Рішення № 91044231, 19.08.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/4154/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гіглави О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Протас О.М.,

представника позивача - Осадчого А.В.,

представника відповідача - Гуріної Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Київського відділу державної виконавчої служби у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Суми) про визнання дій неправомірними, визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

04 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Київського відділу державної виконавчої служби у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Суми) про:

- визнання неправомірними дій держаного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Суми) /раніше - Київський відділ державної виконавчої служби м. Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області/ Гречківської Ю.В. щодо винесення постанови у виконавчому провадженні №52182365 від 23.02.2018 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 251588,37 грн;

- визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Суми) /раніше - Київський відділ державної виконавчої служби м. Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області/ Гречківської Ю.В. про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 251588,37 грн у виконавчому провадженні №52182365 від 23.02.2018.

Позовні вимоги позивач мотивує тим, що заочним рішенням Київського районного суду м. Полтави від 07.06.2016 у справі №552/1697/16-ц стягнуто з ОСОБА_1. (наразі змінено прізвище на ОСОБА_1 ) на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 90933,10 доларів США, пені в розмірі 99018,66 грн, а також 37548,22 грн судових витрат. Зазначає, що 12.09.2016 державним виконавцем Київського ВДВС м. Полтави ГТУЮ в Полтавській області винесені постанови про відкриття виконавчих проваджень №52182365 та №52182199 з примусового виконання зазначеного судового рішення про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 . Вказує, що 02.10.2017 стягувачем ПАТ «УкрСиббанк» на адресу Київського ВДВС м. Полтави ГТУЮ в Полтавській області була направлена заява про закінчення виконавчого провадження у відношенні ОСОБА_1. ( ОСОБА_1 ) у зв`язку з повним фактичним погашенням боргу боржником за ВП№52182365. Разом з тим, постанова про закінчення виконавчого провадження державним виконавцем була винесена тільки 23.02.2018. Зауважує, що 23.02.2018 державним виконавцем Київського ВДВС м. Полтави ГТУЮ в Полтавській області Гречківською Ю.В. винесено постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі 251588,37 грн, з якою позивач не погоджується. Наполягає на тому, постанова про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №52182365 винесена безпідставно, оскільки державним виконавцем виконавчі дії примусового характеру не вчинялися, а ті дії, що вживалися, не призвели до стягнення чи погашення боргу ОСОБА_1 (спір між стягувачем та боржником врегульовано в добровільному порядку без втручання державного виконавця), а відтак і виконавчий збір в цьому випадку справлятися не повинен.

Ухвалою суду від 10.08.2020 визнано поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з позовом до Київського відділу державної виконавчої служби у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Суми) про визнання дій неправомірними, визнання протиправною та скасування постанови та поновлено такий строк. Прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/4154/20 за позовом ОСОБА_1 до Київського відділу державної виконавчої служби у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Суми) про визнання дій неправомірними, визнання протиправною та скасування постанови. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 10:00 год. 19.08.2020.

У відзиві на позовну заяву, що надійшов до суду 13.08.2020, відповідач просить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити. Зазначає, що дії державного виконавця з винесення постанови про стягнення виконавчого збору вчинені, а сама постанова прийнята на підставі та в межах повноважень державного виконавця, що передбачені Законом України «Про виконавче провадження» (а.с. 62-71).

Представник позивача в судовому засіданні 19.08.2020 позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.

Представник Київського ВДВС у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Суми), якому передано матеріали виконавчого провадження №52182365 з Київського ВДВС м. Полтава ГТУЮ у Полтавській області, в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала та наполягала на задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

Так, 13.08.2020 до суду надійшло клопотання Київського ВДВС у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Суми) про відкладення судового засідання, оцінивши доводи якого та врахувавши скорочені терміни розгляду цієї справи суд дійшов висновку про необхідність відмовити у його задоволенні.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Полтави від 07.06.2016 у справі №552/1697/16-ц позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1. (зараз змінено прізвище на ОСОБА_1 ) на користь ПАТ «УкрСиббанк» (рахунок № НОМЕР_1 в АТ «УкрСиббанк», МФО 351005, код 09807750, місцезнаходження м. Харків, просп. Московський, 60) заборгованість за кредитним договором №11375432000 від 24.07.2008 по кредиту та процентам в розмірі 90933,10 доларів США, по пені в розмірі 99018,66 грн; стягнуто з ОСОБА_1. (зараз змінено прізвище на ОСОБА_1 ) на користь ПАТ «УкрСиббанк» понесенні судові витрати в розмірі 37548,22 грн, що учасниками справи не заперечується.

На підставі вказаного рішення суду, яке набрало законної сили 29.08.2016, Київським районним судом м. Полтави видано виконавчий лист від 29.08.2016 №552/1697/16-ц (а.с. 169-170).

Вказаний виконавчий лист подано ПАТ «УкрСиббанк» для примусового виконання до Київського ВДВС м. Полтава ГТУЮ у Полтавській області (а.с. 86-90).

Постановою державного виконавця Київського ВДВС м. Полтава ГТУЮ у Полтавській області Горбовського В.Ю. від 12.09.2016 відкрито виконавче провадження №52182365 про стягнення з ОСОБА_1. (наразі змінено прізвище на ОСОБА_1 ) на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором №11375432000 від 24.07.2008 по кредиту та процентам в розмірі 90933,10 доларів США, по пені в розмірі 99018,66 грн; надано боржнику строк до 19.09.2016 для добровільного виконання виконавчого документу (а.с. 91).

З огляду на невиконання боржником виконавчого документу у строк, наданий для добровільного виконання виконавчого документу, державним виконавцем Київського ВДВС м. Полтава ГТУЮ у Полтавській області Шкурупієм О.Ю. у виконавчому провадженні №52182365 винесено постанову про розшук майна боржника (а.с. 130).

Згідно з постановою державного виконавця Київського ВДВС м. Полтава ГТУЮ у Полтавській області Гречківської Ю.В. від 23.02.2018, на підставі заяви стягувача виконавче провадження ВП №52182365 закінчено в порядку, передбаченому пунктом 9 частини першої статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 160-161).

Поряд з цим, постановою державного виконавця Київського ВДВС м. Полтава ГТУЮ у Полтавській області Гречківської Ю.В. від 23.02.2018 у ВП№52182365 стягнуто з боржника ОСОБА_1 виконавчий збір в сумі 251588,37 грн (а.с. 157-158).

Не погодившись із правомірністю винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 23.02.2018 ВП№52182365 у березні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Київського районного суду м. Полтави зі скаргою про визнання неправомірними дії та рішення державного виконавця Київського ВДВС м. Полтава ГТУЮ у Полтавській області Гречківської Ю. В. щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 21.03.2018 у справі №552/1697/16-ц у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Апеляційного суду Полтавської області від 07.05.2018 у справі №552/1697/16-ц апеляційну скаргу задоволено. Ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 21.03.2018 скасовано та постановлено нову ухвалу, якою задоволено скаргу ОСОБА_1 на дії та рішення державного виконавця Київського ВДВС м. Полтава ГТУЮ у Полтавській області Гречківської Ю.В. щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору. Визнано неправомірними дії державного виконавця Київського ВДВС м. Полтава ГТУЮ у Полтавській області Гречківської Ю.В. щодо винесення постанови №ВП 52182365 від 23.02.2018 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 251588,37 грн. Скасовано постанову державного виконавця Київського ВДВС м. Полтава ГТУЮ у Полтавській області Гречківської Ю.В. №ВП 52182365 від 23.02.2018 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 251588,37 грн.

Постановою Верховного Суду від 03.06.2020 у справі 552/1697/19 (провадження №61-37389св18) касаційну скаргу Київського ВДВС м. Полтава ГТУЮ у Полтавській області задоволено частково; постанову Апеляційного суду Полтавської області від 07.05.2018 скасовано; провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії та рішення державного виконавця Київського ВДВС м. Полтава ГТУЮ у Полтавській області Гречківської Ю.В. щодо винесення постанови у виконавчому провадженні №52182365 від 23.02.2018 про стягнення виконавчого збору закрито з підстав того, що вказаний спір має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

Вказане зумовило звернення ОСОБА_1 до Полтавського окружного адміністративного суду з цим позовом.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 , суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV (чинного на дату відкриття виконавчого провадження) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень згідно з частиною першою статті 5 Закону № 606-XIV покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Закон № 606-XIV встановлює саме обов`язок, а не право державного виконавця, відкрити виконавче провадження та прийняти виконавчий документ до виконання, якщо не закінчився строк його пред`явлення до виконання, та він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом.

Матеріалами справи підтверджується, що на адресу Київського ВДВС м. Полтава ГТУЮ у Полтавській області надійшла заява стягувача ПАТ «УкрСиббанк» від 06.09.2016 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа Київського районного суду м. Полтави від 29.08.2016 №552/1697/16-ц про стягнення з ОСОБА_1. (змінено прізвище на ОСОБА_1 ) на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором №11375432000 від 24.07.2008 по кредиту та процентам в розмірі 90933,10 доларів США, по пені в розмірі 99018,66 грн (а.с. 86-90).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону № 606-XIV (в редакції станом на 12.09.2016) виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

12.09.2016 державний виконавець Київського ВДВС м. Полтава ГТУЮ у Полтавській області Горбовський В.Ю., керуючись статтями 17, 19, 20, 25 Закону України «Про виконавче провадження», виніс постанову про відкриття виконавчого провадження №52182365 з примусового виконання виконавчого листа Київського районного суду м. Полтави від 29.08.2016 №552/1697/16-ц про стягнення з ОСОБА_1. (наразі змінено прізвище на ОСОБА_1 ) на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором №11375432000 від 24.07.2008 по кредиту та процентам в розмірі 90933,10 доларів США, по пені в розмірі 99018,66 грн, якою також надав боржнику строк до 19.09.2016 для добровільного виконання виконавчого документу (а.с. 91).

Жодних доказів оскарження боржником ОСОБА_1 постанови про відкриття виконавчого провадження №52182365 у встановленому законом порядку чи виконання останньою у визначений державним виконавцем строк виконавчого листа Київського районного суду м. Полтави від 29.08.2016 №552/1697/16-ц матеріали справи не містять.

05.10.2016 набув чинності Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII, відповідно до пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень якого виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

За нормами статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За змістом статті 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Як слідує з матеріалів справи, державним виконавцем в межах виконавчого провадження №52182365 про стягнення грошових коштів з боржника ОСОБА_1 вживалися заходи: - щодо встановлення реєстрації місця проживання боржника та виявлення майна боржника, на яке можливе звернути стягнення /зареєстрованих за боржником земельних ділянок, транспортних засобів, сільськогосподарської та будівельної техніки/ (а.с. 93); - щодо встановлення осіб, зареєстрованих у квартирі боржника АДРЕСА_1 (а.с. 114); - по отриманню відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з метою виявлення нерухомого майна боржника (а.с. 138-143).

Також, виконавцем 21.12.2017 у ВП№52182365 приймалася постанова про розшук майна боржника (а.с. 130).

Відтак, доводи позивача у адміністративному позові з приводу того, що виконавчі дії примусового характеру не вчинялися, а тому відсутні правові підстави для винесення постанови про стягнення виконавчого збору, не відповідають дійсним обставинам справи.

Відповідно до вимог статті 27 Закону № 1404-VIII (в редакції станом на 23.02.2018) виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Частиною третьою статті 40 Закону № 1404-VIII передбачено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з постановою державного виконавця Київського ВДВС м. Полтава ГТУЮ у Полтавській області Гречківської Ю.В. від 23.02.2018, на підставі заяви стягувача виконавче провадження ВП №52182365 закінчено в порядку, передбаченому пунктом 9 частини першої статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження», в зв`язку з погашенням боржником заборгованості в повному обсязі (а.с. 160-161).

Отже, оскільки в силу норм частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII винесення постанови про стягнення виконавчого збору у разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктом 9 частини першої статті 39 цього Закону є обов`язком, а не правом державного виконавця, 23.02.2018 державний виконавець Київського ВДВС м. Полтава ГТУЮ у Полтавській області Гречківська Ю.В. винесла у ВП№52182365 постанову про стягнення виконавчого збору, якою стягнула з боржника ОСОБА_1 виконавчий збір в сумі 251588,37 грн (а.с. 157-158).

Доводи позивача стосовно того, що державним виконавцем лише через чотири місяці після надходження відповідної заяви стягувача було прийнято рішення про закінчення виконавчого провадження, не можуть бути окремою підставою для визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору, так як ані боржником, ані стягувачем у виконавчому провадженні №52182365 не вчинялися будь-які дії з метою визнання протиправною бездіяльності державного виконавця в частині тривалого неприйняття ним постанови про закінчення виконавчого провадження за заявою стягувача про фактичне виконання боржником в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Посилання позивача на ту обставину, що фактично жодні кошти в примусовому порядку з неї на виконання виконавчого листа Київського районного суду м. Полтави від 29.08.2016 №552/1697/16-ц виконавцем стягнуті не були, судове рішення виконано в добровільному порядку без участі державного виконавця поза межами виконавчого провадження, а тому відсутні підстави для стягнення й виконавчого збору, судом оцінюються критично.

Так, приписами пунктів 1-6 частини п`ятої статті 27 Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавчий збір не стягується:

1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;

2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;

3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";

4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;

5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;

6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Також, частиною дев`ятою статті 27 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Тобто, частина перша та друга статті 27 Закону №1404-VIII встановлюють загальні правила стягнення виконавчого збору виконавцем. Разом з тим, ця стаття передбачає винятковий перелік підстав, коли виконавчий збір не стягується.

