгз » права вимоги до ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» за кредитними договорами. Крім того, в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» запроваджено з 24.06.2015 тимчасову адміністрацію, а отже не можливо стягнути кошти у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено нормами Закону України «Про систему гарантування вкладів ».

Відповідач 1 проти позову заперечує та вказує, що зобов`язання за кредитними договорами не виконані та продовжують існувати, оскільки боржником не повернуті кошти, а кредитор не здійснював звернення стягнення на передані в заставу корпоративні права. Якщо кредитор звертає стягнення на предмет застави , зазначене не є підставою для суброгації. Також відповідач вказує на відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

07.10.2011 між Національним банком та ТОВ «ТД «Трансмагістраль» укладено іпотечний договір, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мойсеєнко Т.О. та зареєстрований в реєстрі за №3609 (далі - Іпотечний договір), відповідно до якого, з метою забезпечення належного виконання ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» зобов`язань за Кредитними договорами, ТОВ «ТД «Трансмагістраль» надав в іпотеку Національному банку комплекс, будівлі та споруди, загальною площею 5015,30 кв.м., що знаходяться за адресою: м.Київ, просп. Перемоги, буд. 121в, літ. А (в тому числі кабінет сімейного лікаря площею 280,30 кв.м.).

Так, з метою погашення заборгованості за Кредитними договорами Національним банком подано позов до Господарського суду міста Києва до ТОВ «ТД «Трансмагістраль» про звернення стягнення на предмет іпотеки (справа №910/3386/18).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2018 провадження у справі №910/3386/18 зупинене до проведення судової будівельно-технічної експертизи.

31.10.2012 між Національним банком та Компанією «М. С. Європа Транс Холдінгз Лімітед» укладено Договір застави корпоративних прав (далі - Договір застави), відповідно до якого, з метою забезпечення належного виконання ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» зобов`язань за Кредитними договорами, а також кредитним договором №61/09 від 29.12.2009 та кредитним договором №12/09/3 від 23.02.2009, в заставу Національному банку передано корпоративні права товариства з обмеженою відповідальністю «Європа-Транс ЛТД» (код в ЄДРПОУ 32605152), а саме 100% часток у розмірі 18 500,00 гри, що становить 100% від розміру статутного капіталу цього товариства.

Відповідно до пункту 4.2.2. Договору застави заставодержатель (Національний банк) має право у разі невиконання чи неналежного виконання боржником (ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива») зобов`язань, забезпечених заставою, звернути стягнення на предмет заставу порядку, визначеному розділом 5 Договорів застави.

Відповідач 1 у відзиві на позовну заяву стверджує, що зобов`язання за Кредитними договорами є невиконаними та продовжують існувати, оскільки Боржником кошти не повернуті, а Кредитор (Національний банк) не здійснював звернення стягнення на передані в заставу корпоративні права. Що підтверджується наявною заборгованістю за Кредитними договорами, доказом чого є відповідні виписки по рахункам та розрахунки наявної заборгованості за Кредитними договорами, що додаються Національним банком.

ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» не заперечується наявність заборгованості перед Національним банком за Кредитними договорами, також не подано доказів суду про погашення заборгованості.

Також суду не надано доказів що відповідач 1 реалізував своє право та звернув стягнення на предмет застави, став власником 100% часток, що становить 100% розміру статутного капіталу ТОВ «Європа-Транс ЛТД».

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Відповідно до частини 1 статті 23 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» відповідно до забезпечувального обтяження обтяжувач має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов`язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, якщо інше не передбачено законом чи договором, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно із встановленим пріоритетом.

Відповідно до абз.4 п.2.1. Договору застави в разі, коли в момент настання терміну виконання Боржником (ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива») будь-якого зобов`язання, що випливає з Кредитного договору, таке зобов`язання виконано не буде, Заставодержатель (Національний банк) отримує право звернути стягнення на Предмет застави та одержати задоволення своїх вимог з вартості предмету застави на свій розсуд (з урахуванням умов цього Договору) переважно перед іншими кредиторами Товариствами та Заставодавця.

Відповідно до п. 4.2.2. Договору застави заставодержатель (Національний банк) має право у разі невиконання чи неналежного виконання боржником (ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива») зобов`язань, забезпечених заставою, звернути стягнення на предмет застави у порядку, визначеному розділом 5 Договорів застави.

В п.4.2.5. Договору застави передбачені випадки, коли заставодержатель (Національний банк) має право на дострокове звернення стягнення на предмет застави.

Враховуючи вищезазначені положення Договору застави, Національний банк має право, а не обов`язок звернути стягнення на предмет застави.

Відповідно до п.5.2. Договору застави, звернення стягнення на Предмет застави відбувається шляхом уступки Заставодавцем корпоративних прав Товариства на користь Заставодержателя (Національного банку). Уступка вимоги щодо Предмету застави набирає чинності з моменту укладення цього договору, а права і обов`язки сторін по уступці вимоги виникають одразу після настання будь-якого випадку, передбаченого п.5.1. цього Договору, про що Заставодержатель (Національний банк) повідомляє Заставодавця рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Національний банк не повідомляв Заставодавця (Позивача) про звернення стягнення на предмет застави (корпоративні права), відповідний рекомендований лист з повідомленням про вручення на його адресу не направляв.

Таким чином, Національний банк не реалізовував своє право на звернення стягнення на предмет застави, доказів протилежного Позивач не надав.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» обтяження рухомого майна реєструються в Державному реєстрі в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до положень статті 2 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» рухоме майно - окрема рухома річ, сукупність рухомих речей, гроші, валютні цінності, цінні папери, а також майнові права та обов`язки, у тому числі майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

У відповідності до вимог Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» обтяження предмету застави (а саме корпоративних прав) за Договором

застави, були зареєстровані сторонами у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, докази чого додаються.

Так, дане питання регулюється положеннями Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», а саме статтею 24 зазначеного Закону, що має назву «Звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження», згідно якої звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов`язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» якщо інше не встановлено цим Законом, обтяжувач, який має намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку, зобов`язаний надіслати боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлену зареєстроване обтяження, письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання. Повідомлення надсилається одночасно з реєстрацією в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Повідомлення повинно містити таку інформацію:

1) зміст порушення, вчиненого боржником;

2) загальний розмір не виконаної боржником забезпеченої обтяженням вимоги;

3) опис предмета забезпечувального обтяження;

4) посилання на право іншого обтяжувана, на користь якого встановлено зареєстроване обтяження, виконати порушене зобов`язання боржника до моменту реалізації предмета обтяження або до переходу права власності на нього обтяжувану;

5) визначення позасудового способу звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, який має намір застосувати обтяжувач;

6) вимогу до боржника виконати порушене зобов`язання або передати предмет забезпечувального обтяження у володіння обтяжувану протягом ЗО днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувальною обтяження.

Таким чином, у випадку звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку обтяжувач зобов`язаний:

- до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження;

- надіслати боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання

Відповідно до Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, що додається до даного відзиву на позовну заяву, звернення стягнення на предмет застави (корпоративні права) за Договором застави - не зареєстроване.

Національний банк не направляв до Позивача повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання у порядку передбаченому ст.27 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

З огляду вищевикладене, матеріалами справи не доведено, що Національний банк реалізовував своє право на звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 2 статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача (зазначена закріплене у постанові Вищого господарського суду України від 02.03.2017у справі № 910/12557/16).

Крім того, виходячи зі змісту статей 15, 16 ЦК України, статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та приписів ГПК України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких уме наявності у позивача певного суб`єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Проте звернення стягнення на предмет застави, не призводить до зміни кредитора в зобов`язанні, не є підставою для суброгації.

Як зазначалось вище, звернення стягнення на заставу за Договором застави є правом Національного банку, а не обов`язком, і таким правом заставодержатель не скористався - Національний банк не звертав стягнення на предмет застави за Договором застави.

Таким чином, права Позивача Національним банком не порушені, а від так у нього немає законних підстав для звернення до суду.

Обгрунтовуючи обраний спосіб захисту Позивач посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2018 у справі №910/14144/17, згідно якої: 38. Вимоги про визнання відсутнім права в одного відповідача (кредитора) вимагати від другого відповідача (боржника) сплати боргу за кредитними договорами, які погашено позивачем (поручителем), та про визнання права поручителя вимагати від боржника сплати ним грошових коштів за кредитними договорами, сплачених поручителем, не можуть бути самостійним предметом розгляду в господарському суді. Такі вимоги не призводять~ до поновлення порушених прав, не можуть самостійно розглядатися в окремій справі, а відповідні доводи підлягають розгляду лише під час вирішення спору про стягнення грошових коштів за такими договорами.

Таким чином, Велика Палата Верховного Суду дійшла до правового висновку, який в силу положень ч.5 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, що не можуть бути самостійним предметом розгляду в господарському суді вимоги про визнання відсутнім права в кредитора вимагати від боржника сплати боргу за кредитними договорами, які погашено поручителем, та про визнання права поручителя вимагати від боржника сплати ним грошових коштів за кредитними договорами.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Згідно ст.78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 79 передбачено, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, позивачем не доведено обґрунтованих доводів, не надано належних та допустимих доказів порушення своїх прав.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на позивача.

Керуючись ст.ст. 86, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 21.08.2020

Суддя Н.І. Ягічева