Рішення № 91000425, 14.08.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2020 року м. Київ № 826/6182/17

Колегія суддів Окружного адміністративного суду міста Києва у складі:

головуючий суддя Огурцов О.П.;

судді Арсірій Р.О., Кузьменко В.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Київгаз"

до 1) Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України,

2)Державної фіскальної служби України

про скасування податкових повідомлень-рішень та рішення,

за участю :

представника позивача - Сиволобова Марка Васильовича (дов. від 21.11.2017 № Д-123/17),

представника відповідача 1 - Голінея Ігоря Ігоровича (дов. від 28.07.2017 № 6638/9/28/10-10-01-18),

представника відповідача 2 - Голінея Ігоря Ігоровича (дов. від 03.10.2017 № 99-99-11-17/28/96),

В С Т А Н О В И Л А:

Публічне акціонерне товариство "Київгаз" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України, Державної фіскальної служби України про скасування податкових повідомлень-рішень та рішення.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачем платіжними дорученнями від 06.08.2014 №986 та від 22.08.2014 № 1109 на суму 1240,10 грн. кожне було сплачено податок на доходи фізичних осіб у розмірі 2480,20 грн. за 3-й квартал 2014 року, водночас відповідачем відповідної сплати при здійсненні розрахунку грошового зобов`язання визначеного податковим повідомленням - рішення від 28.02.2017 № 0001351401 враховано не було. Також позивач зазначив про те, що встановивши в рамках однієї перевірки порушення вимог податкового законодавства, які призвели до виникнення декількох епізодів заниження податкових зобов`язань, відповідач не може відповідно до положень статті 127 Податкового кодексу України кваліфікувати кожний наступний епізод, крім першого, як вчинені повторно, втретє і т.д.

Водночас позивач зазначив про те, що оскаржуване рішення відповідача 2 обмежує право відповідача 1 на самостійне скасування податкових повідомлень - рішень від 28.02.2017 №0001351401 та № 0001371401 та поновлення прав позивача.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги.

Відповідач 1 проти позовних вимог заперечив, надав письмові заперечення проти адміністративного позову, які обґрунтовано тим, що за результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки позивача встановлено, що позивачем не утримано податок на доходи - фізичних осіб з винагороди сплаченої за розробку програмного комплексу виконавцю - ОСОБА_1 відповідно договору цивільно - правового характеру від 02.07.2014 №614 про створення і передачу майнових прав на комп`ютерну програму. Також відповідач зазначив про те, що за результатами перевірки було встановлено, що згідно авансових звітів працівнику підприємства ОСОБА_2 було відшкодовано суму в розмірі 181176,05 грн., водночас на підставі бухгалтерських документів встановлено безпідставне списання вартості продуктів харчування та товарів з бухгалтерського обліку, які придбавалися для особистих потреб, відповідно чеків, зокрема, насіння, жувальної гумки, курячого філе, йогурту, сиру, молока і т.д,, які не являються представницькими витратами в рекламних цілях позивача.

Відповідач 2 проти позовних вимог заперечив, надав суду письмові заперечення на адміністративний позов в яких просив суд відмовити у задоволенні позову з огляду на те, що рішення від 26.04.2017 № 8957/6/99-99-11-02-15 не створює для позивача жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення прав позивача та не є рішенням суб`єкта владних повноважень в розумінні статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Представник відповідачів у судовому засіданні заперечив проти позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби України проведена документальна планова виїзна перевірка Публічного акціонерного товариства "Київгаз" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 31.03.2016.

За результатами перевірки складено акт від 14.02.2017 № 194/28-10-14-01/03346331, яким встановлено, зокрема, порушення:

- пунктів 164.1, 164.2 статті 164, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб на суму 2 454,74 грн.;

- підпункту 170.9.1, пункту 107.9 статті 170, підпунктів "б"-"е" підпункту 164.2.17, пункту 164.2, пункту 164.5 статті 164 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб з додаткового блага в 2015 році на загальну суму 43 663,43 грн.;

- підпункту 1.2 пункту 16 примітки 1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України в результаті чого занижено військовий збір на суму 2 844,96 грн.;

- підпункту "б" пункту 176.2 статті 176, підпункту 119.2 статті 119 Податкового кодексу України в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо подання не у повному обсязі податкової звітності про суми доходів нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку.

28.02.2017 на підставі зазначеного акту перевірки прийняті податкові повідомлення - рішення № 0001351401, яким визначено суму грошового зобов`язання з податку і зборів, у тому числі пені з податку на доходи фізичних осіб на суму 95 736,89 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 34 891,04 грн. та пені у розмірі 13 097,16 грн. та № 0001371401, яким визначено суму грошового зобов`язання з податку і зборів, у тому числі пені по військовому збору у розмірі 5 689,32 грн. у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 2064,22 грн. та пені у розмірі 780,14 грн.

За результатами адміністративного оскарження рішенням Державної фіскальної служби України від 26.04.2017 № 8957/6/99-99-11-02-01-15 податкові повідомлення - рішення від 28.02.2017 №0001351401 та № 0001371401 залишені без змін, а скарга без задоволення.

Позивач не погоджуючись з податковими повідомленнями - рішеннями від 28.02.2017 №0001351401 та № 0001371401 та скаргою від 26.04.2017 № 8957/6/99-99-11-02-01-15 звернувся з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про те, що права та інтереси за захистом яких позивачів звернулись до суду були частково порушені з огляду на наступне.

Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Пунктом 8 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Таким чином, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, однак обов`язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу.

При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення прийняті владним суб`єктом поза межами визначеної законом компетенції, а по-друге, оспорюванні рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов`язку.

З аналізу рішення від 26.04.2017 № 8957/6/99-99-11-02-01-15 вбачається, що воно не є юридично значеним для позивача, оскільки не має безпосереднього впливу на суб`єктивні права та обов`язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього особу будь-якого обов`язку, отже самі по собі не породжують для позивача настання будь-яких юридичних наслідків та не впливають на його права та обов`язки.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що оскільки рішення від 26.04.2017 №8957/6/99-99-11-02-01-15 саме по собі не породжують для позивача настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на його права та обов`язки, то не виникає і передумови для здійснення захисту права або законного інтересу, шляхом визнання його протиправним та скасування, а отже позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування рішення від 26.04.2017 № 8957/6/99-99-11-02-01-15 є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.

Підпунктом 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, встановлено, що податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Пунктом 171.1 та підпунктом "а" пункту 171.2 статті 171 Податкового кодексу України, встановлено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку. Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є: податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні.

Згідно з пунктом 163.1 статті 163 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Пунктом 164.1 статті 164 Податкового кодексу України встановлено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом. Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця. Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.

Підпунктами 168.1.1, 168.1.2 та 168.1.4 пункту 168.1, підпунктом 168.4.7 пункту 168.4 статті 168 Податкового кодексу України встановлено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом трьох банківських днів з дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання). Відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного бюджету несе юридична особа або її відокремлений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід.

Відповідно до підпункту 168.4.7 пункту 168.4 статті 168 Податкового кодексу України відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного бюджету несе юридична особа або її відокремлений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід.

Згідно з пунктом 176.2 статті 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Відповідно до пункту 161 розділу ХХ Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Таким чином, податковим агентом щодо податку на доходи фізичних осіб та військового збору є, зокрема, юридична особа, яка виплачує фізичній особі кошти, які податковим законодавством віднесено до оподатковуваного доходу такої фізичної особи та на неї відповідно покладено відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку.

Встановлюючи актом від 14.02.2017 № 194/28-10-14-01/03346331 факт заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб у сумі 2454,74 грн. відповідач виходив з того, що позивач перерахував кошти ОСОБА_1 за надані послуги, у вигляді розробки програмного комплексу при цьому не нарахував та не перерахував податок на доходи фізичних осіб.

Так відповідачем в зазначеному акті вказано наступне: "В ході перевірки встановлено :

Відповідно Договору цивільно - правового характеру від 02.07.2014р. №614 про створення і передачу майнових прав на комп`ютерну програму Публічне акціонерне товариство «Київгаз». (Замовник) та ОСОБА_1 (Виконавець) (і.п.п. НОМЕР_1 ) уклали договір про створення і передачу майнових прав на комп`ютерну програму про таке:

Предмет Договору:

У порядку та на умовах, вищезазначених цим договором, виконавець на замовлення зобов`язується розробити програмний комплекс для прийому, обробки та обліку аварійних заявок «аварійна служба 104» ПАТ «Київгаз» (далі програма), відповідно до Технічного завдання на створення програмного комплексу для прийому обробки та обліку аварійних заявок «аварійна служба 104». Актів виконаних робіт №1. згідно Договору №614 від 02 липня 2014року, а замовник, у свою чергу сплачує Виконавцеві винагороду в сумі 16976.00грн.

Винагорода виконавцю за даним договором сплачується замовником двома частинами, що становить по -8488.00грн.

Розмір і порядок оплати :

Відповідно банківських виписок ПАТ «Київгаз» та вищезазначеного договору виплачено ОСОБА_1 винагороду, а саме в липні 2014р. в сумі 8488,00грн. та серпні 2014р. в сумі 8488,00грн.. що складає разом -16 976.00грн.

Відповідно поданих ПАТ «Київгаз» Податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) та 641 рахунку, відсутні дані щодо нарахованого та перерахованого доходу та нарахованого га перерахованого податку на доходи фізичних осіб по Договору ЦИХ фізичній особі ОСОБА_1 за липень та серпень 2014р.".

Позивач у позовній заяві та відповіді на відзив зазначає про те, що підчас перевірки відповідачем-1 та під час розгляду скарги відповідачем-2 безпідставно не враховано доводів позивача, про те, що в 3-ому кварталі 2014 року існували для оподаткування лише розрахунки у цивільно-правових відносинах з ОСОБА_1 , та зі плачених йому сум утримано відповідно до договору про авансовий та остаточний ( по 50%) розрахунки та перераховано до бюджету відповідні суми податку: 06.08.2014 платіжним дорученням №986 у розмірі 1240,1 грн. ( з авансового платежу) та 22.08.2014 платіжним дорученням №1109 у розмірі 1240,1 грн. ( з остаточного розрахунку). Також позивач зазначає про те, що відповідачем-1 не було наведено ніяких пояснень та заперечень щодо доводів відповідних про безпідставне неврахування при донарахуванні за 3-й квартал 2014 зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб здійснено позивачем сплати відповідного зобов`язання платіжними дорученнями від 06.08.2014 № 986 та від 22.08.2014 № 1109 на загальну суму 2480,20грн.

На підтвердження зазначеного позивачем надано суду копії платіжних доручень від 06.08.2014 № 986 та від 22.08.2014 № 1109, банківських виписок, договору про створення і передачу майнових прав на комп`ютерну програму № 614 від 02.07.2014, акту виконаних робіт від 24.07.2014 № 1.

Відповідачами доказів та обґрунтувань на спростування вказаних тверджень позивача суду надано не було.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З огляджу на зазначене, враховуючи те, що позивачем надано суду докази на підтвердження сплати в серпні 2014 року податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб платіжними дорученнями від 06.08.2014 № 986 та від 22.08.2014 № 1109 на загальну суму 2480,20 грн., у той час, як відповідачем доказів на спростування вказаних факту суду надано не було, суд дійшов висновку про наявність підстав вважати необґрунтованим висновок відповідача щодо заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб у сумі 2454,74 грн. з походу виплаченого на користь ОСОБА_1 за надані послуги, у вигляді розробки програмного комплексу при цьому не нарахував та не перерахував податок на доходи фізичних осіб.

В частині щодо посилань позивача на наявність переплати у розмірі 25.46 грн. суд звертає увагу на те, що як вбачається з акту від 14.02.2017 № 194/28-10-14-01/03346331 протягом 2015 - 2016 років позивачем декларувався та сплачувався податок на доходи фізичних осіб, при цьому позивачем не наведено обґрунтування та не надано суду доказів на підтвердження того, що сум коштів у розмірі 25,46 грн. не була врахована відповідачем при здійснені відповідних розрахунків чи ним було відмовлено у здійсненні відповідного врахування.

Інших доводів та обґрунтувань щодо наявності підстав для скасування податкового повідомлення - рішення від 28.02.2017 №0001351401 за основним платежем позивачем наведено не було.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку про те, що податкове повідомлення - рішення від 28.02.2017 №0001351401 підлягає визнанню протиправним та скасування за основним платежем на суму 2454,74 грн. та у відповідній частині за штрафними фінансовими санкціями та нарахованими сумами пені.

Податкове повідомлення рішення від 28.02.2017 №0001371401 в частині визначення суми грошового зобов`язання з податку і зборів за основним платежем позивач не оскаржує.

В частині щодо нарахування податковими повідомленнями - рішеннями від 28.02.2017 №0001351401 та №0001371401 суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України не нарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Відповідальність за погашення суми податкового зобов`язання або податкового боргу, що виникає внаслідок вчинення таких дій, та обов`язок щодо погашення такого податкового боргу покладається на особу, визначену цим Кодексом, у тому числі на податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов`язків погашення такої суми податкових зобов`язань або податкового боргу, крім випадків, встановлених розділом IV цього Кодексу.

Висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладено в постанові Верховного Суду України від 10.11.2015 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» до Самбірської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, відповідно до якого положення статті 127 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлюється як міра відповідальності, яка покладається на платника податків, в тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при чому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не з часу затримки такої несплати, як передбачено статтею 126 цього Кодексу, а з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу. Тобто склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулись до чи на момент виплати доходу.

Отже, застосування штрафу на рівні 50 відсотків та 75 відсотків суми податку на підставі пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) можливе внаслідок неодноразового закінченого порушення, пов`язаного з ненарахуванням, неутриманням та/або несплатою (неперерахуванням) податку податковим агентом за певний податковий період, незалежно від того, чи виявлено ці порушення під час здійснення одного контрольного заходу.

Кваліфікуючою ознакою для застосування збільшеного розміру відповідальності є саме вчинення таких дій повторно (втретє) протягом 1095 днів та не залежить від того, чи зафіксовані ці епізоди в одному акті перевірки або в різних, а також від того, чи приймалось щодо платника раніше податкове повідомлення-рішення за ці порушення.

Таке правозастосування відповідає висновку Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеному у постановах від 21.01.2020 у справі №820/11382/15 та від 11.06.2020 у справі №803/367/16.

З огляду на зазначене відповідачем при здійсненні розрахунку суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в податкових повідомленнях - рішеннях від 28.02.2017 №0001351401 та №0001371401 було правомірно здійснено їх нарахування у розмірі 25% за перший встановлений факт допущення позивачем порушення, за другий у розмірі 50% та за кожний наступний у розмірі 75%.

Водночас суд звертає увагу на те, що нарахована податковим повідомленням - рішенням від 28.02.2017 №0001351401 сума штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) підлягає частковому визнанню протиправною та скасуванню з огляду на встановлення судом недоведеності відповідачем правомірності встановлення фактів несплати позивачем, як податковим агентом підчас виплати доходу на користь іншого платника податків податку на доходи фізичних осіб у розмірі 2454,74 грн. з походу виплаченого на користь ОСОБА_1 за надані послуги, у вигляді розробки програмного комплексу.

Керуючись статтями 241, 243, 244, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

1. Адміністративний позов Публічного акціонерне товариство "Київгаз" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 4-Б, код ЄДРПОУ 03346331) до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11Г, код ЄДРПОУ 39440996), Державної фіскальної служби України (04655, м. Київ, Львівська пл., 8, код ЄДРПОУ 39292197) про скасування податкових повідомлень-рішень та рішення - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 28.02.2017 №0001351401 за основним платежем на суму 2454,74 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 1318,97 та в частині нарахування пені з відповідних сум.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11Г, код ЄДРПОУ 39440996) на користь Публічного акціонерне товариство "Київгаз" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 4-Б, код ЄДРПОУ 03346331) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 300 (триста) гривень 00 копійок.

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 та пунктом 3 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О.П. Огурцов

Судді Р.О. Арсірій

В.А. Кузьменко