Ухвала суду № 91017637, 18.08.2020, Житомирський районний суд Житомирської області

справа № 280/490/17

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2020 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області

у складі головуючого судді Буткевича М.І.,

з участю: секретаря Бабіченко Л.В.,

прокурора Закірова Р.К.,

обвинуваченої ОСОБА_1 ,

захисника Ленського І.О.,

потерпілого ОСОБА_2 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 Кримінального кодексу України (далі - КК),

В С Т А Н О В И В:

До Житомирського районного суду Житомирської області з Житомирського апеляційного суду на підставі ст. 34 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) для розгляду надійшов обвинувальний акт із додатками у названому кримінальному провадженні № 12017060190000258.

У підготовчому судовому засіданні прокурор та потерпілий вважали можливим призначити судовий розгляд. Захисник, підтриманий обвинуваченою, клопотав про повернення обвинувального акта прокурору.

Розглянувши клопотання захисника, суд дійшов наступного.

Відповідно до ст. 314 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) питання щодо відповідності обвинувального акта нормам цього Кодексу належить до виключної компетенції суду. При цьому КПК не надає учасникам судового розгляду можливості заявляти клопотання про повернення обвинувального акта прокурора, суд лише може вислухати думки щодо відповідності обвинувального акта вимогам КПК. Таким чином, клопотання захисника розгляду не підлягає.

Разом з цим, суд зазначає, що єдиною підставою для повернення прокурору обвинувального акта є його невідповідність вимогам КПК (п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК). Такі вимоги закріплені у ч. 2 ст. 291 КПК, зокрема, обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Крім того, підпунктом «а» ч. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР, передбачено право кожного обвинуваченого бути детально поінформованим про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього. Європейський суд з прав людини у п. 51 рішення від 25.03.1999 року у справі "Пелісьє і Сассі проти Франції" зазначив, що підпункт "а" пункту 3 статті 6 Конвенції визнає право обвинуваченого бути повідомленим не тільки про причину обвинувачення, тобто про реальні факти пред`явленого йому обвинувачення, покладені в основу обвинувачення, а також про правову кваліфікацію, дану цим фактам, яка повинна бути докладною. У п. 52 цього ж рішення Європейський суд з прав людини вважає, що в кримінальних справах точна та повна інформація про обвинувачення, висунуті відносно обвинуваченого, і, отже, правова кваліфікація, яку суд може визнати відносно нього, є необхідною умовою справедливого судового розгляду.

Як вбачається з обвинувального акта відносно ОСОБА_1 остання обвинувачується за ч. 1 ст. 140 КК. Диспозиція вказаної статті передбачає кримінальну відповідальність за бездіяльність (невиконання або неналежне виконання професійних обов`язків) медичного (фармацевтичного) працівника внаслідок недбалого чи несумлінного ставлення до них, тобто психічне ставлення до діяння та його наслідків в диспозиції статті визначено як неумисне. Проте, обвинувальний акт стосовно ОСОБА_1 у формулюванні обвинувачення містить посилання на умисність діяння обвинуваченої (дослівно: «Своїми умисними діями, які виразились у …»), що не відповідає правовій кваліфікації її діяння, зазначеній у обвинувальному акті. Така невизначеність на думку суду має істотне значення, оскільки дозволяє кваліфікувати діяння обвинуваченої як умисне, в тому числі й за тими статтями КК, обвинувачення за якими передбачає право обвинуваченого на обов`язкову учать захисника та на колегіальний судовий розгляд. Проте визначення складу суду відбувається лише під час підготовчого судового засідання, що може призвести до порушення в майбутньому права обвинуваченої як на захист зокрема, так і на справедливий судовий розгляд в цілому.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт стосовно ОСОБА_1 підлягає поверненню прокурору як такий, що не відповідає вимогам КПК.

Керуючись п. 3 ч. 3 ст. 314, ст. 372 КПК, суд

П О С Т А Н О В И В:

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12017060190000258 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК, повернути прокурору як такий, що не відповідає вимогам КПК.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду через Житомирський районний суд Житомирської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати копію ухвали в суді.

Головуючий М.І. Буткевич