Ухвала суду № 91056203, 19.08.2020, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 19.08.2020

Справа № 320/838/19

Провадження № 1-КП/937/243/20

У Х В А Л А

19 серпня 2020 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого – судді Урупи І.В.

за участі:

секретаря судового засідання – Литвиненко В.Є.,

прокурора – Щербіни О.О.,

представника потерпілого ОСОБА_1 – адвоката Стукал А.В.,

обвинувачених – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

захисника обвинувачених – адвоката Медвідь Є.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі об`єднане кримінальне провадження ЄРДР №12019080140000779, № 12018080140003987, №12019080140000426, №12019080330000041, №12019080140000540, №12019080140000850 та №12019080140000853відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч.1, 2, 3 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 357 КК України, та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за ч. 2 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Щербіна О.О. заявила клопотання про продовження терміну запобіжного заходу, обраного під час досудового розслідування, відносно ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те, що обставини, що стали підставою для застосування щодо обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на цей час не змінилися, ризики, передбачені ст.177 ч.1 КПК України, при цьому існують.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник, адвокат Медвідь Є.М., проти задоволення клопотання заперечували, посилаючись на відсутність ризиків, передбачених ст.177 ч.1 КПК України, просили обрати більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

ОСОБА_3 та представник потерпілого ОСОБА_1 адвокат Стукал А.В. вирішення питання залишили на розсуд суду.

Суд, вислухавши учасників судового провадження вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню.

В ході досудового розслідування до ОСОБА_2 12 квітня 2019 року застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартоюз одночасно визначеним запобіжним заходом у вигляді застави в межах 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 9605,00 грн. строком до 11.06.2019. Ухвалою суду від 30 червня 2020 року запобіжний захід відносно ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою з одночасно визначеним запобіжним заходом у вигляді застави було продовжено до 28 серпня 2020 року.

Відповідно до ст. 331 КПК України суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку і за наслідками розгляду цього питання суд своєю вмотивованою ухвалою може продовжити строк тримання обвинуваченого під вартою до двох місяців.

У даному випадку строк запобіжного заходу відносно ОСОБА_2 до наступної дати судового засідання спливає, судове провадження не завершене.

При обранні запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_2 враховувалась наявність достатніх доказів підозри його у вчиненні кримінального правопорушення та ризиків, передбачених ст.177 КПК України, данні про його особу.

Суд вважає, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України мають місце і на теперішній час, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; вчинити інше кримінальне правопорушення. При цьому враховується тяжкість кримінальних правопорушень, інкримінованих обвинуваченому ОСОБА_2 , їх кількість, обґрунтованість обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів та злочинів середньої тяжкості, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі, офіційно не працевлаштований, постійного джерела доходів не має, стійких соціальних зв`язків також не має. При цьому суд враховує, що в провадженні Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області знаходиться об`єднане кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 за ч.1, 2, 3 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 357 КК України. ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні злочинів скоєних під час дії обраного відносно нього 30.01.2019 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в рамках кримінального провадження №12018080140003987, а тому є ризики того, що перебуваючи на свободі він може вчинити інше кримінальне правопорушення, переховуватися від суду.

Отже, вказані обставини у сукупності дають підстави вважати, що ОСОБА_2 усвідомлюючи ступінь тяжкості злочинів, за якими він обвинувачується, з метою ухилення від кримінальної відповідальності, може без перешкод залишити своє місце проживання та переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, що свідчить про наявність існування ризиків передбачених ст. 177 КПК України.

При обранні запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_2 враховувалась наявність достатніх доказів підозри його у вчиненні кримінального правопорушення та ризиків, передбачених ст.177 КПК України, данні про його особу.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Оскільки встановлені раніше ризики, визначені ч. 1 ст. 177 КПК України, при застосуванні запобіжних заходів відносно обвинувачених на даний час продовжують існувати, на переконання суду даний захід забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого.

Європейський суд з прав людини у рішенні „Подвезько проти України крім іншого зазначає, що пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, що для того, щоб позбавлення свободи не вважалося свавільним, недостатньо самого факту застосування цього заходу згідно з національним законодавством - він також повинен бути необхідним за конкретних обставин. На думку Суду, тримання під вартою відповідно до підпункту «c» пункту 1 статті 5 Конвенції має відповідати вимозі пропорційності, яка обумовлює існування обґрунтованого рішення, в якому здійснюється оцінка відповідних аргументів «за» і «проти» звільнення.

Так, ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні декількох кримінальних правопорушень, ч.ч.1, 2, 3 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 357 КК України, два з яких у відповідності до ст. 12 КК України віднесено до категорії тяжких злочинів.

У відповідності до п.п. 61, 62 рішення Європейського суду з прав людини від 24 липня 2003 року по справі «Смирнов проти Росії», наявність підстав для утримання під вартою повинно бути оцінено по кожній конкретній справі з урахуванням всіх обставин справи. Довготривале утримання під вартою може бути виправданим лише при наявності конкретних ознак того, що цього вимагають інтереси суспільства, які незважаючи на наявність презумпції невинності, перевищують інтереси забезпечення поваги до свободи.

Продовження обвинуваченому строку тримання під вартою, незважаючи на презумпцію невинуватості, з урахуванням серйозності висунутого обвинувачення, наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, на даному етапі є адекватним превентивним заходом.

Оскільки заявлені при обранні та продовженні запобіжного заходу ризики щодо неналежної поведінки обвинуваченого не зменшилися, що виправдовує подальше тримання ОСОБА_2 під вартою, суд знаходить доцільним продовження раніше застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого строком до 60 днів з одночасно визначеним запобіжним заходом у вигляді застави.

Крім цього, суд вважає за необхідне відповідно до норм ч. 3 ст.183 та ч. 5 ст.194 КПК України у разі внесення застави покласти на ОСОБА_2 такі обов`язки: прибувати до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізькій області за викликом; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання, не відвідувати розважальні заклади та заклади, де дозволено вживати алкогольні напої; докласти зусиль до пошуку роботи.

Мотивованого клопотання про зміну обвинуваченому запобіжного заходу не надано.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 177,331 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурораЩербини О.О. щодо продовження терміну запобіжного заходу відносно ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Термін запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з одночасно визначеним запобіжним заходом у вигляді застави в межах 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 9605,00 грн.відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1, 2, 3 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 357 КК України, продовжити до 17 жовтня 2020 року включно.

У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки: прибувати до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізькій області за викликом; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання, не відвідувати розважальні заклади та заклади, де дозволено вживати алкогольні напої; докласти зусиль до пошуку роботи.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 17 жовтня 2020 року включно.

Копію ухвали для виконання направити в СІЗО м. Запоріжжя.

Суддя: