Рішення № 91000339, 10.08.2020, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2020 року Чернігів Справа № 620/1216/20

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Житняк Л.О.

за участі секретаря Чоботар А.С.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Кузнєцова С.В.,

представника відповідача Дмитрук І.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області, Державної Служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов,

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) 06.04.2020 звернулась до суду з позовом до Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області (далі - Управління), у якому просить визнати протиправними та скасувати постанови відповідача:

- від 17.03.2020 №189832 про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 17 000,00 грн.;

- від 17.03.2020 №189831 про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 1 700,00 грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що позивач здійснював перевезення подільного вантажу (соя насипом) загальна маса якого не перевищувала встановлені норми навантаження. Разом з тим, за відсутності відповідної методики зважування встановити, що перевезення вантажу здійснювалось з перевищенням вагових обмежень на одну з осей не можливо.

Крім того, ФОП ОСОБА_1 наголошувала на порушення відповідачем процедури проведення зважування автомобіля та порядку винесення спірних постанов.

Враховуючи наведене, вважає, що відсутні підстави для висновку про порушення ФОП ОСОБА_1 вимог Закону України «Про автомобільний транспорт», які зазначені в акті перевірки.

Ухвалою суду від 10.04.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Також установлено відповідачу строк для надання відзиву на позов.

Ухвалою суду від 28.04.2020 залучено до участі в справі як другого відповідача Державну Службу України з безпеки на транспорті та установлено стороні строк для подання відзиву на позов.

Ухвалою суду від 05.05.2020 клопотання позивача про розгляд справи з викликом сторін задоволено, вирішено здійснювати подальший розгляд справи №620/1216/20 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач та представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити в їх задоволенні, надав відзив на позов та зазначив, що за результатами зважування належного позивачу транспортного засобу співробітниками Київського міжрегіонального Управлення Укртрансбезпеки було встановлено, що навантаження на його одиночну вісь складає 13,14 т при нормативному значенні 11,0 т. Оскільки вагові параметри навантаження на строєну вісь перевищили 19,44%, інспекторами віднесено належний позивачу транспортний засіб до великовагових та складено відповідний акт. При цьому, представник відповідача зазначив, що чинним законодавством не передбачені виключення з Правил дорожнього руху України щодо правильності розміщення та кріплення вантажу при перевезенні подільних (у тому числі сипучих) вантажів. За таких обставин, зважуючи вантажний автомобіль, перевізник зобов`язаний врахувати дозволені навантаження на осі транспортного засобу, нерівномірний розподіл маси вантажу на осі та інше.

Також зазначив, що в ході перевірки встановлено, що у водія відсутні щоденні реєстраційні листки режимів праці та відпочинку за 17.01.2020, які передбачені Інструкцією з використанні контрольних пристроїв-тахографів, затвердженою наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 №385. Зважаючи на виявлені порушення, вважає, що до позивача було правомірно застосовано відповідні адміністративно-господарські штрафи та винесено спірні постанови.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.

ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 26.07.2019 внесено відповідний запис. Згідно реєстраційних даних, основним видом діяльності позивача є 49.41 Вантажний автомобільний транспорт (а.с. 7, 9). ФОП ОСОБА_1 має у власності транспортний засіб, марки VOLVO (номерний знак НОМЕР_1 ), із спеціалізованим напівпричепом - самоскид Е, марки АТМ (номерний знак НОМЕР_2 ) (а.с. 46).

Судом встановлено, що 17.01.2020 на замовлення ТОВ «Поліський ВЕЗ» та відповідно до заявки-договору на транспортне перевезення від 15.01.2020 №15/01/20-1 (а.с.10), належним ФОП ОСОБА_1 транспортним засобом здійснювалось перевезення вантажу (сої). Згідно інформації, відображеної у товарно-транспортній накладній від 17.01.2020 №00057, пункт навантаження вантажу: с. Харківка, Маньківський район, Черкаська область; пункт розвантаження: с. Хмільниця, Чернігівський район, Чернігівська область (а.с.11).

Перевезення вантажу здійснювалось водієм ОСОБА_2 відповідно до укладеного з ФОП ОСОБА_1 договору підряду від 17.01.2020 (а.с.44-45).

17.01.2020 посадовими особами Київського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки, відповідно до направлення на рейдову перевірку від 10.01.2020 №000163, зупинено вищевказаний транспортний засіб зі спеціалізованим напівпричепом-самоскидом та проведено зважування (а.с.135-137).

За результатами зважування співробітниками Управління встановлено, що навантаження на одиничну вісь складає 13 140 т, чим порушено вимоги пункту 22.5 ПДР. Також інспекторами зазначено про відсутність у водія щоденних реєстраційних листків праці та відпочинку за 17.01.2020, що є порушенням вимог ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» та Інструкції з використанні контрольних пристроїв-тахографів, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 №385.

У зв`язку із викладеним, Київським міжрегіональним Управлінням Укртрансбезпеки складено: акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 17.01.2020 №б/н, довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 17.01.2020 №б/н та розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів від 17.01.2020 №б/н на суму 49,95 євро (а.с.100-102).

17.03.2020 Управлінням Укртрансбезпеки у Чернігівській області, за наслідками розгляду справи про порушення ФОП ОСОБА_1 законодавства про автомобільний транспорт, винесено постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу:

- №189831 на суму 1700,00 грн. за надання послуг з перевезень вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» (а.с.12);

- №189832 на суму 17 000,00 грн. за перевищення законодавчо встановлених вагових параметрів транспортного засобу (від 10% до 20%) (а.с.13).

Вважаючи вищевказані постанови протиправними, ФОП ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Щодо доводів відповідача про перевищення вагових обмежень належного позивачу транспортного засобу, суд зазначає таке.

Статтею 1 Закону України від 05.04.2001 №2344-ІІІ «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон №2344-ІІІ) визначено, що рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів суб`єкта господарювання на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагові комплекси та інші об`єкти, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту).

Згідно із статтею 6 Закону №2344-ІІІ рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.15 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок №1567), під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог ст.ст.53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів.

Згідно п.17 Порядку №1567 рейдова перевірка проводиться із зупиненням транспортних засобів або без їх зупинення. Зупинення транспортних засобів здійснюється відповідно до вимог п.15 Правил дорожнього руху та Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів.

Відповідно до п.20 Порядку №1567 виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

Згідно п.21 Порядку №1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах загального користування визначає Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 (далі - Порядок №879).

Відповідно до пп.4 п.2 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Пунктом 3 Порядку №879 передбачено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Як вбачається з матеріалів справи, під час проведення рейдової перевірки на а/д М-05, Київ - Одеса, «Південне кладовище», належний позивачу вказаний вище транспортний засіб пройшов зважування на ваговому комплексі, за результатами якого встановлено перевищення габаритних вагових параметрів ТЗ, а саме: повна маса ТЗ склала 38,600 т при допустимих 40 т. При цьому, навантаження на одиночну вісь склало 13,140 т при допустимих 11 т, що зафіксовано актом проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 17.01.2020 №б/н, довідкою про результати здійснення габаритно-вагового контролю від17.01.2020 (а.с.100-101).

Враховуючи виявлене перевантаження на одну із осей автомобіля, відповідач вважає, що до ФОП ОСОБА_1 обґрунтовано застосовано штрафні санкції у визначеному чинним законодавством розмірі. Однак, із такою позицією суд не погоджується, враховуючи таке.

Згідно ст.33 Закону України від 08.09.2005 №2862-IV «Про автомобільні дороги» рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків (стаття 48 Закону №2344-ІІІ).

Єдині вимоги до проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів з вантажем або без нього автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами встановлені Правилами проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30.

Згідно п.3 Правил №30 транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

У свою чергу, п.22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), встановлено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Однак, суд звертає увагу, що у даному випадку, слід враховувати властивості вантажу, який перевозив належний позивачу автомобіль, а саме сою, яка є подільним вантажем, що може переміщуватися по всім осям транспортного засобу під час руху. За наведених обставин, проведення зважування у русі, шляхом поосьового заїзду тягача на платформу ваг, без дотримання часу, необхідного для врівноваження сипучого (подільного) вантажу, на переконання суду, не може дати достовірних результатів навантаження на одну вісь транспортного засобу, адже це не дозволяє врахувати перерозподіл тиску на осі та зсув центру ваги під час нахилу тягача при заїзді на платформу ваг, тоді як вантаж, в силу своїх властивостей, легко деформується під дією мінімальних сил.

Так, як вбачається із наявної у матеріалах справи товарно-транспортної накладної, завантаження автомобіля соєю здійснювалось насипом.

Суд наголошує, що сума нормативно допустимого навантаження на осі автомобіля не перевищувала під час зважування допустимо встановлену норму загального ліміту у 40 т, а становила 38,600 т, що не заперечується сторонами та підтверджується складеними спеціалістами Управління документами і товарно-транспортною накладною.

Також слід звернути увагу на те, що Єдиною методикою виконання вимірювань поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів у русі в Україні є лише Методика виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів у русі, розроблена Харківським національним автомобільно-дорожнім університетом Державної служби автомобільних доріг України, затверджена заступником голови Державної служби автомобільних доріг України (Укравтодор), атестована у відповідності з ГОСТ 8.010-99 Національним науковим центром «Інститут Метрології», свідоцтво про атестацію №02-84-08.

Разом із тим, вказана методика не розповсюджується на транспорті засоби з рідким вантажем або вантажем, що змінює розподіл навантажень на осі транспортного засобу в русі.

На підтвердження своєї позиції відповідачем до суду надано копію чеку зважування транспортного засобу з реєстраційним номером НОМЕР_1 від 17.01.2020, у якому зазначається: загальна маса 38,600 т, вісь 1 - 6,780 т, вісь 2 - 13,140 т, вісь 3 - 6,120 т, вісь 4 - 6,260 т, вісь 5 - 6,300 т (а.с.118).

Однак, вказаний чек не містить реквізитів щодо пункту проведення вагового контролю та швидкості автомобіля під час зважування.

Суд зазначає, що зі змісту вказаного чеку зважування від 17.01.2020, вищевказаних акту, довідки та розрахунку неможливо встановити будь-яких характеристик зважувального обладнання, яке було використане відповідачем при проведенні габаритно-вагового контролю, зокрема, якими саме вагами проводилось зважування транспортного засобу позивача, який відсоток похибки таких ваг.

Також відповідно до відображеної у акті перевірки від 17.01.2020 та чеку від 17.01.2020 інформації, контроль автомобіля позивача інспекторами Управління здійснювався о 14:30 год. (а.с.8), однак наведене спростовується GPS даними системи контрольно-вимірювального обладнання.

Зокрема, відповідно до договору від 01.08.2019 №215-VTM, укладеного між ФОП ОСОБА_3 (виконавець) та ОСОБА_1 (замовник), виконавець надав замовнику комплекс інформаційних послуг для забезпечення та підтримки доступу до системи контролю рухомих об`єктів «SKYRIVER» з метою забезпечення отримання, обробки даних і формування звітів замовником щодо місцезнаходження та пересування об`єктів, що належать замовнику (а.с.94-95).

Відповідно до звіту про стоянку GPS системи контрольно-вимірювального обладнання «SKYRIVER» (а.с. 47), автомобіль із реєстраційним номером НОМЕР_1 з 14:14 год. до 17:36 год. знаходився на трасі М-05 біля повороту до н.п. Потіївка і прямував в напрямку до м. Києва.

Згідно інформації, наданої ФОП ОСОБА_3 у листі від 19.06.2020 за №ЛИ-1906001 про роботу приладу «SKYRIVER» s/n 100050 за період з 17.01.2020 по 18.01.2020, о 15:26 год. зафіксовано першу зупинку автомобіля позивача за вищевказаний часовий період тривалістю 3 хв. поблизу Південного кладовища біля м. Боярка. Наступна зупинка зафіксована у цьому ж місці о 15:31 год. тривалістю 5 хв. Після цього автомобіль проїхав 30-40 метрів і відбулась чергова зупинка тривалістю 1 год. 56 хв. Після останньої зупинки о 17:32 год. автомобіль продовжив свій рух у напрямку до м. Києва (а.с.90-92).

У листі від 28.07.2020 за №ЛИ-2807001 ФОП ОСОБА_3 додатково роз`яснив, що розбіжність у часі зупинки автомобіля між звітом GPS та часом, зазначеним ним у листі від 19.06.2020 за №ЛИ-1906001 пов`язана із тим, що в системі GPS «SKYRIVER», якою користується ОСОБА_1 , виявлено відсутність налаштування на телефоні користувача конкретного часового поясу та перехід на літній час. Відтак звіти по роботі вказаного приладу, сформовані до 19.06.2020 мали помилку з розбіжністю у зазначенні часу в дві години (а.с.132).

Враховуючи наведене, суд зазначає, що наданими позивачем доказами (даними GPS системи контрольно-вимірювального обладнання «SKYRIVER») підтверджується, що перевірка автомобіля позивача могла розпочатися не раніше 15 год. 31 хв., що свідчить про невірне відображення інспекторами часу здійснення контролю.

Відповідно до п.11 Порядку №879 забороняється експлуатація пересувних пунктів у темну пору доби, крім випадків, коли такий пункт розташовано на освітлених ділянках автомобільних доріг, у морських, річкових портах, вантажних терміналах, місцях формування вантажопотоків.

Згідно визначення, наданого у Правилах дорожнього руху, темна пора доби - частина доби від заходу до сходу сонця.

Враховуючи встановлені обставини щодо фактичного часу здійснення перевірки належного позивачу автомобіля, суд зазначає про здійснення інспекторами контролю у темну пору доби, що є порушенням вищевказаних вимог Порядку №879.

Також у складених посадовими особами відповідача документах вказано, що пройдена автомобілем позивача відстань на момент зважування становила 185 км та розрахована враховуючи маршрут: с. Хмільниця Чернігівська область - М05 Київ-Одеса Південне кладовище (а.с.102). Однак, товаросупровідними документами підтверджується, що транспортний засіб виїхав із с. Харківка Маньківського району Черкаської області (а.с.11).

Зважаючи на вищевикладене, суд критично ставиться до взятих відповідачем при обрахунку пройденої відстані даних саме щодо пройденої відстані в 185 км.

Отже, з урахуванням наведеного, суд доходить висновку, що визначення вагових параметрів транспортного засобу ФОП ОСОБА_1 здійснено з порушенням вищевказаних положень Порядку №879, а тому, на переконання суду, отримані в результаті зважування дані не можуть вважатися достовірними.

Щодо доводів відповідача про відсутність у водія під час перевірки щоденних реєстраційних листків режимів праці та відпочинку за 17.01.2020, суд зазначає таке.

Згідно ч.1 ст.18 Закону №2344-III з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Відповідно до ст.48 Закону №2344-ІІІ автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів визначається Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженою наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 №385 (далі - Інструкція №385).

Відповідно до п.3.3 Інструкції №385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом

20.12.2010 набула чинності Поправка №6 до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, підписаної в Женеві 01.07.1970, в частині надання до контролю реєстраційних листків (тахограм) за поточний день та попередні 28 календарних днів, а в разі відсутності тахокарт - надання Бланку підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.

Отже, з аналізу наведених положень слідує, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, якій використовується для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів, повинен мати при собі заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР (994_016), або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом. Відсутність вказаних документів свідчить про порушення статті 48 Закону №2344-ІІІ та пункту 3.3 Інструкції №385.

У акті перевірки від 17.01.2020 інспекторами зазначено, що під час перевірки було встановлено відсутність у водія заповненої тахокарти, однак вказані доводи спростовуються матеріалами справи.

Як пояснила у судовому засіданні позивач, після завантаження транспортного засобу під час першої зупинки об 11:39 год., згідно звіту GPS системи контрольно-вимірювального обладнання водій встановив пошкодження цифрового тахоргафа. Про несправність ОСОБА_2 повідомив ФОП ОСОБА_1 і з метою виконання договірних зобов`язань щодо своєчасного перевезення вантажу було прийнято рішення про ведення записів режиму роботи і відпочинку від руки.

Суд звертає увагу, що пунктом 3.3 Інструкції №385 передбачено, що у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв).

ФОП ОСОБА_1 надано суду тахоргафічну карту водія за 17.01.2020 (а.с.75), у якій режими роботи і відпочинку заповнені ОСОБА_2 від руки на зворотному боці, що відповідає вищевказаним вимогам Інструкції №385.

Разом з тим, позивач у судовому засіданні наголошувала, що під час перевірки транспортного засобу посадові особи відповідача не звертались до водія із пропозицію про надання для огляду вказаної тахоргафічної карти, тому висновок про порушення вищевказаних вимог чинного законодавства є протиправним.

Відповідно до заявленого ФОП ОСОБА_1 клопотання, як свідок у судове засідання був викликаний водій ОСОБА_2

20.05.2020 від ОСОБА_2 надійшло клопотання, у якому свідок зазначив про неможливість прибуття до суду у зв`язку із відрядженням до іншої області, однак ним надано нотаріально завірені пояснення щодо предмету спору (а.с.73-74). Зокрема, у вказаних поясненнях водій зазначив, що на вимогу перевіряючих ним були надані документи на право керування транспортним засобом та документи на сам автомобіль. Ніхто з інспекторів не звертався до нього щодо надання листів праці та відпочинку. Тахографічні карти ніхто не затребував. Також ОСОБА_2 зазначив, що окрім розрахунку сплати за проїзд ніяких документів він не отримував. З іншими порушеннями його не ознайомлювали. Вказані пояснення судом оцінюються критично, оскільки доказом у справі має бути саме пояснення свідка, надане в судовому засіданні під присягою.

При цьому на вказані обставини звертала увагу і ФОП ОСОБА_1 у поданому позові та під час судових засідань, зазначивши, що примірник довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю та копію акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів отримано нею лише 19.02.2020 відповідно до відмітки штампу Укрпошти на конверті (а.с.100-103).

Суд зазначає, що наведені доводи не були спростовані представником відповідача належними та допустимими доказами.

Враховуючи наведене, суд погоджується із позицією позивача щодо відсутності порушення ФОП ОСОБА_1 ст.48 Закону №2344-ІІІ та п.3.3 Інструкції №385.

Відповідно до ч.1 ст.60 Закону №2344-ІІІ, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 %, але не більше 20 % при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У свою чергу, пунктами 25, 26 Порядку №1567 встановлено, що справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі (пункт 27 Порядку №1567).

З аналізу наведених норм чинного законодавства вбачається, що законодавцем передбачено можливість участі особи, до якої застосовується адміністративна санкція, у розгляді справи про правопорушення задля реалізації її права на висловлення заперечень, надання доказів, захист тощо.

У поданому позові та судових засіданнях ФОП ОСОБА_1 зазначала, що з метою спростовування доводів інспекторів щодо порушення нею законодавства про автомобільний транспорт позивач прибула до Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області на розгляд справи, однак допущена на сідання не була. Також в усній формі позивачу повідомлено, що стосовно неї уже винесено постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Вказані доводи ФОП ОСОБА_1 не були спростовані відповідачем, у зв`язку із чим вважає, що оскаржувані постанови прийняті без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення, що є порушенням п.9 ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський суд неодноразово підкреслював особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява №33202/96, пункт 120, ECHR 2000, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява №48939/99, пункт 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява №21151/04, пункт 72 і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява №10373/05, пункт 51, від 15 вересня 2009 року). Також на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява №55555/08, пункт 74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява №36900/03, пункт 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008), Європейський суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

З урахуванням зазначеного, оцінивши в сукупності докази суд дійшов висновку, що постанови Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області від 17.03.2020 №189831 та №189832 є протиправними та мають бути скасованими.

Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи встановлені вище обставини справи, суд зазначає, що представником відповідача не спростовано доводів позивача та не надано достатніх доказів, в розумінні ст.сст.73 та 76 Кодексу адміністративного судочинства України, на яких ґрунтуються його заперечення, тому позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 мають бути задоволені у повному обсязі.

Частиною 1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 227, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області, Державної Служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області про застосування адміністративно-господарського штрафу від 17.03.2020 №189831 у сумі 1 700,00 грн.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області про застосування адміністративно-господарського штрафу від 17.03.2020 №189832 у сумі 17 000,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної Служби України з безпеки на транспорті на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 840,80 грн (вісімсот сорок гривень 80 коп) судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Позивач - Фізична особа-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ).

Відповідач-1 - Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області (вул. Пятницька,36/606, м. Чернігів, 14000).

Відповідач-2 - Державна Служба України з безпеки на транспорті (проспект Перемоги,14 м. Київ 03135, код ЄДРПОУ 39816845).

Повне рішення суду складено 17.08.2020.

Суддя Л.О. Житняк