Рішення № 91100265, 27.07.2020, Броварський міськрайонний суд Київської області

Справа № 361/7188/19

Провадження № 2/361/1013/20

27.07.2020

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

/заочне/

27 липня 2020 року Броварський міськрайонний суд Київської області у складі головуючого судді Селезньової Т.В., при секретарі Мельниченко Я.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бровари цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

Позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №б/н, укладеним 15.02.2011р., в сумі 12939,16грн., в тому числі заборгованість за тілом кредиту 7733,56грн., за простроченим тілом кредиту 3733,30грн., відсотки 379,96 грн., а також штраф за п. 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг: 500грн. (фіксована частина) і 592,34грн. (процентна складова), мотивуючи тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 15.02.2011р. між банком і ОСОБА_1 , відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок в розмірі 3000,00грн. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг" та "Тарифами Банку", які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до Умов та правил надання банківських послуг, згідно з якими клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і клієнт дає право банку в будь який момент змінити (зменшити чи збільшити) кредитний ліміт. Відповідно до умов кредитного договору позивачем було виконано свої зобов`язання, який надав відповідачу кредитні кошти, а відповідач користувався кредитними коштами, та їх не повернув, не погасив заборгованість за кредитом, відсотками, іншими платежами, нарахованими за умовами договору.

Відповідач повторно (неодноразово) не явився в судове засідання; був повідомлений належним чином, шляхом направлення йому рекомендованих листів за адресою його зареєстрованого місця проживання, яке збігається з зазначеним ним у заяві анкеті на видачу кредиту, відзив на позов не подав. Від відповідача не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, і він не повідомив про причини неявки.

Позивач подав заяву про розгляд справи у його відсутності і про згоду на ухвалення заочного рішення.

Суд, прийнявши всі заходи по виклику відповідача, ухвалив розглянути справу заочно, згідно ст.223 та ст.280 ЦПК України.

За змістом анкети-заяви № б/н про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку від 15.02.2011р. - в анкеті-заяві міститься інформація, що відповідач просить видати йому платіжну картку "Універсальна", бажаний кредитний ліміт за платіжною карткою "Універсальна"/Голд - 2000грн.. відповідач також зазначає, що згоден з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами.

Дані обставини, як факт написання анкети-заяви та укладення договору з позивачем, так і факту отримання ним кредитної картки з відкритим на неї кредитним лімітом, відповідач не оспорив.

З даного договору у відповідача виникло право користування кредитною карткою і кредитними коштами, які позивач зарахував на відкритий відповідачу картковий рахунок, одночасно у відповідача виникли грошові зобов`язання перед позивачем по поверненню кредитних коштів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частинами першою, третьою статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідност.81 ЦПК - к ожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст.89 ЦПК - суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ст.615 ЦК - не припустима одностороння відмова від зобов`язання

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 1049 цього Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Аналізуючи надані докази, і виходячи з того, що обов`язок по доказуванню обставин, на які посилається позивач, покладений саме на позивача, а суд розглядає справу виключно на підставі поданих доказів і не робить припущень, -суд встановлює такі обставини:

Згідно довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки: 14.11.2017р. на кредитний рахунок ОСОБА_1 встановлено кредитний ліміт 3000,00грн.; 15.11.2018р. кредитний ліміт - 0.

Факт зарахування на рахунок відповідача кредитних коштів у сумі 3000,00грн. також зазначений у наданому банком розрахунку, в якому є інформація про зарахування на рахунок 14.11.2017р. кредитних коштів у сумі 2750,00грн., тобто суми в межах зазначеного кредитного ліміту.

Згідно виписки по рахунку, - на видану ОСОБА_1 кредитну картку зараховано кредитні кошти 3000,00грн.; з виписки також видно, що вказані кредитні кошти відповідачем були використані шляхом зняття певних сум та/або шляхом оплати товарів карткою, в межах ліміту кредитування.

Таким чином, у позичальника виникло грошове зобов`язання з укладеного договору, зокрема зобов`язання повернути кредитору використані ним кредитні кошти на умовах укладеного договору і у відповідності до вимог закону, що регулює спірні правовідносини.

Враховуючи, що відповідач, підписавши анкету-заяву, фактично підтвердив факт укладання договору кредиту, з якого у сторін виникли кредитні правовідносини, що він отримав кредитні кошти на відкритий йому картковий рахунок, використав кошти і їх не повернув та має заборгованість по кредиту - то є підстави для стягнення з відповідача дійсної наявної заборгованості по кредиту

Щодо розміру грошового зобов`язання відповідача, яке підлягає виконанню, то суд виходить з аналізу наданих письмових доказів, піддаючи їх аналізу з точки зору достовірності і належності та достатності.

Згідно наданого розрахунку заборгованості - позивач нарахував заборгованість відповідачу за вказаним договором станом на 14.07.2019р. в сумі 12939,16 грн. яка складається із: заборгованості за тілом кредиту 7733,56 грн., за простроченим тілом кредиту 3733,30грн., відсотки 379,96 грн., а також штраф за п. 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг: 500грн. (фіксована частина) і 592,34грн. (процентна складова).

З аналізу даного розрахунку, він не відображає детального розрахунку боргу та нарахування і походження певних сум, що списувались з рахунку відповідача, і з нього не вбачається походження заборгованості саме у вказаній позивачем сумі. Крім того сам по собі розрахунок, виконаний представником позивача, до того ж неоформлений у відповідності до вимог ст.95 ЦПК України, не є достатнім доказом підтвердження саме такого розміру грошового зобов`язання, якщо він не підтверджений первинними документами.

З наданих довідок встановлено, що за підписаним з відповідачем договором йому було надано наступні картки: № НОМЕР_1 , дата відкриття 17.11.2017р., термін до 10/21; і № картка №99926259631838104 при зміні умов кредитування, старт карткового рахунку 14.11.2017р., кредитний ліміт 3000грн., з 15.11.2017р. зміна кредитного ліміту, 0,00грн.

З виписки по рахунку № НОМЕР_1 , старт 14.11.2017р., встановлено, що даним картковим рахунок клієнт користувався, виконані транзакції /операції переказів, оплати товарів, зняття готівки, платежі по послузі розстрочки, а також операції поповнення рахунку готівкою. Залишок на кінець періоду у даній виписці становить «-6301,56грн.».

Дана сума є заборгованістю , яка виникла внаслідок використання кредитних коштів та їх не повного повернення. Таким чином, дане грошове зобов`язання є невиконаним і є підстави для стягнення з відповідача вказаної суми заборгованості по кредиту.

Виходячи з того, що відповідач дані документи не оспорив, а також виходячи з того, що відповідач свідомо користувався кредитним коштами, у тому числі і з перевищенням початкового встановленого кредитного ліміту, то слід вважати, що такі умови договору, і зокрема збільшення кредитного ліміту, відповідач прийняв.

З виписки по рахунку № НОМЕР_2 видно, що по ньому здійснені операції виключно по списанню процентів, та нарахуванню пені.

З виписки, наданої позивачем додатково за період до 1.03.2020р. - видно, що станом на 20.08.2018р. залишок «-6301,56» , що збігається з наведеною вище випискою по рахунку, у подальшому операції зводились до нарахування та списання процентів та пені.

Таким чином, з наданих доказів не вбачається наявності у відповідача більшої заборгованості по кредиту перед позивачем ніж 6301,56грн. Щодо стягнення інших сум, зазначених позивачем, то суд позовні вимоги в цій частині вважає необгрунтованими і не доведеними належними доказами та не підтвердженими у судовому засіданні. При цьому суд виходить з наступного:

Позивач не обґрунтував і не підтвердив належними доказами наявність у відповідача боргу по кредитним коштам у вказаній ним сумі 7733,56грн. + 3733,30грн. Більш того, наявність такої заборгованості суперечить і викладеним у позовній заяві обставинам щодо ліміту кредитування, а також даним по виписці з рахунку щодо надходження кредитних коштів на цей рахунок.

Позивач не надав доказів на підтвердження встановлення кредитного ліміту і перерахування коштів на рахунок клієнту у вказаній ним сумі кредиту (сукупності строкового і простроченого). Суд виходить з того, що вказані позивачем суми заборгованості по кредиту (строкової і простроченої)- виходячи з відомостей по випискам - мають інше походження і не є виданими клієнту кредитними коштами.

Щодо нарахування та стягнення відсотків і штрафів, - то суд виходить з наступного:

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги відсотків та штрафу, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 14.07.2019р., посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/як невід`ємні частини спірного договору. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та Правил були надані відповідачу для ознайомлення під час підписання договору; що відповідач погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг Приватбанку.

Вказані документи (Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/) не містять підпису клієнта - позичальника, і ніяких інших належних доказів на підтвердження того, що позичальник ознайомлений і погодився саме з такими умовами договору кредиту, позивач не надав.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

В даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана позичальником і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання до запропонованого договору.

Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети.

У самій анкеті-заяві, підписаній відповідачем, відсутні умови договору, на які посилається позивач, оскільки такі умови відносяться до істотних умов договору кредиту, і тому вони мали б бути укладені сторонами обов`язково у письмовій формі (яка б давала можливість переконатись на погодження позичальника з такими умовами) і могли б бути підтверджені виключно письмовими доказами.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 03.07.2019р. у справі № 342/180/17. В даній постанові Велика Палата Верховного Суду зауважує, що з урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують факту підписання позичальником договір саме на таких умовах.

Враховуючи вимоги закону щодо обов`язкової письмової форми договору кредиту, і щодо нікчемності договору при недотриманні письмової форми, суд не бере до уваги вказаний Витяг з тарифів у якості умов договору щодо неустойки (пені та штрафу), і Витяг з Умов та правил надання банківських послуг - як такі, що не підписані відповідачем-позичальником.

Тому відсутні підстави в межах даної справи і виходячи з наданих доказів - для стягнення з відповідача вказаної позивачем суми процентів та штрафу, а також для покладення на відповідача обов`язку по сплаті позивачу інших нарахованих ним сум (поза межами підтверджених умов договору) , які позивачем вказані як заборгованість по строковому та простроченому кредиту - крім тої суми заборгованості по кредиту, яка виведена і слідує з виписки по рахунку, аналіз якої надано в цьому рішенні.

Таким чином , позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно ст.141 ЦПК з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Позивачем сплачено 1921грн. Позов задоволено на 49 %. Тому відшкодуванню підлягає 49 % понесених витрат, в сумі 941,29грн.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 526, 549, 550, 611, 613,615, 627, 629, 631, 638,639, 1048, 1054 ЦК України, ст.ст. 12,13, 81, 141, 259, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково;

стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ( АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (м. Київ, вул. Грушевського, 1-д, ідентифікаційний код 14360570) за кредитним договором № б/н від 15.02.2011р. заборгованість за тілом кредиту - 6301,56грн., судові витрати 941,29 грн., всього стягнути 7242,85грн.;

в іншій частині в позові відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку він може подати протягом тридцяти днів з дня його складення. Якщо копія рішення не буде вручена відповідачу у день його складення, він має право на поновлення строку подання заяви про перегляд заочного рішення, якщо така заява буде ним подана протягом двадцяти днів з дня вручення копії рішення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення. Якщо копія рішення не буде вручена позивачу у день його складення, він має право на поновлення строку подання скарги, якщо апеляційна скарга буде ним подана протягом 30 днів з дня вручення копії рішення. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду безпосередньо, або - згідно п.15.5 Перехідних положень ЦПК України - до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи - через суд першої інстанції, який розглянув справу.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відповідно п. 3 Прикінцевих положень ЦПК України під час дії карантину суд за заявою учасників справи поновлює процесуальні строки встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними, і такими, що зумовлені обмеженнями впровадженими у зв?язку з карантином.

Повне рішення виготовлено 21.08.2020р.

Суддя Т.В. Селезньова