Ухвала суду № 91042701, 19.08.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про відмову в забезпеченні адміністративного позову

м. Вінниця

19 серпня 2020 р. Справа № 120/3794/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Руслани Миколаївни, розглянувши письмово заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Десятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора (код ЄДРПОУ - 00034051, вул. Різницька, 13/15, м. Київ, 01011), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - прокуратура Луганської області (код ЄДРПОУ - 02909921, вул. Б. Ліщини, 27, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93408) про визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Десятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - прокуратура Луганської області, про визнання протиправним та скасування рішення.

Ухвалою суду від 04.08.2020 заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову повернуто без розгляду.

04.08.2020 ухвалою суду позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

17.08.2020 на адресу суду від позивача надійшла заява про забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії рішення Десятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 20.07.2020 про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації. Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову позивач зазначає, що згідно з оскаржуваним рішенням, яке є немотивованим та протиправним, останнього може бути звільнено з органів прокуратури, на підставі п. 6 розділу 1 "Загальні положення" Порядку проходження прокурором атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 за №221, яким передбачено, що рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації є підставою для видання наказу Генерального прокурора, керівника регіональної (обласної) прокуратури про звільнення відповідного прокурора.

Разом з тим, на думку позивача, оскаржуване рішення по своїй суті тягне за собою подальше порушення його прав (настання більш негативних наслідків), а саме звільнення із займаної посади. Крім того, позивач зазначає, що невжиття такого заходу, як зупинення дії рішення, може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Таким чином, позивач вважає, що позов підлягає забезпеченню шляхом зупинення дії рішення Десятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 20.07.2020.

Ухвалою суду від 18.08.2020 відкрито провадження у даній справі та вирішено розгляд здійснювати в порядку загального позовного провадження.

Частиною 1 статті 154 КАС України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Беручи до уваги те, що матеріалів справи достатньо для вирішення відповідного процесуального питання, заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

В силу положень ч. 4 ст. 150 КАС України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Встановлено, що предметом позову у цій справі є рішення Десятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 20.07.2020 про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації.

Відповідно до пп. 2 п. 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" № 113-ІХ від 19 вересня 2019 року прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" за умови настання однієї із наступних підстав: рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури.

Отже, рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації є законодавчо визначеною підставою для звільнення прокурора з посади.

Водночас позивач просить забезпечити позов шляхом зупинення дії рішення Десятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 20.07.2020 про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації. Тобто у випадку вжиття судом заходів забезпечення позову у спосіб, який просить позивач, настане заборона для прийняття рішення про звільнення Офісом Генерального прокурора та прокуратурою Луганської області, що вказує на продовження службових відносин між сторонами (відносини публічної служби) без вирішення спору, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Частиною другою статті 151 КАС України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде ухвалено на користь позивача.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Звідси, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17 та від 25.04.2019 у справі № 826/10936/18.

Згідно з роз`ясненнями, наведеними у пункті 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України (як суду касаційної інстанціях) № 2 від 06.03.2008 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ", в адміністративних справах щодо визнання незаконним рішення про звільнення з посад позовними вимогами є скасування правових актів індивідуальної дії та поновлення на посаді. Забезпечуючи такий позов шляхом зупинення дії правового акта індивідуальної дії про звільнення з посади, суд фактично продовжує службові відносини між позивачем та роботодавцем (суб`єктом владних повноважень) з відповідними наслідками - виконанням службових обов`язків, виплатою заробітної плати тощо. Таким чином, судом фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Тому судам слід мати на увазі, що забезпеченням зазначеного адміністративного позову в такий спосіб суди виходять за межі підстав забезпечення позову, що є неприпустимим.

Отже, застосувавши заходи забезпечення позову у спосіб, визначений заявником, суд фактично ухвалить рішення щодо ймовірних позовних вимог та вийде за межі підстав забезпечення позову, передбачених статтями 150-151 КАС України, що вказуватиме на порушення принципів адекватності заходу вимогам, на забезпечення яких він вживається, та співмірності заходів забезпечення позову із наслідками, до яких такі заходи призведуть.

Посилання у заяві на те, що невжиття обраного заходу забезпечення позову ускладнить ефективний захист та поновлення прав позивача ще не свідчить про те, що відсутність заходів забезпечення позову в майбутньому може призвести до неможливості поновлення прав та інтересів позивача у визначеному законом порядку. Тим паче, чинне національне законодавство визначає такі способи захисту порушених трудових прав як поновлення працівника на роботі з дня незаконного звільнення та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Також суд вважає передчасними і такими, що об`єктивно не підтверджуються посилання позивача на очевидну протиправність оскаржуваного рішення. Водночас доводи, наведені у позовній заяві, належить перевірити під час розгляду справи по суті.

Отже, судом не встановлено існування обставин для забезпечення позову, передбачених у частині другій статті 150 КАС України, відтак у задоволенні заяви позивача необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 156, 256, 294 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову в адміністративній справі № 120/3794/20-а.

Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено: 19.08.2020

Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна