Рішення № 91042457, 13.08.2020, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" серпня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/1101/20

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Кравець В.М.

За участю представників сторін:

Від позивача: Арнаут Н.О.

Від відповідача: не з`явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Автодистриб`юшн карго партс" до товариства з обмеженою відповідальністю „Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство „Рідна природа" про стягнення 99 170,98 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Автодистриб`юшн карго партс" (далі по тексту - ТОВ „Автодистриб`юшн карго партс") звернулось до господарського суду із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю „Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство „Рідна природа" (далі по тексту - ТОВ „Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство „Рідна природа") про стягнення заборгованості у загальному розмірі 99 170,98 грн., яка складається із суми основного боргу у розмірі 86 280,90 грн., пені у розмірі 8 335,88 грн., збитків від інфляції у розмірі 445,18 грн., 12% річних у розмірі 4109,02 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем зобов`язань, прийнятих на себе за умовами договору поставки №15098-16/2019 від 14.05.2019р. в частині оплати вартості поставленого позивачем товару.

ТОВ „Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство „Рідна природа" жодного разу в судові засідання по даній справі не з`явилось, про причини неявки суд не повідомляло. При цьому, суд зазначає, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд судом даного спору, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень. Оскільки відповідачем не було надано суду відзиву на позов, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 178 ГПК України.

04.08.2020р. до господарського суду від ТОВ„Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство „Рідна природа" надійшло чергове клопотання про відкладення судового засідання, призначеного для розгляду справи по суті на 13.08.2020р. о 15:15 год., посилаючись на запровадження на території України карантину. При цьому, відповідачем було наголошено, що його участь у судовому засіданні є вкрай необхідною, оскільки вимоги позивача не відповідають дійсності та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Розглянувши клопотання ТОВ„Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство „Рідна природа" про відкладення судового засідання, призначеного для розгляду справи по суті на 13.08.2020р. о 15:15 год., господарський суд виходить з наступного.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020р. №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" на всій території України було встановлено карантин.

02.04.2020р. набув чинності Закон України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020р. № 540-IX, яким було внесено зміни до законодавчих актів України, в тому числі до ГПК України.

Ухвалою суду від 27.04.2020р. дана справа була призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

17.07.2020р. набув чинності Закон України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 731-IX від 18.06.2020р., прикінцевими та перехідними положення якого передбачено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)"№ 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Ухвалою суду від 30.07.2020р. судове засідання для розгляду справи по суті було призначено на 13.08.2020р. о 15:15 год., визнано явку учасників судового процесу необов`язковою та попереджено учасників судового процесу, що їх неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

При цьому, згідно вимог ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Враховуючи вищенаведені приписи чинного законодавства, якими врегульовано порядок здійснення судом судочинства у зв`язку із запровадженням карантину, господарський суд звертає увагу відповідача, що доводи, наведені в обґрунтування поданого клопотання, не є підставою для відкладення судового засідання для розгляду справи по суті.

Слід зазначити, що в процесі вирішення судом даного спору до господарського суду від ТОВ „Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство „Рідна природа" надійшло п`ять клопотань про відкладення судових засідань. Наведене дозволяє суду дійти висновку, що відповідач, розуміючи настання насідків, передбачених ст. 178 ГПК України, звертався до суду із клопотаннями про відкладення розгляду справи. Натомість, належних заходів з метою підготування відзиву на позов по даній справі, яка знаходиться у провадження суду з 27.04.2020р., відповідачем вжито не було.

З огляду на вищевикладене, враховуючи необхідність дотримання судом принципу розумності строків розгляду справ як одного із завдань господарського судочинства враховуючи наявність у відповідача можливості вжиття всіх необхідних заходів з метою участі у судовому засіданні та підготування письмового відзиву на позовну заяву, господарський суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні поданого ТОВ „Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство „Рідна природа" клопотання про відкладення судового засідання, призначеного на 13.08.2020р. о 15:15 год., та вирішення даного спору за відсутності представника відповідача за наявними в матеріалах справи документами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

14.05.2019р. між ТОВ „Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство „Рідна природа" (Покупець) та ТОВ „Автодистриб`юшн карго партс" (Постачальник) було укладено договір поставки №15098-16/2019, відповідно до п. 1.1 якого Постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати у власність Покупця визначені цим договором запчастини, експлуатаційні матеріали, автомобільні шини тощо, а також надати шиноремонтні та шиномонтажні послуги, а Покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти товар і послуги та здійснити їх оплату.

