Рішення № 91042673, 12.08.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

12 серпня 2020 р. Справа № 120/981/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Вільчинського О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Непийводи В.Л.,

позивача: ОСОБА_1 ,

представника позивача: Слабого О.В.,

представників відповідача: Бешлея І.В., Герман І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до: Головного управління Національної поліції у Вінницькій області

про: визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на посаді,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області (далі - ГУНП у Вінницькій області, відповідач). За змістом позовних вимог позивач просить суд: визнати незаконним та скасувати наказ про застосування дисциплінарного стягнення до поліцейського Вінницького районного відділення поліції Вінницького відділу поліції ГУНП у Вінницькій області № 179 від 04.02.2020 в частині застосування до поліцейського сектору реагування патрульної поліції № 4 Вінницького районного відділення поліції Вінницького відділу поліції ГУНП у Вінницькій області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 (НОМЕР_3) дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби у поліції; визнати незаконним та скасувати наказ ГУНП у Вінницькій області № 27о/с від 10.02.2020 в частині звільнення старшого сержанта ОСОБА_1 (НОМЕР_3) поліцейського сектору реагування патрульної поліції № 4 Вінницького районного відділення поліції Вінницького відділу поліції ГУНП у Вінницькій області від 10.02.2020; поновити позивача на посаді старшого сержанта поліцейського сектору реагування патрульної поліції № 4 Вінницького районного відділення поліції Вінницького відділу поліції ГУНП у Вінницькій області з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 зазначає, що 11.01.2020 відносно нього складено протокол працівниками поліції управління патрульної поліції у Вінницькій області про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), що стало підставою для проведення службового дослідування. За результатами проведення службового розслідування, як зазначає позивач, 04.02.2020 ГУНП у Вінницькій області видало наказ № 179, яким до поліцейського Вінницького районного відділення поліції Вінницького відділу поліції ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції. Позивач зазначає, що відповідач, не дочекавшись результатів розгляду адміністративної справи про скоєння адміністративного правопорушення, виніс наказ № 27о/с від 10.02.2020, яким його (позивача) звільнено зі служби у поліції. Також у позові вказується, що постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 12.02.2020 закрито провадження у справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності у зв`язку із відсутністю у діях останнього складу адміністративного правопорушення. Оскільки судом встановлено відсутність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, яке і стало підставою для його звільнення, то, на думку сторони позивача, звільнення є незаконним.

Ухвалою від 10.03.2020 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків останньої.

16.03.2020 до суду було подано заяву про виправлення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 20.03.2020 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Крім того, даною ухвалою встановлені сторонам строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень.

10.04.2020 через канцелярію суду було подано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі та зазначає, що в ході проведення службового розслідування встановлено, що при зупинці автомобіля позивача у нього було виявлено ознаки наркотичного сп`яніння. Патрульні запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у Вінницькому обласному наркологічному диспансері "Соціотерапія", на що він погодився. Під час здачі аналізу сечі, на думку працівників поліції, відбулась підміна баночок зі зразками, у зв`язку з чим йому було запропоновано повторно здати відповідний аналіз, який упродовж двох годин з моменту направлення на огляд ОСОБА_1 так і не здав. Також у відзиві представник відповідача зазначила, що підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача став не факт оформлення відносно старшого сержанта поліції ОСОБА_1 адміністративних матеріалів чи керування ним транспортним засобом у стані сп`яніння, а вчинення ним дій сутність, яких полягає у порушенні службової дисципліни, що свідчить про його низькі морально-ділові якості та які суперечать інтересам законності, компрометує звання поліцейського. Такі дії, на думку сторони відповідача, вказують на реальну наявність у поведінці позивача ознак дисциплінарного проступку, зокрема протиправної поведінки.

25.05.2020 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі та вказує, що у тексті висновку службового розслідування від 03.02.2020 хибно визначено ряд обставин, які слугували подальшому незаконному звільненню позивача, а саме з вказаного висновку автомобіль під керуванням ОСОБА_1 зупинено у зв`язку з порушенням вимог пункту 31.4 Правил дорожнього руху, а саме несправність зовнішніх світлових приладів. Також позивач звертає увагу суду, що за вказаним фактом постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності за статтею 121 КУпАП не виносилась та до адміністративної відповідальності притягнено не було, відповідачем таких доказів не надано. Щодо відмови у проходженні огляду позивач у відповіді на відзив зазначає про відсутність жодних доказів таких дій та, у свою чергу вказує, що він спільно з працівниками поліції добровільно прослідував до лікарської установи та здавав усі необхідні аналізи для підтвердження своєї невинуватості, що також підтверджується відеозаписом, наданим відповідачем. Позивач наголошує, що не ухилявся від проходження огляду, не перешкоджав діям працівників поліції, не порушував Закону України "Про національну поліцію", Закону України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції" та інші відомчі накази.

