Ухвала суду № 91098775, 18.08.2020, Київський районний суд м. Одеси

_____________________

Справа № 947/22921/20

Провадження № 2/947/3607/20

УХВАЛА

18.08.2020 року м. Одеса

Суддя Київського районного суду м. Одеси Маломуж А.І., розглянувши матеріали справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Табінський Олег Володимирович, АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «АЛЬФА-БАНК», треті особи які не заявляють самостійних вимог на стороні позивача: Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеса, Головне управління Пенсійного фонду України, про визнання виконавчого напису нотаріуса, таким, що не підлягає виконанню,-

ВСТАНОВИВ:

13.08.2020 року позивач звернувся до Київського районного суду м. Одеси з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Табінський Олег Володимирович, АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «АЛЬФА-БАНК», треті особи які не заявляють самостійних вимог на стороні позивача: Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеса, Головне управління Пенсійного фонду України, про визнання виконавчого напису нотаріуса, таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Київського районного суду м. Одеси Маломуж А.І.

Дослідивши матеріали позовної заяви суд дійшов висновку, що вказана справа підлягає направленню за територіальною підсудністю виходячи з наступного.

Відповідно до ст.31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншого суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

В своєму позові позивач просить визнати таким, що не підлягаю виконанню виконавчий напис, вчинений 20.01.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М

Відповідно до ч.2 ст.27 ЦПК України, позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Суд вважає, що даний спір має розглядатися з дотриманням правил ч. 12 ст. 28ЦПК, оскільки судом розглядається саме вимога про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, де по суті оскаржуються дії приватного нотаріуса щодо вчинення виконавчого напису про звернення стягнення заборгованості, а не з приводу укладення кредитного договору.

Статтею 28 ч.12 ЦПК України визначена альтернативна підсудність щодо позовів про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, а саме, що такі позови можуть пред`являтися також за місцем його виконання. Ця норма є спеціальною, так як регулює саме ці відносини.

Як передбачено ст.1 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України"Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців. Відповідно до ст.3 цього Закону, Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Згідно ст.4 цього Закону,одним з принципів діяльності органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є законність.

Як передбачено ст. 25 вказаного Закону, виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя; приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження"знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

Як передбачено ст.1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження», однією із засад виконавчого провадження є законність.

Як передбачено ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців.

Згідно ст.10 Закону України «Про виконавче провадження», заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника.

Згідно ст. 24 ч.2 Закону України «Про виконавче провадження», приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника; виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України; виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника. Як передбачено ч.5 вказаної норми, для проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи в іншому виконавчому окрузі приватний виконавець має право вчиняти такі дії самостійно або залучати іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій, типова форма якого затверджується Міністерством юстиції України. На переконання суду вказана норма регулює питання про те, що виконавець має право, для дотримання засади законності приймати до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Також суд приходить до переконання, що в розумінні цього Закону виконавчі дії проводяться в виконавчому окрузі за місцем знаходження приватного виконавця, який прийняв документ, подані відповідно до місця проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна, а вразі необхідності може вчинити виконавчі дії за межами виконавчого округу. Суд приходить до переконання, що ч.1 ст.24 вказаного Закону не дає підстав вважати, що місцем проведення виконавчих дій, незважаючи на те, де саме відкрито виконавче провадження, є місце проживання, перебування, роботи боржника або місцезнаходження його майна.

Розуміння ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 25 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», іншим чином, а саме думка проте, що виконавчі дії, незважаючи на те, де відкрито виконавче провадження, проводяться за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна є помилковим. Таке розуміння суперечить приписам вказаних Законів про те, приватний виконавець має прийняти до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника та може призвести до відкриття провадження в любому куточку України, що створить значні перешкоди для боржника в реалізації своїх прав, які передбачені ст.19 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви виконавцем звернуто стягнення на заробітну плату боржника, тобто місце виконання виконавчого напису є місце роботи позивача Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеса, який знаходиться за адресою: м. Одесавул. Єврейська, 13, яке територіально відноситься до Приморського районного суду м. Одеси.

Враховуючи викладене, суд приходить до переконання, що дана справа підсудна Приморському районному суду м. Одеси.

Будь-яких доказів, що виконавчих дій які проводяться в Київському районі м. Одеси, тобто за місцем проживання позивача, останній суду не надав.

Керуючись ст. ст. 27, 28, 31, 258-260 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Матеріали справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Табінський Олег Володимирович, АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «АЛЬФА-БАНК», треті особи які не заявляють самостійних вимог на стороні позивача: Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеса, Головне управління Пенсійного фонду України, про визнання виконавчого напису нотаріуса, таким, що не підлягає виконанню направити за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Приморського районного суду м. Одеси.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду через Київський районний суд м. Одеси протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення та підписання суддею. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Маломуж А. І.