Рішення № 91042456, 11.08.2020, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" серпня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/1497/20

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Кравець В.М.

За участю представників сторін:

Від позивача: Архіпова І.І. за довіреністю;

Від відповідача: Кісь Л.С. на підставі ордеру;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом державного підприємства „Адміністрація морських портів України” в особі Одеської філії державного підприємства „Адміністрація морських портів України” до товариства з обмеженою відповідальністю „Готель Одеса” про стягнення 53 189,50 грн., –

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство „Адміністрація морських портів України” в особі Одеської філії державного підприємства „Адміністрація морських портів України” (далі по тексту – ДП „Адміністрація морських портів України”) звернулося до господарського суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Готель Одеса” (далі по тексту – ТОВ „Готель Одеса”) про стягнення заборгованості у загальному розмірі 53 189,50 грн., яка складається із суми основного боргу у розмірі 49 955,97 грн., пені у розмірі 2426,29 грн., трьох відсотків річних у розмірі 315,14 грн., збитків від інфляції у розмірі 492,10 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором про спільне використання електричних мереж №КД-16776 від 21.12.2011р. в частині оплати вартості наданих позивачем послуг протягом серпня 2019р. – лютого 2020р.

ТОВ „Готель Одеса” заперечувало проти задоволення заявлених позивачем позовних вимог, посилаючись на припинення дії договору про спільне використання електричних мереж №КД-16776 від 21.12.2011р., у зв`язку з відсутністю права спільної сумісної власності сторін на нерухоме майно. Крім того, відповідачем було наголошено, що у зв`язку з реформуванням діяльності у сфері електроенергетики послуги за договором можуть надаватись позивачем лише за умови отримання ліцензії на провадження господарської діяльності з розподілу, яка у позивача відсутня. Наведене, з урахуванням відсутності у виставлених позивачем рахунках інформації про розміри споживання електричної енергії з боку іншого субспоживача (ДП „Одеський морський торговельний порт”), за переконанням відповідача, свідчить про відсутність правових підстав для задоволення заявлених ДП „Адміністрація морських портів України” позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.

21.12.2011р. між державним підприємством “Одеський морський торговельний порт" (Власник мереж) та ТОВ “Готель Одеса” (Користувач) було укладено договір про спільне використання електричних мереж № КД-16776, згідно з умовами п. 1.1 якого Власник мереж зобов`язався забезпечити передачу електричної енергії в межах величин, дозволених Користувачу до використання, а Користувач - своєчасно сплачувати за використання електричної мережі, отримання послуг, в тому числі за перетікання реактивної електричної енергії.

Згідно з п. 1.2 договору №КД-16776 від 21.12.2011р. Власник мереж забезпечує передачу електричної енергії до межі балансової належності належних йому електричних мереж, визначених додатком №2 “Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін”.

Відповідно до п. 2.3 договору №КД-16776 від 21.12.2011р. (з урахуванням додаткової угоди від 29.12.2012р.) Власник мереж зобов`язався щомісяця до 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, надавати Користувачу рахунок на оплату послуг за спільне використання технологічних мереж, три примірника "Акта здачі - прийняття робіт (надання послуг)", оформлений з боку Власника мереж.

Згідно з п. 3.1 договору №КД-16776 від 21.12.2011р. Власник мереж має право на отримання від Користувача плати за спільне використання технологічних електричних мереж, визначеної відповідно до Методики обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж, затвердженої постановою НКРЕ від 12.06.2008р. №691, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 08.08.2008р. №732/15423.

Згідно п. 4.1 договору №КД-16776 від 21.12.2011р. Користувач зобов`язався здійснювати плату за використання електричних мереж за розрахунковий період. Розрахунок плати за використання електричних мереж Власника мереж здійснюється згідно з Додатком № 1 “Порядок розрахунків”.

Відповідно до п. 7.3 договору №КД-16776 від 21.12.2011р. (з урахуванням додаткової угоди від 29.12.2012р.) оплата Користувачем послуг з утримання технологічних електричних мереж спільного використання здійснюється платіжним дорученням на підставі виставленого Власником мереж рахунка та оформленого акта здачі - прийняття робіт (надання послуг) протягом 10 банківських днів з дати отримання рахунка.

Згідно п.7.4 договору №КД-16776 від 21.12.2011р. на підставі показників засобів обліку (Додаток № 3 “Перелік місць встановлення розрахункових електролічильників”) електричної енергії оформлюється акт здачі - прийняття робіт (надання послуг).

За внесення платежів, передбачених додатком №1 “Порядок розрахунків” цього договору, з порушенням терміну, визначеного відповідним додатком до цього договору, Користувач сплачує Власнику мереж пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком (п.8.2.1 договору).

Відповідно до п. 10.4 договору №КД-16776 від 21.12.2011р. (з урахуванням додаткової угоди від 31.12.2013р.) цей договір укладається на строк до 31.12.2014р., набирає чинності з дня його підписання та вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього договору або його перегляд. Договір може бути розірвано і в інший термін за ініціативи будь-якої із сторін у порядку, визначеному законодавством України.

Згідно п. 2 додатку №1 "Порядок розрахунків" до договору № КД-16776 від 21.12.2011р., користувач до 25 числа, що передує розрахунковому періоду, самостійно здійснює платіж на наступний розрахунковий період у сумі вартості 100% фактичного споживання електричної енергії за минулий період та здійснює на протязі 10 банківських днів з дня отримання рахунку, остаточний розрахунок за фактично спожиту активну електричну енергію. Якщо заявлений розмір суми платежу розраховується Користувачем самостійно як сума добутків рівних тарифу відповідного класу на очікуваний обсяг споживання електричної енергії, визначених на наступний розрахунковий період, У разі прострочення здійснення Користувачем попередньої плати протягом 5 днів, Власник мереж має право відключити Користувача. Остаточний розрахунок за активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, оплата нарахувань по протоколам порушень при користуванні електричною енергією, рахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної енергії, пеня, індекс інфляції та інші платежі, згідно з умовами цього договору, здійснюються Користувачем самостійно на протязі 10 банківських днів з дня отримання рахунку.

Відповідно до додатку №3 до договору № КД-16776 від 21.12.2011р., споживання пропорційно ділиться між Власником мереж (80%) та Користувачем (20%).

13.06.2013р. між ДП “Адміністрації морський портів України” та ТОВ “Готель “Одеса” було укладено додаткову угоду до договору № КД-16776 від 21.12.2011р., відповідно до п.1 якої, у зв`язку з реорганізацією ДП “Одеський морський торговельний порт”, згідно розпорядження КМУ від 04.03.2013р. №133-р, наказу Міністерства інфраструктури України від 19.03.2013р. №163, а також переходом прав та зобов`язань за цим договором до правонаступника – Державного підприємства “Адміністрація морських портів України”, сторони внесли зміни в договір № КД-16776 від 21.12.2011р., яким замінили преамбулу договору, а саме: «ДП “Адміністрація морських портів України” (Власник мереж) в особі в.о. начальника Одеської філії ДП “Адміністрація морських портів України” та ТОВ “Готель “Одеса” (Користувач) уклали цей договір про спільне використання електричних мереж власника мереж».

На виконання умов договору №КД-16776 від 21.12.2011р. за період з серпня 2019р. по лютий 2020р. ДП “Адміністрація морських портів України” було направлено на адресу ТОВ “Готель Одеса” наступні акти здачі - прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 49 955,97 грн.: №1123 за серпень 2019р. на суму 5310,97 грн., №1300 за вересень 2019р. на суму 4197,34 грн., №1482 за жовтень 2019р. на суму 4751,36 грн., №1673 за листопад 2019р. на суму 5920,36 грн., №1814 за грудень 2019р. на суму 7208,94 грн., №101 за січень 2020р. на суму 72911,96 грн., №249 за лютий 2020р. на суму 7065,85 грн. Крім того, за вказаний період позивачем також було виставлено та надіслано на адресу відповідача відповідні рахунки-фактури.

18.11.2019р. ДП “Адміністрація морських портів України” звернулось до ТОВ “Готель Одеса” із претензією №1823/19-06-01/вих/19, відповідно до якої просило сплатити заборгованість за надані у серпні 2019р. послуги, вартість яких складає 5310,97 грн. Крім того, позивач звертався до ТОВ “Готель Одеса” із претензією №342/19-06-01/Вих-19 від 12.02.2020р. про сплату заборгованості за надані протягом періоду з вересня-листопада 2019р. послуги, вартість яких складає 14 869,06 грн.

16.04.2020р. ДП “Адміністрація морських портів України” звернулось до ТОВ “Готель Одеса” із претензією №906/19-06-01/Вих/19, до якої просило сплатити заборгованість за надані протягом грудня 2019р - лютого 2020р. послуги, вартість яких складає 22 979,92 грн.

Оскільки претензії ДП „Адміністрація морських портів України” були залишені відповідачем без відповіді та задоволення, позивач з метою захисту порушених прав звернувся до господарського суду із даним позовом. При цьому, у поданій до суду позовній заяві позивачем було наголошено, що заборгованість відповідача за попередні періоди була присуджена до стягнення за результатами вирішення господарським судом Одеської області відповідних судових справ. Так, останнім рішенням господарського суду Одеської області від 31.10.2019р. по справі №916/2658/19 із відповідача на користь позивача була присуджена до стягнення заборгованість за період з вересня 2018р. по липень 2019р.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв`язку з чим, суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підстав позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) від 04.11.1950р. передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

В силу положень ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Господарським судом під час вирішення даного спору було встановлено, що 21.12.2011р. між ДП “Одеський морський торговельний порт", правонаступником якого є ДП “Адміністрації морський портів України” та ТОВ “Готель Одеса” було укладено договір про спільне використання електричних мереж № КД-16776.

При цьому, у поданому до суду відзиві на позовну заяву відповідачем було наголошено, що вказаний договір був укладений з ДП “Одеський морський торговельний порт", у зв`язку з неможливістю виділення частки відповідача у спільному майні, що підтверджується рішенням господарського суду Одеської області від 14.09.2009р. по справі №6/98-09-3398. Разом з тим, будь-яке спільне сумісне майно у ТОВ “Готель Одеса” та ДП “Адміністрації морський портів України” відсутнє.

Враховуючи посилання відповідача на невідповідність договору про спільне використання електричних мереж № КД-16776 від 21.12.2011р. вимогам чинного законодавства, а, отже, його нікчемність, господарський суд вважає за необхідне надати відповідну правову оцінку доводам відповідача у названій частині.

11.06.2017р. набув чинності Закон України „Про ринок електричної енергії” від 13 квітня 2017 року N 2019-VIII (далі по тексту – Закон України „Про ринок електричної енергії”), яким визначені правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, врегульовані відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про ринок електричної енергії” електропостачальник - суб`єкт господарювання, який здійснює продаж електричної енергії за договором постачання електричної енергії споживачу; побутовий споживач - індивідуальний побутовий споживач (фізична особа, яка використовує електричну енергію для забезпечення власних побутових потреб, що не включають професійну та/або господарську діяльність) або колективний побутовий споживач (юридична особа, створена шляхом об`єднання фізичних осіб - побутових споживачів, яка розраховується за електричну енергію за показами загального розрахункового засобу обліку в обсязі електричної енергії, спожитої для забезпечення власних побутових потреб таких фізичних осіб, що не включають професійну та/або господарську діяльність); оператор системи розподілу - юридична особа, відповідальна за безпечну, надійну та ефективну експлуатацію, технічне обслуговування та розвиток системи розподілу і забезпечення довгострокової спроможності системи розподілу щодо задоволення обґрунтованого попиту на розподіл електричної енергії з урахуванням вимог щодо охорони навколишнього природного середовища та забезпечення енергоефективності.

Згідно зі ст. 45 Закону України „Про ринок електричної енергії” розподіл електричної енергії здійснюється оператором системи розподілу. Діяльність з розподілу електричної енергії підлягає ліцензуванню відповідно до законодавства. Оператор системи розподілу надає послуги з розподілу електричної енергії на недискримінаційних засадах відповідно до цього Закону, кодексу систем розподілу та інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії. Система розподілу має бути побудована з урахуванням принципу економічної ефективності, планів розвитку міст (територій), з дотриманням режиму права власності, вимог щодо охорони навколишнього природного середовища, енергоефективності, захисту життя і здоров`я людей, а також раціонального використання енергії відповідно до технічних правил та норм безпеки, передбачених нормативно-технічними документами.

Взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії визначені Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018р. № 312, якими визначено, що субспоживач - споживач, електроустановки якого приєднані до технологічних електричних мереж основного споживача.

Відповідно до п. 3.1.1., 3.1.6 Правил роздрібного ринку електричної енергії постачання (продаж) електричної енергії споживачу здійснюється за договором про постачання електричної енергії споживачу обраним споживачем електропостачальником, який отримав відповідну ліцензію, за вільними цінами, крім постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги або постачальником «останньої надії». Ціни (тарифи) на послуги постачальника універсальних послуг, постачальника «останньої надії» визначаються у встановленому законодавством порядку. Постачання електричної енергії споживачу здійснюється, якщо: об`єкт споживача підключений до мереж оператора системи у встановленому законодавством порядку.

Враховуючи вищенаведені положення чинного законодавства, якими врегульовано порядок купівлі-продажу електричної енергії, господарський суд доходить висновку про наявність у ТОВ “Готель Одеса”, як субспоживача права на укладення договору купівлі-продажу електричної енергії з відповідним електропостачальником, який отримав ліцензію на провадження такого виду діяльності. При цьому, обов`язковою умовою для укладення договору купівлі-продажу електричної енергії є підключення споживача до мереж оператора системи у встановленому законодавством порядку. В даному випадку, як було встановлено судом та не заперечувалось учасниками процесу, безпосереднім власником електричних мереж, до яких приєднані установки відповідача, виступає ДП “Адміністрації морський портів України”.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 49 Закону України „Про ринок електричної енергії” для цілей цієї статті основним споживачем вважається споживач та/або власник електричних мереж, який не є оператором системи розподілу, електричні мережі якого використовуються для розподілу електричної енергії іншим споживачам, а також для транспортування електричної енергії в мережі оператора системи розподілу. Відносини між основним споживачем та користувачами, що живляться від його мереж, та оператором системи розподілу та/або оператором системи передачі регулюються кодексом систем розподілу, кодексом системи передачі, правилами роздрібного ринку та договорами, укладеними на їх основі. Основний споживач зобов`язаний укласти з оператором системи розподілу, на території здійснення ліцензованої діяльності з розподілу якого розташовані його мережі, договір про спільне використання електричних мереж за типовою формою, затвердженою Регулятором.

Враховуючи вищенаведені положення чинного законодавства, господарський суд доходить висновку, що ДП “Адміністрації морський портів України”, як основний споживач, повинен укладати з оператором системи розподілу договір про спільне використання електричних мереж за типовою формою, затвердженою Регулятором, з метою приєднання субспоживача до точки доступу та надання останньому права на укладення договору про постачання електричної енергії із електропостачальником.

При цьому, господарський суд зазначає, що законодавством, яким врегульоване функціонування ринку електричної енергії, не передбачено права основного споживача укладати безпосередньо із субспоживачем договір про спільне використання електричних мереж, оскільки вказана діяльність може здійснюватись лише тим учасником ринку електричної енергії, який отримав ліцензію на здійснення господарської діяльності у сфері електроенергетики. Наведене дозволяє господарському суду дійти висновку про невідповідність договору про спільне використання електричних мереж №КД-16776 від 21.12.2011р. вимогам ст. 49 Закону України „Про ринок електричної енергії”.

Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Враховуючи встановлену судом нікчемність договору про спільне використання електричних мереж №КД-16776 від 21.12.2011р., у зв`язку з його невідповідністю вимогам ст. 49 Закону України „Про ринок електричної енергії”, та дотримуючись приписів ст..215 ЦК України, господарський суд доходить висновку, що договір не створює юридичних наслідків для ТОВ “Готель Одеса” та ДП “Адміністрації морський портів України”, в тому числі з оплати відповідачем вартості послуг з використання електричної енергії.

Крім того, господарський суд погоджується із доводами відповідача, яким було наголошено, що при визначенні позивачем вартості ціни наданих відповідачу послуг ДП “Адміністрації морський портів України” не було враховано розмірів споживання електричної енергії ДП “Одеський морський торговельний порт", який разом із відповідачем виступає співвласником нежитлової будівлі готельного комплексу “Одеса”. Наведене, відповідно, має наслідком неможливість встановлення судом правильності здійсненого позивачем розрахунку вартості наданих послуг.

Підсумовуючи вищевикладене, господарський суд доходить висновку про необхідність відмови у задоволенні заявлених ДП “Адміністрації морський портів України” до ТОВ “Готель Одеса” позовних вимог про стягнення суми основного боргу у розмірі 49 955,97 грн. Відмова суду у задоволенні позовних вимог про стягнення суми основного боргу має наслідком необхідність відмови у задоволенні позовних вимог ДП “Адміністрації морський портів України” про стягнення пені у розмірі 2426,29 грн., трьох відсотків річних у розмірі 315,14 грн., збитків від інфляції у розмірі 492,10 грн., які є похідними від позовних вимог про стягнення суми основного боргу.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи викладене вище, господарський суд доходить висновку щодо правомірності відмови у задоволенні заявлених державним підприємством „Адміністрація морських портів України” в особі Одеської філії державного підприємства „Адміністрація морських портів України” позовних вимог до товариства з обмеженою відповідальністю „Готель Одеса” про стягнення 53 189,50 грн.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 – 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення суду.

Повний текст рішення складено 17 серпня 2020 р.

Суддя С.П. Желєзна