Згідно з п. п. 2.6, 3.4 договору поставки №15098-16/2019 від 14.05.2019р. датою поставки товару вважається дата підписання уповноваженими представниками сторін товарної (видаткової) накладної, що засвідчує прийняття товару Покупцем від Постачальника. Якщо продаж товару здійснюється на умовах відстрочення платежу в межах кредитного ліміту, термін такого відстрочення зазначається у товарній (видатковій) накладній. У такому разі товар має бути сплачений не пізніше останнього дня відстрочення включно на підставі рахунку на оплату, який надається Постачальником Покупцю разом з товарною (видатковою) накладною. Підписання Покупцем або уповноваженої ним особи на прийняття товару товарної (видаткової) накладної є належним підтвердженням факту отримання ним рахунку на оплату.

Відповідно до п. п. 5.2, 5.3 договору поставки №15098-16/2019 від 14.05.2019р. за порушення грошового зобов`язання за цим договором більше 3-х календарних днів, Покупець сплачує на користь Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ до суми простроченого платежу за весь період такого прострочення. Сторони домовилися, що у разі прострочення виконання грошового зобов`язання, передбаченого цим договором, винна сторона несе відповідальність, встановлену статтею 625 ЦК України, а саме: той хто прострочив виконання грошового зобов`язання має сплатити на користь іншої сторони за договором суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 12 (дванадцять) відсотків річних від простроченої суми.

На виконання прийнятих на себе за умовами договору поставки №15098-16/2019 від 14.05.2019р. зобов`язань, ТОВ „Автодистриб`юшн карго партс" було поставлено відповідачу протягом періоду з 24.10.2019р. по 14.11.2019р. товар, що підтверджується наступними підписаними сторонами видатковими накладними на загальну суму 99 554,76 грн. /т. 1, а. с. 74-110/, у кожній із яких було зазначено строк, до якого відповідач має сплатити вартість поставленого позивачем товару. При цьому, частина товару, вартість якої складає 13 273,23 грн., була повернута відповідачем, що підтверджується накладними на повернення товару /т. 1, а. с. 111-113/.

Неналежне виконання ТОВ „Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство „Рідна природа" зобов`язань, прийнятих на себе за умовами договору поставки №15098-16/2019 від 14.05.2019р., в частині оплати вартості поставленого позивачем товару, стало підставою для звернення позивача до суду із даними позовними вимогами.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв`язку з чим, суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підстав позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) від 04.11.1950р. передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до положень ст.ст. 662, 664 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Проте, ТОВ „Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство „Рідна природа" в порушення умов договору поставки №15098-16/2019 від 14.05.2019р. та приписів чинного законодавства, не було оплачено вартості поставленого позивачем товару у розмірі 86 280,90 грн. При цьому, суд враховує, що різниця між сумою поставленого та повернутого відповідачем товару складає 86 281,53 грн. (99 554,76 грн. - 13 273,23 грн. = 86 281,53 грн.). Відсутність у суду повноважень виходити поза межі позовних вимог має наслідком необхідність розгляду даного спору відповідно до заявленої ТОВ „Автодистриб`юшн карго партс" у позовній заяві суми.

З викладених обставин, господарський суд доходить висновку про наявність правових підстав для присудження до стягнення із ТОВ „Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство „Рідна природа" на користь позивача суми основного боргу у розмірі 86 280,90 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У зв`язку із порушенням відповідачем прийнятих на себе грошових зобов`язань щодо здійснення своєчасної та в повному обсязі оплати вартості поставленого товару позивачем, в порядку ст. 625 ЦК України, було нараховано до сплати збитки від інфляції у розмірі 445,18 грн., а також 12% річних у розмірі 4109,02 грн., які були розраховані позивачем по кожній видатковій накладній окремо станом на 15.04.2020р.

Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок збитків від інфляції та 12 відсотків річних, господарський суд зазначає про правильність та обґрунтованість здійсненого позивачем розрахунку збитків від інфляції. Натомість у розрахунку 12% річних позивачем було допущено помилку, оскільки правильним розміром річних є сума 4085,53 грн.

Викладене має наслідком необхідність задоволення позовних вимог ТОВ „Автодистриб`юшн карго партс" до ТОВ „Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство „Рідна природа" шляхом присудження до стягнення на користь позивача збитків від інфляції у розмірі 445,18 грн. та 12 відсотків річних у розмірі 4085,53 грн.

З посиланням на умови п. п. 5.2, 5.3 договору поставки №15098-16/2019 від 14.05.2019р., а також приписи чинного законодавства ТОВ „Автодистриб`юшн карго партс" було нараховано відповідачу до сплати пеню у загальному розмірі 8 335,88 грн., яка були розраховані позивачем по кожній видатковій накладній окремо станом на 15.04.2020р.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов`язання. Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань. Частиною ст. ст. 547, 548 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

При здійсненні нарахування пені слід мати на увазі приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно з якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок пені, заявленої до стягнення, господарський суд дійшов висновку про правильність та обґрунтованість здійсненого позивачем розрахунку, що має наслідком задоволення позовних вимог ТОВ „Автодистриб`юшн карго партс" до ТОВ „Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство „Рідна природа" шляхом присудження до стягнення на користь позивача пені у розмірі 8 335,88 грн.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Підсумовуючи викладене вище, господарський суд доходить висновку щодо необхідності часткового задоволення заявленого товариством з обмеженою відповідальністю „Автодистриб`юшн карго партс" до товариства з обмеженою відповідальністю „Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство „Рідна природа" позову шляхом присудження до стягнення на користь позивача суми основного боргу у розмірі 86 280,90 грн., пені у розмірі 8 335,88 грн., збитків від інфляції у розмірі 445,18 грн., 12% річних у розмірі 4085,53 грн. В решті позову необхідно відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 129 ГПК України.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи у суді у розмірі 15000,00 грн., які складаються із витрат на правову допомогу адвоката у розмірі, клопотання про покладення яких на відповідача було заявлено позивачем під час розгляду судом даного спору, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомог у; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Приписами ч. 6 ст. 126 ГПК України врегульовано, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Положеннями ч. 8 ст. 129 ГПК України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем було надано суду договір про надання правової допомоги №1/09/04/2020 від 09.04.2020р., укладений між позивачем та адвокатом Спиридоновим О.В., додаткову угоду до договору, довіреність видану адвокату Спиридонову О.В., опис наданих послуг за договором, платіжні доручення №433 від 15.04.2020р., №432 від 15.04.2020р., №431 від 15.04.2020р. на загальну суму 15000,00 грн.

З огляду на викладене, враховуючи ненадходження до суду клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, господарський суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення заявленого позивачем клопотання шляхом присудження до стягнення із відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 15 000,00 грн., докази на підтвердження понесення яких були надані позивачем у встановленому процесуальним законом порядку.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 - 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство „Рідна природа" /65007, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, буд. 101, кв. 30, ідентифікаційний код 19058491/. на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Автодистриб`юшн карго партс" /02222, м. Київ, вул. Закревського, буд. 16, ідентифікаційний код 37141112/ суму основного боргу у розмірі 86280,90 грн. /вісімдесят шість тисяч двісті вісімдесят грн. 90 коп./, пеню у розмірі 8 335,88 грн. /вісім тисяч триста тридцять п`ять грн. 88 коп./, збитки від інфляції у розмірі 445,18 грн. /чотириста сорок п`ять грн. 18 коп./, 12% річних у розмірі 4085,53 грн. /чотири тисячі вісімдесят п`ять грн. 53 коп./, судовий збір у розмірі 2101,50 грн. /дві тисячі сто одна грн. 50 коп./, витрати на правову допомогу у розмірі 15 000,00 грн. /п`ятнадцять тисяч грн. 00 коп./.

3. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення суду.

Повний текст рішення складено 17 серпня 2020 р.

Суддя С.П. Желєзна