Рішення № 91000342, 17.08.2020, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2020 року Чернігів Справа № 620/2493/19

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Житняк Л.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі- позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Чернігівській області (далі- відповідач - ГУ ДФС у Чернігівській області), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.04.2019 №1863-2019 прийняте Головним управлінням ДФС у Чернігівській області на суму 11 346,31 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що належне йому на праві власності нерухоме майно, загальною площею 2438,1 м2, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 - є виробничими приміщеннями, та використовуються ним за призначенням, як фізичною особою-підприємцем, платником єдиного податку 2-ї групи. А отже, відповідно до підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України не є об`єктом оподаткування. Тому, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому висловив незгоду із заявленими позовними вимогами, оскільки враховуючи, що позивач є фізичною особою-підприємцем, а не промисловим підприємством, він в силу приписів Податкового кодексу України та Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, як власник майна, відмінного від земельної ділянки, повинен сплачувати податок, визначений підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України.

Ухвалою суду від 27.08.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 620/2493/19. Ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 03.09.2019 провадження у даній справі зупинено до набрання законної сили рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду України у справі №820/3556/17.

Ухвалою суду від 25.05.2020 провадження у даній справі поновлено.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.

Згідно копії Свідоцтва про право на нерухоме майно від 23.10.2008 серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 на праві приватної власності володіє виробничими приміщеннями літ. Е-2, Е1-1, загальною площею 125,3 кв. м., літ. Ж-1, загальною площею 2102,0 кв. м., літ. 3-1, загальною площею 210,8 кв. м., розташованими за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.13).

Копією Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 05.10.2011 підтверджується реєстрація ОСОБА_1 фізичною особою-підприємцем (а.с.14).

Із Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 06.09.2019 №1005722122 вбачається, що основним видом економічної діяльності позивача є 25.62 Механічне оброблення металевих виробів. Також видами діяльності є: 25.99 Виробництво інших готових металевих виробів, н. в. і. у., 45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів, 45.32 Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів, 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля, 52.10 Складське господарство, 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, 33.11 Ремонт і технічне обслуговування готових металевих виробів (а.с.37-38).

Зазначене також підтверджується ідентифікаційними даними ГУ ДФС у Чернігівській області (а.с.39-40).

Згідно копії Свідоцтва платника єдиного податку від 31.05.2012 серії Б №153436 ОСОБА_1 обрав систему оподаткування 2 групи (а.с.15).

09.04.2019 ГУ ДФС у Чернігівській області сформувало податкове повідомлення-рішення №1863-2019, яким ОСОБА_1 повідомляє про те, що згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України йому визначено суму податкового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості у сумі 11346,31 грн. Також сформовано повідомлення і квитанція щодо вказаного платежу (а.с.12).

Із заявою від 24.06.2019 №24/06 позивач звернувся до відповідача із проханням провести перерахунок суми податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, так як належне йому на праві власності нерухоме майно, загальною площею 2438,1 м. кв., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , є виробничими приміщеннями, та використовуються ним за призначенням, як фізичною особою-підприємцем, платником єдиного податку 2-ї групи (а.с.16).

У відповідь відповідач листом від 22.07.2019 №1979/С/25-01-53-06-35 повідомив, що за реєстраційними даними АІС «Податковий блок» позивач в ГУ ДФС у Чернігівській області зареєстрований як підприємець - фізична особа, пільга на будівлі промисловості надається промисловим підприємствам. Керуючись викладеним, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості згідно податкового повідомлення-рішення від 09.04.2019 №1863-2019 на суму 11346,31 грн підлягає сплаті протягом 60 днів з дня отримання.

Надаючи нормативно-правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування, згідно з положеннями підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Положеннями підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України встановлюються податкові пільги із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Так підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на момент виникнення спору) встановлено, що не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Відповідно до пункту 30.1 статті 30 Податкового кодексу України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (пункт 30.2 статті 30 Податкового кодексу України).

Як зазначає, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 17.02.2020 у справі №820/3556/17, підставою для звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податків за правилами підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України є особливість, що характеризує об`єкт оподаткування.

Застосовуючи об`єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у підпункті «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі, а не належність конкретному суб`єкту-платнику.

Обмежувальне тлумачення за рахунок введення додаткової ознаки надання пільги по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, - звільнення від оподаткування за критерієм «будівлі промисловості», лише об`єктів нежитлової нерухомості промислових підприємств (юридичних осіб), по суб`єктному складу, не може бути застосовано, оскільки положеннями підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Прислівник «зокрема» вживається для підкреслення, виділення чого-небудь з-поміж однотипного, однак таке вживання не означає присвоєння ознаки окремо виділених видових складових (виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств) загальній (родовій) категорії - будівлі промисловості, оскільки не поглинає чи узагальнює, а виокремлює.

Поряд з цим конструкція згаданих правових норм дозволяє суду застосувати і такий вид тлумачення норм права за обсягом їх правового змісту, як поширювальне тлумачення, в частині об`єкта оподаткування - предмета «будівлі промисловості», оскільки норми не містять вичерпного переліку таких об`єктів та оскільки відсутні положення, які є винятком із загального правила.

При цьому застосовування системного способу тлумачення, який вимагається при застосуванні поширювального тлумачення дозволяє дійти до наступних висновків.

Сама по собі специфіка об`єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме статусу будівлі промисловості не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування.

Обираючи за вихідне поняття «промисловість», у зв`язку з яким застосовується аналізована податкова пільга, законодавець пов`язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.

Оскільки «будівлі промислові», які є у складі об`єктів нежитлової нерухомості виступають загальним критерієм визначення об`єкта оподаткування (підпункт «ґ» підпункту 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України), то встановлення пільги шляхом звільнення від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, «будівель промисловості», зокрема виробничих корпусів, цехів, складських приміщень промислових підприємств (підпункт «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України) не свідчить про недостатню чіткість податкового законодавства, оскільки увівши певний загальний критерій «будівлі промислові», законодавець визначив спеціальний об`єкт (об`єкти) який звільнено від оподаткування, і зі змісту норми зрозуміло, яких об`єктів стосується така пільга.

При цьому, оскільки саме законодавець приймає рішення про встановлення пільг, то він може в подальшому змінити норму, яка встановлює преференцію, не змінюючи загального критерію, про який йшлося вище.

Отже, підстав для застосування компенсаторних правозастосовних нормативних механізмів - презумпції правомірності рішень платника податку (у даному випадку відповідно підпункт 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 та пункт 56.21 статті 56 Податкового кодексу України) не виникає, оскільки немає колізії нормативно-правового регулювання.

Таке застосування вказаної правової норми відповідає принципам рівності усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації (підпункт 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України), єдиного підходу до встановлення податків і зборів (підпункт 4.1.11 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України) і нейтральності оподаткування (підпункт 4.1.8 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України).

Наданням пільги щодо сплати податку, звільненням від сплати податків, держава має на меті встановлення певного рівня соціального або економічного захисту відповідної категорії платників податків.

Встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як в даному випадку підпункт «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об`єктів нерухомості, що використовуються за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва.

Суд вважає, що такий підхід у розумінні норми, про яку йдеться, випливає з того, що функціональне призначення об`єкта, який звільняється від оподаткування, яким є предмет - будівля промисловості (вид нежитлової нерухомості), є фактично визначальною родовою ознакою, оскільки не є об`єктом оподаткування саме будівлі промисловості, тобто будівлі які використовуються для виготовлення промислової продукції будь-якого виду.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 17.02.2020 у справі №820/3556/17 сформував правовий висновок, відповідно до якого визначив, що застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

Судом встановлено, що позивачу на праві приватної власності належать виробничі приміщеннями літ. Е-2, Е1-1, загальною площею 125,3 кв. м., літ. Ж-1, загальною площею 2102,0 кв. м., літ. 3-1, загальною площею 210,8 кв. м., розташовані за адресою: Чернігівська обл., м. Чернігів, вул. Курська, 7, що підтверджується копією Свідоцтва про право на нерухоме майно від 23.10.2008 серії САВ №955195 (а.с.13).

Із Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 06.09.2019 № 1005722122 вбачається, що позивач зареєстрований, як фізична особа-підприємець, основним видом економічної діяльності якого є 25.62 Механічне оброблення металевих виробів. Також видами діяльності є: 25.99 Виробництво інших готових металевих виробів, н. в. і. у., 45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів, 45.32 Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів, 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля, 52.10 Складське господарство, 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, 33.11 Ремонт і технічне обслуговування готових металевих виробів (а.с.37-38).

У розділі 4 Національного класифікатора України ДК 009:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 29.11.2010 № 530, виробництво - це економічна діяльність, результатом якої є продукція. Це поняття використовують для позначення всіх видів економічної діяльності. Термін «виробництво» призначено не тільки стосовно сільського господарства, добувної або переробної промисловості. Його використовують також стосовно сфери послуг. Для позначення виробництва можуть використовувати і точніші терміни: надання послуг, оброблення, перероблення тощо залежно від сфери діяльності. Обсяг виробництва вимірюють за допомогою різних методів у натуральному чи вартісному вираженні.

Процес промислового виробництва - це процес перероблення (механічного, хімічного, ручного тощо), який використовують для виготовлення нової продукції (споживчих товарів, напівфабрикатів чи засобів виробництва), оброблення товарів, які були у використанні, надання промислових послуг і який класифікують у секціях B «Добувна промисловість та розроблення кар`єрів», C «Переробна промисловість», D «Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря», E «Водопостачання; каналізація, поводження з відходами» та F «Будівництво».

Види економічної діяльності 25.62 Механічне оброблення металевих виробів; 25.99 Виробництво інших готових металевих виробів, н. в. і. у. належать до секції C «Переробна промисловість».

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем та обставина, що позивачем здійснюється виробнича діяльність не заперечується.

Враховуючи вказане, суд дійшов висновку, що належні позивачу виробничі приміщення, як будівлі промисловості, не є об`єктами оподаткування в силу дії підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України і податок на нерухоме майно на них не нараховується.

У відповідності до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно квитанції від 15.08.2019 позивачем сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн (а.с.18).

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Чернігівській області на користь позивача належить стягнути сплачений ним при поданні позовної заяви судовий збір в сумі 768,40 грн.

Керуючись статтями 72-77, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.04.2019 № 1863-2019, прийняте Головним управлінням ДФС у Чернігівській області на суму 11346,31 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 768,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та з урахуванням п.3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління ДФС у Чернігівській області (вул. Реміснича, 11, м.Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 39816845).

Повне судове рішення складено 17.08.2020.

Суддя Л.О. Житняк