Рішення № 91029297, 18.08.2020, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2020 року м. Чернігів Справа № 620/2033/20

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Тихоненко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Чернігівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі також - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Чернігівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (надалі також - Чернігівський ОТЦК та СП, відповідач) про визнання протиправними дій відповідача щодо повернення документів та залишення без реалізації заяви позивача щодо вирішення спірного питання для зарахування до вислуги років для призначення пенсії окремих періодів служби на пільгових умовах та зобов`язання відповідача прийняти заяву позивача з доданими документами та подати всі документи разом з особовою справою позивача зі своїми висновками до управління персоналу вищого рівня (за підпорядкованістю) для ретельного вивчення цього питання та направлення документів на розгляд комісії Міністерства оборони України.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Чернігівським обласним військовим комісаріатом 24.06.1981 йому призначена пенсія по інвалідності, яку він отримує відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Як особа з інвалідністю 1 групи отримує пенсію у розмірі 100% грошового забезпечення за відповідною посадою на момент звільнення з військової служби. До грошового забезпечення входить процентна надбавка за вислугу років. Надбавка за вислугу років в пільговому обчисленні 9 років 9 місяців, розрахована Чернігівським обласним військовим комісаріатом і становить 30% посадового окладу. Проте позивачу не зараховано час безперервного знаходження на лікуванні в лікувальних закладах до пільгової вислуги років для призначення пенсії по інвалідності, а саме в період з 24.10.1980 по 27.01.1981. Зазначає, що на даний час є законні підстави для підвищення розміру пенсії за рахунок надбавки за вислугу років, включаючи пільгову, а тому має право для перегляду та перерахунку вислуги років, яка на його думку повинна бути більше 10 років, як наслідок надбавка має бути перерахована з 30% до 35%.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Ухвалою суду надано термін для подачі до суду відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.

22.06.2020 представником відповідача, в межах встановленого судом строку, подано відзив на позов, в якому останній просить відмовити позивачу у задоволенні позову та зазначає, що на заяву позивача про вирішення спірного питання щодо зарахування пільгової вислуги років надана відповідь від 06.04.2020 № 5/1664с, в якій допущена описка в частині повернення без реалізації документів позивача. У зв`язку з чим Чернігівським ОТЦК та СП 17.06.2020 позивачу надана додаткова відповідь на вказану вище заяву, у якій викладені обґрунтування на всі поставленні в заяві питання. Також відповідач вказує, що той чи інший суб`єкт владних повноважень повинен діяти лише так як передбачено нормами законодавства та вчиняти лише ті дії, які належать до його компетенції. Вчинення відповідних дій, про які просить позивач, шляхом зобов`язання відповідача прийняти заяву позивача з доданими документами та подати всі документи разом з особовою справою позивача зі своїми висновками до управління персоналу вищого рівня (за підпорядкованістю) для ретельного вивчення цього питання та направлення документів на розгляд комісії Міністерства оборони України, Чернігівським ОТЦК та СП та управлінням персоналу вищого рівня (за підпорядкованістю) не передбачено.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 отримує пенсію по інвалідності відповідно до вимог Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Як слідує з даних особово-пенсійної справи (ФЧ 31062) позивач має вислугу років в календарному обчисленні - 8 років та 8 місяців, в пільговому - 9 років 9 місяців.

Зокрема, 01.04.2020 позивач звернувся до відповідача з заявою про вирішення спірного питання щодо зарахування пільгової вислуги років, в якій просив з`ясувати всі обставини, пов`язані зі спірними періодами служби ОСОБА_1 для зарахування на пільгових умовах до вислуги років один місяць служби за три місяці служби на території Демократичної Республіки Афганістан і час безперервного знаходження у зв`язку з цим на лікуванні в лікувальних закладах. Подати всі документи разом з особовою справою ОСОБА_1 зі своїми висновками до управління персоналу вищого рівня (за підпорядкованістю), для ретельного вивчення цього питання та направлення документів на розгляд комісії Міністерства оборони України (а.с.63-65).

Листом від 06.04.2020 № 5/1664с відповідач повернув ОСОБА_1 документи та залишив вказану заяву без реалізації (а.с.73).

В подальшому, 17.06.2020 відповідач надіслав на адресу позивача відповідь № 1410, в якій зазначив, що у відповіді від 06.04.2020 за № 5/1664с допущена описка в частині повернення без реалізації документів. Також вказав, що відповідно до п. 12 послужного списку позивач проходив службу в складі радянських військ направлених для надання військової допомоги ДРА з 05.04.1980 Пр. № 31 по 23.10.1980 № 243. Вказаний запис внесений не Чернігівським ОТЦК та СП, а 395 мотострілецьким полком у 1980 році. Також повідомлено, що період перебування позивача на лікуванні у ВГ в/ч пп 86608 Пулі-Хумрі з 24.10.1980 по 07.11.1980 зараховано до вислуги років на пільгових мовах. Період перебування на лікуванні у ОВГ-340 м. Ташкент з 07.11.1980 по 27.01.1981 зарахований до календарної вислуги років військової служби, однак до вислуги років на пільгових умовах (1 місяць за 3 місяці) не зарахований у зв`язку з тим, що на лікуванні з 07.11.1980 по 27.01.1981 позивач перебував не на території Афганістану, а на території міста Ташкент де не проходили бойові дії. У зв`язку з цим до вислуги років на пільгових умовах зарахувати позивачу відповідний період у відповідача немає законних підстав. Таким чином, до календарної вислуги років ОСОБА_1 зараховано період з 01 вересня 1972 року по 23 травня 1981 року (день виключення зі списків особового складу військової частини). В пільговому обчисленні 1 місяць за три місяці ОСОБА_1 зараховано вислугу років з 05 квітня 1980 року по 07 листопада 1980 року, як наслідок календарна вислуга років останнього становить 8 років та 8 місяців, в пільговому обчисленні - 9 років та 9 місяців (а.с.74-76).

Вважаючи дії відповідача щодо повернення документів та залишення без реалізації заяви позивача протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів з відповідним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Суд звертає увагу позивача, що відповідно до вимог ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до пунктів 2.13.-2.15 розділу II Порядок обчислення вислуги років для призначення пенсії, «Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей», затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2014 року № 530 (надалі також - Положення № 530), при обчисленні вислуги років на пенсію військовослужбовцям, які підлягають звільненню з військової служби, складається розрахунок вислуги років військовослужбовця на пенсію (додаток 3). У розрахунку зазначаються всі календарні періоди військової служби і окремо періоди, що зараховуються до вислуги років на пільгових умовах, а також загальна вислуга років на пенсію.

Якщо військовослужбовець, який підлягає звільненню з військової служби, має право на пенсію, що призначається відповідно до підпункту «б» частини першої статті 12 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (надалі також - Закон), то в розрахунку загального страхового стажу (в календарному обчисленні) на пенсію за вислугу років (додаток 4) зазначаються всі календарні періоди військової служби та окремо календарні періоди роботи як працівника, а також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, училищах, школах і на курсах з підготовки кадрів, підвищення кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі та клінічній ординатурі.

Обчислення вислуги років у разі кількох періодів служби (страхового стажу) здійснюється з урахуванням того, що рік складається з 12 місяців, а місяць у середньому - з 30 днів.

Попередній розрахунок вислуги років (страхового стажу) на пенсію складається відповідним управлінням (відділом) персоналу та передається разом з особовою справою до фінансового органу (пункт 2.12 цього розділу), який складає основний розрахунок вислуги років (страхового стажу) на пенсію і повертає його в управління (відділ) персоналу для долучення до особової справи військовослужбовця.

Вислуга років розраховується не пізніше ніж за два місяці до дати, на яку планується звільнення військовослужбовця. Розрахунок вислуги років (страхового стажу) на пенсію не складається для військовослужбовців, щодо яких на дату запланованого звільнення не дотримуються умови призначення пенсії, зазначені у статті 12 Закону.

Після звільнення військовослужбовця з військової служби зазначений примірник особової справи разом з основним розрахунком вислуги років надсилається в обласний військовий комісаріат (ТЦКСП) за обраним військовослужбовцем місцем проживання, а попередній розрахунок залишається у справах фінансового органу та зберігається протягом трьох років.

Таким чином, з вищенаведеного слідує, що розрахунок вислуги років здійснюється військовою частиною у якій військовослужбовець проходить військову службу перед звільненням з військової служби, а після звільнення розрахунок вислуги років направляється разом з особовою справою до Територіального центру комплектування та соціальної підтримки (обласного військового комісаріату).

У даному випадку, як слідує з матеріалів справи, військова частина з якої позивач звільнявся розрахунку вислуги років не проводила. Останній запис був внесений не Чернігівським ОТЦК та СП, а 395 мотострілецьким полком у 1980 році.

Відповідно до п. 3.3. розділу III (Порядок оформлення та подання до органів Пенсійного фонду України документів для призначення та перерахунку пенсій) Положення № 530 для оформлення документів щодо призначення пенсії за вислугу років або по інвалідності подається, серед інших документів, документи про страховий стаж (при призначенні пенсії згідно з пунктом «б» ч. 2 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

Пункт «б» частини другої статті 12 вказаного Закону передбачає, що пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д" статті 1-2 цього Закону, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України.

Таким чином, документи про страховий стаж (вислугу років) подаються лише при призначенні пенсії за вислугу років.

У даному випадку пенсія призначена позивачу по інвалідності у зв`язку з чим розрахунок вислуги років не проводиться.

Таким чином, суд вважає за необхідне зазначити, що на даний час розрахунок вислуги років може здійснюватися лише Чернігівським обласним територіальним центру комплектування та соціальної підтримки де позивач перебуває на обліку, а направлення відповідачем особово-пенсійної справи позивача до управління персоналу вищого рівня (за підпорядкованістю) та в подальшому до комісії Міністерства оборони України для ретельного вивчення цього питання нормами законодавства не передбачено, як в управлінні персоналу вищого рівня, так і у комісії Міністерства оборони України обов`язок проводити розрахунок вислуги років відсутній.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач діяв у відповідності до вимог чинного законодавства, заява позивача від 01.04.2020 відповідачем без реалізації залишена не була, а останньому надана обґрунтована відповідь від 17.06.2020 за № 1410. Тобто на час розгляду справи в суді права позивача щодо розгляду звернення та отримання відповідної відповіді на звернення не порушені, як наслідок позовні вимоги в даній частині задоволенню не підлягають.

Також не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача прийняти заяву позивача з доданими документами та подати всі документи разом з особовою справою позивача зі своїми висновками до управління персоналу вищого рівня (за підпорядкованістю) для ретельного вивчення цього питання та направлення документів на розгляд комісії Міністерства оборони України, оскільки як встановлено судом вище вчинення відповідних дій Чернігівським ОТЦК та СП та управлінням персоналу вищого рівня (за підпорядкованістю) не передбачено.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (частина друга статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

В зв`язку з відмовою в позові відсутні підстави для подання звіту.

Також відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Чернігівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Чернігівський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (вул. Гетьмана Полуботка, 68, м. Чернігів, 14013, код ЄДРПОУ 08536958).

Повний текст рішення суду складено 18.08.2020.

Суддя О.М. Тихоненко