Разом з тим, частина третя статті 40 Закону №1404-VIII є спеціальною нормою, яка регулює окремі випадки стягнення виконавчого збору, а тому загальні правила встановлені частинами першою та другою статті 27 зазначеного закону - не можуть застосовуватися.

Оскільки виконавче провадження було закінчено на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII в зв`язку з погашенням боржником заборгованості перед стягувачем в повному обсязі у процесі примусового виконання рішення, у зв`язку з чим настають наслідки, які передбаченні частиною третьою статті 40 Закону №1404-VIII - якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець виносить постанову про стягнення виконавчого збору.

Суд зазначає, що примусове виконання судового рішення розпочинається з моменту прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження, якщо інше не передбачено законом. Під час вчинення виконавчих дій виконавцем у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначається про стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом. При цьому, норми статті 27 вказаного Закону містять вичерпний перелік підстав та умови за якими виконавчий збір не стягується, зокрема, визначено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, за умови, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Оскільки рішення суду боржником виконано після відкриття виконавчого провадження та як свідчать матеріали виконавчого провадження №52182365 державним виконавцем вчинялись дії, спрямовані на примусове виконання судового рішення, винесення постанови про стягнення виконавчого збору відповідає вимогам чинного законодавства.

Крім того, матеріали справи не містять доказів зменшення чи часткового анулювання стягувачем ПАТ «УкрСиббанк» боржнику ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №11375432000 від 24.07.2008, як не містять й звернень стягувача та боржника до державного виконавця з приводу закінчення виконавчого провадження №52182365 з підстав визнання судом відмови стягувача від примусового виконання судового рішення, тощо.

В адміністративному позові ОСОБА_1 зауважує на необхідність врахування при вирішенні даного спору висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові 11.03.2020 у справі №2540/3203/18, згідно з якими без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду. Відтак, у разі фактичного виконання виконавчого документа майнового характеру у повному обсязі або частково державному виконавцю виплачується винагорода у відсотковому співвідношенні від стягнутої суми або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом, якщо за таким виконавчим документом стягнуто виконавчий збір та витрати, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення виконання рішення.

Проте, суд не вбачає підстав для застосування вказаних висновків Великої Палати Верховного Суду до спірних відносин, оскільки фактичні обставини у справі №2540/3203/18 та цій справі №440/4154/20 відрізняються, а саме, згідно з фактичними обставинами у справі №2540/3203/18 виконавчий лист повернуто постановою державного виконавця про повернення виконавчого листа стягувачу на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з поданням стягувачем заяви про повернення виконавчого листа без подальшого виконання. Разом з тим, у цій справі виконавче провадження №52182365 закінчене державним виконавцем саме на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Водночас, суд вкотре вважає за доцільне відмітити, що виходячи з аналізу статей 27, 39, 40 Закону № 1404-VIII виконання судового рішення розпочинається з моменту прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження, якщо інше не передбачено законом.

При цьому, норми статті 27 вказаного Закону містять вичерпний перелік підстав та умови за якими виконавчий збір не стягується, зокрема, визначено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, за умови, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Аналогічні висновки неодноразово висловлювалися Верховним Судом у постановах від 30.05.2018 у справі №808/3791/16, від 26.07.2018 у справі №818/667/17, від 18.10.2018 у справі №442/2670/17, від 11.09.2019 у справі №815/3961/17 та від 25.03.2020 у справі №815/688/18.

Відтак, враховуючи закінчення виконавчого провадження саме у зв`язку з повним фактичним виконанням боржником судового рішення в повному обсязі після відкриття виконавчого провадження, суд вважає обґрунтованим визначення державним виконавцем розміру виконавчого збору в сумі 251588,37 грн, виходячи із фактично сплаченої суми боргу за виконавчим провадженням в гривневому еквіваленті.

Таким чином, з огляду на встановлені в ході судового розгляду справи обставини, суд приходить до висновку, що дії по винесенню постанови державного виконавця Київського ВДВС м. Полтава ГТУЮ у Полтавській області Гречківської Ю.В. від 23.02.2018 вчинені, а сама постанова прийнята правомірно, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі, нормами Закону України "Про виконавче провадження", а відтак, підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Київського відділу державної виконавчої служби у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Суми) (вул. Ватутіна, 29, м. Полтава, Полтавська область, 36039, ідентифікаційний код 34962532) про визнання дій неправомірними, визнання протиправною та скасування постанови відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Гіглава