Рішення № 91096144, 20.08.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2020 року Справа № 280/3409/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Максименко Л.Я., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "АЗОВ СКАН ТРАНС" (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Халтуріна, 51, код ЄДРПОУ 39597599)

до Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області (69083, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Музична, 2-а, код ЄДРПОУ 39816845)

про визнання протиправними та скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АЗОВ СКАН ТРАНС" (далі - позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати постанови Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області про застосування адміністративно-господарського штрафу №173318 від 21.01.2020, №173319 від 21.01.2020.

В обґрунтування заявленого позову вказує, що оскаржувані постанови винесені за результатами перевірки, яка оформлена Актом № 202055 від 18.12.2019. Посилається на те, що ні акт перевірки, ні оскаржувана постанова не містять відомостей про навантаження на осі та загальне навантаження, який саме параметр перевищений - встановити неможливо. Стверджує, що TOB "АЗОВ СКАН ТРАНС" фактично позбавлений на підставі цих документів перевірити правомірність дій відповідача. Зазначає, що згідно наявних в розпорядженні TOB "АЗОВ СКАН ТРАНС" відомостей, водій ОСОБА_1 18.12.2019 дійсно зупинявся працівниками Укртрансбезпеки, однак для перевірки документів та роботи тахографу, а не для зважування автомобілю, а згідно копії товарно-транспортної накладної № 197 від 17.12.2019 загальна вага брутто складає 38,640 тон, тара - 16,740 тон, нетто - 21,900 тон. Вважає, що відсутність документів щодо результатів зважування свідчить про відсутність самого факту зважування. Також, посилається на те, що відповідач фактично самовільно розширює та вільно тлумачить зміст ст. 48 Закону №2344-111 на свій розсуд розуміючи фразу: «...інші документи, передбачені законодавством...» як обов`язок щодо використання тахографів для внутрішніх перевезень. Зазначає, що обов`язок щодо заповнення тахокарт покладається виключно на водія. При цьому перевізник має забезпечити водія бланками тахокарт та надати їх водію (що було зроблено), тому відповідальність за недотримання водієм ОСОБА_1 обов`язку заповнення тахокарти безпідставно покладена на TOB "АЗОВ СКАН ТРАНС" як перевізника. На підставі викладеного, просить позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, до суду надав відзив на адміністративний позов (вх. №35091 від 03.08.2020), відповідно до якого зазначає, що під час здійснення заходів державного контролю проведення рейдової перевірки було перевірено транспортний засіб «СКАНІЯ» д/н НОМЕР_1 та встановлено порушення вимог транспортного законодавства, а саме: не оформлення ( відсутність) тахокарти щоденного режиму праці та відпочинку водія ОСОБА_1 за 18.12.2019 та перевищення встановлених законодавством габаритно- вагових норм понад 20%, перевантаження по загальній масі склало 33,25%. Вважає оскаржувані постанови такими, що прийняті у відповідності до норм законодавства. З огляду на викладене, просить у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду від 02.07.2020 відкрито спрощене позовне провадження, призначено судове засідання на 03.08.2020 з викликом сторін.

Представники сторін у судове засідання не з`явились. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Від представника відповідача 03.08.2020 до суду надійшло клопотання вх.№ 35093 про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Відповідно до частини дев`ятої статті 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження, на підставі наявних в ній матеріалів.

На підставі приписів частини четвертої статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з частиною четвертою статті 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

18.12.2019 о 07 год. 40 хв. державними інспекторами Управління Укртрансбезпеки (на підставі направлення від 16.12.2019 №007096) проведено перевірку на а/д Н-15 Запоріжжя-Донецьк транспортного засобу «Сканія» д/н НОМЕР_1 , що належить ФОП ОСОБА_2 . Під час перевірки виявлено порушення: перевищення встановлених законодавством габаритно- вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, надання послуг з перевезення вантажів транспортним засобом, який обладнаний аналоговим тахографом без оформлення документів, перелік яких визначено ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме, у водія транспортного засобу відсутня тахокарта режиму праці та відпочинку за 18.12.2019.

За результатами перевірки складено Акт №175357 від 30.10.2019 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом. Відповідно до відмітки на вказаному Акті, водій вказав, що працює на ТОВ "АЗОВ СКАН ТРАНС".

В.о. начальника управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області Велігоша В.М., розглянувши справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт ТОВ "АЗОВ СКАН ТРАНС", винесено постанови про застосування адміністративно-господарських штрафів №173318 від 21.01.2020, №173319 від 21.01.2020, відповідно до яких на позивача, на підставі абз.16, абз.3 ч.1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", накладено штрафи у розмірі 34000 грн. та 1700 грн. відповідно.

Не погоджуючись з правомірністю винесення постанов про застосування адміністративно-господарських штрафів позивач звернувся із позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступних обставин.

Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 №2344-III (далі - Закон №2344-ІІІ).

Закон №2344-ІІІ регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

За приписами частини 3 статті 6 Закону №2344-III центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері автомобільного транспорту, забезпечує: формування та реалізацію державної політики у сфері автомобільного транспорту; нормативно-правове регулювання; визначення пріоритетних напрямів розвитку автомобільного транспорту.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (далі - Положення №103), визначено, що Державна служба України з безпеки на транспорті є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті, підготовку пропозицій щодо їх удосконалення, а також законодавства про судноплавство на суднах, у морських і річкових портах, територіальних та внутрішніх водах, на внутрішніх водних шляхах України, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу (пункт 8 Положення №103).

Згідно ст.2 Закону №2344-III законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України "Про транспорт", "Про дорожній рух", чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

Щодо вчинення позивачем порушення у вигляді відсутності у водія транспортного засобу тахокарти режиму праці та відпочинку, у зв`язку з чим винесено постанову №173319 від 21.01.2020, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до ст.18 Закону №2344-III з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України "Про транспорт" від 10.11.1994 №232/94-ВР нормативні акти, які визначають умови перевезень, порядок використання засобів транспорту, шляхів сполучення, організації безпеки руху, охорони громадського порядку, пожежної безпеки, санітарні та екологічні вимоги, що діють на транспорті, є обов`язковими для власників транспорту і громадян, які користуються послугами транспорту та шляхами сполучення.

Згідно статті 34 Закону №2344-III автомобільний перевізник повинен, зокрема виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.

Отже, обов`язок позивача щодо дотримання вимог підзаконного нормативного акта - Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженим наказом Міністерства транспорту та зв`язку України 07 червня 2010 року №340, передбачено чинним законодавством.

Абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону № 2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 48 Закону №2344-III передбачено перелік обов`язкових документів на підставі яких виконуються вантажні перевезення, а саме документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов`язковими документами також є: для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг; для водія - свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації.

Отже перелік документів згідно ст.48 Закону № 2344-III не є вичерпним.

Тахограф - це обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.

Порядок використання тахографів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 року №385 (далі - Інструкція №385).

Відповідно до п. 2.5. вищезазначеної Інструкції №385 тахографи підлягають повірці, яку здійснюють повірочні лабораторії відповідно до вимог Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність". Окрім цього, згідно п. 2.6. Інструкції №385 тахографи перевіряються та адаптуються до транспортного засобу пунктами сервісу тахографів періодично кожні два роки, а також в разі установлення або заміни тахографа, ремонту тахографа, зміни типу розмірів пневматичних шин автомобільного транспортного засобу, якщо під час технічного обслуговування або ремонту автомобільного транспортного засобу відбулося пошкодження таблички тахографа або пломб, що може вплинути на роботу тахографа.

За результатами перевірки та адаптування тахографа до транспортного засобу пункт сервісу тахографів оформлює у двох примірниках протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу (п. 2.7. Інструкції №385). В разі позитивних результатів перевірки та адаптації тахографа пункт сервісу тахографів маркує транспортний засіб та опломбовує тахограф і його складові чітким відбитком тавра.

Відповідно до п. 3.3. Інструкції №385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, повинен мати при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

Відповідно до 3.5 Інструкції №385 перевізники забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії; аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.

З 20.12.2010 року набула чинності Поправка №6 до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів (ЄУТР) підписаної у Женеві 1 липня 1970 року в частині надання до контролю реєстраційних листків (тахограм) за поточний день та попередні 28 календарних днів, а в разі відсутності тахокарт надання Бланку підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.

Тож, водії мають надавати інспектору для контролю реєстраційні заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом, в свою чергу - перевізники мають забезпечити їх наявність у водія.

При цьому, суд звертає увагу на те, що п. 3.3 Інструкції № 385 альтернативно визначає наявність наступних документів: заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, АБО картку водія ЧИ роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

Тобто, лише у разі відсутності одночасно заповненої тахокарти (при аналоговому тахографі), карти водія чи роздруківки даних роботи тахографа (при цифровому тахографі) вважається, що водій не виконав вимоги п. 3.3 Інструкції № 385.

У судовому засіданні досліджено акти перевірок, та встановлено наступне.

Так, в акті № 202055 від 18.12.2019 державними інспекторами зазначено про надання ТОВ «АЗОВ СКАН ТРАНС» послуг з перевезення вантажів транспортним засобом, який обладнаний аналоговим тахографом без оформлення документів, перелік яких визначено ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме, у водія транспортного засобу відсутня тахокарта режиму праці та відпочинку за 18.12.2019.

Доказів у спростування зазначених обставин позивачем до матеріалів справи не надано.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що позивачем дійсно не було дотримано встановленої законодавством України в сфері автомобільного транспорту норм щодо оформлення щоденного реєстраційного листка режимів праці та відпочинку водія.

У зв`язку із викладеним, у відповідача були наявні підстави для застосування штрафу згідно абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону № 2344-ІІІ.

Щодо перевищення ТОВ «АЗОВ СКАН ТРАНС» встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, на підставі чого винесено постанову №173318 від 21.01.2020, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 2 статті 48 Закону №2344-III, документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Приписами ч. 4 ст. 48 Закону №2344-III визначено, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Згідно з пунктом 3 "Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні", затвердженого 25 лютого 2009 року постановою Кабінету Міністрів України №207 (надалі - "Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні"), крім документів, зазначених у пунктах 1 і 2 цього переліку, є необхідними у разі перевезення: вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень - дозвіл на рух автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, виданий Державтоінспекцією.

Як зазначено у пункті 1 "Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні", для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, необхідними документами для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні є: - фотокопія ліцензії, засвідчена автомобільним перевізником, або ліцензійна картка; - товарно-транспортна накладна; - посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; - реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом; - талон про проходження державного технічного огляду; - поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Для водія юридичної особи необхідним є також дорожній лист з відмітками про проведення передрейсових медичного огляду водія та огляду технічного стану транспортного засобу.

Відповідно до пунктів 11.1-11.6 "Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні", затверджених 14 жовтня 1997 року наказом Міністерства транспорту України №363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за №128/2568 (надалі - "Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні"), основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення (частина 1 статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт").

Відповідно до пункту 31 "Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами" видача дозволу та подання документів, необхідних для його отримання, переоформлення, видачі дубліката та анулювання, здійснюються через дозвільний центр. Для отримання дозволу перевізник або уповноважена ним особа подає дозвільному центру: заяву, в якій зазначаються заплановані строки проїзду транспортного засобу, маршрут руху, геометричні (висота, ширина, довжина) і вагові (загальна вага, осьові навантаження) параметри транспортного засобу, інформація про вантаж, найменування, адреса, телефон перевізника та прізвище відповідальної за перевезення особи; копії погоджувальних документів з власниками вулично-дорожньої мережі, залізничних переїздів, мостового господарства, служб міського електротранспорту, електромереж, електрифікації, електрозв`язку щодо проїзду автотранспорту; документ, що підтверджує внесення плати за оформлення дозволу.

Рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (стаття 33 Закону України №2862-IV від 08 вересня 2005 року "Про автомобільні дороги").

Як зазначено у пункті 6.3 "Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні", при перевезенні вантажів у критих автомобілях і причепах, окремих секціях автомобілів, контейнерах і цистернах, опломбованих Замовником, визначення маси вантажу виконується Замовником.

Згідно з пунктом 6.5 "Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" визначати масу чи кількість вантажу у вантажовідправника і вантажоодержувача потрібно однаковим способом. При прийманні вантажу для перевезення за масою треба зважити весь вантаж. Визначення загальної маси вантажу зважуванням окремих місць забороняється.

Згідно з підпунктом 12 пункту 2 "Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні" повторне вимірювання і зважування - це будь-яке наступне вимірювання транспортного засобу, що перебуває в межах одного стаціонарного або пересувного пункту габаритно-вагового контролю, з часу в`їзду такого транспортного засобу на територію пункту до виїзду з неї. Не є повторним вимірювання, яке проводиться через технічні перебої в роботі вимірювального і зважувального обладнання, що не суперечить вимогам затвердженої спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології методики.

Габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів (п.6 "Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні").

За результатами точного та/або документального габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансінспекції або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних (абзац 1 пункту 20 "Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні").

Так, в акті перевірки зазначено, що позивачем порушено абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме, перевищення встановлених законодавством габаритно- вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу.

Факт порушення встановлено посадовими особами Укртрансбезпеки шляхом здійснення документального габаритно-вагового контролю, що не суперечить положенням п.20 "Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні".

На підтвердження вчинення позивачем порушення, відповідачем надано акт № 0008327 від 18.12.2019 про перевищення транспортним засобом нормативно-вагових параметрів, додаток до нього, а саме, розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, товарно-транспортну накладну № 197 від 17.12.2019.

З акту вбачається, що загальна маса транспортного засобу склала 53300 т, тобто перевізником перевищено допустиму масу транспортного засобу на 13300 т.

При цьому, надану позивачем товарно-транспортну накладну суд до уваги не приймає як належний доказ та ставить під сумнів, оскільки, як свідчать надані представником контролюючого органу документи, під час рейдової перевірки інспекторам було надано саме товарно-транспортну накладну № 197 від 17.12.2019, яку контролюючий орган надав до матеріалів відзиву. Тож, саме надану контролюючим органом товарно-транспортну накладну суд вважає належним доказом у даній справі.

Більш того, позивач посилається на те, що не може нести відповідальність за відсутність у нього під час перевезення подільного вантажу дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України, оскільки видачу таких дозволів для перевезення подільних вантажів не передбачено.

Суд не погоджується із такими доводами та зазначає, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено обов`язок отримання дозволу компетентного органу, який дає право на рух автомобільними дорогами України. При цьому, отримання такого дозволу не залежить від самого вантажу: подільний чи неподільний.

Суд зауважує, що таке тлумачення ним норм права ґрунтується на дискримінаційному підході до інших автоперевізників в залежності від виду вантажу, який перевозять. Так у разі перевезення подільного вантажу з перевищенням вагових обмежень, автомобільний перевізник (за позицією позивача) отримує лише розрахунок плати за проїзд, натомість автомобільний перевізник, який перевозить неподільний вантаж з перевищенням встановлених вагових габаритів отримує і розрахунок плати за проїзд, і штраф. Такі доводи не ґрунтується на нормах закону, згідно яких позивачу заборонено перевозити вантаж, у тому числі і подільний, з перевищенням вагових норм без відповідного дозволу, оскільки здійснення перевезення подільного вантажу з перевищенням вагових обмежень заборонено законом та взагалі не передбачає жодної правової можливості для здійснення таких перевезень.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що постанови Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області про застосування адміністративно-господарського штрафу №173318 від 21.01.2020, №173319 від 21.01.2020 винесені у відповідності до чинного законодавства та фактичних обставин.

За приписами ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, розподіл судових витрат згідно ст. 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "АЗОВ СКАН ТРАНС" (71100, Запорізька обл., м. Бердянськ, вул. Халтуріна, 51, код ЄДРПОУ 39597599) до Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області (69083, м.Запоріжжя, вул.Музична, буд.2-а, ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправними та скасування постанов, - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення,а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Судове рішення виготовлено у повному обсязі та підписано 20 серпня 2020 року.

Суддя Л.Я. Максименко