Ухвалою від 04.06.2020 вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні із повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання у справі призначено на 24.06.2020.

У судовому засіданні 24.06.2020 представник позивача зазначив, що висновки працівників патрульної поліції щодо наявності у позивача ознак наркотичного сп`яніння є хибними, оскільки останній повертався з нічного чергування, тому у нього могли бути присутні ознаки втоми, але ніяк не наркотичного сп`яніння. Також було вказано, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, а навпаки відразу погодився проїхати до лікувального закладу задля здачі відповідних біологічних зразків, проте через упередженні дії представників поліції першу баночку із аналізом позивача було вилучено як таку, що не належить останньому, у зв`язку із підміною. Проте, як зазначила, сторона позивача, даний факт ніяк не було доведено. Вказав, що повторно здати аналіз сечі позивач не зміг через наявність у нього хвороби нирок, яка впливає на сечовипускання, проте працівники поліції не зважали на дану обставину та склали протокол про адміністративне правопорушення. Представник позивача також звернув увагу суду, що ОСОБА_1 у той же день самостійно звернувся до КЗ "ВОНД" "Соціотерапія" для здачі аналізу на наявність наркотичних речовин, в результаті якого було встановлено відсутність наркотичних речовин у сечі, що підтверджується повідомленням КП "ВОНД" "Соціотерапія" № 082 від 11.01.2020. Окрім того, представник позивача зазначив, що постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 12.02.2020 закрито провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у зв`язку із відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.

Представники відповідача у свою чергу у судовому засіданні зазначили, що дії позивача є несумісні з його посадою, оскільки ним було скоєно проступок проти інтересів служби, який суперечить, покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків. Також було звернено увагу суду на те, що відповідно до пункту 3 розділу 2 посадової інструкції позивача він є саме тим поліцейським, який складає у межах компетенції, протоколи про адміністративні правопорушення. Відповідно до інформації, наданої Вінницьким районним відділенням поліції протягом 2019 року склав 11 адміністративних протоколів за статтею 130 КУпАП, що вказує на його обізнаність з відповідальністю, яка наступає за вчинення даного адміністративного правопорушення. У судовому засіданні також було звернено увагу суду на те, що підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 було саме вчинення ним дій, сутність яких полягає у порушенні службової дисципліни, що свідчить про його низькі морально-ділові якості, та які суперечать інтересам законності, компрометують звання поліцейського. Тому, на думку сторони відповідача, відсутні підстави для скасування наказів ГУНП у Вінницькій області № 179 від 04.04.2020 та № 27 о/с від 10.02.2020. Позовна вимоги щодо виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу, на переконання сторони відповідача, також не підлягає задоволенню, оскільки є похідною від вимоги про поновленню позивача на службі, яка у свою чергу також не підлягає задоволенню у зв`язку з відсутністю підстав для скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Ухвалою від 24.06.2020 було вирішено викликати у судове засідання для надання пояснень в якості свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . В судовому засіданні було оголошено перерву.

У судовому засіданні, призначеному на 06.07.2020, переглянуто ряд відеофайлів, які надано суду стороною відповідача та які містяться в матеріалах справи. Під час перегляду відеофайлів представник позивача звертав увагу суду, на те, що ОСОБА_1 поводився спокійно, його дії відповідали обстановці та у свою чергу він вчиняв усі необхідні дії для здачі аналізів, зокрема просив води у медичних працівників, неодноразово відвідував туалет та жодного разу не сказав, що відмовляється від перевірки щодо наявності наркотичних речовин. Також представник позивача вказав, що ні медичними працівниками, ні представниками органів поліції не було запропоновано позивачеві здати аналіз будь-яких інших біологічних зразків, можливість здачі яких передбачена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яка затвердження наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 19.11.2015 № 1452/735 (далі - Інструкція № 1452/735).

Представники відповідача у свою чергу зазначили про те, що працівники поліції попереджали ОСОБА_1 про наявність у нього лише двох годин для здачі аналізу сечі. Нездача аналізу протягом вказаного періоду розцінена як відмова від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння.

У даному судовому засіданні також було проведено допит свідка ОСОБА_3 , який повідомив, що під час несення служби ним та його напарником було зупинено автомобіль під керуванням позивача, який рухався з несправними освітлювальними приладами. Під час спілкування з позивачем в останнього спостерігались ознаки наркотичного сп`яніння (тремтіння пальців рук, почервоніння обличчя, поведінка, що не відповідала обстановці), у результаті чого ОСОБА_1 було запропоновано пройти медичний огляд, від проходження якого він не відмовлявся. Під час проходження огляду на стан сп`яніння ОСОБА_3 зазначив про те, що на його думку, відбулась підміна баночок із сечею, адже вміст баночки був іншого кольору, ніж безпосередньо після здачі. Крім того, в смітнику біля приміщення медичного закладу було виявлено ще одну баночку із сечею, яка, за припущенням свідка, могла б належати позивачеві. У зв`язку з цим позивачеві була надана інша ємність для задачу аналізу, одна протягом визначеного часу ОСОБА_1 не пройшов огляд на стан наркотичного сп`яніння, що розцінено як відмову від його проходження.

У судовому засіданні 06.07.2020 було оголошено перерву з метою повторного виклику свідка ОСОБА_2 та вирішено призначити наступне судове засідання на 23.07.2020.

Ухвалою суду від 23.07.2020 суд застосував до свідка ОСОБА_2 захід процесуального примусу у вигляді приводу у судове засідання, яке призначено на 12.08.2020.

У судовому засіданні 12.08.2020 було здійснено допит свідка ОСОБА_2 , який повідомив, що 11.01.2020 під час несення служби ним та його напарником було зупинено автомобіль позивача, який рухався з технічною несправністю зовнішніх освітлювальних приладів. За вказане правопорушення позивача вирішено не притягувати до відповідальності у зв`язку з його малозначністю. Під час спілкування з позивачем, як зазначив ОСОБА_2 , у нього були виявлені ознаки наркотичного сп`яніння (тремтіння пальців рук, почервоніння обличчя, поведінка, що не відповідала обстановці), а тому ОСОБА_1 було запропоновано пройти медичний огляд на стан наркотичного сп`яніння у Вінницькому обласному наркологічному диспансері "Соціотерапія", на що він погодився. Свідок зазначив, що під час здачі аналізу сечі ОСОБА_1 здійснив спробу замінити ємність з аналізами, а тому йому була надана інша ємність для здачі такого аналізу. Вказав, що після спливу двох годин з моменту направлення позивача до закладу охорони здоров`я, він (позивач) так і не надав лікареві-наркологу зразків сечі, у зв`язку з чим прийнято рішення про складення висновку пр відмову від проходження огляду на стан сп`яніння. Свідок зазначив, що супровід позивача до туалету під час здачі аналізу сечі передбачений Інструкцією № 1452/735, проте конкретної норми, яка б вказувала на право або ж обов`язок поліцейського бути присутнім при здачі зазначених біологічних зразків не вказав. Щодо питання, чому не було запропоновано ОСОБА_1 здати інші біологічні зразки (кров, слину і т.д.) свідок пояснив, що це відноситься до компетенції лікаря-нарколога, а не поліцейського.

Представник позивача в судовому засіданні 12.08.2020 наголосив про наявність хвороби нирок у ОСОБА_1 , що у свою чергу обтяжує можливість повторної здачі аналізу сечі та вказав, що працівниками поліції мало б бути запропоновано здати інші біологічні зразки, адже це передбачено Інструкцією № 1452/735, якою вони безпосередньо керувались при доставлені позивача до закладу охорони здоров`я. Представник позивача зазначив, що позовні вимоги підтримує повністю.

Представники відповідача, у свою чергу вказали, що дії ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є правомірними та вважають, що позивач мав сам висловити пропозицію для відбору даних зразків. Просили у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановив таке.

ОСОБА_1 перебував на службі в органах внутрішніх справ України з 12.04.2011 по 06.11.2015, а з 07.11.2015- у Національній поліції України на посаді старшого сержанта поліції в підрозділі поліцейського сектору реагування патрульної поліції № 4 у Вінницькому районному відділенні поліції ГУНП у Вінницькій області.

11.01.2020 до ГУНП у Вінницькій області з УПП у Вінницькій області надійшла інформація про доставлення до ВОНД "Соціотерапія" для проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння старшого сержанта поліції ОСОБА_1 . У зв`язку з цим було проведено службове розслідування, результати якого були оформленні висновком від 03.02.2020.

