Ухвала суду № 91071944, 20.08.2020, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/7608/20

Провадження № 1-кп/219/1092/2020

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2020 року Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі: головуючого судді Фролової Н.М., суддів Лапченко О.М., Шевченко Л.В., за участі секретаря судового засідання Дубаніної О.В., прокурора Самедова Є.Х., обвинуваченого ОСОБА_1 , захисника Онищука М.А., розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в місті Бахмуті в режимі відеоконференції з Дарницьким районним судом м. Києва провадження відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Медвин Богуславського району Київської області, українця, громадянина України, із середньою освітою, неодруженого, раніше не судимого, військовослужбовця військової служби за контрактом, командира 2-го гранатометного відділення роти вогневої підтримки військової частини А2980, старшого солдата, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 115 КК України,

ВСТАНОВИВ :

В провадженні Артемівського міськрайонного суду Донецької області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 115 КК України.

Через канцелярію суду прокурором подане клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, в якому зазначено, що органом досудового розслідування зібрано достатньо доказів про наявність обґрунтованої підозри та висунення обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 4 ст. 296 КК України. На теперішній час, заявлені раніше ризики передбачені п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України не зменшилися. Так, в обґрунтування продовження строку застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_1 покладається необхідність запобігання спробам: переховуватися від суду, що підтверджується, тим що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочинів за які, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від 3 до 7 років та від 7 до 15 років, у зв`язку із чим розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання ОСОБА_1 винним, останній може переховуватись від суду з метою уникнення понесення покарання. Зазначений ризик, окрім іншого підтверджується тим, що ОСОБА_1 безпосередньо після вчинення злочину самовільно залишив місце несення служби, тобто бойові позиції підрозділу військової частини та з метою переховуватися від органів досудового розслідування. При цьому, можливі посилання сторони захисту на відсутність на даний час спроб втечі обвинуваченого будуть безпідставними, оскільки його належна процесуальна поведінка наразі обумовлена не його правосвідомістю, а дієвістю обраного запобіжного заходу, що жодним чином не свідчить про неможливість переховування ОСОБА_1 у разі звільнення його з під варти; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, що підтверджується, тим що ОСОБА_1 являючись військовослужбовцем, який обіймав тимчасово посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків, тобто будучі військовою посадовою службовою особою, після вчинення кримінального правопорушення, зібрав гільзи, разом з іншими військовослужбовцями з місця події, які потім на ротна-опорному пункті у бліндажі за місцем служби у буржуйці спалив. Крім того, ОСОБА_1 матиме безпосередню можливість різним шляхом знищити, спотворити місце вчинення кримінальних правопорушень, тобто приміщення будинку АДРЕСА_2 де проводились слідчі дії; незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що ОСОБА_1 перебуваючи за місцем вчинення злочину, здійснив із ввіреного йому для службового користування 5,45 мм автомата АК-74, декілька пострілів в підлогу та декілька пострілів в стелю в бік ОСОБА_2 , який в цей час перебував у вказаному приміщення і є власником вказаного будинку, що фактично вказує на безпосередній тиск на свідка та вчинення відносно нього злочину. Крім того, старший солдат ОСОБА_1 , являючись військовослужбовцем та обіймаючи посаду командира відділення роти вогневої підтримки військової частини А2980, користуючись своїми повноваженнями може вплинути на свідків, які разом з ним проходять військову службу в одній військовій частині. Старший солдат ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині А2980 на посаді командира 2-го гранатометного відділення роти вогневої підтримки, який володіє навиками вогнепальної стрільби. По роду своєї діяльності ОСОБА_1 неодноразово доводилось фізично знешкоджувати противників, оскільки брав протягом тривалого часу брав участь у проведенні АТО та Операції об`єднаних сил на території Донецької та Луганської областей. ОСОБА_1 здобув стійкі оперативні зв`язки серед інших військовослужбовців та можливо працівників правоохоронних органів, що відповідно дасть йому можливість впливати на свідків, які на теперішній час проходять службу в Збройних силах України, у даному кримінальному провадженні, у тому числі шляхом залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином що підтверджується тим, що старший солдат ОСОБА_1 розуміючи ступінь тяжкості вчинених злочинів, наслідки та ризик втечі для нього, як військовослужбовець, який наразі проходить військову службу у військовій частині А2980, користуючись своїми повноваженнями як командира відділення, може здійснити вплив на свідків, як шляхом благання або умовляння їх, так і маючи безперешкодний доступ до вогнепальної зброї за допомогою якої може погрожувати свідкам, щоб вони відмовились від своїх показань, які вони, ще не надали в суді першої інстанції. Крім цього, старший солдат ОСОБА_1 перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинені злочини, в яких, обвинувачується, як військовослужбовець може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення судового розгляду, і як військовослужбовець, вказані дії, передбачені у ст. 409 КК України; вчинити інше кримінальне правопорушення підтверджується тим, що ОСОБА_1 перебуваючи на волі може вчинити і інше кримінальне правопорушення, так як після вчинення вбивства ОСОБА_3 , старший солдат ОСОБА_1 самовільно покинув місце служби, тобто вчинив дезертирство, та був затриманий на території Полтавської області. За даним фактом прокурором були внесені відомості до ЄРДР №42020051100000133 від 12 серпня 2020 року за ст. 408 ч. 3 КК України.

Неможливість застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання відносно старшого солдата ОСОБА_1 пов`язана з тим, що особисте зобов`язання є найбільш м`яким запобіжним заходом, та його застосування не достатнє для забезпечення виконання обвинуваченим його обов`язків у цьому кримінальному провадженні, оскільки сам обвинувачений ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що значно віддалена від суду, в якому розглядається справа, у зв`язку із чим неможливо ефективно забезпечити необхідну міру контролю за поведінкою обвинуваченого, що дасть останньому можливість переховуватись від правосуддя.

Неможливість застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_1 , пов`язана з тим, що органом досудового розслідування встановлено, обвинувачений ОСОБА_1 проживає у Київській області, тим самим є мешканцем іншої області, що в свою чергу, може створити передумови для переховування обвинуваченого від суду та уникнення кримінальної відповідальності.

Неможливість зміни запобіжного заходу до обвинуваченого ОСОБА_1 на запобіжний захід у виді застави, відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, пов`язана з тим, що вказаний злочин вчинено із застосування вогнепальної зброї, що спричинило загибель людини, тому підстав для визначення розміру застави не має.

Неможливість зміни запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , на запобіжний захід у виді особистої поруки пов`язана з тим, пов`язана з тим, що до сторони обвинувачення не було звернення із письмовим зобов`язанням про те, що особа поручається за виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, відповідно до ст. 194 КПК України, і зобов`язується за необхідністю доставити його до суду на першу вимогу.

За таких обставин зміна запобіжного заходу на більш м`який запобіжний захід не пов`язаний з тримання під вартою, не може запобігти цим ризикам, які продовжують існувати, також суворість покарання за кримінальне правопорушення та особистість обвинуваченого свідчить про те, що наслідки та ризик втечі для обвинуваченого у цьому випадку можуть бути визнані ним менш небезпечними ніж кримінальне переслідування.

Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання про продовження строку тримання під вартою із зазначених в ньому підстав.

Захисник Онищук М.А. в підготовчому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, посилаючись на те, що заявлені прокурором ризики голослівні і нічим не підтверджені. Зауважує, що прокурор стверджує те, що обвинувачений вчинив дезертирство, але ОСОБА_1 навіть не повідомлено про підозру. Вказує, що обвинувачений не має наміру для переховування від суду, оскільки обвинувачений визнає вину за ч.1 ст.115 КК України. Щодо посилання на те, що він проживає на території Київської області, то є залізничне сполучення і ОСОБА_1 на перший виклик зможе з`явитися до суду. Щодо ризику стосовно знищення доказів, зазначив, що досудове розслідування завершено і не зрозуміло які речі та документи може бути знищено. Обвинувачений не буде впливати на свідків, більш того, він веде перемовини з потерпілою щодо відшкодування шкоди. Крім того, зауважив, що прокурор повинен надати нові докази на підтвердження продовження існування ризиків. З урахуванням особи обвинуваченого, просив змінити запобіжний захід на домашній арешт за місцем реєстрації останнього, вказане нерухоме майно належить бабці обвинуваченого, яка в свою чергу на досудовому розслідування давала згоду щодо перебування ОСОБА_1 під домашнім арештом. У разі якщо суд дійде висновку про продовження строку тримання під вартою, просив визначити розмір застави.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримавши думку захисника, заперечував проти задоволення клопотання прокурора, посилаючись на те, що не має наміру переховуватися та на першу вимогу буде з`являтися.

Прокурор заперечував проти зміни запобіжного заходу та визначення розміру застави.

Встановлено, що ухвалою слідчого судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 15.04.2020 року відносно ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням на гауптвахті Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку з місцем дислокації: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Паркова, 152б строком на шістдесят днів з моменту затримання, тобто до 15 години 14 хвилин 11 червня 2020 року, без визначення розміру застави. Ухвалою слідчого судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 05.06.2020 року відносно, підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування на 39 днів з 5.06.2020 року по 13.07.2020 року включно. Ухвалою слідчого судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 06.07.2020 року відносно, підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на шістдесят днів тобто до 03 вересня 2020 року включно.

Згідно до п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідка, вчинити інше кримінальне правопорушення, а згідно ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

У відповідності до ч.1 ст.183 Кримінального процесуального кодексу України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу. Згідно з п.4 ч.2 ст.183 Кримінального процесуального кодексу України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Суд враховує стадію судового провадження, а також те, що ОСОБА_1 неодружений, має малолітню дитину, є військовослужбовцем, раніше не судимий, не має постійного місця проживання на території Донецької області а також те, що він обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України за яким законом України про кримінальну відповідальність передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років, а також у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України за яким законом України про кримінальну відповідальність передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п`ятнадцяти років, а також продовження існування ризиків: впливу на свідків, які проходять службу разом з обвинуваченим і проживають поряд з місцем дислокації роти; переховування від суду з врахуванням тяжкості покарання, а також те, що ОСОБА_1 після вчинення злочину в якому він обвинувачується залишив місце служби з метою переховування від органів досудового розслідування та направився за місцем свого мешкання та був затриманий співробітниками поліції у смт.Чутова Полтавської області. Наявність інших ризиків прокурором не доведена.

Разом з тим, суд не вбачає підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , оскільки питання особистої поруки вирішується лише за наявності поручителя, чого на час розгляду клопотання не було та відповідних заяв не заявлено; а особисте зобов`язання є найбільш м`яким запобіжним заходом та його застосування недостатнє для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків у цьому кримінальному провадженні. Запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, зважаючи на те, що підозрюваний не має постійного місця проживання на території Донецької області у зв`язку з проходження військової служби за контрактом в ЗСУ, є військовослужбовцем військової частини А2980, також не може бути застосований у відношенні останнього.

Вказане свідчить про наявність ризиків, передбачених ст.177 Кримінального процесуального кодексу України, у такому їх ступені, який є підставою для продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на даній стадії судового провадження та неможливості застосувати більш м`якого запобіжного заходу, тому клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою необхідно задовольнити, в задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу необхідно відмовити.

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом. Проте, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою застосування насильства (п.1 ч.4 ст.183 КПК України).

Враховуючи те, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину вчиненого із застосуванням насильства, суд не вбачає підстав для визначення розміру застави.

Керуючись ст.ст. 177, 183, 314,315 Кримінального процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ :

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 115 КК України, строк тримання під вартою на 60 (шістдесят днів) до 17 жовтня 2020 року включно, з утриманням на гауптвахті Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку.

В задоволенні клопотання ОСОБА_1 , його захисника Онищука Миколи Анатолійовича про зміну запобіжного заходу, - відмовити.

Копію ухвали вручити обвинуваченому та направити до Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку для виконання в частині продовження строків тримання під вартою.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Донецького апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення, а обвинуваченим в той же строк з моменту вручення копії ухвали.

Головуючий суддя Н.М.Фролова

Судді О.М.Лапченко

Л.В.Шевченко

Н.М.Фролова