Ухвала суду № 91042681, 18.08.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

м. Вінниця

18 серпня 2020 р. Справа № 120/2045/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Богоноса М.Б., розглянувши у порядку письмового провадження клопотання відповідача про розгляд в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії

УСТАНОВИВ

У Вінницький окружний адміністративний суд надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що наказом відповідача від 25.04.2016 № 74 його звільнено з посади начальника слідчого відділення Ладижинського відділення поліції Бершадського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області за власним бажанням.

Однак при звільненні відповідачем не було надано щорічну основну відпусту терміном 30 діб за 2006, 10 діб за 2016 рік, а також не проведено нарахування та виплату компенсації за її невикористання. Також не проведено нарахування та виплату компенсації за невикористану додаткову соціальну відпустку за період з 2015 по 2016 рік.

З метою нарахування та виплати компенсації за невикористану щорічну відпустку за 2006 рік, 2016, рік, а також додаткову відпустку за період з 2015 по 2016 рік позивач 04.03.2020 та 07.04.2020 звернувся із відповідними заявами до відповідача.

Листом від 30.03.2020 № Д-204/04/12-2020 позивача повідомлено про відмову у нарахуванні та виплаті грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за період з 2015 по 2016 рік. Також позивача повідомлено, що наказом від 19.03.2020 № 55 о/с внесено зміни до наказу від 25.04.2016 № 74 о/с та проведено нарахування компенсації за 10 діб щорічної основної відпустки за 2016 рік.

Листом відповідача від 06.05.2020 № 678/04/29-2020 позивача повідомлено, що питання про виплату компенсації за невикористану відпустку за 2006 рік належить до компетенції ліквідаційної комісії УМВС України у Вінницькій області.

Вважаючи, що відповідачем протиправно не виплачено грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2006 рік та додаткової відпустки за період з 2015 по 2016 рік, яка передбачена Законом України «Про відпустки» та Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», позивач звернувся до суду із адміністративним позовом.

19.06.2020 представником відповідача подано клопотання про розгляд адміністративної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Розглянувши клопотання про розгляд адміністративної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, виходячи з наступних мотивів.

Частинами 5, 6 ст. 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін:

1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу;

2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Відтак, при вирішенні клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, доводи особи яка заявляє клопотання є важливими, однак не мають визначального значення. Натомість вирішальним є те, чи має суд можливість без проведення судового засідання із урахуванням характеру спірних правовідносин та предмету доказування надати оцінку важливим аргументам учасників справи та прийняти рішення, що у повній мірі відповідало б критеріям законності та обґрунтованості.

Згідно ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, що входять у предмет доказування встановлюються визначеними ч. 2 ст. 72 КАС України засобами доказування. До них належать: 1) письмові, речові і електронні докази; 2) висновки експертів; 3) показання свідків.

Тому, навіть у випадку розгляду справи без проведення судового засідання та без повідомлення сторін, учасники справи не позбавлені можливості подавати докази у порядку та строки встановлені процесуальним законом, висловлювати свою позицію письмово у передбачених ст. 159 КАС України заявах по суті справи та наводити свої міркування щодо доводів процесуальних опонентів.

Судом встановлено, що сторони реалізували передбачені Кодексом адміністративного судочинства України процесуальні права на подання заяв по суті справи разом із доказами якими обґрунтовано їх вимоги та заперечення. Зокрема 19.06.2020 відповідачем подано відзив на позовну заяву, 25.06.2020 позивачем подано відповідь на відзив, а 03.07.2020 від відповідача надійшли заперечення щодо відповіді на відзив. Відтак, на переконання суду, з метою розгляду цієї справи та прийняття рішення, дослідження висловлених у заявах по суті справи аргументів та долучених до них доказів є достатнім.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною на підставі Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" від 17 липня 1997 року №475/97-ВР (далі - Конвенція) вказує на те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі "Ахеn v. Germany", заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року "Varela Assalino contre le Portugal", заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім.

Відтак, враховуючи, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у цій справі не вимагають проведення судового засідання, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання представника відповідача.

Керуючись ст. 248, 256, 262 КАС України, суд

УХВАЛИВ

Відмовити у задоволенні клопотання Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про розгляд справи № 120/2045/20-а в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвала суду першої інстанції оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Суддя Богоніс Михайло Богданович