Рішення № 91000343, 17.08.2020, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2020 року Чернігів Справа № 620/1724/20

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Житняк Л.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А 1815 про визнання протиправним та скасування наказу, стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) 14.05.2020 (відповідно до відбитку штампу на конверті) звернувся до суду з позовом до Військової частини А1815 (далі - в/ч А1815), у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини А1815 (з основної діяльності) від 31.12.2018 №1389 «Про результати службового розслідування по факту втрати прибору нічного бачення», відповідно до якого, старшого сержанта ОСОБА_1 притягнуто до повної матеріальної відповідальності на суму 307 495,60 грн;

- стягнути з відповідача незаконно утримане грошове забезпечення, стягнуте в рахунок відшкодування нанесених державі збитків у сумі 13 822,22 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що спірний наказ, яким його притягнуто до повної матеріальної відповідальності у розмірі 307 495,60 грн. є неправомірним, оскільки жодних порушень вимог Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», Положення про порядок обліку, зберігання, списання та використання військового майна у Збройних Силах України та Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, ним допущено не було. Також позивач зазначає, що всупереч вимог чинного законодавства, відповідачем було порушено місячний строк проведення службового розслідування, не було встановлено правову підставу його відповідальності за втрату приладу нічного бачення, не надано підтвердження того факту, що саме позивач отримав даний прилад для несення бойового чергування, не встановлено причинний зв`язок між заданою державі шкодою та винними діями ОСОБА_1 .

Ухвалою судді від 21.05.2020 поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, установлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов.

Від відповідача у визначений судом строк надійшов відзив, у якому в/ч А1815 позовні вимоги не визнала, у їх задоволенні просила відмовити та зазначила, що службовим розслідуванням було встановлено всі необхідні елементи для притягнення позивача до повної матеріальної відповідальності, а саме: заподіяння ОСОБА_1 прямої дійсної шкоди в/ч А1815 за втрату приладу нічного бачення, протиправна поведінка у формі невиконання імперативних обов`язків, визначених статтями 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, у частині обов`язку кожного військовослужбовця зберігати видане йому майно; причинний зв`язок між протиправною поведінкою позивача і настанням шкоди порушенням вказаних вище норм; вину старшого солдата ОСОБА_1 , що підтверджена, зокрема, поясненнями свідків події.

Від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій ОСОБА_1 заявлені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.

ОСОБА_1 проходить військову службу за контрактом у в/ч А1815 та, зокрема, у період з 30.10.2018 по 21.12.2018 брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів, про що видано довідку від 02.12.2019 №3262 (а.с.30).

Судом встановлено, що 09.12.2018 від капітана ОСОБА_2 , командира механізованої роти механізованого батальйону в/ч А1815, до командира МБ надійшов рапорт (р/н 1115) про проведення службового розслідування по факту втрати приладу нічного бачення AN-PVS14 серійний номер 74355810 (а.с.48).

Враховуючи наведене, відповідно до Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608, наказом командира в/ч А1815 від 09.12.2018 №2106 призначено службове розслідування за викладеним у рапорті фактом (а.с.49).

За результатами проведеного службового розслідування складено акт, затверджений командиром в/ч А1815, у якому зафіксовано, що 18.11.2018 під час несення бойового чергування в районі проведення операції об`єднаних сил поблизу населеного пункту Оленівка Мар`їнського району Донецької області, старший солдат ОСОБА_1 втратив прилад нічного бачення-монокуляр AN-PVS 14 серійний номер 74355810 (а.с.50-53).

Враховуючи встановлені службовим розслідуванням обставини втрати приладу нічного бачення-монокуляра AN-PVS 14 серійний номер 74355810, 31.12.2018 командиром в/ч А1815 винесено наказ №1389, пунктом 1 якого coлдата ОСОБА_1 притягнуто до повної матеріальної відповідальності з урахуванням кратності у розмірі 307 495,60 грн. (а.с.64-67).

Вважаючи, що вищевказаним наказом його безпідставно притягнуто до повної матеріальної відповідальності, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд враховує таке.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб полку і його підрозділів визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 №548-XIV (далі - Статут, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Статтею 9 Статуту встановлено, що військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актам.

Відповідно до ст.11 Статуту, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України, покладає на військовослужбовців такі обов`язки, зокрема, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно.

Кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями (статті 16 Статуту).

Згідно ст.26 та ст.27 Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення.

Механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України визначає Порядок, затверджений наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за №1503/31371.

Так, п.1 Розділу ІІ Порядку визначено, що службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.

Відповідно до п.3 Розділу ІІ Порядку службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби; вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; у разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди - причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб.

Рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення. Інші посадові (службові) особи у разі необхідності звертаються за підпорядкованістю з клопотанням про призначення службового розслідування (пункт 1 Розділу ІІІ Порядку).

Відповідно до п.3 Розділу ІІІ Порядку службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).

Пунктом 12 Розділу ІІІ установлено, що службове розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). В окремих випадках цей строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більше ніж на один місяць.

Загальний строк службового розслідування не може перевищувати двох місяців.

Згідно п.1 Розділу V Порядку за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.

Відповідно до п.3 Розділу Порядку, в описовій частині акта службового розслідування зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім`я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв`язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв`язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.

В свою чергу, пунктом 7 Розділу І Порядку встановлено, що службове розслідування за фактами заподіяння державі матеріальної шкоди проводиться з дотриманням вимог Постанови Верховної Ради України від 23.06.1995 №243/95-ВР «Про затвердження Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі» (далі - Порядок №243/95, чинний на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п.1 Порядку №243/95 за шкоду, заподіяну державі не під час виконання службових обов`язків, зазначені особи несуть матеріальну відповідальність у порядку, передбаченому цивільним законодавством України.

Відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, завдана розкраданням, пошкодженням, втратою чи незаконним використанням військового майна, погіршенням або зниженням його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств та військово-навчальних закладів (далі - військові частини) для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або надлишкові виплати.

Військове майно - це державне майно, закріплене за відповідними військовими частинами. До нього належать: всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, паливно-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне та інше майно, а також кошти (п.2 Порядку №243/95).

Військовослужбовці і призвані на збори військовозобов`язані несуть матеріальну відповідальність за наявністю: а) заподіяння прямої дійсної шкоди; б) протиправної їх поведінки; в) причинного зв`язку між протиправною поведінкою і настанням шкоди; г) вини у заподіянні шкоди.

Протиправною визнається така поведінка (дія або бездіяльність) військовослужбовця або призваного на збори військовозобов`язаного, коли він не виконує (недбало виконує) свої службові обов`язки. Військовослужбовець або призваний на збори військовозобов`язаний визнається винним у заподіяній шкоді, якщо протиправне діяння вчинено ним умисно чи з необережності (п.3 Порядку №243/95).

Приписами пунктів 17, 18, 19, 21 Положення №243/95-ВР передбачено, що у разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди командир (начальник) військової частини призначає розслідування для встановлення причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб.

Розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня виявлення шкоди. У необхідних випадках цей термін може бути продовжено вищим за підлеглістю командиром (начальником), але не більш як на один місяць.

Розслідування призначається письмовим розпорядженням командира (начальника) військової частини, який має право прийняти рішення про притягнення військовослужбовця і призваного на збори військовозобов`язаного до матеріальної відповідальності.

Розслідуванням повинно бути встановлено: в чому полягає матеріальна шкода та яка її вартісна оцінка; якими конкретно неправомірними діями військовослужбовця або призваного на збори військовозобов`язаного заподіяно шкоду, вимоги яких законів, військових статутів, порадників, інструкцій та інших нормативних актів при цьому було порушено; умисно чи з необережності та з якою метою заподіяно шкоду; чи заподіяно шкоду винною особою під час виконання службових обов`язків; ступінь вини кожного у разі заподіяння шкоди кількома особами; умови та причини, що сприяли заподіянню шкоди, та її наслідки.

У висновку розслідування викладаються факти, встановлені відповідно до вимог пунктів 3 і 19 цього Положення, та пропозиції про притягнення винної особи (винних осіб) до обмеженої, повної чи підвищеної матеріальної відповідальності, а в разі необхідності - обґрунтування можливості зменшення суми, що підлягає стягненню з винного для відшкодування заподіяної шкоди.

Таким чином, для притягнення військовослужбовця до повної матеріальної відповідальності, обов`язковою умовою є підтвердження матеріалами службового розслідування факту умисного чи з необережності скоєння ним дій чи бездіяльності, внаслідок чого було завдано шкоду або збитки.

Як вбачається з матеріалів справи, службовим розслідуванням, проведеним відповідно до наказу командира в/ч А1815 від 08.12.2018 №2106, було встановлено, що 18.11.2018 близько 20:00 год., старший спостережного посту «ДУГА» взводного опорного пункту «КАЗІНО» майор ОСОБА_3 здійснив доповідь капітану ОСОБА_2 про те, що старший солдат ОСОБА_1 взяв прилад нічного бачення для огляду тилових підрозділів СП «ДУГА» та вийшов разом з ним в посадку. Під час ведення спостереження, зі слів старшого солдата ОСОБА_1 , прилад нічного бачення AN-PVS 14 серійний номер 74355810 випав приблизно за 100 метрів від СП «Дуга». ОСОБА_2 організував заходи щодо пошуку втраченого приладу нічного бачення, але вони результатів не дали через високий трав`яний покров, наявність поруч мінного поля. Також в ці дні йшли опади.

Суд звертає увагу, що факт втрати приладу нічного бачення під час бойового чергування саме ОСОБА_1 підтвердили у своїх поясненнях військовослужбовці 2 механізованої роти механізованого батальйону, які несли разом з позивачем службу на СП «ДУГА», а саме: майор ОСОБА_3 , старший солдат ОСОБА_4 , старший солдат ОСОБА_5 (а.с. 54-57).

Зокрема, вказані військовослужбовці у відібраних під час службового розслідування поясненнях зазначили, що близько 19:30 год. старший солдат ОСОБА_5 підняв зміну по тривозі та доповів персоналу, що старший солдат ОСОБА_1 взяв прилад нічного бачення з метою ведення спостереження в посадці поруч і не повернувся. Згідно наказу командира роти зранку було організовано пошуки втраченого приладу, які не дали результатів.

Факт втрати ОСОБА_1 під час чергування 18.11.2018 приладу нічного бачення N-PVS 14 серійний номер 74355810 занесений до Книги прийняття та здавання чергування на СП «ДУГА» ВОП «КАЗІНО» 2 механізованої роти механізованого батальйону в/ч А1815 (а.с.60-61).

Статтями 127, 128 Статуту установлено, що солдат (матрос) (далі - солдат) у мирний і воєнний час відповідає за точне та вчасне виконання покладених на нього обов`язків і поставлених йому завдань, особисту бойову готовність, утримання своєї зброї та дорученої техніки у справному стані, збереження виданого йому майна.

Солдат зобов`язаний ретельно готуватися особисто, готувати зброю, техніку та інше майно до занять (стрільб, навчань), виконання завдань за призначенням, постійно стежити за їх наявністю і станом, своєчасно чистити зброю і шанцевий інструмент, проводити технічне обслуговування озброєння та техніки.

Старший солдат (старший матрос) є помічником командира відділення та зобов`язаний допомагати командирові відділення в навчанні солдатів, заміщувати його у разі відсутності.

Враховуючи вищенаведене, суд погоджується із позицією відповідача, що матеріалами службового розслідування підтверджено факт неналежного виконання службових обов`язків та вимог Статуту старшим солдатом ОСОБА_1 під час бойового чергування на СП «ДУГА» 18.11.2018, внаслідок чого позивачем було втрачено прилад нічного бачення N-PVS 14 серійний номер 74355810 та завдано прямої дійсної шкоди державі в особі в/ч А1815.

Суд вважає, що відповідачем доведено наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою позивача і настанням шкоди, вину ОСОБА_1 у заподіянні шкоди, які є обов`язковими і необхідними умовами для притягнення позивача до повної матеріальної відповідальності.

Відповідно до п.14 Порядку №243/95 військовослужбовці і призвані на збори військовозобов`язані за шкоду, заподіяну розкраданням, марнотратством або втратою зброї та боєприпасів, оптичних приладів, засобів зв`язку, спеціальної техніки, льотно-технічного, спеціального морського і десантного обмундирування, штурманського спорядження, спеціального одягу і взуття, інвентарних речей та деяких інших видів військового майна, несуть матеріальну відповідальність у 2 - 10-кратному розмірі вартості цього майна.

Згідно п.16 Положення №243/95 розмір заподіяної державі шкоди визначається за фактичними втратами на підставі даних обліку виходячи з вільних оптово-роздрібних чи договірних цін, що діють на період розгляду питання про матеріальну відповідальність, а вразі відсутності таких даних - за цінами, що обчислюються в порядку, який визначається Міністерством економіки України.

Переліком військового майна, нестача або розкрадання якого відшкодовується винними особами у кратному співвідношенні до його вартості, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.11.1995 №880 (чинної на момент винесення спірного наказу), передбачено, що за втрату оптичних приладів (біноклі (усіх типів), приціли (усіх типів), прилади нічного бачення (усіх найменувань), перископи, далекоміри, підзорні труби, запасні частини і приладдя до оптичних приладів) військовослужбовці несуть матеріальну відповідальність у трикратному розмірі їх вартості.

Відповідно до наявної у матеріалах справи довідки-розрахунку, вартість втраченого позивачем приладу нічного бачення N-PVS 14 серійний номер 74355810 складає 102 498,53 грн. (а.с.59), у зв`язку із чим, відповідно до вказаних вище вимог Переліку, ОСОБА_1 мають бути відшкодовані завдані в/ч А1815 матеріальні збитки в сумі 307 495,60 грн. (102 498,53*3).

Таким чином, суд дійшов висновку про правомірність обчислення відповідачем вартісної оцінки матеріальної шкоди, завданої втратою військового майна.

Згідно п.25 Порядку №243/95 утримання грошового нарахування за наказом про відшкодування заподіяної шкоди провадиться щомісячно у розмірі 20 відсотків, а у разі відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок розкрадання, умисного пошкодження військового майна, - у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення (заробітку).

Якщо з грошового забезпечення (заробітку) провадяться інші передбачені законом утримання, то загальний розмір усіх утримань не може перевищувати 50 відсотків місячного грошового забезпечення (заробітку). Порядок і черговість стягнення в цих випадках визначаються відповідно до чинного законодавства.

Під місячним грошовим забезпеченням офіцерського (начальницького) складу і військовослужбовців, які проходять службу за контрактом, слід розуміти посадовий оклад разом з окладом за військове (спеціальне) звання і процентною надбавкою за вислугу років, а військовослужбовців строкової військової служби - посадовий оклад. Місячне грошове забезпечення призваних на збори військовозобов`язаних визначається відповідно до чинного законодавства України.

Враховуючи встановлені під розгляду справи обставини, суд вважає, що в/ч А1815 у межах повноважень та спосіб, передбачений чинним законодавством України, після прийняття правомірного наказу від 31.12.2018 №1389, розпочала утримання 20% від суми грошового забезпечення ОСОБА_1 .

При цьому, суд вважає необґрунтованими доводи позивача, що відповідачем до нього протиправно застосовано повну матеріальну відповідальність, так як ОСОБА_1 оптичний прилад не отримував, оскільки наведені доводи спростовуються належними чином оформленими матеріалами службового розслідування.

Суд звертає увагу, що як п.3 Розділу IV Порядку №608, так і п.22 Порядку №243/95, військовослужбовцям надано право подавати свої заперечення, клопотання, пояснення тощо на ім`я командира (начальника) військової частини під час проведення стосовно них службового розслідування. Однак, ОСОБА_1 такими правами не скористався. Більш того, позивач взагалі відмовився давати пояснення щодо обставин втрати ним приладу нічного бачення, про що складено відповідний акт (а.с.63).

Щодо доводів ОСОБА_1 , що втрачений прилад був виданий для підтримання боєготовності на ВОП «КАЗІНО» СП «ДУГА» командиру взводу лейтенанту ОСОБА_6 , суд зазначає таке.

Дійсно, відповідно до роздавально (здавальної) відомості, прилад нічного бачення N-PVS 14 серійний номер 74355810 був отриманий ОСОБА_6 25.10.2018 (а.с.62). Разом з тим, показами свідків підтверджується та ОСОБА_1 не спростовується, що 18.11.2018 саме позивач взяв оптичний прилад для огляду тилових підрозділів СП «ДУГА» і втратив його. Відповідно до пояснень ОСОБА_6 , 19.11.2018, приймаючи чергування по СП «ДУГА», він виявив відсутність приладу (а.с.58).

В силу вимог Статуту (статті 11, 127, 128) обов`язок берегти державне майно поширюється на всіх військовослужбовців без винятків, у зв`язку із чим суд погоджується із позицією відповідача, що позивач, як особа винна у втраті приладу, має нести матеріальну відповідальність за завдані в/ч А1815 збитки.

Також суд вважає необґрунтованими доводи ОСОБА_1 щодо недотримання в/ч А1815 термінів проведення службового розслідування, оскільки останнє було призначене наказом командира від 09.12.2018 №2106 та закінчене 31.12.2018 відповідно до наказу №1389, тобто в межах місячного строку. Зазначена ж в акті службового розслідування технічна помилка у даті його затвердження («31.12.2019» замість «31.12.2018»), на яку посилається позивач, не може бути самостійною підставою для скасування спірного наказу, оскільки вона не призвела до порушення прав ОСОБА_1 та не спростовує факту втрати ним приладу нічного бачення, а також не вплинула на розмір відшкодування.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до положень ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що відповідач, вирішуючи питання про притягнення позивача до повної матеріальної відповідальності з урахуванням кратності діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством, а тому ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Керуючись статтями 227, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини А 1815 про визнання протиправним та скасування наказу, стягнення коштів - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та з урахуванням п.3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Військова частина А 1815 (код ЄДРПОУ 07880688, вул.Танкістів, 1, смт. Гончарівське, Чернігівський район, Чернігівська область, 15558).

Повний текст рішення складено 17.08.2020.

Суддя Л.О. Житняк