Ухвала суду № 91003036, 12.08.2020, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер судової справи 201/2056/20

Номер провадження 1-кп/201/1289/2020

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2020 року м. Дніпро

вул. Паторжинського, 18 а

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі:

Головуючого - судді Ополинської І.Г.,

при секретарі судового засідання - Кінаші Я.А.,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - Будака С.О.,

захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - Грицай В.О.,

захисника обвинуваченого ОСОБА_2 - адвоката Мерешко М.О.,

обвинувачених - ОСОБА_2 , ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі клопотання прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури № 3 Будака О.С. про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та клопотання захисника Грицая В.О. про зміну ОСОБА_1 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, заявлені під час судового розгляду кримінального провадження, відомості про яке 03 січня 2020 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020040650000024 за обвинуваченням:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, -

встановив:

В провадженні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке 03 січня 2020 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020040650000024 за обвинуваченням ОСОБА_2 , ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

Під час судового засідання прокурором Будаком О.С. подане клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосованого в рамках кримінального провадження, відомості про яке 03 січня 2020 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020040650000024, строком на 60 діб.

В обґрунтування доводів клопотання прокурор посилався на те, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі від чотирьох до шести років, а тому є підстави вважати, що обвинувачений може переховуватися від органу досудового розслідування та суду. Крім того, прокурор зазначив, що перебуваючи на волі, ОСОБА_1 , може незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні. Вказав, що у ОСОБА_1 відсутні міцні соціальні зв`язки в місці його проживання, відсутнє постійне місце роботи та джерело доходу.

Зазначив, що 08 квітня 2020 року відносно обвинуваченого до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська направлений обвинувальний акт за ч. 2 ст. 187 КК України, що свідчить про те, що ОСОБА_1 може вчинити нові умисні кримінальні правопорушення з корисливих мотивів.

Таким чином, на переконання прокурора, застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу стосовно ОСОБА_1 , є недоцільним, оскільки не зможе забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а тому просив клопотання задовольнити і продовжити строк дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого на 60 днів.

При цьому, заперечував проти задоволення клопотання захисника Грицая В.О. про зміну ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт з підстав його необґрунтованості.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 - адвокат Грицай В.О. у судовому засіданні заперечував проти продовження його підзахисному строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на недоведеність та необґрунтованість заявлених прокурором ризиків, та, у свою чергу заявив клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.

В обґрунтування своїх доводів щодо зміни його підзахисному запобіжного заходу посилався на принципи гуманності, доцільності та справедливості, та вважав, що у даному випадку буде достатньо такого запобіжного заходу, як домашній арешт з 22 години до 06 ранку, стверджуючи, що ОСОБА_1 винним себе у пред`явленому обвинуваченні визнає у повному обсязі.

Водночас, просив суд, у разі продовження його підзахисному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, визначити заставу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Обвинувачений ОСОБА_1 заперечував проти продовження йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підтримав клопотання свого захисника Грицая В.О. та просив змінити застосований до нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник - адвокат Мерешко М.О. залишили вирішення клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою відносно ОСОБА_1 та клопотання захисника Грицая В.О. про зміну запобіжного заходу на розсуд суду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Частиною 4 ст. 199 КПК України регламентовано, що розгляд клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали здійснюється за правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Статтею 176 КПК України передбачений перелік запобіжних заходів, одним з яких є й такий запобіжний захід, як тримання під вартою.

Відповідно до ч. 2 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Окрім того, статтею 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі й вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зав`язків, наявність постійного місця роботи, навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання раніше застосованих запобіжних заходів та інше.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно до вимог ч. 5 ст. 199 КПК України слідчий суддя, суд зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Так, відповідно до ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04 січня 2020 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 60 днів до 03 березня 2020 року, який в подальшому був неодноразово продовжений.

Оцінюючи обґрунтування прокурора на підтвердження продовження існування наведених у клопотанні ризиків, суд вважає, що прокурором доведена наявність достатніх підстав вважати, що такі ризики, як можливі спроби обвинуваченого ОСОБА_1 переховуватись від суду та незаконно впливати на потерпілих та свідків, які ще не допитані в суді, не зменшилися на час розгляду клопотання і продовжують існувати, оскільки ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі від чотирьох до шести років, при цьому, судом враховуються дані про особу обвинуваченого, який не має міцних соціальних зв`язків, постійного місця роботи і джерела доходу.

А отже, наведені дані про особу обвинуваченого в сукупності з суворістю можливого покарання вказують на існування ризиків можливих спроб ОСОБА_3 переховуватись від суду та незаконно впливати на потерпілих та свідків, які ще не допитані у суді ступень яких є досить високою.

Разом із цим, на переконання суду, прокурором доведена наявність достатніх підстав вважати, що продовжує існувати ризик можливих спроб обвинуваченого ОСОБА_1 вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки останній також підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України і обвинувальний акт стосовно останнього направлений до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська, що, у свою чергу, може характеризувати обвинуваченого, як особу, схильну до вчинення злочинів, а, отже, дає достатні підстави вважати, що останній, перебуваючи на волі, може вчинити інші кримінальні правопорушення.

Таким чином, суд погоджується із заявленими прокурором ризиками, передбаченими п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і визнає наявність продовження існування цих ризиків доведеними у повній мірі.

Отже, з урахуванням сукупності встановлених обставин, зокрема, наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, вагомості наявних доказів про вчинення обвинуваченими злочину, тяжкості покарання, що загрожує останньому, у разі визнання його винуватими, суд приходить до переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не буде достатнім і не зможе запобігти існуючим ризикам та забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, що виправдовує продовження найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

При цьому, продовжуючи строк тримання під вартою ОСОБА_1 , суд не може погодитися із доводами сторони захисту щодо визначення альтернативного запобіжного заходу, як застава, оскільки, зважаючи на вимоги ч. 4 ст. 183 КПК України, з урахуванням обставин інкримінованого ОСОБА_1 кримінального правопорушення, пов`язаного із застосуванням насильства по відношенню до потерпілих, та вважає за недоцільне у даному випадку визначати розмір застави.

Вирішуючи питання щодо можливості застосування альтернативного запобіжного заходу, слідчий суддя, з урахуванням обставин інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, пов`язаного із застосуванням насильства по відношенню до неповнолітньої потерпілої, вважає за недоцільне у даному випадку визначати розмір застави.

Поряд із цим, оцінюючи доводи та обґрунтування сторони захисту щодо наявності підстав для зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт, суд виходить з наступного.

Так, у своєму клопотанні захисник Грицай В.О. посилався, що з урахуванням визнання його підзахисним своєї вини у вчиненні інкримінованого злочину, недоведеності прокурором заявлених ризиків, зважаючи на принципи гуманності, справедливості та доцільності, у даному випадку слід змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт за місцем мешкання ОСОБА_1 , який буде достатнім для запобігання наявності ризику.

При цьому, стороною захисту не наведено переконливих та достатніх підстав для зміни обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, а тому клопотання не підлягає задоволенню.

Таким чином, ураховуючи встановлені обставини, суд не знаходить підстав для скасування або зміни щодо обвинуваченого ОСОБА_1 раніше застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а тому приходить до висновку, що клопотання прокурора є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, і зважаючи на те, що строк дії попередньої ухвали про тримання обвинуваченого під вартою закінчується 14 серпня 2020 року, вважає за доцільне продовжити тримання ОСОБА_1 під вартою строком на 60 днів до 10 жовтня 2020 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 182, 183-184, 199, 331, 369-372 КПК України, суд, -

постановив:

Клопотання прокурора Будака О.С. про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Застосований під час досудового розслідування запобіжний захід відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вигляді тримання під вартою продовжити на строк 60 днів до 10 жовтня 2020 року.

Встановити, що датою закінчення дії цієї ухвали щодо тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою, є 10 жовтня 2020 року.

У задоволенні клопотання захисника Грицая В.О. про зміну ОСОБА_1 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт - відмовити.

Ухвала щодо продовження запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Апеляційну скаргу на ухвалу суду в частині продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути подано до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська протягом семи днів з дня її проголошення.

В іншій частині ухвала суду оскарженню не підлягає.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали - о 15 годині 00 хвилин 14 серпня 2020 року.

Суддя І.Г. Ополинська