Рішення № 91043278, 18.08.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2020 року м. Житомир справа № 240/5980/20

категорія 112030500

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гуріна Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

9 квітня 2020 року до Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із позовом до Міністерства внутрішніх справ України, у якому просить:

- визнати протиправною відмову Міністерства внутрішніх справ України у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності 2 групи з 29 жовтня 2018 року внаслідок травми, пов`язаної з виконанням службових обов`язків;

- зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, а саме 29 жовтня 2018 року, у зв`язку із встановленням інвалідності 2 групи, внаслідок травми, пов`язаної з виконанням службових обов`язків відповідно до Закону України від 20 грудня 1990 року №565-ХІІ "Про міліцію" та Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850, з урахуванням проведених виплат.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання рішення Сьомого апеляційного адміністративного суду від 5 листопада 2018 року МВС України у справі №240/9846/19 Міністерство внутрішніх справ України відмовило їй у призначенні одноразової грошової допомоги. Оскільки на думку відповідача надані позивачем до заяви про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності 2 групи з 29 жовтня 2018 року внаслідок травми, пов`язаної з виконанням службових обов`язків документи, які стосуються медичних питань для отримання одноразової грошової допомоги оформлені заднім числом (травма отримана 10 березня 2000 року, тоді як акти про нещасний випадок форми Н-1 і Н-5 складені 17 червня 2015 року - перед звільненням зі служби), що ставить під сумнів причинний зв`язок травми з виконанням службових обов`язків. Крім того, сектором Державного нагляду за охороною праці МВС України висловлено зауваження до актів за формами Н-1* №9 від 17 червня 2015 року та Н-5* від 17 червня 2015 року за результатами розслідування нещасного випадку, що стався 10 березня 2000 року. За результатами розгляду вказаних актів відповідач повідомив, що матеріалів, зазначених у пункті 7 акту Н-5* від 17 червня 2015 року, недостатньо для того, щоб кваліфікувати цей випадок, як такий, що стався у період проходження служби і пов`язаний із виконанням службових обов`язків. Розслідування цього нещасного випадку проведено з порушенням вимог пункту 3.8 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом МВС від 27 грудня 2002 року №1346. Також у надісланих матеріалах на думку відповідача не дотримано вимоги пункту 4 Порядку №850. Позивач вважає відмову відповідача незаконною та такою, що порушує її права.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

15 травня 2020 року на адресу суду відповідачем надіслано відзив на позовну заяву (а.с.47-50), в якому відповідач проти заявлених вимог заперечує та просить відмовити в їх задоволенні. В обґрунтування заперечень відповідач зазначає, що позовні вимоги ОСОБА_1 у даній справі є ідентичними позовним вимогам у справі №240/9846/19, тому на думку відповідача позов необхідно залишити без розгляду. Стосовно суті позовних вимог, то відповідач зазначає, що позивач оскаржує відмову МВС України, проте не зазначає яка саме відмова оскаржується, не надає відповідних та допустимих доказів.

Натомість в матеріалах даної справи міститься лист л/к УМВС України в Житомирській області від 26 березня 2020 року №482лк/29 з яким не погоджується остання, але позовні вимоги пред`являє до неналежного відповідача у справі - МВС України.

Крім того, відповідач посилається на те, що позивач обґрунтовує позовні вимоги з посиланням на нормативно-правовий акт, який втратив чинність, а саме Закон України "Про міліцію".

Відповідач у відзиві також зазначає, що МВС України виключно приймає рішення про призначення або про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги колишньому працівнику міліції. Окрім того, лист л/к УМВС України в Житомирській області від 26 березня 2020 року №4482лк/29 не є листом про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , а є листом у якому зазначені недоліки (невідповідності) документів, які потребують уточнення та доопрацювання, та необхідністю повторного їх направлення для прийняття рішення МВС України щодо призначення ОГД.

Проте, станом на 12 травня 2020 року ОСОБА_1 та л/к УМВС України в Житомирській області не було вжито заходів щодо вищезазначеного.

Отже, МВС України не мало змоги прийняти рішення передбачене Порядком №850 від 21 жовтня 2015 року, оскільки на адресу МВС України не надходили доопрацьовані уточнені документи, оформлені відповідно до вказаного Порядку.

Враховуючи вищезазначене, відповідач вважає, що позовні вимоги позивача безпосередньо до МВС України є необґрунтованими та безпідставними.

15 травня 2020 року представником МВС України надіслано на адресу суду клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження (а.с.62-63).

18 травня 2020 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив (а.с.65-72), в якій позивач проти доводів відзиву заперечувала та заявлені позовні вимоги підтримала повністю та просила задовольнити.

25 травня 2020 року ухвалою суду відмовлено відповідачу у задоволенні клопотання про розгляд справи у порядку загального провадження.

30 червня 2020 року ухвалою суду витребувано від УМВС України в Житомирській області додаткові документи.

8 липня 2020 року на адресу суду представником позивача надіслано додаткові документи вх. №23896/20.

Крім того, 29 липня 2020 року представником УМВС України в Житомирській області надіслано на адресу суду витребувані ухвалою суду документи вх. №27226/20.

Відповідно до довідки у справі від 17 серпня 2020 року згідно з наказом Житомирського окружного адміністративного суду від 22 червня 2020 року №01-55-в суддя Гурін Д.М. у період з 6 липня 2020 року до 31 липня 2020 року перебував у щорічній відпустці.

Частиною 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до положень частини 5 статті 262, частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Стосовно доводів відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що у провадження Житомирського окружного адміністративного суду перебувала справа №240/9846/19 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, предметом розгляду у якій були протиправні дії відповідача щодо повернення документів ОСОБА_1 , оскільки вони подані були після сплину 2 річного терміну.

У справі №240/5980/20 предметом розгляду є протиправність відмови МВС України щодо повторної відмови ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням 2 групи інвалідності, прийнятої на виконання рішення Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2019 року у справі №240/9846/19.

Отже у зазначених справах №240/9846/19 та №240/5980/20 різні предмет та підстава позову.

З огляду на зазначене доводи відповідача щодо залишення позову без розгляду у справі №240/5980/20 є необґрунтованими, такими що не підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 до 11 вересня 2015 року проходила службу в Житомирському училищі професійної підготовки працівників міліції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області, звільнена у відставку за віком (копія витягу із наказу начальника УМВС України в Житомирській області від 11 вересня 2015 року №248о/с (а.с.12).

10 березня 2000 року під час проходження служби, о другій половині дня позивач перебувала на робочому місці (у службовому кабінеті) та готувалася до проведення слідчих дій в рамках кримінальної справи. Реагуючи на дзвінок службового телефону вона розпочала рух до нього та неочікувано зачепилася за килими, вдарилась головою об стіл під час падіння на підлогу, внаслідок чого отримала травму з діагнозом: струс головного мозку, забій м`яких тканин лобної ділянки справа.

Зазначені обставини отримання ОСОБА_1 травми підтверджено актом про нещасний випадок №9 (а.с.13-17) затвердженим начальником Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області 17 червня 2015 року (форма Н1 до наказу МВС України від 27 грудня 2002 року №1346) та та актом розслідування нещасного випадку комісії ГУ Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області від 17 червня 2015 року (форма Н5 до наказу МВС України від 27 грудня 2002 року №1346 (а.с.18-23). Також встановлено, що на момент отримання травми в стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння ОСОБА_1 не перебувала (пункт 10 акту №9), порушення законодавства про охорону праці відсутні (пункт 11 акту №9), а тілесні ушкодження отримані у період проходження служби в органах внутрішніх справ при виконанні службових обов`язків (пункт 14 акту №9), що відповідає приписам пунктів 3.8, 3.9 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом МВС від 27 грудня 2002 року №1346 (далі - Порядок №1346). Травму ОСОБА_1 отримала в період проходження служби перебуваючи на робочому місці, протягом робочого часу, без порушень службової дисципліни (абзац перший пункту 3.9 Порядку №1346). Н5 до наказу МВС України від 27 грудня 2002 року №1346 (а.с.18-23). Також встановлено, що на момент отримання травми в стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння ОСОБА_1 не перебувала (пункт 10 акту №9), порушення законодавства про охорону праці відсутні (пункт 11 акту №9), а тілесні ушкодження отримані у період проходження служби в органах внутрішніх справ при виконання службових обов`язків (пункт 14 акту №9), що відповідає приписам пунктів 3.8, 3.9 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом МВС від 27 грудня 2002 року №1346 (далі - Порядок №1346). Травму ОСОБА_1 отримала в період проходження служби перебуваючи на робочому місці, протягом робочого часу, без порушень службової дисципліни (абзац перший пункту 3.9 Порядку №1346).

Постановою Військово - лікарській комісії УМВС України в Житомирській області від 10 вересня 2015 року №452/91, встановлено, що отримана травма, ТАК, пов`язана з виконанням службових обов`язків (копію свідоцтва про хворобу ВЛК УМВС України в Житомирській області від 10 вересня 2015 року №452/91 (а.с.24-25).

30 жовтня 2015 року Житомирською обласною медико-соціальною експертною комісією №2 ОСОБА_1 встановлено 3 групу інвалідності, з 29 жовтня 2015 року, внаслідок травми пов`язаної з виконанням службових обов`язків (довідка Житомирської обласної МСЕК №2 серія 12 ААА №206965 від 30 жовтня 2015 року (а.с.26).

За зверненням ОСОБА_1 , їй, як інваліду 3 групи, відповідачем виплачено одноразову грошову допомогу в розмірі 206700 грн (лист УМВС України в Житомирській області від 12 лютого 2019 року (а.с.30).

12 листопада 2018 року Житомирською обласною медико-соціальною експертною комісією №2 ОСОБА_1 встановлено 2 групу інвалідності, з 29 жовтня 2018 року, внаслідок травми пов`язаної з виконанням службових обов`язків (довідка Житомирської обласної МСЕК №2 серія 12 ААБ №101646 від 12 листопада 2018 року (а.с.27).

12 листопада 2018 року Управлінням праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м.Житомира ОСОБА_1 встановлений статус інваліда війни 2 групи (посвідчення серія НОМЕР_1 (а.с.28).

6 грудня 2018 року у встановлений законодавством трьох річний строк позивач звернулася до УМВС України в Житомирській області із заявою про виплату їй одноразової грошової допомоги відповідно до частини 6 статті 23 Закону України «Про міліцію» (далі - Закон України «Про міліцію) та пункту 3 Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21 жовтня 2015 року (далі - Порядок №850) та до заяви додала всі необхідні документи, оскільки травму, яка спричинила встановлення інвалідності 2 групи з 29 жовтня 2018 року, отримано під час виконання службових обов`язків саме в органах внутрішніх справ (а.с.29).

12 лютого 2019 року позивачем отримано лист УМВС України в Житомирській області яким повідомлено ОСОБА_1 про те, що Департаментом фінансово-облікової політики МВС України її матеріали з питання призначення одноразової грошової допомоги розглянуто та повернуто без прийняття рішення з огляду на те, що з дати первинного огляду МСЕК - 29 жовтня 2015 року до повторного огляду - 29 жовтня 2018 року пройшло більше 2 років, що перевищує передбачений Порядком №850 дворічний термін (а.с.30).

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 5 листопада 2018 року у справі №240/9846/19 визнано протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України щодо неприйняття у встановлений законодавством строк рішення щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності 2 групи з 29 жовтня 2018 року внаслідок травми, пов`язаної з виконанням службових обов`язків та зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути матеріали про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням II групи інвалідності та прийняти рішення відповідно до Закону України від 20 грудня 1990 року №565-ХІІ "Про міліцію" та Порядку №850, з урахуванням висновків суду у цій справі.

На виконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 5 листопада 2018 року у справі №240/9846/19 Міністерство внутрішніх справ України відмовило ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги. Оскільки на думку відповідача надані ОСОБА_1 до заяви про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності 2 групи з 29 жовтня 2018 року внаслідок травми, пов`язаної з виконанням службових обов`язків документи, які стосуються медичних питань для отримання одноразової грошової допомоги оформлені заднім числом (травма отримана 10 березня 2000 року, тоді як акти про нещасний випадок форма Н-1 і Н-5 складені 17 червня 2015 року - перед звільненням зі служби), що ставить під сумнів причинний зв`язок травми з виконанням службових обов`язків. Крім того, Сектором Державного нагляду за охороною праці МВС України висловлено зауваження до актів за формами Н-1* №9 від 17 червня 2015 року та Н-5* від 17 червня 2015 року за результатами розслідування нещасного випадку, що стався 10 березня 2000 року. За результатами розгляду вказаних актів відповідач повідомив ОСОБА_1 , що матеріалів, зазначених у пункті 7 акту Н-5* від 17 червня 2015 року, недостатньо для того, щоб кваліфікувати цей випадок, як такий, що стався в період проходження служби і пов`язаний із виконанням службових обов`язків. Розслідування цього нещасного випадку проведено з порушенням вимог пункту 3.8 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом МВС від 27 грудня 2002 року №1346. Також у надісланих матеріалах на думку відповідача не дотримано вимоги пункту 4 Порядку №850 (лист Ліквідаційної комісії УМВС України в Житомирській області від 26 березня 2020 року №482лк/29 (а.с.37).

Позивач, вважаючи відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, безпідставними та надуманими, звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку правовідносинам у даній справі, суд зазначає про таке.

У силу вимог частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

До набрання чинності Законом України від 2 липня 2015 року №580-VІІІ "Про Національну поліцію" (далі - Закон №580-VIII), тобто до 7 листопада 2015 року, порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано нормами статті 23 Закону №565-ХІІ та Порядком №850.

Пунктом 5 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №580-VІІІ Закон №565-ХII визнано таким, що втратив чинність.

В той же час, за змістом пункту 15 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".

Таким чином, за позивачем зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом №565-ХІІ відповідно до Порядку №850, який діяв до набрання чинності Законом №580-VIII, виходячи з положень якого, обов`язок з прийняття рішення про призначення чи відмову в призначенні грошової допомоги покладено саме на Міністерство внутрішніх справ України.

За приписами статті 23 Закону №565-ХII у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції лід час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності, йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності І групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності ІІІ групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Отже, є необґрунтованим твердження відповідача про відсутність у ОСОБА_1 права на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності 2 групи з 29 жовтня 2018 року, внаслідок травми, пов`язаної з виконанням службових обов`язків саме відповідно до Закону України від 20 грудня 1990 року №565-ХІІ "Про міліцію".

В свою чергу, згідно з пунктом з Порядку №850 грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності ІІ групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Днем виникнення права на отримання грошової допомоги є, у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності, дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико- соціальної експертної комісії.

Пунктом 7 Порядку №850 визначено, що працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках). До заяви додаються копії: довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акту, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов`язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).

При цьому посилання відповідача на факт проведення розслідування та оформлення документів (форма Н-1 і Н-5) по отриманій ОСОБА_1 травми 10 березня 2000 року лише 17 червня 2015 року, як на підставу щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги є необґрунтованим, оскільки Порядок №1346 не обмежує в часі керівника щодо можливості проведення розслідування по факту нещасного випадку після його настання.

Також необґрунтованою та протиправною є відмова відповідача у виплаті позивачу належної одноразової грошової допомоги із посиланням на пункт 7 акта Н-5* від 17 червня 2015 року, в якому на його думку недостатньо даних для того, щоб кваліфікувати цей випадок, як такий, що стався в період проходження служби і пов`язаний із виконанням службових обов`язків.

Оскільки травму ОСОБА_1 отримала в період проходження служби перебуваючи на робочому місці, протягом робочого часу, без порушень службової дисципліни, що відповідно до абзацу першого пункту 3.9 Порядку №1346 є підставою для встановлення причинного зв`язку отриманої позивачем травми, що нещасний випадок трапився при виконанні службових обов`язків.

При цьому посилання відповідача на те, що розслідування цього нещасного випадку проведено з порушенням вимог пункту 3.8 Порядку №1346 є необґрунтованим, оскільки відповідачем не вказано яке саме положення зазначеного пункту порушено та в чому саме полягає.

Водночас, акт про нещасний випадок №9, затверджений начальником Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області 17 червня 2015 року (форма Н1 до наказу МВС України від 27 грудня 2002 року №1346) та акт розслідування нещасного випадку комісії ГУ Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області від 17 червня 2015 року (форма Н5 до наказу МВС України від 27 грудня 2002 року №1346) є чинними та ніким не оскаржувалися і в поєднанні із свідоцтвом про хворобу ВЛК УМВС України в Житомирській області від 10 вересня 2015 року №452/91, довідкою Житомирської обласної МСЕК №2 серія 12 ААБ №101646 від 12 листопада 2018 року надають позивачу право на отримання одноразової грошової допомоги, як інваліду 2 групи у більшому розмірі.

Окрім того, відповідач вже призначав і виплачував позивачу одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням інвалідності 3 групи, з 29 жовтня 2015 року, внаслідок травми пов`язаної з виконанням службових обов`язків і жодних зауважень до зазначених документів не виникало.

Керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає до МВС України в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 Порядку №850, висновок щодо виплати грошової допомоги.

Міністерство внутрішніх справ України в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 Порядку №850 документів приймає рішення про призначення або, у випадках передбачених пунктом 14 Порядку №850, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги або, у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Отже МВС України є належним відповідачем у справі №240/5980/20, а лист Ліквідаційної комісії УМВС України в Житомирській області від 26 березня 2020 року №482 лк/29 в якому зазначено, що на виконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2019 року у справі №240/9846/19 Міністерство внутрішніх справ України відмовило ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги із зазначенням мотивів відмови, є належним документом, що спростовує доводи відповідача про відсутність його рішення про відмову у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги.

Згідно з пунктом 14 Порядку №850 призначення і виплата грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без установлення інвалідності працівника міліції за висновком комісії з розслідування нещасного випадку є наслідком; учинення ним злочину, адміністративного правопорушення або дисциплінарного проступку; учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, установленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати грошової допомоги.

Ці підстави є вичерпними і розширеному тлумаченню не підлягають.

Подані ОСОБА_1 до відповідача документи про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності 2 групи не містять відомостей про те, що отримана травма є наслідком вчинення злочину, адміністративного правопорушення або дисциплінарного проступку; вчинення дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю, подання завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати грошової допомоги.

Разом з тим, пунктом 4 Порядку №850 визначено, якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

При цьому Законом №565-ХІІ не встановлено обмежень щодо виплати одноразової грошової допомоги, які передбачені пунктом 4 Порядку №850. Вказана норма Порядку №850 не позбавляє позивача права на отримання одноразової грошової допомоги, а лише встановлює обмеження у розмірі проведення виплати нарахованої суми грошової допомоги в залежності від часу повторного встановлення інвалідності із втратою працездатності після первинного встановлення втрати працездатності.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відмова МВС України, оформлена листом від 26 березня 2020 року №482лк/29, у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв`язку із встановленням 2 групи інвалідності з 29 жовтня 2018 року є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Частиною 1 та 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України вказано, що при вирішенні справи по суті, суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з частиною 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Суд не може підміняти суб`єкта владних повноважень, та приймати рішення про призначення ОГД чи визначення її розміру, а може лише зобов`язати відповідача прийняти таке рішення за наявності достатніх підстав для цього та наданих позивачем документів.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що належним способом захисту прав позивача є зобов`язання МВС України повторно розглянути заяву щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , передбаченої Законом України від 20 грудня 1990 року №565-ХІІ "Про міліцію" та Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850, у зв`язку із встановленням інвалідності 2 групи, з урахуванням висновків суду у даній справі №240/5980/20.

Враховуючи наведене, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Зважаючи на відсутність документально підтверджених понесених судових витрат у даній адміністративній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статями 77, 90, 139, 242-246, 250-251, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Задовольнити частково адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Міністерства внутрішніх справ України (вул.Академіка Богомольця, 10, м.Київ, 01601, код ЄДРПОУ 00032684) про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити певні дії.

Визнати протиправною відмову Міністерства внутрішніх справ України, оформлену листом від 26 березня 2020 року №482лк/29, у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності 2 групи з 29 жовтня 2018 року внаслідок травми, пов`язаної з виконанням службових обов`язків.

Зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути заяву щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , передбаченої Законом України від 20 грудня 1990 року №565-ХІІ "Про міліцію" та Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850, у зв`язку із встановленням інвалідності 2 групи, з урахуванням висновків суду у даній справі №240/5980/20.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд апеляційну скаргу на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Д.М. Гурін