Рішення № 91043595, 04.08.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04 серпня 2020 року о/об 11 год. 02 хв.Справа № 280/2922/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., за участю секретаря судового засідання Малої Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 )

до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146)

про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, -

за участі:

позивача - ОСОБА_1

(особа посвідчується паспортом серія СВ № 452641)

представника позивача - Довгаль П.Л.

(діє на підставі довіреності № 333 від 21.05.2020)

представника відповідача - Мєхтієва К.А.

(діє на підставі витягу)

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), відповідно до якого позивач, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просить:

- визнати протиправною бездіяльність ГУ ДФС у Запорізькій області щодо не вчинення відповідних дій, спрямованих на виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби у повному обсязі з урахуванням індексації заробітної плати;

- зобов`язати Головне управління ДФС у Запорізькій області здійснити перерахунок одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби з урахуванням індексації заробітної плати та виплатити ОСОБА_1 заборгованість у сумі 2067,23 гривні;

- зобов`язати ГУ ДФС у Запорізькій області виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні позивача по день звернення до суду у сумі 75986,82 гривні.

Ухвалою суду від 05 травня 2020 року провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження, а підготовче засідання призначено на 10 червня 2020 року.

10 червня 2020 року в підготовчому засіданні протокольною ухвалою суду, за письмовими згодами всіх учасників справи, призначено справу до судового розгляду по суті на 23 червня 2020 року після закриття підготовчого провадження.

23 червня 2020 року у відкритому судовому засіданні, з урахуванням часу перебування судді у відпустці, оголошено перерву до 04 серпня 2020 року.

Відповідно до статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) 04 серпня 2020 року сторонам проголошено вступну та резолютивну частину рішення та оголошено про час виготовлення рішення у повному обсязі.

Позовна заява обґрунтована тим, що при здійсненні з позивачем остаточного розрахунку в результаті звільнення ГУ ДФС у Запорізькій області, в порушення вимог чинного законодавства, не вчинило відповідних дій, спрямованих на виплату у повному обсязі одноразової грошової допомоги при звільненні. Вказує, що при розрахунку суми місячного грошового забезпечення позивача слід виходити з урахування сум додаткових видів грошового забезпечення, в тому числі: індексації заробітної плати, станом на дату настання події -звільнення 29 жовтеня 2019 року. Вказує, що згідно довідки ГУ ДФС у Запорізькій області від 29 жовтня 2019 року № 364 посадовий оклад склав 6910,00 гривень; оклад за військовим (спеціальним) званням - 1410,00гривень; надбавка за вислугу років - 3744,00 гривень, усього 12064,00 гривень. Сума надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у жовтні 2019 року склала 691,00 гривню. Сума індексації заробітної плати за жовтень 2019 року склала 187,93 грн. Зазначає про те, що загальна сума додаткових видів місячного грошового забезпечення за жовтень 2019 року склала 691,00 грн. та 187,93 грн., що дорівнює 878,93 грн. Вказує, що премія за місяць, що передує події звільнення, тобто за вересень 2019 року, позивачці не виплачувалася. Таким чином, сума місячного грошового забезпечення у місяці настання події, складає 12064,00 гривень з урахуванням 691,00 грн. (надбавка за роботу в умовах режимних обмежень) та 187,93 грн. (індексація заробітної плати за жовтень 2019 року), що дорівнює 12942,93 гривні. Таким чином, розмір одноразової грошової допомоги позивача при звільненні з урахуванням індексації заробітної плати на дату настання події, тобто, жовтень 2019 року, повинен становити 12942,93 гривень помножити на 22 повних календарних роки служби та помножити на 50%, що дорівнює 142372,23 гривень. Позивач вказує, що їй виплачено 140305,00 грн., у якості одноразової грошової допомоги при звільнені. У зв`язку з цим, на думку позиваки, відповідач не провів повний розрахунок з ОСОБА_1 при звільненні. Таким чином зазначає, що середній заробіток за весь час затримки розрахунку при її звільненні по день звернення до суду становить 75986,82 гривні.

В судовому засіданні позивач та її представник просили суд позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник Головного управління ДФС у Запорізькій області проти позову заперечив з підстав, викладених у письмовому відзиві (вх.24454 від 27 травня 2020 року), відповідно до якого зазначає, що відповідно до порядку №616, індексація не входить до складових грошового забезпечення або місячного грошового забезпечення, а тому і не може бути включена до розрахунку одноразової грошової допомоги. Індексація є співставленням посадового окладу посадової особи податкової міліції із прожитковим мінімум для працездатних осіб по країні взагалі не є складовою грошового забезпечення, а тому не може бути включена до розрахунку одноразової грошової допомоги. Зазначає, що позивач неправомірно вказує, що місячним грошовим забезпеченням було 12064,00 грн., оскільки відповідач обчислював місячне грошове забезпечення у сумі 12755,00 грн. (надбавка за секретність у сумі 691,00 грн була включена до розрахунку. Доказом того є остаточна сума виплачена позивачу, адже 12755x22/50%= 140305,00 грн. А тому сума індексації яка не ввійшла до розрахунку може бути лише у сумі 187,93 грн. Розрахунок суми разом з індексацією складає 2067,23 грн. (12942,93x22/ 50%= 142372,23 грн. - 140305,00 грн.). Щодо суми стягнення, як середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні позивачки по день звернення до суду, то відповідач вважає його не співмірним, а відтак таким що не підлягає задоволенню.

В судовому засіданні представник Головного управління ДФС у Запорізькій області просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Розглянувши доводи позовної заяви, відзиву відповідача, перевіривши матеріали справи, судом встановлено наступне.

З 28 жовтня 1997 року по 29 жовтня 2019 року ОСОБА_1 безперервно проходила службу в податковій міліції Запорізької області на посадах середнього та старшого начальницького складу.

Наказом Головного управління ДФС у Запорізькій області від 24 жовтня 2019 року № 1152-0 ОСОБА_1 звільнена зі служби в податкової міліції з посади старшого слідчого з ОВС слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Запорізькій області за віком (підпункт «а» пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ) з набуттям права на пенсійне забезпечення.

Згідно листа Головного управління ДФС у Запорізькій області від 29 жовтня 2019 року № 361 у день звільнення ОСОБА_1 виплачено 185941,46 грн. (без урахування утримання військового збору).

Згідно розрахункового листа позивача за жовтень 2019 року сума одноразової грошової допомоги при звільненні склала 140 305,00 грн.

Позивач вважає, що при здійсненні з нею остаточного розрахунку при звільненні відповідачем, не виплачена у повному обсязі одноразову грошову допомогу при звільненні, оскільки у суму виплати не була врахована сума індексації заробітної плати.

Не погоджуючись з такими діями Головного управління ДФС у Запорізькій області позивачка звернулася до суду з позовною заявою.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов до наступних висновків.

Щодо включення індексації до розміру одноразової грошової допомоги при звільненні, суд зазначає таке.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 3 липня 1991 року № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-XII).

Статтею 1 Закону № 1282-XII встановлено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до пункту 10 «Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей» № 393 від 17 липня 1992 року. військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби які звільняються із служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Механізм нарахування та виплати грошового забезпечення особам рядового та начальницького складу податкової міліції, а також визначає форму та порядок видачі грошових атестатів визначає «Порядок виплати грошового забезпечення особам рядового та начальницького складу податкової міліції», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 616 від 17 липня 2018 року.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 616 від 17 липня 2018 року, визначено, що грошове забезпечення осіб начальницького складу податкової міліції (крім курсантів навчального закладу ДФС) складається з:

1) посадового окладу;

2) окладу за спеціальним званням;

3) щомісячних додаткових видів грошового забезпечення:

надбавок за вислугу років, за особливості проходження служби, за спортивне звання, за почесне звання, за виконання функцій державного експерта з питань таємниць, за службу в умовах режимних обмежень;

доплати за науковий ступінь доктора філософії (кандидата наук) або доктора наук;

доплати за вчене звання;

премій;

4) одноразових додаткових видів грошового забезпечення:

матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань;

допомоги для оздоровлення.

За правилами пункту 7 Порядку № 616 від 17 липня 2018 року встановлено, що індексація грошового забезпечення особи начальницького складу податкової міліції (крім курсантів навчального закладу ДФС) здійснюється в порядку та розмірах, встановлених чинним законодавством України.

Відповідно до законодавчого визначення індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, суд дійшов висновку, що механізм індексації має універсальний характер.

У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.

При вирішенні питання щодо індексації слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема Закону № 1282-ХІІ, та Порядку №616.

Субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для правового висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення осіб начальницького складу податкової міліції для розрахунку одноразової грошової допомоги, як складової конституційного права на соціальний захист.

В іншому випадку, не врахування індексації при обрахунку одноразової грошової допомоги призвело б до застосування для визначення розміру одноразової грошової допомоги знеціненого грошового забезпечення.

Таким чином, враховуючи, що індексація заробітної плати є додатковим видом грошового забезпечення, суд приходить до висновку про бездіяльність Головного управління ДФС у Запорізькій області щодо не вчинення відповідних дій, спрямованих на виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби у повному обсязі з урахуванням індексації заробітної плати.

Так в матеріалах справи наявна довідка Головного управління ДФС у Запорізькій області № 364 від 29 жовтня 2019 року про розмір грошового забезпечення, видана ОСОБА_1 про те, що розмір посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною посадою, за нормами, чинними 29 жовтня 2019 року, за посадою старшого слідчого з особливо важливих справ слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Запорізькій області, на день звільнення із служби, становить: посадовий оклад - 6910,00 грн.; оклад за військовим (спеціальним) званням - 1410,00 грн.; надбавка за вислугу років - 3744,00 грн., усього 12 064,00 гривень.

Відповідно до розрахункового листа за жовтень 2019 рік ОСОБА_1 нараховано суму індексації 187,93 грн.

Суд зауважує, що відповідач обчислював грошове забезпечення із сумою 691,00 грн. (надбавка за секретність), через що сума одноразової вихідної допомоги вираховувалася наступним чином:

12 755,00 грн.(сума грошового забезпечення):2 = 6377,50 (50% відсотків місячного грошового забезпечення);

6377,50 х 22 (календарні роки служби) = 140 305,00 грн.

Відповідно до матеріалів справи Головним управлінням ДФС у Запорізькій області нараховано та сплачено позивачу суму одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 140 305,00 грн. (а.с.16), що є протиправним.

Таким чином, суд погоджується з твердженням позивача, що сума одноразової грошової допомоги при звільненні повинна становити 142 372,23 грн., оскільки вирахувана відповідачем без суми індексації грошового забезпечення (12755,00 грн. + 187,93 грн. = 12942,93 грн. / 50% = 6471,46 х 22 = 142 372,23 грн.).

Отже, розглядаючи справу по суті, суд дійшов висновку про те, що необхідно зобов`язати Головне управління ДФС у Запорізькій області здійснити перерахунок одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби з урахуванням індексації заробітної плати та виплатити ОСОБА_1 заборгованість у сумі 2067,23 грн.

Таким чином, при звільненні ОСОБА_1 з Головним управлінням ДФС у Запорізькій області не здійснено повного розрахунку з позивачкою, а саме не виплачено 2067,23 грн.

Зазначена сума сторонами не оспорюється.

Порядок відшкодування за час затримки розрахунку при звільнення працівника визначений Кодексом законів про працю України (далі КЗпП України).

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (частина перша статті 117 КЗпП України).

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в статті 117 КЗпП України відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який ухвалює рішення по суті спору.

Таким чином, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення або в разі його відсутності в цей день наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи по день ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не позбавляє його відповідальності.

У разі непроведення розрахунку у зв`язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу.

При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку працівник мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Отже, право суду зменшити розмір середнього заробітку, що має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, залежить від таких чинників: наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення; виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, коли належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у звязку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу.

При розгляді даної справи необхідно взяти до уваги і такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати.

Суд погоджується з твердженням позивача про те, що їй належить право на стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні позивача по день звернення до суду, однак суд не погоджується із сумою стягнення, виходячи з такого.

Так, позивач виходить з того, що відповідно до пункту 2 Порядку №616 одноденний розмір грошового забезпечення це місячне грошове забезпечення, поділене на кількість календарних днів місяця настання події. Таким чином, одноденний розмір грошового забезпечення позивача становить: 12942,93 гривен поділити на 31 календарний день місяця настання події (жовтень) дорівнює 417,51 гривні.

Позивач зазначає, що оскільки відповідач не провів повний розрахунок при її звільненні, та враховуючи те, що з моменту звільнення позивачки до моменту звернення до суду пройшло 182 календарних дні, то з ГУ ДФС у Запорізькій області підлягає стягненню середній заробіток за час затримки в розрахунку, який на момент звернення до суду складає: 417,51 грн. х 182 календарних дні = 75986,82 гривні.

Розглядаючи матеріали справи, а також перевіряючи розрахунок позивача, суд виходить з того, що розмір грошової допомоги виплаченої позивачу становив - 140305 грн., сума заборгованості невиплаченого грошового забезпечення складає 2067,00 грн., що становить 1,45 % від грошового забезпечення, середній заробіток за весь час затримки, який розрахований судом відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати від 8 лютого 1995 року № 100 становив 130866,32 грн. (711,23 х 184) враховуючи принцип справедливості та співмірності підлягають стягненню кошти в сумі 1897 грн. (1,45 % від суми середнього заробітку за весь час затримки розрахунку).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року по справі № 6-113цс16 враховуючи принцип співмірності щодо зменшення суми середнього заробітку за весь час затримки розрахунку.

Крім того, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц зазначено, що Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком Верховного Суду України у постанові від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16 у тому, що суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і що таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми.

Таким чином, позовна вимога про зобов`язання ГУ ДФС у Запорізькій області виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні позивача по день звернення до суду підлягає лише в частині 1897,56 грн. В іншій частині позовної вимоги слід відмовити.

Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частинами 1, 2 статті 76 КАС України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У відповідності до частини 2 цієї статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінюючи правомірність дій та рішень суб`єктів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись статтями 2, 5, 9, 77, 132, 243-246, 255 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у Запорізькій області щодо не вчинення відповідних дій, спрямованих на виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби у повному обсязі з урахуванням індексації грошового забезпечення.

Зобов`язати Головне управління ДФС у Запорізькій області здійснити перерахунок одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби з урахуванням індексації грошового забезпечення та виплатити ОСОБА_1 заборгованість у сумі 2067,23 грн.

Зобов`язати Головне управління ДФС у Запорізькій області виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при її звільненні по день звернення до суду у сумі 1897,56 гривні.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146) судові витрати, у вигляді судового збору у сумі 840,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.

Рішення складено та підписано 18 серпня 2020 року.

Суддя Д.В. Татаринов