Ухвала суду № 91100897, 21.08.2020, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/2761/20

Провадження № 2-з-56/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2020 року Обухівський районний суд Київської області у складі головуючого судді Висоцької Г.В. у письмовому провадженні матеріали заяви адвоката Семенюка Костянтина Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , про забезпечення позову по справі № 372/2761/20,

ВСТАНОВИВ:

19.08.2020 року до Обухівського районного суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тетерська О.Ю, Головне управління Держгеокадастру у Київській області, про визнання договору міни недійсним, визнання договору купівлі-продажу недійсним, та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею визначено суддю Висоцька Г.В.

Одночасно з позовом до суду 19.08.2020 року надійшла заява ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , про забезпечення позову, в якій просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на земельну ділянку № 3223155400:05:023:0107, площею 0,1297 за адресою: АДРЕСА_1 .

Свою заяву обґрунтовує тим, що існує досить висока ймовірність того, що відповідач ОСОБА_3 може в будь-який момент здійснити продаж вказаної земельної ділянки та відчужити її на користь інших осіб, що може значно утруднити або взагалі зробити неможливим виконання рішення суду.

У відповідності до частини 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

За змістом положень ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Вивчивши матеріали заяви про забезпечення позову, оцінивши наведенні заявниками підстави для вжиття заходів забезпечення позову, суд приходить до наступного.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з п. 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується шляхом, зокрема:накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.

Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, вжити негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи унеможливлення виконання судового акта, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.

В п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», роз`яснено, що особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов`язані з матеріально-правовим обмеженням заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.

Згідно з роз`ясненнями, які викладені в п.4 вищевказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Разом з тим, заявниками не надано жодних доказів на підтвердження того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, у разі задоволення можливого позову (вчинення відповідачами будь-яких дій по відчуженню належного їм майна тощо).

Слід зазначити, що посилаючись на те, що існують підозри відчуження майна, заявники в обґрунтування необхідності накладення арешту на об`єкти нерухомого майна та заборони вчиняти будь-які дії щодо їх відчуження, не посилається на жодну конкретну обставину, яка б свідчила про будь-яке дійсне намагання осіб, які зазначені відповідачами, відчужити майно, докази на підтвердження таких посилань відсутні.

Також заявниками не обґрунтовано та не доведено, яким чином невжиття таких видів забезпечення позову про які просять заявники може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а викладені в заяві міркування щодо можливого відчуження майна, є припущеннями заявників.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що заява про вжиття заходів забезпечення позову є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 149, 150, 153, 258-261, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви адвоката Семенюка Костянтина Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку по справі № 372/2761/20.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.

Суддя: Г.В. Висоцька