В ході проведення службового розслідування було встановлено, що 11.01.2020 екіпажем "Юнкер -151", у складі лейтенанта поліції ОСОБА_2 та лейтенанта поліції ОСОБА_3 , під час патрулювання території міста Вінниці по вулиці Островського було зупинено автомобіль марки "Опель Астра" д.н.з. НОМЕР_1 , водій якого допустив порушення вимог пункту 31.4 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.01.2001 № 1306 (технічна справність зовнішніх світлових приладів). При спілкуванні з водієм даного транспортного засобу поліцейські помітили, що поведінка позивача не відповідає обстановці, були присутні тремтіння рук та почервоніння обличчя, що відповідно до Інструкції № 1452/735 є ознаками наркотичного сп`яніння. Патрульні запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у ВОНД "Соціотерапія", на що він погодився. Під час проведення огляду ОСОБА_1 поводився збуджено, декілька разів заходив до туалету та виходив з нього, щоб здати аналіз сечі. Під час чергової спроби ОСОБА_1 намагався підмінити аналіз, у зв`язку з чим йому запропоновано повторно здати відповідний аналіз, однак станом на 13:10 він його так і не здав.

На підставі даних, що містяться в акті медичного огляду особи, що керує транспортним засобом, з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №0130, складеного 11.01.2020 о 13:20 год. лікарем-наркологом Комунального закладу "Вінницький обласний наркологічний диспансер "Соціотерапія", було складено висновок медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у якому в графі "перебуває у стані" зазначено "відмова від проходження медичного огляду на сп`яніння". Вказаний висновок позивачем не підписано.

З урахуванням вказаних обставин дисциплінарною комісією у висновку про результати службового розслідування щодо порушення службової дисципліни поліцейським сектору реагування патрульної поліції № 4 Вінницького районного відділення поліції Вінницького відділу поліції ГУНП у Вінницькій області старшим сержантом поліції ОСОБА_1 від 03.02.2020 зазначено, що за скоєння дисциплінарного проступку, який виразився у порушенні Присяги поліцейського, вимог частини 1, пункту 1,3,6 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пунктом 1, 2 частини 1 статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", абзацу 1 пункту 1 розділу 2 Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, керуючись статтями 11, 13, 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, застосувати до поліцейського сектору реагування патрульної поліції № 4 Вінницького районного відділення поліції Вінницького відділу поліції ГУНП у Вінницькій області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби у поліції.

Наказом ГУНП у Вінницькій області від 04.02.2020 № 179 на позивача було накладено дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.

На підставі вищезазначеного наказу був прийнятий наказ від 10.02.2020 № 27 о/с, відповідно до витягу з якого позивача звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення) частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" з 10.02.2020.

Позивач вважає зазначені накази протиправними, а тому за захистом своїх прав та інтересів звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам у справі та вирішуючи спір по суті, суд виходить із такого.

Законом України "Про національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII) визначено правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Згідно з частиною першою статті 17 Закону № 580-VІІІ поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону №580-VІІІ служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України (частина третя статті 59 Закону №580-VІІІ).

Проходження служби в поліції регулюється Законом України "Про Національну поліцію" та іншими нормативно-правовими актами (стаття 60 Закону №580-VІІІ).

Частиною 1 статті 58 Закону № 580-VІІІ передбачено, що призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов`язків.

Обов`язки поліцейського визначені у частині першій статті 18 Закону № 580-VІІІ, відповідно до вимог якої останній зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VІІІ поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Згідно з частинами першою та другою статті 19 Закону № 580-VІІІ у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII "Про Дисциплінарний статут Національної поліції" затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України (далі - Дисциплінарний статут Національної поліції України).

Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції (стаття 12 Дисциплінарного статуту Національної поліції України).

Відповідно до частини першої статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони (частина 2 статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України).

Відповідно до частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 14 Дисциплінарного статуту Національної поліції України службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою (частина шоста статті 14 Дисциплінарного статуту Національної поліції України).

Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України (частина 10 статті 14 Дисциплінарного статуту Національної поліції України).

Суд зазначає, що до позивача застосовано найсуворіший вид дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби в поліції.

Відповідно до частин першої та другої статті 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України визначено, що проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії.

Дисциплінарні комісії формуються з поліцейських та працівників поліції, які мають відповідні знання та досвід, необхідні для ефективного проведення службового розслідування.

Згідно з частиною дев`ятою статті 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України уповноважений член дисциплінарної комісії, що проводить службове розслідування, має право:

1) одержувати пояснення щодо обставин справи від поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та від інших осіб;

2) одержувати в органах, закладах, установах поліції та їхніх підрозділах чи за запитом в інших органах державної влади та органах місцевого самоврядування необхідні документи або їх копії та долучати до матеріалів справи;

3) отримувати консультації спеціалістів з питань, що стосуються службового розслідування.

За рішенням керівника, який призначив службове розслідування, розгляд справи може здійснюватися дисциплінарною комісією у відкритому засіданні. У такому разі поліцейський, який притягається до відповідальності, у письмовій формі не пізніше ніж за три дні повідомляється про час, дату та місце розгляду справи дисциплінарною комісією (частина десята статті 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України).

Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 №893, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.11.2018 за №1355/32807 (далі - Порядок №893).

Відповідно до пункту першого розділу ІІ Порядку №893 службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків (пункт перший розділу V Порядку №893).

Згідно з пунктами першим та другим розділу VI Порядку №893 зібрані під час проведення службового розслідування матеріали та підготовлені дисциплінарною комісією документи формуються нею у справу.

Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.

Отже, службове розслідування обов`язково повинно передувати звільненню, якщо поліцейського звільняють у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для звільнення позивача з поліції стало вчинення дій, сутність яких полягає у порушенні службової дисципліни, що свідчить про низькі морально-ділові якості ОСОБА_1 , які суперечать інтересам законності, компрометують звання поліцейського, що було виявлено під час службового розслідування за фактом відмови від проходження огляду на стан сп`яніння.

Надаючи оцінку вказаним підставам, суд вираховує, що процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції та оформлення результатів такого огляду врегульовано Інструкцією № 1452/735).

Відповідно до пункту 2 розділу І Інструкції № 1452/735 огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

У пункті 6 розділу І Інструкції № 1452/735 зазначено, що огляд на стан сп`яніння проводиться :

- поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби);

- лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Відповідно до пункту 10 розділу II Інструкції № 1452/735 результати огляду на стан сп`яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (додаток 2) (далі - акт огляду).

Як зазначено у пунктах 3, 15, 16 розділу III Інструкції № 1452/735, огляд у закладах охорони здоров`я щодо виявлення стану сп`яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько- акушерського пункту), який пройшов тематичне удосконалення за відповідною програмою згідно з чинним законодавством.

За результатами огляду на стан сп`яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акту медичного огляду.

Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння) (додаток 4), видається на підставі акту медичного огляду.

Таким чином, спеціально передбаченими чинним законодавством України документами, якими має підтверджуватися наявність у водія стану алкогольного сп`яніння, є акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (додаток 2 до Інструкції № 1452/735) та акт медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (додаток 3 до Інструкції № 1452/735) із висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (додаток 4 до Інструкції № 1452/735).

Однак жодні з перелічених вище документів, якими законодавством має підтверджуватися наявність у позивача стану алкогольного сп`яніння, відсутні, а в силу статті 74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування, тому суд вважає, що відповідачем не доведено ці обставини.

Посилання у спірному наказі на те, що позивач відмовився від проходження медичного огляду, суд вважає необґрунтованими, з огляду на таке.

За змістом частини першої статті 130 КУпАП адміністративним правопорушенням вважається зокрема, відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

В той же час, суд зазначає, що сам по собі факт складення протоколу про адміністративне правопорушення не є доказом того, що особа його вчинила.

Для визнання діяння правопорушенням і, відповідно, застосування передбачених правовими нормами санкцій беззаперечною та головною обставиною є необхідність встановлення в діянні особи складу адміністративного правопорушення.

Тобто, основним та беззаперечним доказом вчинення чи не вчинення особою адміністративного правопорушення є рішення суду, яке набрало законної сили, яким встановлено вину або невинуватість особи.

Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний, поміж іншого, з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні.

Згідно з статтею 221 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення розглядають судді районних, районних у містах, міських чи міськрайонних судів.

Отже, виключно до компетенції суддів належить з`ясування чи вчинила особа адміністративне правопорушення, яке полягає у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, а також чи винна вона у його вчиненні.

Виходячи з наведених норм КУпАП та Дисциплінарного статуту, суд приходить до висновку, що притягнення до дисциплінарної відповідальності за порушення дисципліни, що виразилося у вчиненні працівником адміністративного правопорушення, можливе за умови підтвердження належними доказами та за наслідками закінчення відповідної справи про адміністративне правопорушення і набрання рішенням суду за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення законної сили.

Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частина друга статті 70 КАС України встановлює, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як зазначалось судом вище, зі змісту оскаржуваного наказу вбачається, що, на думку відповідача, порушення службової дисципліни з боку позивача, яке виразилося у відмові від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. Отже, приводом для проведення службового розслідування все таки був факт складення протоколу про адміністративне правопорушення, яке передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП.

Тому, суд звертає увагу сторін на те, що факт вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП може бути підтвердженим лише відповідним рішенням суду, яке набрало законної сили.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 12.02.2020 у справі №127/1913/20, провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною 1 статті 130 КУпАП, закрито з відсутністю в його діях складу правопорушення (а.с. 6).

Відповідно до частини 6 статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП не доведена.

Щодо твердження сторони відповідача, що підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності став не факт оформлення відносно старшого сержанта поліції ОСОБА_1 адміністративних матеріалів чи керування ним транспортним засобом у стані сп`яніння, а вчинення ним дій сутність яких полягає у порушенні службової дисципліни, що свідчить про його низькі морально-ділові якості та які суперечать інтересам законності, компрометує звання поліцейського, суд зазначає таке. У висновку службового розслідування від 03.02.2020 вказується, що метою проведення розслідування є правова оцінка протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки його було складено у зв`язку з відмовою ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння. За результатами службового розслідування сторона відповідача прийшла до висновку, що вчинення дисциплінарного проступку позивачем проявляється у прямому умислі, тобто останній свідомо допускав настання несприятливих наслідків після вчинення ним цих дій.

Тобто особливої увагу потребує вивчення факту відмови позивача від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння. З цього приводу суд зазначає, що в результаті дослідження доказів, які містяться в матеріалах справи, було встановлено, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження зазначеного огляду, що підтверджується відеофайлами, на яких видно, що позивач жодного разу не зазначив про відмову чи небажання проходити огляд, а навпаки здав відповідний аналіз, який було вилучено працівниками поліції у зв`язку з підміною. Факт підміни або ж вчинення будь-яких інших протиправних дій під час здачі зразків біологічного середовища місцевим судом встановлено не було. Повторно здати аналіз сечі позивач не зміг у зв`язку з наявністю хвороби нирок. Зокрема, підтвердженням даного факту може слугувати виписка з амбулаторної карти хворого ОСОБА_1 , відповідно до якої 14.01.2020 позивачеві було здійснено оперативне лікування - циркумцизіо (а.с. 93). Вказані обставини під час службового розслідування відповідачем не досліджені.

У той же час не враховано, що відмітка у висновку лікаря-нарколога від 11.01.2020 про відмову від проходження медичного огляду була зроблена у зв`язку з неможливістю позивача повторно здати аналіз сечі, а не у зв`язку з його фактичною відмовою. Вказане підтверджується також поясненнями свідків.

Крім того, відповідно до пунктів 12, 13 розділу III Інструкції № 1452/735 предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук.

Для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних у пункті 12 цього розділу.

Водночас позивачеві у зв`язку з неможливість здачі аналізу сечі не пропонувалося здати аналіз в інший спосіб, визначений Інструкцією № 1452/735, що не враховано відповідачем при проведенні службового розслідування.

Також суд звертає увагу, що ОСОБА_1 у той же день було повторно проведено огляд на стан наркотичного сп`яніння за результатами якого наркотичних речовин в біологічних зразках позивача виявлено не було.

Суд також враховує, що висновок службового розслідування містить відомості щодо того, що позивач до цього ніколи не притягувався до дисциплінарної відповідальності та позитивно характеризується своїм безпосереднім керівником. Зокрема і будь-якої підозрілої поведінки за ОСОБА_1 виявлено не було.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що вина позивача у вчиненні вказаного дисциплінарного правопорушення, є недоведеною, а відтак висновок відповідача про порушення позивачем службової дисципліни, зокрема Присяги поліцейського, вимог частини 1, пункту 1,3,6 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пунктом 1, 2 частини 1 статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", абзацу 1 пункту 1 розділу 2 Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, а також скоєння вчинку, що підриває авторитет поліції є також недоведеним, оскільки не підтверджуєтеся належними та допустимими доказами.

При цьому суд вважає, що дисциплінарне покарання особи, вина якої не доведена належними та допустимими доказами не може вважатись результатом ефективного розслідування.

