Рішення № 91028813, 13.08.2020, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/1325/20

13 серпня 2020 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Мандзія О.П.

за участю:

секретаря судового засідання Порплиці Т.В.

позивача ОСОБА_1

представника позивача Козака І.О.

представника відповідача Смаль Г.Н.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якій просить:

визнати незаконними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови у перерахунку розміру первинної пенсії;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити перерахунок первинного розміру призначеної 23.01.2018 року пенсії, взявши за основу середню заробітну плату в Україні за 2016-2017 роки.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 23.01.2018 року позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" як працюючому пенсіонеру на підставі поданої 26.12.2017 року ним заяви. Проте при обчислені розміру пенсії позивачу безпідставно не застосовано показник середньої заробітної плати в Україні за два календарні роки, що передують року призначення пенсії (2016-2017 роки), оскільки позивач досягнув пенсійного віку ІНФОРМАЦІЯ_1, а подання заяви про призначення пенсії саме 26.12.2017 року було визначено працівниками Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області в порядку черги.

За вказаних обставин, вважає дії відповідача протиправними, оскільки такі не відповідають вимогам діючого законодавства, що, власне, і зумовило його звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 12.06.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.

На виконання вимог вказаної ухвали, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області 02.07.2020 року подано до суду відзив. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що позивач звернувся із заявою про призначення пенсії 26.12.2017 року, а тому при розрахунку заробітної плати, з якої обчислено розмір пенсії позивача, застосовано середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за 2014, 2015, 2016 роки, що становить 3764,40 гри., як це передбачено ч.2 ст.40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". На підставі зазначеного, вважає вимоги позивача необґрунтованими та просить відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою суду від 13.08.2020 року залишено без розгляду позов в частині позовних вимог про визнання незаконними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови у перерахунку пенсії та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити перерахунок первинного розміру призначеної 23.01.2018 року пенсії, взявши за основу середню заробітну плату в Україні за 2016-2017 роки, з 23.01.2018 року по 08.12.2019 року.

В судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги з підстав, наведених у позові (а.с.1-2), та просили задовольнити в повному обсязі. Позивач додатково вказав, що йому не роз`яснювали наслідків подання документів на пенсію в грудні 2017 року та фактично представники пенсійного фонду змусили подати документи 26.12.2017 року бо іншої вільної дати в січні 2018 року не було.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, з підстав викладених у відзиві (а.с.28-31), просив у задоволенні позову відмовити, повідомивши що позивач добровільно подав документи до завершення 2017 року чим сам собі зменшив розмір пенсії.

Заслухавши пояснення сторін, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, суд при прийняті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 26.12.2017 року звернувся в Тернопільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області із заявою про призначення пенсії.

Згідно протоколу від 28.17.2017 року №10837 позивачу призначено пенсію за віком на загальних підставах з 23.01.2018 року відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" як працюючому пенсіонеру на підставі поданої ним відповідної заяви про призначення пенсії.

Не погоджуючись з визначеним розміром заробітної плати (доходу) для обчислення призначеної 23.01.2018 року пенсії, що зумовлено поданням заяви про призначення 26.12.2017 року внаслідок халатності та упередженності працівників Пенсійного фонду України, позивач неодноразово звертався до відповідача та, зокрема, у заяві від 12.01.2020 року просив здійснити перерахунок пенсії (а.с.11-12).

До 23.01.2018 року позивачем, що підтверджено представником відповідача, було додано додаткові документи на підтвердження свого трудового стажу, на підставі яких йому частково перерахували стаж.

Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області листом від 14.02.2020 року №244-217/Д-02/6-1900/20 повідомило про перерахунок пенсії з 01.01.2020 року з донарахуванням страхового стажу за відпрацьований період з 01.12.2017 року по 31.12.2019 року та недоцільність враховувати заробітну плату за вказаний період, оскільки зменшувався індивідуальний коефіцієнт для обчислення пенсії (а.с.14-15).

Вважаючи, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Тернопільській області порушені права та законні інтереси позивача щодо не застосування при призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" показника середньої заробітної плати в Україні за два календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (2016-2017 роки), позивач звернувся до суду з даним позовом.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість дій відповідача на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

У п.6 ч.1 ст.92 Конституції України визначено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Згідно з п.1 ч.1 ст.8 Закону № 1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.44 Закону №1058-ІV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Заява про призначення пенсії за віком може бути подана застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку (ч.2 ст.44 Закону №1058-ІV).

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення та перерахунку пенсій врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1).

Пунктом 1.6 Порядку №22-1 встановлено, що звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Відповідно до п.4.1 Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою, (додаток 3 до Порядку).

Відповідно до п.1.7 Порядку №22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Відповідно до ч.2 ст.40 Закону №1058, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де:

Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;

Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки;

Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn);

К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Тобто, за загальним правилом передбаченим ч.2 ст.40 Закону №1058, при обчисленні заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховується, серед іншого середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

При цьому, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку (п.1 ч.1 ст.45 Закону №1058-ІV).

Як встановлено судом, і це не заперечується сторонами, позивачем, ІНФОРМАЦІЯ_1 , досягнуто пенсійного віку ІНФОРМАЦІЯ_1.

На підставі поданої 26.12.2017 року до Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області заяви про призначення пенсії, з 23.01.2018 року позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону №1058-ІV.

Тобто, у випадку із заявою позивача мало місце звернення за призначенням пенсії до досягнення пенсійного віку, проте не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку, тобто у встановлений законом строк.

Якщо б позивач звернувся з заявою про призначення пенсії після 01.01.2018 року то б підлягала до застосування тимчасова норма - " з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки".

Фактично розмір пенсії позивача суттєво зменшений у зв`язку з надмірно завчасним звернення до Пенсійного фонду із заявою про призначення від 26.12.2017 року та міг бути іншим, якщо б звернення відбулось після 01.01.2018 року. Разом з тим розмір його стажу чи розмір сплачених страхових внесків не змінився за період від 26.12.2017 року по 01.01.2018 року, як і незмінною є дата набуття права на пенсію (23.01.2018 року). Тобто надмірний поспіх у прийнятті документів за 3 робчі дні до 2018 року призвело до несприятливих наслідків для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення - призначення більшого розміру пенсії на яку має право позивач.

При цьому, у зв`язку з не зарахуванням до страхового стажу періодів навчання на підготовчих курсах з 01.09.1979 року по 16.06.1984 року, з 16.02.1999 року та 27.05.1999 року та періодів роботи з 26.07.1999 року по 31.03.2000 року, позивач 06.02.2018 року звертався із заявою до Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області (а.с.4), яке листом від 14.02.2018 року №39/Д-11 повідомило про відсутність підстав для обчислення страхового стажу з урахуванням вказаних періодів, а також право захищати у відповідних державних, судових органах свої законні інтереси (а.с.5-6).

Більше того, ОСОБА_1 просив заяву про призначення пенсії за віком з 23.01.2018 року вважати такою що втратила чинність, що пов`язано з терміном її подачі, та одночасно нарахувати пенсію за віком на підставі даної заяви від 16.08.2018 року (а.с.7), за результатами розгляду якої Тернопільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області листом від 29.08.2018 року №328/Д-11 повідомило про призначення пенсії відповідно до норм чинного законодавства, а тому підстав для її повторного нарахування немає (а.с.8-9).

Як зазначає позивач, і це не заперечується відповідачем, звернення 26.12.2017 року із заявою про призначення пенсії зумовлено запрошення відповідача у зв`язку з чергами на подання документів по питання пенсійного забезпечення. Проте, працівниками Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області не було роз`яснено наслідків для обчислення пенсії позивача, а саме її зменшення, у випадку звернення за призначенням пенсії 26.12.2017 року та повідомило позивача про застосування середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014-2016 роки листами Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області від 21.03.2018 року №95/Д-11, від 19.04.2018 року №159/Д-11, від 13.08.2018 року №293/Д-11 та Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області листом від 14.02.2020 року №244-217/Д-02/6-1900/20, тобто після звернення за призначення пенсії.

Таким чином, позивач мав право та законні сподівання на призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки.

Системний аналіз наведених правових норм при застосуванні до правовідносин, що є предметом спору, вказує на те, що позивачу при розрахунку пенсії за віком за Законом №1058-ІV показник середньої заробітної плати має враховуватися за календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, з урахуванням дати виникнення права на неї - 23.01.2018 року, а тому дії по застосуванню середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014, 2015, 2016 роки суд вважає такими що вчиненні не з метою, з якою повноваження надано, не обґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), недобросовісно, не розсудливо, з грубим порушенням пропорційності, зокрема не дотримано необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), що є порушенням вимог ч. 2 ст. 2 КАС України.

У ч.2 ст.6 КАС України визначено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Положенями ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, відповідно до п.21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№25921/02) Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполученого Королівства (Stretch v. the United Kingdom № 44277/98).

У межах вироблених Європейським Судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (п.74 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Фон Мальтцан та інші проти Німеччини). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність (Maltzan (Freiherr Von) and others v. Germany № 71916/01, № 71917/01 та № 10260/02).

Враховуючи вищевикладене та залишення без розгляду позову ухвалою суду від 13.08.2020 року в частині заявлених позовних вимог до 09.12.2019 року, суд приходить до висновку що у даному випадку має місце порушення прав позивача, які підлягають захисту шляхом визнання протиправними дії та зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за два календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (2016-2017 роки), з 09.12.2019 року, з урахуванням виплачених за цей період сум.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, ч.2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваного рішення, дій.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.

Згідно з ч.3ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відтак, оскільки позов підлягає до задоволення частково, то до відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачена сума судового збору у розмірі 420,40 грн. згідно квитанції №1007946982 від 02.06.2020 року (а.с.3).

Керуючись ст.139, 241-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови ОСОБА_1 у застосуванні при призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" показника середньої заробітної плати в Україні за два календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (2016-2017 роки).

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за два календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (2016-2017 роки), з 09.12.2019 року, з урахуванням виплачених за цей період сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 (сорок) копійок, сплачений відповідно до квитанції №1007946982 від 02.06.2020 року.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (46001, Тернопільська область, місто Тернопіль, майдан Волі, будинок 3, код ЄДРПОУ 14035769).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 17 серпня 2020 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 місцезнаходження/місце проживання АДРЕСА_2 ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1

відповідач:

-Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області місцезнаходження/місце проживанняМайдан Волі, 3,м. Тернопіль,46001 ЄДРПОУ/РНОКПП 14035769;

третя особа:

- місцезнаходження/місце проживання ЄДРПОУ/РНОКПП

Головуючий суддя Мандзій О.П.