Рішення № 91071941, 20.08.2020, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/7476/20

2-а/219/73/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2020 року м. Бахмут

Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Конопленко О.С.

за участю секретаря судового засідання Троян Л.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі м. Бахмут адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора СРПП Бахмутського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецької області майора поліції Виноградова Сергія Вікторовича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

В С Т А Н О В И В :

10 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до інспектора СРПП Бахмутського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецької області майора поліції Виноградова С.В., в якій просить: скасувати постанову серії БАА № 249601 від 13 липня 2020 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 121, ч. 4 ст. 126 КУпАП, та накладення стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень, і провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити. В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що він в один із днів липня (можливо 13 або 16 чи 17) 2020 року знаходився поблизу гаражу, розташованого по ІІ провулку Цегляному у місті Бахмуті, де допомагав відремонтувати автомобіль «ВАЗ 2106», реєстраційний номер НОМЕР_1 , належний ОСОБА_2 . Приблизно о 21 годині 30 хвилин до автомобіля під`їхав поліцейський (відповідач по справі), який попросив у позивача документи і почав звинувачувати останнього у тому, що він нібито позбавлений права керування транспортними засобами на підставі рішення Артемівського міськрайонного суду від 12 червня 2020 року на 1 рік, що вбачається з наявної у нього бази даних. На вказані звинувачення ОСОБА_1 пояснив відповідачу, що вказане рішення (постанова) ним оскаржене та постановою Донецького апеляційного суду від 07 липня 2020 року скасоване, крім того, він має тимчасовий дозвіл на керування автотранспортом. Проте інспектор СРПП Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області майор поліції Виноградов С.В. пояснення позивача проігнорував і видав йому квитанцію, в якій зазначив про необхідність сплати ОСОБА_1 штрафу в сумі 510 гривень за ч. 4 ст. 126 КУпАП, а на прохання позивача надати копію постанови пояснив, що відправить йому її поштою, чого так і не зробив, у зв`язку з чим ОСОБА_1 звернувся до адвоката, на запит якого копія оскаржуваної постанови була отримана 03 серпня 2020 року. При цьому, з отриманої копії постанови він також дізнався про те, що нібито порушив вимоги п. 2.9 (в) Правил дорожнього руху України (далі за текстом - ПДР України), тобто керував автомобілем з не освітленим номерним знаком в темну пору доби, чим скоїв правопорушення, передбачене ч. 6 ст. 121 КУпАП, що також не відповідає дійсності. До того ж в оскаржуваній постанові наявні підписи, які не належать ОСОБА_1 , а той факт, що вона складалась лише за ч. 4 ст. 126 КУпАП, а не за ч. 4 ст. 126 КУпАП та за ч. 1 ст. 126 КУпАП, як в ній зазначено, підтверджується виданою відповідачем квитанцією про сплату штрафу, у якій зазначена лише ч. 4 ст. 126 КУпАП. Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що в оскаржуваній постанові відсутній його підпис у відповідній графі про роз`яснення йому положень ст.ст. 268, 289 КУпАП, та не зазначені ім`я та по батькові відповідача, що є порушенням вимог ст. 283 КУпАП та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 липня 2015 року № 1395. З огляду на викладене, позивач вважає, що постанову, винесену відповідачем, необґрунтованою, незаконною та такою, що підлягає скасуванню, у зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків інспектора фактичним обставинам справи та порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом, у якому просить також стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області - судові витрати, які складаються з судового збору в сумі 420,40 гривень та витрат на правову допомогу у сумі 3000 гривень.

Позивач ОСОБА_1 до судового засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду заяву, в якій зазначив, що просить розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Відповідач - інспектор СРПП Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області майор поліції Виноградов С.В., який належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, подавши на адресу суду заяву про розгляд справи без його участі, не скориставшись, при цьому, наданим йому правом на подання відзиву на позовну заяву, тому на підставі п. 1 ч. 3 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України) суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів.