В розумінні Європейського суду з прав людини, викладеного у рішенні Суду від 06.12.1988 у справі "Барбера, Мессегуе і Джабардо проти Іспанії", принцип презумпції невинуватості полягає в тому, що тягар доведення вини обвинуваченого покладається виключно на обвинувачення, а всі сумніви повинні тлумачитися на його користь. При цьому, принцип презумпції невинуватості є обов`язковим не лише для органів досудового розслідування чи судів, а й для будь-яких інших суб`єктів владних повноважень. Поширюється він не лише на прийняття такими суб`єктами певних рішень, а й на публічні висловлювання певних посадових осіб. Зокрема, в рішенні від 10.02.1995 у справі "Аллене де Рібемон проти Франції", де заявник скаржився на порушення презумпції невинуватості міністром внутрішніх справ, який зробив публічну заяву з твердженням про винуватість заявника. У даному рішенні, Суд вказує на те, що заява про винуватість, з однієї сторони, спонукала громадськість повірити в неї, а з іншої випереджало оцінку фактів справи компетентними суддями. Отже, порушення статті 6 пункту 2 мало місце. Таким чином, сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою. Він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави, відтак жодна посадова особа не може навіть називати людину винуватою, підміняючи таким чином "доведення вини відповідно до закону", та перебираючи на себе функцію суду.

На думку суду, відповідачем не дотримано критерію обґрунтованості та пропорційності, оскільки, приймаючи рішення про наявність в діях позивача ознак дисциплінарного проступку, несумісного з подальшим проходженням служби в органах Національної поліції, яке потягнуло за собою звільнення позивача із займаної ним посади, не враховано всіх обставин, які мали бути враховані.

Викладене свідчить про відсутність підстав для застосування до позивача пункту частини першої статті 77 Закону №580-VIII, оскільки дисциплінарне стягнення було застосовано за відсутності належних та достовірних доказів, тому суд дійшов висновку про протиправність наказу ГУНП у Вінницькій області про застосування дисциплінарного стягнення до поліцейського Вінницького районного відділення поліції Вінницького відділу поліції ГУНП у Вінницькій області № 179 від 04.02.2020 в частині застосування до поліцейського сектору реагування патрульної поліції № 4 Вінницького районного відділення поліції Вінницького відділу поліції ГУНП у Вінницькій області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 (НОМЕР_3) дисциплінарного стягнення в виді звільнення зі служби.

Суд зазначає, що позовна вимога про визнання протиправним та скасування наказу відповідача №27 о/с від 10.02.2020 в частині звільнення старшого сержанта ОСОБА_1 (НОМЕР_3) поліцейського сектору реагування патрульної поліції № 4 Вінницького районного відділення поліції Вінницького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області з 10.02.2020 є похідною від вимоги про визнання протиправним та скасування наказу ГУНП № 179 від 04.02.2020.

Відповідно до пункту 23 частини першої статті 4 КАС України похідна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

За таких обставин, вимога про визнання протиправним та скасування наказу відповідача в №27 о/с від 10.02.2020 в частині звільнення позивача з 10.02.2020 підлягає задоволенню у зв`язку із задоволенням основної вимоги позивача про визнання протиправним та скасування наказу ГУНП за ГУНП № 179 від 04.02.2020 про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

При вирішенні спору суд також враховує, що питання, пов`язані із прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням із неї (її припиненням), урегульовані спеціальним законодавством, зокрема, Законом № 580-VIII, який є спеціальним законом у питанні проходження позивачем публічної служби. Тому, за загальним правилом, під час вирішення справ цієї категорії пріоритетними є норми спеціальних законів. Трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних правовідносин, або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 17.02.2015 у справі № 21-8а15.

Оскільки нормами Закону № 580-VIII не врегульовані питання процедури поновлення на посаді поліцейських, звільнення яких визнано судом незаконним, суд згідно з положеннями статті 7 КАС України вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин положення КЗпП України.

Так, відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Згідно роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 19 постанови від 06.11.1992 № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постановах від 27.05.2014 у справі № 21-108а14, від 28.10.2014 у справі № 21-484а14.

При виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд також враховує висновки Верховного Суду України, викладені в постанові від 21.05.2014 у справі № 6-33цс14, відповідно до яких закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір повноваженнями про обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в частині 1 статті 235 та статті 240-1 КЗпП України, а відтак встановивши, що звільнення позивача відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі.

