Рішення № 91086945, 03.08.2020, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/445/20

Справа №754/10279/18

РІШЕННЯ

Іменем України

03 серпня 2020 року Деснянський районний суд м.Києва у складі:

головуючого судді Зотько Т.А.

за участю секретаря судових засідань Ковальової В.О..

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Голуб Наталія Юріївна, Орган опіки та піклування Деснянської районної в м.Києві державної адміністрації про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним та скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень, -

ВСТАНОВИВ:

02.08.2018 на адресу Деснянського районного суду м.Києва надійшли матеріали за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Голуб Наталії Юріївни, про визнання договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , серія та номер: 1309, виданий 11.11.2016 р., -недійним; скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень, індексний номер: 32344642 від 11.11.2016 р., згідно рішення приватного нотаріуса Київського нотаріального округу Голуб Н.Ю.; стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 моральної шкоди в сумі 100 000 грн.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що Позивачка з 1989 року зареєстрована та проживала у двокімнатній квартирі АДРЕСА_1 . В вищевказаній квартирі був зареєстрований син позивачки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який ІНФОРМАЦІЯ_2 помер, заповіту щодо свого майна не складав. Наразі в квартирі зареєстровані відповідачка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3, яка являється невісткою позивачки, а також син від першого шлюбу останньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 Власником лицьового рахунку вищевказаної квартири є позивач. Після смерті сина позивачки, між сторонами склався конфлікт, внаслідок чого позивачка була вимушена з`їхати з квартири та переїхати на тимчасове проживання до своїх родичів, оскільки надалі проживати в одній квартирі з відповідачкою було неможливо. 02.01.2018 р. з приводу неправомірних дій відповідача, щодо порушення права власності, позивачка звернулась до Деснянського УП ГУ НП у місті Києві. 16.01.2018р. листом №598/125/49-2018 Деснянського УП ГУ НП у м. Києві, після проведення відповідної перевірки, було відмовлено у порушенні кримінальної справи за відсутності складу злочину. 08.08.2018р. з Інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, позивачці стало відомо, що квартира АДРЕСА_2 , зареєстрована за ОСОБА_3 , на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 1309, виданий 11.11.16р. та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 32344642 від 11.11.2016р., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голуб Наталією Юріївною. На думку позивачки, відчуження її частки у спільній власності відбулось з порушенням норм діючого законодавства, позивачкою не надавалось письмової згоди, не уповноважувалось інших осіб, щодо відчуження, привілеєвої купівлі, згоди на продаж своєї частки позивачка не надавала. Таким чином, враховуючи, що позивачка є власником спірної квартири, вчинення оспорюваного договору купівлі - продажу порушило її права, крім того у зв`язку з протиправною поведінкою відповідачки, позивачка зазнала душевних страждань, а відтак остання вимушена звернутись до суду із вищевказаним позовом.

Ухвалами судді Деснянського районного суду м.Києва від 06.08.2018 та від 26.09.2018 вказану позовну заяву було залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.

Позивачем на виконання вищевказаної ухвали суду, у встановлений суддею строк, було усунуто зазначені судом недоліки.

Ухвалою судді від 22.10.2018 було відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в підготовчому засіданні.

Ухвалою судді, постановленою шляхом внесення до протоколу судового засідання було залучено до участі в справі в якості 3-особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Орган опіки та піклування Деснянської районної в м.Києві державної адміністрації.

Ухвалою судді від 27.03.2019 було закрито підготовче провадження та визначено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні.

В судовому засіданні представник позивача - ОСОБА_1 , вимоги позовної заяви підтримав, просивши про її задоволення, посилаючись на обставини викладені в позові.

Відповідачка та її представник - ОСОБА_6 позовні вимоги не визнали у повному обсязі, просили суд відмовити у їх задоволенні.

В судове засідання 03.08.2020 відповідачка та її представник вчетвертє не з`явились, про розгляд справи повідомлені належним чином. Надіслали на адресу суд письмове клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з введенням карантинних заходів.

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Голуб Наталія Юріївна в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлена належним чином. В ході розгляду справи подавала заяву про здійснення розгляду справи у її відсутності.

Орган опіки та піклування Деснянської районної в м.Києві державної адміністрації в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлені належним чином. В ході розгляду справи від представника адміністрації надійшло клопотання про здійснення розгляду справи у відсутності їх представника та постановлення рішення на розсуд суду.

Враховуючи вищевикладене, тривалість розгляду справи судом та той факт, що відповідач та її представник в призначені судові засідання на 01.04.2020, 21.05.2020, 22.06.2020 та 03.08.2020 повторно не з`явились, суд вважав причини неявки сторони відповідача, як неповажні та дійшов висновку про можливість закінчити розгляд справи у відсутності не з`явившихся учасників судового процесу та за наявними у справі матеріалами

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду об`єктивно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно з вимогами статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, приходить до наступного висновку.

Як вбачається з копії довідки Комунального концерну «Центр комунального сервісу» Деснянського району м. Києва виданої ОСОБА_3 мешкає та зареєстрована в АДРЕСА_3 де займає житлову площу із 2 (двох) кімнат 30, 90 кв.м., у окремій квартирі на 5 (п`ятому) поверсі 9 (дев`яти) етажного будинку. Власником лицьового рахунку являється ОСОБА_2 . За вищевказаною адресою прописані з 1989 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4, з 2003 - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5

Квартира за адресою: АДРЕСА_3 , приватизована згідно розпорядження органу приватизації Деснянського району від 05.06.1995 на 2 (двох) осіб. Позивачка ОСОБА_2 , приймала участь у приватизації зазначеної квартири та використала своє право в обсязі 23, 45 кв.м. при нормі 26,0 кв.м.

Згідно Договору купівлі-продажу квартири від 11 листопада 2016 зареєстрованого в реєстрі за № 1309 та посвідченого ПН КМНО Голуб Н.Ю., зазначено, що між «продавцем» ОСОБА_2 та «покупцем» ОСОБА_3 , було укладено Договір, за яким Продавець зобов`язується передати у власність покупця квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , сплативши за неї обговорену грошову суму, що зазначена в третьому пункті цього договору. (п. 1 цього Договору). Квартира, що відчужується належить ОСОБА_2 на підставі Свідоцтва про право власності на житло, що видане 05 червня 1995 Відділом приватизації державного житлофонду Ватутінської районної ради,згідно з розпорядженням (наказом) від 05 червня 1995 року № 1725 та яка зареєстрована в Київському бюро технічної інвентаризації 08 червня 1995 року та записана у реєстрову книгу № 1875 та Свідоцтва про право спадщину за законом, що видане ПН КМНО Голуб Н.Ю., 03 листопада 2016 року реєстровим № 1271; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1075193180000, номер запису про право власності: 17267236 (п. 2 цього Договору.

За умовами п.3 Договору продаж вищевказаної квартири вчинено за 850 900, 00 грн., які продавець отримав в повному обсязі від покупця до підписання Цього договору.

Відповідно до обставин викладених в позовній заяві ІНФОРМАЦІЯ_2 помер син позивачки - ОСОБА_4 , після смерті якого у сторін розлагодились відносини, відповідачка поводила себе, як господарка квартири, створювала для позивачки неможливі умови проживання, відібрала в останньої всі документи в тому числі, правовстановлюючі документи на квартиру. Таким чином, 22.10.2017 позивачка була вимушена з`їхати зі спірної квартири на тимчасове проживання до своїх родичів. В судовому засіданні позивачка також посилалась на те, що не пам`ятає як укладала Договір та не отримувала від відповідачки коштів за умовами Договору.

Відповідно до ст. 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом. Особа може відмовитися від свого майнового права. Відмова від права власності на транспортні засоби, тварин, нерухомі речі здійснюється у порядку, встановленому актами цивільного законодавства. Особа може за відплатним або безвідплатним договором передати своє майнове право іншій особі, крім випадків, встановлених законом. Якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом.

Згідно ст. 41 Конституції України, відповідно до ст.ст. 316, 319, 321 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своє волею, незалежно від волі інших осіб. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 16 ЦК України передбачено спосіб захисту цивільних прав та інтересів шляхом визнання правочину недійсним.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст. 627 ЦК України врегульовано, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як зазначено у ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В порядку статті 657 ЦК України договір купівлі-продажу житлового будинку (квартири) укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до положень ст. 204 ЦК України правочин вважається правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним.

В пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз`яснено, що судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України, міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Приписами ч. 1 ст. 215 ЦК України, визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Загальними вимогами чинності правочину є такі: зміст правочину не може суперечити ЦК України та іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вичинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

В ході розгляду справи відповідачкою було повідомлено, що на виконання умов п. 3 Договору купівлі-продажу квартири від 11 листопада 2016 зареєстрованого в реєстрі за № 1309 та посвідченого ПН КМНО Голуб Н.Ю., на банківський рахунок позивачки було перераховано 850 900, 00 грн., що свідчить про повне виконання покупцем перед продавцем своїх обов`язків за умовами Договору.

Відповідно до ухвали суду внесеної до протоколу судового засідання від 13.09.2019 року та повторно постановленої судом ухвали від 22.06.2020 відповідачку ОСОБА_3 було зобов`язано надати документи на підтвердження здійснення перерахунку коштів за договором купівлі - продажу від 11.11.2016 року на ім`я ОСОБА_2 , а також повідомити через яку саме банківську установу було здійснено перерахування вказаних коштів.

Станом на день ухвалення рішення суду Ухвали суду від 13.09.2019 та від 22.06.2020 року, відповідачкою не виконанаі відтак будь-яких доказів того, що відповідачка ОСОБА_3 в порядку виконання п. 3 Договору купівлі-продажу квартири від 11 листопада 2016 зареєстрованого в реєстрі за № 1309 та посвідченого ПН КМНО Голуб Н.Ю., сплатила кошти на користь позивачки, суду надано не було.

При цьому позивачка категорчно заперечувала сам факт продажу спірної квартири та отримання нею від відповідачки будь-яких коштів, а крім того суду було надано Довідку з Державного реєстру фізичних осіб - платників податку про суми виплачених доходів та утриманих податків, з якої вбачається, що позивачкою за період з 1 кварталу 2016 року по 4 квартал 2016 року було отримано виключно заробітну плату, інші доходи відсутні.

Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. В силу ст. 81 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Таким чином, в ході розгляду справи судом належних та допустимих доказів на підтвердження сплати відповідачкою на користь позивачки та отримання останньою коштів у розмірі 850900 грн. за продаж спірної квартири до підписання договору купівлі-продажу від 11.11.2016 року суду надано не було.

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, з урахуванням встановлених в суді обставин, фактів, досліджених документів та доказів, наданих сторонами, суд дійшов висновку, що сторонами у справі не було надано належних доказів виконання істотної умови договору купівлі-продажу спірної квартири, а саме доказів сплати її вартості до укладення спірного правочину, а відтак вимога позивачки про визнання недійсним договору купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1 , зареєстрованого в реєстрі за №1309 від 11.11.2016 року є обгрунтованою та підлягає задоволенню судом.

Крім того, згідно ч. 1 ст.5 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження зокрема на об`єкти нерухомого майна, а саме житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

На підставі п.2 ч. 1 цього Закону нотаріус є державним реєстратором.

Як вбачається з вимог ч. 3 Закону державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах.

За змістом ч. 2 статті 26 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Відповідно до частини другої статті 31-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Державна судова адміністрація України у день набрання законної сили рішенням суду, яке передбачає набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора, забезпечує передачу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно примірника такого судового рішення.

З наведеного вбачається, що Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено вичерпний перелік рішень суду, на підставі яких здійснюється державна реєстрація прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а саме набуття, зміна або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяження таких прав, внесення змін до записів Державного реєстру речових прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора.

Таким чином, згідно з вимогами Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення суду, щодо визнання недійсним договору купівлі - продажу квартири, не зумовлює виникнення обов`язку скасування рішення про державну реєстрацію права власності на відповідний об`єкт.

Запис про скасування державної реєстрації прав вноситься до Державного реєстру речових прав саме на підставі рішення суду про скасування рішення про державну реєстрацію прав.

Отже, з метою реального захисту та відновлення порушених прав та охоронюваних законом інтересів позивачів, наявні правові підстави для скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень, індексний номер: 32344642 від 11.11.2016 року, згідно рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Голуб Н.Ю.

Що стосується, вимоги про стягнення з відповідачки на користь позивача моральної шкоди в сумі 100 000 грн., суд приходить до наступного:

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачка посилається на те, що протиправна поведінка відповідача, що полягає у позбавлені її частки майна, житла, призвела до того, що позивачка була вимушена з`їхати зі своєї квартири на тимчасове проживання до інших людей. Для відновлення порушеного права довелось покладати додаткових зусиль, а відтак розмір моральної шкоди позивачка оцінює в 100, 000 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Таким чином враховуючи те, що внаслідок неправомірних дій відповідачки, позивачка була позбавлена єдиного житла, а також тривалий час була позбавлена можливості проживати у власній квартирі, а також враховуючи той факт, що заподіяна шкода спричинила позивачу душевні страждання, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача моральна шкода оцінена судом у розмірі 25 000 грн., розмір моральної шкоди, визначений позивачкою, суд вважає явно завищеним.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.11, 12, 15, 16, 23, 203, 204, 215, 316, 319, 321, 326 - 328, 638, 655, 657, 1167 ЦК України, ст.ст.2, 10, 12, 13, 15, 76-81, 89, 258, 263 - 265, 273, 354 ЦПК України, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Постановою Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочину недійсним», суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Визнати договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1 , зареєстрований в реєстрі за №1309 від 11.11.2016 року - недійсним.

Скасувати державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 32344642 від 11.11.2016 року, згідно рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Голуб Наталії Юріївни.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 25000 грн..

В задоволенні інших вимог позову - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Деснянський районний суд міста Києва.

Повне рішення суду складено 18.08.2020.

Суддя: