Рішення № 91043217, 17.08.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2020 р. Справа№200/5487/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі Головуючого судді Шинкарьвої І,В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправними дії Добропільського об`єднаного управління пенсійного Фонду України Донецької області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».; Зобов`язання відповідача зарахувати до пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах незалежно від віку, згідно ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», період навчання на курсах прохідників підземних з повним робочим днем на підземних роботах з 07.08.1992 року по 15.12.1992 року з одержанням заробітної плати як підземний робочий та призначити, нарахувати і виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію на пільгових умовах, відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з дня звернення із відповідною заявою, тобто з 04 травня 2020 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач 04 травня 2020 року звернувся до Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою № 1991 про призначення пенсії згідно ч. 3 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Рішенням № 1991 від 07 травня 2020 року відповідачем відмовлено в призначенні пенсії, до пільгового стажу не зараховані періоди проходження курсів з відривом від виробництва з 07 серпня 1992 року по 14 жовтня 1992 року за професією прохідник в учбово-курсовому комбінаті ВО «Добропіллявугілля», оскільки заявником не надана довідка про оплату праці вищевказаних курсів, як підземному робітнику. Позивач зазначає, що дані вищезазначені обставини спростовуються довідкою від 18 травня 2020 року про те, що за період з 15 жовтня 1992 року по 16 грудня 1992 року позивач працював за професією учень прохідника підземний і заробітну плату одержував як підземний робочий. За період з 07 серпня 1992 року по 15 грудня 1992 року навчався на курсах прохідників підземних та заробітну плату одержував як підземний робочий.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить суд відмовити у задоволені позовних вимог, зазначено, що до пільгового стажу пільгового стажу не зараховані періоди проходження курсів з відривом від виробництва з 07 серпня 1992 року по 14 жовтня 1992 року за професією прохідник в учбово-курсовому комбінаті ВО «Добропіллявугілля», оскільки заявником не надана довідка про оплату праці вищевказаних курсів, як підземному робітнику, також не зараховано до пільгового стажу 2 дні відпустки без збереження заробітної плати відповідно довідки від 04 травня 2020 року за період роботи на шахті «Піонер».

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановлено наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України паспорт серії НОМЕР_1 , адреса реєстрації згідно паспортних даних: АДРЕСА_1 .

04 травня 2020 року позивач звернувся до Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою № 1991 про призначення пенсії згідно ч. 3 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", до заяви було додано наступні документи: заяву про призначення пенсії № 1991 від 04 травня 2020 року, копію трудової книжки НОМЕР_2 , копію ВК НОМЕР_3 від 20 червня 1990 року, Довідку про підтвердження наявного трудового стажу, видану ВСП «ШУ «Білозерська» ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» шахта «Новодонецька» від 04 травня 2020 року № 339, Довідку про підтвердження наявного трудового стажу, видану ВСП «ШУ «Білозерська» ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» шахта «Піонер» від 04 травня 2020 року № 338, 94, Довідку про підтвердження наявного трудового стажу, видану ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» від 27 квітня 2020 № 308, копію паспорта та ідентифікаційного коду.

Рішенням № 1991 від 07 травня 2020 року відповідачем відмовлено в призначенні пенсії, до пільгового стажу не зараховані періоди проходження курсів з відривом від виробництва з 07 серпня 1992 року по 14 жовтня 1992 року за професією прохідник в учбово-курсовому комбінаті ВО «Добропіллявугілля», оскільки заявником не надана довідка про оплату праці вищевказаних курсів, як підземному робітнику, також не зараховано до пільгового стажу 2 дні відпустки без збереження заробітної плати відповідно довідки від 04 травня 2020 року за період роботи на шахті «Піонер».

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із цим позовом за захистом своїх порушених прав.

Згідно з довідки від 18 травня 2020 року №655 позивач працював: за період з 15 жовтня 1992 року по 16 грудня 1992 року за професією учень прохідника підземний і заробітну плату одержував як підземний робочий; за період з 07 серпня 1992 року по 15 грудня 1992 року навчався на курсах прохідників підземних та заробітну плату одержував як підземний робочий. Підстава видачі: особовий рахунок 655.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладеним в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діють на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Трудова книжка, відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України та згідно з п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637, є основним документом, що підтверджує стаж роботи працівника.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року № 1788 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.

За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановлений абзацом першим пункту 1 частини другої цієї статті.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування").

Відповідно до п. "д" ч. 3 ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року (далі - Порядок № 637), передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Зі змісту зазначених правових приписів вбачається, що пільговий стаж, необхідний для призначення пільгової пенсії на підставі ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" має підтверджуватись записами в трудовій книжці. У випадку відсутності відповідних записів у трудовій книжці, пільговий стаж може бути підтверджений уточнюючими довідками.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії трудової книжки позивача НОМЕР_2 , останній, зокрема, мав трудовий стаж : запис № 9-11 за період з 15 жовтня 1992 року по 16 грудня 1992 року за професією учень прохідника підземний і заробітну плату одержував як підземний робочий; за період з 07 серпня 1992 року по 15 грудня 1992 року навчався на курсах прохідників підземних та заробітну плату одержував як підземний робочий.

Вказані посади, на яких працювала позивач і які просила зарахувати до пільгового стажу у заяві від 12.02.2020 року щодо призначення пенсії, відносяться до посад передбачених ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове пенсійне забезпечення" та зазначені в переліку за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 року № 461.

Разом з тим, в матеріалах справи наявна довідка Виробничим структурним підрозділом «Шахтоуправління «Добропільське» ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» від 18 травня 2020 року №655, з якої вбачається, що позивач працював: за період з 15 жовтня 1992 року по 16 грудня 1992 року за професією учень прохідника підземний і заробітну плату одержував як підземний робочий; за період з 07 серпня 1992 року по 15 грудня 1992 року навчався на курсах прохідників підземних та заробітну плату одержував як підземний робочий. Підстава видачі: особовий рахунок 655, а тому суд спростовує доводи відповідача в цій частині.

Суд зазначає, що соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.

Вказані правові висновки також відповідають правовим висновкам Верховного Суду, викладеним в постановах від 02 квітня 2019 року по справі № 428/1695/17, від 25 вересня 2018 року у справі № 242/65/17, від 31 січня 2019 року у справі № 423/1450/17, від 28 серпня 2018 року у справі № 175/4336/16-а, що враховується судом відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Таким чином, за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України).

З огляду на викладене, відповідачем не доведено правомірності свого рішення належними та допустимими доказами, а отже, суд зробив висновок, що рішення № 1991 про відмову в призначенні пенсії базується на формальних підставах відмови, за наявності достатніх документів для призначення, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині не зарахування до пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах незалежно від віку, згідно ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», періоду навчання на курсах прохідників підземних з повним робочим днем на підземних роботах з 07.08.1992 року по 15.12.1992 року з одержанням заробітної плати як підземний робочий ОСОБА_1 .

Проте, стосовно вимоги позивача щодо зобов`язання відповідача зарахувати до пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах незалежно від віку, згідно ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», призначити, нарахувати і виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію на пільгових умовах, відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з дня звернення із відповідною заявою, тобто з 04 травня 2020 року, суд вважає, що вона не підлягає задоволенню, оскільки вказані повноваження відносяться до дискреційних повноважень суб`єкта владних повноважень.

Так, дискреційне повноваження суб`єкта владних повноважень може полягати у виборі діяти, чи без діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким.

Дискреційне повноваження надається у спосіб його закріплення в оціночному понятті, відносно-визначеній нормі, альтернативній нормі, нормі із невизначеною гіпотезою. Для позначення дискреційного повноваження законодавець використовує, зокрема, терміни «може», «має право», «за власної ініціативи», «дбає», «забезпечує», «веде діяльність», «встановлює», «визначає», «на свій розсуд». Однак наявність такого терміну у законі не свідчить автоматично про наявність у суб`єкта владних повноважень дискреційного повноваження.

При реалізації дискреційного повноваження суб`єкт владних повноважень зобов`язаний поважати основоположні права особи, додержуватися: конституційних принципів; принципів реалізації відповідної владної управлінської функції; принципів здійснення дискреційних повноважень; змісту публічного інтересу; положень власної компетенції; вказівок, викладених у інтерпретаційних актах; фахових правил, закріплених у нормативних актах; адміністративної практики; судової практики; процедурних вимог.

Комітетом Міністрів Ради Європи розроблено принципи здійснення дискреційних повноважень, а саме - мета дискреційного повноваження; об`єктивність та неупередженість; рівність перед законом; пропорційність; розумний час; застосування вказівок; відкритість вказівок; відступ від вказівок; характер контролю; утримання правоохоронного органу від дій; повноваження контрольних органів щодо отримання інформації тощо. Ці принципи з огляду на членство України у Раді Європи зобов`язані повною мірою дотримуватися також і вітчизняні суб`єкти публічної адміністрації.

З огляду на вищевказане, суд зазначає, що вказані позовні вимоги є дискреційним повноваженням.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи наведене, суд вважає, що для повного захисту порушених прав позивача необхідно зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 04 травня 2020 року (дати звернення) про призначення пенсії на пільгових умовах незалежно від віку, згідно ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановлених обставин у справі.

При цьому, суд не обраховує стаж роботи позивача, що виключає можливість зобов`язання відповідача призначити позивачеві пенсію.

Так, відповідно до абзацу 2 частин четвертої статті 245 КАС України передбачено, що у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до пункту 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);4) безсторонньо (неупереджено);5) добросовісно;6) розсудливо;7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) визначено, що, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Позивачем сплачено судовий збір у сумі 840,80 грн.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За приписами частини 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Частиною 8 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

З огляду на таке, суд вважає за можливе покласти на відповідача витрати, пов`язані із розглядом цієї справи.

Таким чином, на користь позивача підлягає відшкодуванню сума судового збору, а саме у розмірі 840,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 2, 6, 8-9, 19-20, 22, 25-26, 72-78, 90, 139, 241-246, 255, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправними дії Добропільського об`єднаного управління пенсійного Фонду України Донецької області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».; Зобов`язання відповідача зарахувати до пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах незалежно від віку, згідно ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», період навчання на курсах прохідників підземних з повним робочим днем на підземних роботах з 07.08.1992 року по 15.12.1992 року з одержанням заробітної плати як підземний робочий та призначити, нарахувати і виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію на пільгових умовах,відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з дня звернення із відповідною заявою, тобто з 04 травня 2020 року, - задовольнити частково.

Рішення Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 07 травня 2020 року № 1991 про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах, відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» - визнати протиправним та скасувати в частині не зарахування ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах незалежно від віку, згідно ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», періоду навчання на курсах прохідників підземних з повним робочим днем на підземних роботах з 07.08.1992 року по 15.12.1992 року.

Зобов`язати Добропільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04 травня 2020 року № 1991 про призначення пенсії на пільгових умовах, відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановлених обставин у справі.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Добропільського об`єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області судовий збір у розмірі 840,80 грн. на користь ОСОБА_1 .

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 17 серпня 2020 року.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.В. Шинкарьова