Рішення № 9107091, 19.04.2010, Арцизький районний суд Одеської області

Справа № 2-364/10

У К Р А Ї Н А

АРЦИЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

29 березня 2010 року м. Арциз

Арцизький районний суд Одеської області в складі: головуючого судді Борисової С.П., при секретарі Каширній О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою представника за довіреністю Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про передачу в заклад заставлене майно та про звернення стягнення на заставлене майно,

встановив:

Представник за довіреністю ПАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2, в якій просить передати в заклад ПАТ КБ «ПриватБанк» шляхом вилучення у ОСОБА_2 належне йому на праві власності заставлене майно, а саме автомобіль марки «Volvo», моделі «610», 2000 року випуску, тип транспортного засобу – вантажний сідловий тягач – Е, номер кузова/шасі 4V4ND1JF9YN793157, реєстраційний номер НОМЕР_1, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 196А від 14.04.2008 р. звернути стягнення на вказаний автомобіль шляхом безпосереднього продажу конкретному покупцю з правом укладання Заставодержателем договору купівлі-продажу Предмету застави від імені Заставодавця, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням ПриватБанку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу, а також стягнути з відповідача судові витрати, посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору № 196А від 14.04.2008 р. відповідач ОСОБА_2 14.04.2008р. отримав кредит у розмірі 20 000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 17,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 19.04.2011 р. Однак, в порушення чинного законодавства та умов договору відповідач зобов’язання за вказаним договором належним чином не виконує, у зв’язку з чим станом на 08.05.2009 р. допустив заборгованість на загальну суму 16 173,86 доларів США, яка складається із заборгованості за кредитом у сумі 15 231,63 долар США; заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 139,79 доларів США; пені за несвоєчасність виконання зобов’язання за договором у сумі 1,48 долар США; а також штрафів відповідно до умов кредитного договору в сумі 32,40 долара США (фіксована частина) та в сумі 768,64 доларів США (процентна складова). Крім того, представник позивача також зазначає, що в забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором між позивачем та відповідачем був укладений договір застави № 196А/ZA, відповідно до умов якого відповідач надав в заставу вищезазначений автомобіль. Таким чином, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань, позивач і просить у відповідності до чинного законодавства та умов кредитного договору та договору застави звернути стягнення на зазначений автомобіль.

Представник позивачка у судове засідання не з’явився, представник позивача за довіреністю ОСОБА_3 заявою просив справу розглянути у його відсутність, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити їх у повному обсязі, не заперечував проти заочного розгляду справи та постановлення заочного рішення по справі.

Відповідач про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення судової повістки про виклик до суду, причину своєї неявки суду не повідомив. Зі згоди представника позивача, що викладена у письмовій заяві, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Суд, перевіривши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Згідно з п. п. 1.1., 1.2. кредитного договору № 196А від 14.04.2008 р. (а.с. 5 – 8) (далі Договір), укладеного між закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк», найменування якого змінено на Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі – Банк), в особі начальника відділення юного ГРУ «ПриватБанк» (далі Банк), з однієї сторони, та ОСОБА_2 (далі Позичальник), з іншої сторони, у рамках Програми мікрокредитування, при наявності вільних коштів, Банк зобов’язується надати Позичальникові кредит в сумі 20 000 доларів США, на термін і на умовах, передбачених у даному Договорі, а Позичальник зобов’язується повернути отриманий кредит і сплатити відсотки у встановлені даним Договором терміни, а також виконати інші зобов’язання згідно з Договором у повному обсязі.

Відповідно до п. 1.3. Договору термін повернення кредиту, відсотків і винагороди відповідно до Графіка погашення кредиту, відсотків і винагороди (Додаток № 1 до даного Договору), але не пізніше 19.04.2011 р.

Ч. 2 ст. 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовується положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Однак, всупереч умовам Договору та вимог чинного законодавства відповідач ОСОБА_2 належним чином свої зобов’язання по поверненню кредиту не виконав та не здійснив повернення кредиту у встановлені Договором строки у повному обсязі.

Крім того, відповідно до п. 6.6. Договору при порушенні Позичальником будь-якого з грошових зобов’язань, передбачених цим Договором, більш ніж на 120 днів, у зв’язку з чим банк буде змушений звернутися до суду, Позичальник зобов’язаний сплатити Банку штраф у розмірі 250 грн. + 5 % від суми позову.

Згідно п. 3.1. Договору виконання зобов’язань Позичальником за даним Договором забезпечується, у тому числі, договором застави № 196АZ/1 від 14.04.2008 р.

Так, відповідно до зазначеного належним чином у відповідності до ст. 584 ЦК України, ст. 12 ЗУ «Про заставу» від 02.10.1992 р. №2654-XII укладеного договору застави у забезпечення виконання відповідачем своїх зобов’язань по зазначеному кредитному договору відповідач ОСОБА_2 надав у заставу транспортний засіб – автомобіль марки «Volvo», моделі «610», 2000 року випуску, тип транспортного засобу – вантажний сідловий тягач – Е, номер кузова/шасі 4V4ND1JF9YN793157, реєстраційний номер НОМЕР_1, оцінений сторонами в 141 400 грн. (а.с. 8 – 10).

Згідно розрахункам, наданим позивачем, які перевірені судом, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем станом на 08.05.2009 р. становить 16 173,95 доларів США, в тому числі, заборгованість за кредитом в сумі 15 231,63 долара США; заборгованість по процентам за користування кредитом у сумі 139,79 доларів США; пеня за несвоєчасність виконання зобов’язання за договором у сумі 1,48 долар США; а також штрафи відповідно до умов кредитного договору в сумі 32,40 долара США (фіксована частина) та в сумі 768,64 доларів США (процентна складова), що за курсом Національного Банку України відповідно до його службового розпорядження від 07.05.2009 р. № 417/171 «Про офіційний курс гривні до іноземних валют» станом на 08.05.2009 р. (виходячи з розрахунку 771,56 грн. за 100 доларів США) загальна сума боргу становить 124 791,73 грн.

Статтею 19 ЗУ «Про заставу» передбачено, що за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, – неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Згідно ч. 1 ст. 589 ЦК України, ч. 1 ст. 20 ЗУ «Про заставу» у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

А ч. 1 ст. 590 ЦК України передбачено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч. 2 зазначеної статті заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, враховуючи, що відповідач не виконав свої зобов’язання у повному обсязі у встановлені строки щодо повернення суми кредиту та інших платежів відповідно до кредитного договору № 196А від 14.04.2008 р., а також те, що виконання зобов’язань за цим кредитним договором забезпечено заставою, то у відповідності до вищезазначених норм законодавства позивач набув право звернення стягнення на предмет застави.

Суд також приймає до уваги і ту обставину, що відповідач частково виконав свої зобов’язання по поверненню суми кредиту та по сплаті належних позивачеві коштів, що випливає із самого кредитного договору та розрахунку заборгованості, наданого позивачем.

Однак, відповідно до ч. 4 ст. 590 ЦК України, ч. 3 ст. 20 ЗУ «Про заставу» у разі часткового виконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, право звернення на предмет застави зберігається в первісному обсязі.

Частиною 1 ст. 591 ЦК України, ч. 1 ст. 21 ЗУ «Про заставу» передбачено, що реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом.

Пунктом 22 договору застави транспортного засобу № 196АZ/1 від 14.04.2008 р. передбачено, що звернення стягнення на предмет застави за вибором Заставодержателя здійснюється з додержанням встановленого чинним законодавством порядку будь-яким із способів, зокрема, через прилюдні торги, в тому числі з правом укладання заставодержателем договору купівлі-продажу предмету застави від імені Заставодавця; через аукціон; через комісійні магазини; через біржу; шляхом безпосереднього продажу конкретному покупцю, в тому числі з правом укладання Заставодержателем договору купівлі-продажу предмету застави від імені Заставодавця; іншими незабороненим чинним законодавством способом.

Таким чином, приймаючи до уваги, що договором застави передбачена можливість здійснення звернення стягнення на предмет застави Заставодержателем за його вибором, у тому числі, і шляхом безпосереднього продажу конкретному покупцю, в тому числі з правом укладання Заставодержателем договору купівлі-продажу предмету застави від імені Заставодавця, а також те, що позивач наполягає на застосування саме цього способу звернення стягнення, передбаченого договором застави, то в силу вищенаведеної ч. 1 ст. 591 ЦК України, ч. 1 ст. 21 ЗУ «Про заставу», звернення стягнення має бути здійсненне саме цим способом.

Крім того, відповідно до п. 17.10. договору застави транспортного засобу № 196АZ/1 від 14.04.2008 р. у випадку порушення Позичальником зобов’язань за кредитним договором, Заставодавець зобов’язується передати предмет застави Заставодержателю в заклад за актом прийому-передачі, що підписується сторонами. При оформленні закладу у вигляді твердої застави, предмет застави залишається у Заставодавця під замком і печаткою Заставодержателя.

Відповідно до ч. 2 ст. 575 ЦК України закладом є застава рухомого майна, що передається у володіння заставодержателя або за його наказом – у володіння третій особі.

Тому, приймаючи до уваги, що судом встановлений факт порушення відповідачем своїх зобов’язань за кредитним договором, то у відповідності до наведених положень договору застави предмет застави (автомобіль) має бути переданий позивачу в заклад.

Таким чином, зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для задоволення позову Банку про передання в заклад предмету застави та про звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України вимоги позивача щодо відшкодування судових витрат підлягають задоволенню, оскільки його позов задоволено та понесені витрати підтверджені квитанціями.

Керуючись ст. ст. 525, 549, 550, 572, 575, 584, 589 – 591, 1049, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 19 – 21 Закону України «Про заставу» від 02 жовтня 1992 р. №2654-XII,

ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214 – 215, 224 ЦПК України, суд —

вирішив:

Позовну заяву представника за довіреністю Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Передати в заклад Публічному акціонерному товариству комерційному банку «ПриватБанк» шляхом вилучення у ОСОБА_2 (68400, с. Холмське Арцизького району Одеської області, вул. Чапаєва, буд. 114, ІПН: НОМЕР_2) належне йому на праві власності заставлене майно, а саме: автомобіль марки «Volvo», моделі «610», 2000 року випуску, тип транспортного засобу – вантажний сідловий тягач – Е, номер кузова/шасі 4V4ND1JF9YN793157, реєстраційний номер НОМЕР_1.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 196А від 14.04.2008 р. в сумі 124 791,73 грн., що еквівалентно за офіційним курсом НБУ 16 173,95 доларам США, звернути стягнення на автомобіль марки «Volvo», моделі «610», 2000 року випуску, тип транспортного засобу – вантажний сідловий тягач – Е, номер кузова/шасі 4V4ND1JF9YN793157, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_2, шляхом безпосереднього продажу конкретному покупцю з правом укладання Публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» договору купівлі-продажу вказаного автомобіля від імені його власника, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН: НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (р/р №64993919400001, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 247,92 грн. та по сплаті витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 120 гривень, а всього стягнути 1 367,92 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Арцизький районний суд Одеської області шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

СУДДЯ

Арцизького районного суду