За таких підстав, враховуючи передбачений частиною 1 статті 286 КАС України строк розгляду адміністративної справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, а також можливість розгляду справи у письмовому провадженні у зв`язку з неявкою всіх учасників справи, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, надану ч. 9 ст. 205 КАС України, суд вважає можливим розглянути справу у письмовому провадженні за відсутності сторін по справі та на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позовну заяву ОСОБА_1 до інспектора СРПП Бахмутського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецької області майора поліції Виноградова Сергія Вікторовича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З копії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА № 249601, складеної 13 липня 2020 року інспектором СРПП Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області майор поліції Виноградовим С.В., вбачається, що 13 липня 2020 року о 21 годині 30 хвилин в місті Бахмут ІІ-й пров. Цегляний водій ОСОБА_1 керував автомобілем «ВАЗ 2106», реєстраційний номер НОМЕР_2 , з неосвітленим номерним знаком в темну пору доби, а також без посвідчення водія, а саме: позбавлений права керування Артемівським міськрайсудом від 12 червня 2020 року на 1 рік, чим порушив п.п. 2.9 (в), 2.1 (а) ПДР України. Згідно зазначеної постанови, ОСОБА_1 скоїв адміністративні правопорушення, передбачені ч. 6 ст. 121, ч. 4 ст. 126 КУпАП. Прийнято по справі рішення: застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення - штраф у розмірі 510 (п`ятсот десять) гривень. Також в постанові у графах щодо роз`яснення прав за статтею 268 КУпАП та строку оскарження за статтю 289 КУпАП і про отримання копії постанови маються підписи, які відрізняються один від одного, та дописка наступного змісту: «Управлял авто без в/у которого лимон» (а.с. 10).

Разом з тим, з копії квитанції про сплату штрафу відповідно до постанови серії БАА № 249601 вбачається, що позивачу необхідно сплатити штраф у сумі 210 гривень за ч. 4 ст. 126 КУпАП (а.с. 12).

Постановою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 12 червня 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні правопорушення, передбачено ч. 1 ст. 130 КУпАП, та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в сумі 10 200 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік (а.с. 13-15).

Разом з тим, вказана постанова постановою Донецького апеляційного суду від 07 липня 2020 року скасована, а провадження закрито, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с. 16-17).

Згідно частин 1, 3 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та Законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

В постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА № 249601 від 13 липня 2020 року, складеної відповідачем, зазначено, що позивач своїми діями, які виразились в порушенні п.п. 2.9 (в), 2.1 (а) ПДР України, скоїв адміністративні правопорушення, передбачені ч. 6 ст. 121, ч. 4 ст. 126 КУпАП.

Так, частиною шостою статті 121 КупАП передбачена відповідальність за керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в Україні в установленому порядку, його експлуатація без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів, або з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, закритим іншими предметами, у тому числі з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів, перевернутим чи неосвітленим.

Згідно підпункту «в» пункту 2.9 Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.

Частиною четвертою статті 126 КупАП передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Згідно підпункту «а» пункту 2.1 Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Відповідно до статті 222 КУпАП органу Національної поліції підвідомчі справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 6 ст. 121, ч. 4 ст. 126 КУпАП. В свою чергу, зазначеною статтею також передбачено, що від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Суд звертає увагу на те, що справа про адміністративне правопорушення, в якій винесена оскаржувана постанова, згідно тексту вищевказаної постанови, була розглянута безпосередньо на місці вчинення правопорушення без складення протоколу про адміністративне правопорушення, що відповідає чинній на час складення постанови редакції частин 2, 4, 5 статті 258 КУпАП, а також відповідає змісту Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 липня 2015 року № 1395.

Постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності складено інспектором патрульної поліції, який відповідно до вимог ст. 222 КУпАП має право розглядати справи про адміністративні правопорушення та накладати адміністративні стягнення безпосередньо за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Оскільки позивачем вчинені адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а розгляд справи віднесено до компетенції Національної поліції, у відповідності до вимог ст. 258 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення не складався.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно пункту 1 розділу ХІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 липня 2015 року № 1395, поліцейські тимчасово вилучають посвідчення водія за наявності підстав вважати, що водієм вчинено правопорушення, передбачене КУпАП, за яке може бути накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом.

Пунктом 2 розділу ХІІ Інструкції передбачено, що про тимчасове вилучення посвідчення водія робиться запис у протоколі про адміністративне правопорушення (стаття 265-1 КУпАП).

До винесення судом постанови у справі про адміністративне правопорушення та набрання нею законної сили поліцейський видає водієві тимчасовий дозвіл (додаток 9) на право керування транспортним засобом строком до трьох місяців з дати вилучення посвідчення (п. 3 розділу ХІІ Інструкції).

Разом з тим, з наданих позивачем копій довідки від 02 квітня 2020 року за № 1455, виданої начальником СРПП № 3 Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області Черником В. (а.с. 32), та протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 096341 від 01 квітня 2020 року, складеного відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с. 33), вбачається, що посвідчення водія серії НОМЕР_3 від 09 вересня 2011 року не здано, не вилучалось у позивача під час складання вказаного протоколу та йому не видавався тимчасовий дозвіл на право керування транспортними засобами.

Пунктом 12 розділу ХІІ Інструкції передбачено, що у разі надходження постанови суду про позбавлення водія права керування транспортним засобом, якщо посвідчення водія не вилучено, уповноважена особа відповідного підрозділу поліції у триденний строк надсилає за місцем проживання (перебування) особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, повідомлення про позбавлення права керування, у якому зазначає реквізити винесеної судом постанови, а також інформацію про необхідність прибуття до підрозділу поліції у визначений строк для здавання посвідчення водія. Якщо водій, посвідчення якого підлягає вилученню, не з`являється протягом місячного строку, дані про серію та номер посвідчення водія вносяться уповноваженою особою підрозділу поліції до автоматизованого обліку.

При цьому, враховуючи, що станом на день винесення оскаржуваної постанови, тобто 13 липня 2020 року, постанова Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 12 червня 2020 року, якою ОСОБА_1 позбавлено права керування транспортними засобами на 1 рік законної сили не набрала, оскільки 07 липня 2020 року постановою Донецького апеляційного суду була скасована, позивач вважався таким, що не позбавлений права керування транспортними засобами, а відтак притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП з зазначених у постанові підстав є неправомірним.

Крім того, суду взагалі не надано доказів скоєння позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП, в порядку статті 251 КУпАП, а саме щодо фіксування зазначених подій технічними приладами, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, чи інших документів.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що відповідачем, в порушення вимог статті 280 КУпАП, не було встановлено, чи було вчинено правопорушення, чи винен позивач в його вчиненні, чи підлягає він адміністративній відповідальності та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Слід зазначити, що норми ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Принцип презумпції невинуватості, передбачає, що всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушень, передбачених ч. 6 ст. 121, ч. 4 ст. 126 КУпАПП, в даному випадку є недоведеним.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Згідно зі статтею 252 КУпАП орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

В той же час, в порушення вказаних вимог, відповідачем не було вжито всіх заходів до повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставини, що мали значення для правильного вирішення справи належним чином, у зв`язку з чим оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» визначено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Частиною 1 статті 73 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 73 КАС України).

Згідно частини 3 статті 73 КАС України, сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 76 КАС України, достатніми є докази, які у своїй сукупності діють змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2 ст. 76 КАС України).

Відповідно до положень частин 2, 6 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надає докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

У відповідності до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги або заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Однак, відповідач, який був належним чином повідомлений про дату, місце і час розгляду справи, не надав суду будь-яких доказів в обґрунтування правомірності своїх дій, не направив обґрунтованого відзиву на позовну заяву, а також не надав доказів скоєння позивачем правопорушень, зазначених в оскаржуваній постанові.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупність, суд приходить до висновку, що слід скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА № 249601 від 13 липня 2020 року, винесену інспектором СРПП Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області майором поліції Виноградовим С.В., про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 6 ст. 121, ч. 4 ст. 126 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд зазначає наступне.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно положень п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частини 1 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2 ст. 134 КАС України).

Згідно частини 3 статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень ч. 5 ст. 134 КАС України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст. 134 КАС України).

Згідно частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Зміст наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Суд звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.

Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, потребують дослідження на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 вищевказаного закону).

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Суд також звертає увагу на те, що чинне законодавство покладає обов`язок доведення неспівмірності понесених витрат на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд враховує, що відповідачем не було подано ані відзиву на позовну заяву, ані жодного заперечення щодо розподілу судових витрат.

Судом встановлено, що між позивачем та адвокатом Харченко О.П. укладено договір про надання правової допомоги від 22 липня 2020 року, зі змісту п. 3.1 якого вбачається, що за правову допомогу, передбачену в п.п. 1.2 договору замовник сплачує адвокату в розмірі, визначеному сторонами, у розмірі 3000 гривень у повному обсязі у вигляді передоплати (а.с. 19).

На виконання вищевказаного договору сторони склали розрахунок, згідно з яким виконавець надав замовнику наступні юридичні послуги: правовий аналіз наданих клієнтом пояснень, усні консультації (1 год.) - 500 гривень; аналіз судової практики стосовно ситуації, описаної клієнтом (1 год.) - 500 гривень; підготовка та складення адвокатського запиту до Бахмутського ГУНП та адміністративного позову до суду (3 год.) - 1500 гривень; контроль розгляду справи дистанційними засобами (через Інтернет) (1 год.) - 500 гривень. Загальна вартість наданих послуг становить 3000 гривень (а.с. 21).

Крім того, долучено до позову розписку про отримання адвокатом Харченко О.П. оплати за договором від 22 липня 2020 року про надання правової допомоги ОСОБА_1 згідно з розрахунком, доданим до договору, гонорару у розмірі 3000 гривень (а.с. 22).

Суд зазначає, що витрати, понесені позивачем, підтверджуються належними та допустимими в розумінні КАС України доказами. Крім того, такий розмір є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг, а також ціною позову та значенням справи для сторони.

Виходячи із приписів ст. 134 КАС України, суд вважає, що такі підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - суб`єкта владних повноважень. Крім того, позивачем сплачено судовий збір за подання даного позову в сумі 420,40 гривень, що підтверджується квитанцією № 1_12 від 07 серпня 2020 року (а.с. 1), а тому він відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України також підлягає відшкодуванню.

На підставі викладеного та керуючись статтями 2, 20, 72, 77, 132, 134, 139, 205, 229, 271, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Задовольнити адміністративний позов.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА № 249601 від 13 липня 2020 року, винесену інспектором СРПП Бахмутського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецької області майором поліції Виноградовим Сергієм Вікторовичем, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 6 ст. 121, ч. 4 ст. 126 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Бахмутського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецької області, місцезнаходження якого: 84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. Садова, буд. 149, код ЄДРПОУ 40109058, - на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Артемівськ (нині - Бахмут) Донецької області, судові витрати, які складаються із сплаченого ним судового збору за подання позовної заяви в сумі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок, та витрат, пов`язаних з розглядом справи, на професійну правничу допомогу, в сумі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

Копії рішення невідкладно надіслати учасникам справи.

Відповідно до ст. 286, п. 15.5 Розділу VII Перехідних положень КАС України апеляційну скаргу на судове рішення може бути подано до Першого апеляційного адміністративного суду або через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Відомості про учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання якого: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ;

Відповідач - інспектор СРПП Бахмутського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецької області майор поліції Виноградов Сергій Вікторович, місце несення служби якого: 84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. Садова, буд. 149, РНОКПП невідомий.

Суддя О.С. Конопленко