Як вже встановлено судом, позивач вважається звільненим зі служби в поліції з 10.02.2020. Позивач підлягає поновленню на тій посаді та у тому органі, з якого він був протиправно звільнений.

Отже, слід поновити ОСОБА_1 на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції № 4 Вінницького районного відділення поліції Вінницького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області з 10.02.2020.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, то суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно зі ст. 27 Закону України "Про оплату праці" порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, відповідно до п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок) обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Так, відповідно до абз. 3 п. 4 Порядку в інших випадках, коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

При цьому, згідно з п. 5 Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Проте, відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 94 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.

Виплата грошового забезпечення поліцейських регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" (далі - Постанова № 988).

Пунктом 2 Постанови № 988 визначено, що виплата грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ із специфічними умовами навчання здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством внутрішніх справ.

Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Пункт 9 розділу І Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.04.2016 №260, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за №669/28799 (далі - Порядок №260) визначає, що при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

Пункт 6 розділу ІІІ Порядку №260 передбачає, що поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв`язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення.

Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.

Таким чином, на момент виникнення спірних правовідносин діє Закон України "Про національну поліцію" та Порядок №260, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.01.2019 у справі №814/2648/16, від 17.01.2019 у справі №805/2706/17-а.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вже зазначалось, за змістом п. 9 розділу І Порядку №260 при розрахунку середньоденного забезпечення позивача використовуються календарні дні, а не робочі дні.

Згідно з довідкою ГУНП у Вінницькій області про доходи ОСОБА_1 заробітна плата за останній повний місяць роботи перед звільненням - січень 2019 року складає 7790,31 грн.

Період вимушеного прогулу позивача з 10.02.2020 по 12.08.2020 становить 185 днів.

Таким чином, враховуючи дані наявної у матеріалах справи довідки про доходи, розмір середньоденного грошового забезпечення позивача, становить - 251,30 (7790,31 грн. (останній повний місяць) / 31 к.д.).

Відтак, сума середнього заробітку за даний період із моменту звільнення до моменту прийняття у справі судового рішення по суті, яка підлягає виплаті позивачу становить 46490,50 грн. = 185 (к.д. вимушеного прогулу) * 251,30 грн. (середньоденне грошове забезпечення).

Згідно з пунктом 171.1 статті 171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Оскільки справляння і сплата податку з доходів громадян є відповідно обов`язком роботодавця, а не працівника, то сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу визначена без утримання такого податку та інших обов`язкових платежів, які повинен утримати та сплатити за працівника роботодавець.

З огляду на зазначене суд вирішив стягнути з ГУНП у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період 10.02.2020 по 12.02.2020 включно в сумі 46490,50 грн., без урахування податків, зборів та обов`язкових відрахувань.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини 1 статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнень за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Відтак, слід допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції № 4 Вінницького районного відділення поліції Вінницького відділу поліції ГУНП у Вінницькій області та присудження виплати грошового забезпечення в межах суми стягнення за один місяць.

Згідно зі частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

За приписами статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення позову повністю.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат, пов`язаних з розглядом справи, судом не встановлено, питання про розподіл судових витрат у цій справі не вирішується.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про застосування дисциплінарного стягнення до поліцейського Вінницького районного відділення поліції Вінницького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області № 179 від 04.02.2020 в частині застосування до поліцейського сектору реагування патрульної поліції № 4 Вінницького районного відділення поліції Вінницького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 (НОМЕР_3) дисциплінарного стягнення в виді звільнення зі служби.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Вінницькій області №27 о/с від 10.02.2020 в частині звільнення старшого сержанта ОСОБА_1 (НОМЕР_3) поліцейського сектору реагування патрульної поліції № 4 Вінницького районного відділення поліції Вінницького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області з 10.02.2020.

Поновити ОСОБА_1 на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції № 4 Вінницького районного відділення поліції Вінницького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області з 10.02.2020.

Стягнути з Головного управління Національної поліції у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період 10.02.2020 по 12.08.2020 включно в сумі 46490,50 грн. (сорок шість тисяч чотириста дев`яносто гривень п`ятдесят копійок), без урахування податків, зборів та обов`язкових відрахувань.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції № 4 Вінницького районного відділення поліції Вінницького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області та присудження виплати грошового забезпечення в межах суми стягнення за один місяць допустити до негайного виконання.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач: Головне управління Національної поліції у Вінницькій області (21050, м.Вінниця, вул. Театральна, 10, код ЄДРПОУ 40108672)

Рішення у повному обсязі складено 18.08.20

Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович