Рішення № 91068494, 17.08.2020, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

17 серпня 2020 рокум. Ужгород№ 260/1123/20

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ващиліна Р.О.

при секретарі судового засідання Неміш Т.В.

за участю:

позивача - не з`явився;

відповідача: представник - Худий А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Мукачівського прикордонного загону (військова частина 2142) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Мукачівського прикордонного загону (військова частина 2142) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України, в якому просить: 1) визнати протиправною бездіяльність Мукачівського прикордонного загону (військова частина 2142) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 на день звільнення, 01.08.2019 року, заборгованості індексації грошового забезпечення в повному обсязі; 2) зобов`язати Мукачівський прикордонний загін (військова частина 2142) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заборгованість індексації грошового забезпечення за період часу з 2014 року по день звільнення (виключення зі списків частини) - 01.08.2019 року.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовує тим, що він проходив військову службу у органах Державної прикордонної служби України, однак грошове забезпечення йому виплачувалося не в повному розмір, а саме, за період з 2014 по 2019 рр. не нараховано та не виплачено індексацію грошового забезпечення. Таку бездіяльність відповідача вважає протиправною та такою, що порушує гарантоване законодавством право на своєчасне одержання винагороди за працю.

Позивач в судове засідання 17 серпня 2020 року не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча був належним чином проінформований про розгляд справи.

В засіданні суду 17 серпня 2020 року представник відповідача проти позову заперечив з мотивів, наведених у поданому відзиві на позовну заяву №14/4361 від 03.06.2020 р. Зокрема, зазначив, що військовослужбовці, які проходять військову службу у військових формуваннях, не перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями, а тому положення Кодексу законів про працю України на них не поширюються. Наголошує на тому, що заробітна плата та грошове забезпечення, що виплачується військовослужбовцям, мають різну правову природу та регулюються різними законодавчими нормами. Також вважає, що позивач пропустив встановлений строк звернення до суду.

12 червня 2020 року позивач надіслав до суду відповідь на відзив, в якій наголошує на тому, що відповідач у відзиві жодним чином не спростовує факт невиплати індексації його грошового забезпечення. Доводи про пропущення строку звернення до суду спростовує положеннями ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю, відповідно до яких право на звернення особи до суду з позовом про стягнення заробітної плати не обмежено будь-якими строками. Вказане також відповідає практиці Верховного Суду та Конституційного Суду України.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що старший прапорщик ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) проходив військову службу в органах Державної прикордонної служби України, в тому числі, на посаді старшого техніка - оператора відділення повітряної розвідки мобільної прикордонної застави «Мукачеве».

Наказом начальника 27 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (далі - 27 прикордонний загін) (по особовому складу) від 01.07.2019 р. №259-ос ОСОБА_1 звільнено з військової служби в запас за пп. «а» п. 2 ч. 5 ст. 26 (у зв`язку із закінченням строку контракту) Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (арк. спр. 16).

Наказом начальника 27 прикордонного загону від 01.08.2019 р. №316-ос ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення (арк. спр. 17).

Позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду з приводу протиправної, на його думку, бездіяльності відповідача щодо не виплати за період з 2014 року по день звільнення - 01.08.2019 року заборгованості з індексації грошового забезпечення.

З метою повного та всебічного з`ясування всіх обставин справи судом витребувано від відповідача відомості щодо суми індексації, яка підлягала нарахуванню та виплаті ОСОБА_1 за період з 2014 по 2019 рік.

Як вбачається з довідки про нарахування та виплату індексації ОСОБА_1 , надану 27 прикордонним загоном на вимогу суду, за 2014 рік позивачу нараховано та виплачено 1133,94 грн. індексації (заборгованість відсутня); за 2015 рік - нараховано та виплачено 2440,39 грн. індексації (заборгованість відсутня); за 2016 рік - нараховано 249,80 грн. індексації, проте виплачено таку не було, у зв`язку з чим заборгованість становить 249,80 грн.; за 2017 рік нараховано 2277,64 грн. індексації, проте виплачено таку не було, у зв`язку з чим заборгованість за 2017 рік становить 2277,64 грн.; в 2018 році позивачу нараховано та виплачено 71,08 грн. індексації (заборгованість відсутня); в 2019 році - нараховано 924,68 грн. індексації, з яких виплачено тільки 853,60 грн. (заборгованість за 2019 рік становить 71,08 грн.) (арк. спр. 45 - 46).

Таким чином станом на день звільнення заборгованість з індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 становила 2598,52 грн.

Станом на день звільнення - 01 серпня 2019 року, як і на день розгляду даної адміністративної справи в суді, ОСОБА_1 заборгованість з індексації грошового забезпечення не виплачено. Дана обставина відповідачем не заперечується.

Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII від 20.12.1991 р., держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення згідно з положеннями ч. 2 зазначеної статті входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Абз. 2 ч. 3 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Порядок, об`єкти та підстави проведення індексації грошових доходів населення регламентуються нормами Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 №1282-XII (далі - Закон).

Так, відповідно до положень ст. 1 Закону, індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

При цьому, ст. 2 Закону визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (ч.ч. 3, 4 ст. 4 Закону).

Нормами ст. 6 Закону встановлено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Індексація доходів населення згідно ст. 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" №2017-III від 05.10.2000 р. відноситься до державних соціальних гарантій та покликана підтримати достатній життєвий рівень громадян та купівельну спроможність їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Норми ст. 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" встановлюють обов`язковість державних соціальних гарантій для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (далі - Порядок).

П. 2 Порядку передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, серед яких, грошове забезпечення військовослужбовців.

Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення (п. 4 Порядку).

Відповідно до п. 4 Порядку у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. При цьому відповідно до вимог чинного законодавства України, проведення індексації, у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією), є обов`язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Основною умовою початку нарахування індексації є встановлення того факту, що величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Суд зазначає, що відповідач не заперечує відсутність обставин, передбачених ст.4 цього Закону. Навпаки, розрахунком індексації доходів ОСОБА_1 підтверджується факт нарахування останньому індексації. Проте така у повному обсязі за період з 2016 року по 2019 рік виплачена не була, що також не спростовується відповідачем та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Жодних обґрунтувань причин невиплати заборгованості при звільненні ОСОБА_1 з військової служби відповідач не навів. Доказів виплати заборгованості у розмірі 2598,52 грн. прикордонний загін суду також не надав.

Суд відхиляє посилання відповідача на те, що норми Кодексу законів про працю України не поширюються на військовослужбовців, які проходять військову службу у військових формуваннях, так як такі не перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями, оскільки вказані обставини жодним чином не впливають на обов`язок роботодавця виплатити працівнику у повному обсязі винагороду за працю, в тому числі при звільненні.

Ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, гарантує захист власності. Так, зокрема, зазначеною статтею визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Зазначене також кореспондується з положеннями ч. 2 ст. 6 КАС України.

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("Von Maltzan and Others v. Germany" № 71916/01, № 71917/01 та № 10260/02).

Отже, з прецедентної практики Європейського суду з прав людини вбачається, що індексація грошового забезпечення також може розглядатися як «майно» в розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та підпадають під захист, гарантований цією статтею.

Таким чином, суд вважає, що чинним законодавством України гарантоване право позивача на проведення індексації його грошових доходів у разі настання обставин, передбачених ст. 4 Закону, наведені відповідачем доводи не позбавляють обов`язку останнього виплатити таку, а тому бездіяльність відповідача щодо не виплати позивачу заборгованості з індексації грошового забезпечення у період з 2016 року по 2019 рік у розмірі 2598,52 грн. є протиправними.

Ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірність своїх дій.

Разом з тим, не знайшли свого підтвердження позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію за період роботи з 2014 по 2015 роки, з огляду на підтвердження матеріалами справи нарахування та виплати такої. Тому суд вважає, що позовна вимога в цій частині задоволенню не підлягає.

Як вбачається із заявлених позовних вимоги позивач просить суд зобов`язати 27 прикордонний загін нарахувати та виплатити йому заборгованість індексації грошового забезпечення за період з 2014 року по день звільнення (виключення зі списків частини) - 01.08.2019 року.

Однак під час розгляду даної справи судом встановлено, що сума такої нарахована, однак з 2016 року виплачена не в повному обсязі, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 2598,52 грн.

У зв`язку з встановленими судом обставинами справи суд вважає за можливе позовні вимоги задовольнити частково.

Суд також відхиляє посилання відповідача на пропуск встановленого місячного строку звернення до суду з даним позовом з огляду на наступне.

Незважаючи на наявність спеціального законодавства, яким визначено загальні засади проходження в Україні військової служби, здійснено правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також яким визначено основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, при вирішенні питання щодо індексації грошового забезпечення слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), що безпосередньо зазначено у ч. 3 ст. 9 Закону.

При цьому, звільнення особи з військової служби жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала такі під час проходження служби за незалежних від неї обставин.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Непоширення норм Кодексу законів про працю України на військовослужбовців стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці. Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців (зокрема, затримку виплати індексації грошового забезпечення) не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення, тоді як такі питання врегульовані Кодексом законів про працю України.

Конституційний Суд України в пункті 2.3 мотивувальної частини Рішення №9-рп/2013 вказав, що спір щодо стягнення не виплачених власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати є трудовим спором, пов`язаним з недотриманням законодавства про оплату праці.

У цьому ж Рішенні Конституційний Суд України також вказав, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом, в тому числі, про стягнення сум індексації заробітної плати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

Питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору, судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст. 241, 243, 255, 257, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) до Мукачівського прикордонного загону (військова частина 2142) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (місцезнаходження: вул. Недеції Яноші, буд. 45, м. Мукачево, Закарпатська область, 89600, код ЄДРПОУ - 14321676) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Мукачівського прикордонного загону (військова частина 2142) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо не виплати ОСОБА_1 на день звільнення, 01.08.2019 року, заборгованості індексації грошового забезпечення за період з 2016 по 2019 рік.

3. Зобов`язати Мукачівський прикордонний загін (військова частина 2142) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України виплатити ОСОБА_1 заборгованість індексації грошового забезпечення за період часу з 2016 року по день звільнення (виключення зі списків частини) - 01.08.2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається у відповідності до вимог п. 15.5 Розділу VII "Перехідних положень" КАС України (у редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017р.).

Повний текст рішення виготовлено 20 серпня 2020 року.

СуддяР.О. Ващилін