Рішення № 91058191, 23.07.2020, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

Справа № 489/417/20

Номер провадження 2/489/1324/20

РІШЕННЯ

Іменем України

23 липня 2020 року місто Миколаїв

Ленінський районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючого судді Кокорєва В. В.,

за участі секретаря судового засідання Смєрдової К. С.,

представника позивачів ОСОБА_1 , представника відповідача АТ "Альфа-Банк" Степаненко О. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 10 Ленінського районного суду м. Миколаєва цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , який діє в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (далі-позивачі) до Державного реєстратора комунального підприємства «Енерго» Миколаївської області Лубінської Олени Миколаївни (далі-відповідач 1), Акціонерного товариства «Альфа - Банк» (далі-відповідач 2), третя особа - орган опіки та піклування Миколаївської міської ради в особі служби у справах дітей Адміністрації Інгульського району Миколаївської міської ради; ОСОБА_6 про визнання дій державного реєстратора протиправними щодо проведення державної реєстрації права власності та скасування рішень та запису про державну реєстрацію

встановив

В січні 2020 року до суду звернулися позивачі з позовом про визнання дій державного реєстратора протиправними щодо проведення державної реєстрації права власності та скасування рішень та запису про державну реєстрацію. Свої вимоги мотивували тим, що 18.03.2008 в забезпечення виконання Кредитного договору № 640/4-155 між АКБ "Укрсоцбанк" та майновим поручителем ОСОБА_4 за зобов`язанням ОСОБА_2 укладено Договір іпотеки № 1527, за умовами якого в забезпечення виконання зобов`язань по кредиту позивачем передано Банку домоволодіння з усіма господарськими і побутовими будівлями та спорудами, що складається з двох житлових будинків: загальною площею 97,8 кв. м, та загальною площею 119,8 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_2 у розмірі 8/100 частки та ОСОБА_4 92/100. Позивач зазначає, що вказана нерухомість є єдиним житлом позивачів та членів їх сім`ї.

27.12.2019 позивачем отримано позовну заяву АТ "Альфа Банк" про виселення. В позові Банк зазначив, що він з 25.07.2019 є власником спірного домоволодіння. Право власності на домоволодіння набуто АТ "Укрсоцбанк" шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору на анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням від 03.11.2017. Позивачі вважають дії державного реєстратора, щодо переходу права власності на належне позивачам домоволодіння незаконними та такими, що призвели до порушення прав позивачів.

Відповідач направив до суду відзив, в якому зазначив, що АТ "Укрсоцбанк", правонаступником якого є АТ "Альфа - Банк" всі дії були виконані у відповідності до діючого законодавства.

Ухвалою суду від 03.02.2020 було частково задоволено заяву позивачів про забезпечення позову та заборонено відчуження та здійснення будь-яких реєстраційних дій відносно буд. АДРЕСА_1 .

Представник позивачів в судовому засіданні позов підтримали.

Представник відповідача 2 заперечувала проти задоволення вимог з підстав викладених у відзиві.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Дослідивши докази у справі, суд встановив такі обставини та відповідні правовідносини.

Відповідно до ст. 1 ЗУ "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно зі ст. 33 ЗУ "Про іпотеку" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, передбачених статтею 12 вказаного Закону.

Відповідно до копії Іпотечного договору від 18.03.2008, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 передали в Іпотеку у якості забезпечення виконання позичальником основного зобов`язання домоволодіння з усіма господарськими та побутовими будівлями і спорудами, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (далі - домоволодіння).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна 25.07.2019 державним реєстратором КП "ЕНЕРГО" Лубінською О. М. зареєстровано право власності на домоволодіння за АТ "Укрсоцбанк".

В своїй позовній заяві позивач вказує, що не отримували повідомлення від відповідача про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору на анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням від 03.11.2017 (серія УСБ-412), також не отримувала і письмової вимоги про усунення порушення. Разом з тим, вважає, що і державним реєстратором не перевірено чи надсилалася позивачам письмова вимога про усунення порушення зобов`язання в тридцятиденний строк з дня отримання цієї вимоги, а також попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки, у разі невиконання вимог банку.

Відповідачем до відзиву долучено копії зворотних повідомлень, з яких вбачається що ОСОБА_2 (за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 ) та ОСОБА_4 отримували повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням (а. с. 68-71). Вказаний лист містить вимогу про сплату боргу за кредитом, розмір якого станом на 09.10.2017 становить 116 538,39 дол. США, що відповідно до курсу НБУ станом на 09.10.2017 складає 3 116 228,51 грн. та попередження, про те, що в разі не виконання цієї вимоги протягом тридцятиденного строку ПАТ "Укрсоцбанк" має намір звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку передбаченому ст. 37 Закону України "Про іпотеку".

Відповідно до ст. 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя чи іпотечний договір, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є документами, що підтверджують перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Право власності іпотекодержателя на предмет іпотеки виникає з моменту державної реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя чи відповідного застереження в іпотечному договорі. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Позивач також зазначив, що не був повідомлений про ціну, за якою майно набувається у власність іпотекодержателя, тому був позбавлений можливості її оспорити.

Разом з тим, в матеріалах справи міститься Висновок про вартість майна від 11.09.2019. Вартість визначена для задоволення вимог іпотекодержателя в позасудовому порядку станом на 24.07.2019.

Відповідно до ч. 5 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності.

Вказаний закон не містить обов`язку повідомлення іпотекодавця про ціну за якою набувається право власності іпотекодержателем. При цьому іпотекодавець не позбавлений права оспорювати оцінку, однак це має значення не для набуття права власності іпотекодержателем, а для вирішення спору про відшкодування іпотекодавцю перевищення вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначила, що домоволодіння є єдиним місцем проживання для позивачів та їх членів сім`ї, серед яких є малолітня дитина.

Суд критично розцінює вказані доводи, оскільки, відповідно до копії договору купівлі - продажу квартири від 23.05 2008 ОСОБА_5 (мати малолітнього ОСОБА_3 ) придбала у власність квартиру АДРЕСА_3 . Отже, спірне домоволодіння є не єдиним житлом позивачів.

Відповідно до ст. 18 ЗУ "Про охорону дитинства" від 26.04.2001 № 2402-ІІІ визначено, що діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Така норма повністю кореспондується з нормами ст. 405 ЦК України та ст. 156 ЖК УРСР. Отже, умова проживання дитини, як члена сім`ї власника, разом з власником приміщення в належному власникові приміщенні - є єдиною і обов`язковою умовою для виникнення в дитини права на користування цим житлом.

Також позивачі, обґрунтовуючи позовні вимоги, посилалися на дію ЗУ "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", оскільки домоволодіння виступає предметом іпотеки за споживчим кредитом в іноземній валюті, його загальна площа становить 69,3 кв. м., воно є єдиним місцем проживання позичальника та майнового поручителя та членів їх родини.

Але у вказаному випадку не можна застосовувати вказаний Закон, оскільки звернення стягнення на домоволодіння здійснено не у примусовому порядку, а позивачі надали іпотекодержателю згоду на перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя за рішенням іпотекодержателя.

Судом встановлено, що реєстрація права власності на предмет іпотеки за АТ "Укрсоцбанк", правонаступником якого є АТ "Альфа - Банк" здійснена за згодою позивачів, що висловлена в пункті 4.5.3 договору іпотеки, а тому ЗУ "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" не підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Тлумачення ст. 37 ЗУ "Про іпотеку" свідчить, що звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідному застереженні в іпотечному договорі), який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань не може вважатися примусовим стягненням (відчуженням без згоди власника). Оскільки таке право іпотекодержателя на передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань виникло на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідного застереження в іпотечному договорі), згоду на яке надано іпотекодавцем шляхом підписання відповідного договору.

Такі висновки відповідають правовим позиціям, викладеним у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09.12.2019 у справі № 464/8589/15-ц (провадження № 61-10874сво18) та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі 643/17966/14-ц (провадження 14-203цс19).

З огляду на викладене суд доходить висновку про відсутність правових підстав у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем не надано доказів протиправності дій відповідачів. Крім цього, у судовому засіданні встановлено правомірність дій ПАТ «Укрсоцбанк» щодо захисту своїх цивільних прав, оскільки боржником не виконані умови кредитного договору, що призвело до порушення прав банку. Також, в ході перевірки доводів позивача та заперечень відповідача проти позовних вимог, встановлено відсутність підстав застосування норм ЗУ "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", оскільки примусового стягнення не відбулось.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2-13, 259, 263-268 ЦПК України, суд

вирішив

Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , який діє в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі оголошення лише вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи - з моменту складення повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 03.08.2020.

Суддя В. В. Кокорєв