Рішення № 90998404, 05.08.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2020 року м. Житомир справа № 240/223/20

категорія 106030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гуріна Д.М.,

секретар судового засідання Шуляк О.Ю.,

за участю: позивача - ОСОБА_1 , представника позивача - Трофімова А.В.,

представників відповідача - Горкуши М.А., Федосюк В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання протиправними та скасування пунктів наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

встановив:

10 січня 2020 року до Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області №941-к від 26 грудня 2019 року, яким притягнуто ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за пунктом 1 частини 2 статті 65 Закону «Про державну службу» у вигляді звільнення з посади;

- визнати протиправним та скасувати пункт 2 наказу Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області №941-к від 26 грудня 2019 року, яким ОСОБА_1 звільнено з посади начальника Міськрайонного управління у Житомирській області та м. Житомирі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області згідно з пунктом 1 частини 2 статті 65, частини 5 статті 66, частини 5 статті 87 Закону «Про державну службу»;

- визнати протиправним та скасувати пункт 3 наказу Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області №941-к від 26 грудня 2019 року, яким днем звільнення ОСОБА_1 із займаної посади вважати першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності;

- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Міськрайонного управління у Житомирській області та м.Житомирі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області з дня звільнення та стягнути з відповідача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з дня звільнення.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказала, що її на підставі подання дисциплінарної комісії було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано вид стягнення - звільнення. Підставою для звільнення зазначено пункт 1 частини 2 статті 65 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон України «Про державну службу», Закон № 889-VIII), а саме: порушення присяги державного службовця. Позивач вважає протиправними пункти наказу про притягнення її до дисциплінарної відповідальності та звільнення з займаної посади. В обґрунтування позовних вимог посилається на застосування дисциплінарного стягнення до неї під час відсутності на службі у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю, у позивача не було можливості ознайомитись з матеріалами дисциплінарного стягнення відносно неї до прийняття рішення про застосування дисциплінарного стягнення. Крім того, позивач посилається на порушення порядку її повідомлення про дату, час і місце засідання дисциплінарної комісії, а саме повідомлення про засідання за 4 дні, а не за 5 днів, як це передбачено Порядком здійснення дисциплінарного провадження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 грудня 2019 року № 1039 (далі - Порядок №1039). Також, у разі зміни часу та дати проведення засідання дисциплінарної комісії мають бути, на думку позивача, дотримані вимоги абзацу другого пункту 32 Порядку №1039, тобто розгляд дисциплінарної справи мав би відбутися не раніше 25 грудня 2019 року, а відбувся 24 грудня 2020 року. Окрім того, позивач посилається на грубі порушення процедури дисциплінарного стягнення та формування дисциплінарної справи, а саме: станом на 24 грудня 2019 року, тобто день засідання дисциплінарної комісії, не було протокольних рішень згідно з якими було б обрано голову та секретаря дисциплінарної комісії, про початок розгляду дисциплінарної справи відносно позивача та про обрання доповідача, уповноваженого на формування дисциплінарної справи, не приймалось. Збирання інформації передбаченої пунктом 24 Порядку №1039 мало проводитись тільки після прийняття рішення передбаченого пунктом 23 Порядку №1039 на засіданні дисциплінарної комісії.

За таких обставин, на думку позивача, правові підстави у дисциплінарної комісії для здійснення дисциплінарного провадження відносно неї були відсутні.

Також позивач посилається на невідповідність змісту подання вимогам пункту 34 Порядку №1039, а саме факти що підтверджують вчинення дисциплінарного проступку, з посиланням на положення відповідних нормативно-правових актів, обставини, що призвели до вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку. Так, позивач посилається на те, що у поданні зазначено, що до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області надійшла скарга директора Житомирської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» від 22 листопада 2019 року №335, в який скаржник зазначає, що нібито позивачем було допущено помилки в довідках з державної статистичної звітності та викопіюваннях і нібито позивачем не вказане цільове призначення земель.

Подання від 24 грудня 2019 року не містить конкретних фактів з посиланням на документи (вихідні, номери дати), щодо яких земельних ділянок та інші істотні обставини, які дають змогу встановити не тільки склад дисциплінарного порушення, а й подію. Посилання на конкретні докази (документи). Наведені скаржником Чернишовим І. відомості у листі від 22 жовтня 2019 року мають лише загальні описи без жодних підтверджень будь-яким доказами та фактичними даними.

Позивачем зазначено, що особисто начальник управління довідки не готує та вони формуються на підставі раніше поданої статистичної звітності, однак подання комісії не підтверджує викладені Чернишовим І. обставини у листі №335 від 22 листопада 2019 року.

Посилання лише на пункт положення про Управління, яким передбачена відповідальність за виконання покладених на відомство завдань, жодним чином не доводить, на думку позивача її вину, так як для цього необхідно встановити причинно-наслідковий зв`язок.

Стосовно не надання відповіді на запит ГО «Атошник», то позивачем зазначено, що дійсно на адресу Головного управління Держгеокадастру 11 жовтня 2019 року надійшло два однакових запити з різними вхідними номерами на які протягом встановленого чинним законодавством строку надіслано відповіді.

Крім того, зі змісту подання не вбачається, що ГО «Атошник» звертався зі скаргами на несвоєчасне надання інформації, що виключає можливість порушення дисциплінарного провадження з цих підстав.

Твердження дисциплінарної комісії про ненадання відповіді на запити про публічну інформацію від 11 жовтня 2019 року спростовуються відповідями, які зареєстровані та зберігаються в системі документообігу «Докпроф» відповідача.

Дисциплінарна комісія у своєму поданні не заперечує факту надання відповідей посилаючись на їх вихідні номери, але при цьому зазначає, що вони були підготовлені «без урахування вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації», при цьому не зазначає які конкретно вимоги вказаного закону вважає порушеними.

Питання встановлення вини за нібито допущене порушення в поданні не ставиться, лише зазначається що «керівник несе відповідальність», проте жодних фактів які б вказували, що внаслідок дій позивача або бездіяльності були допущені вказані порушення - відсутні взагалі.

Позивач не погоджується з наказом відповідача про притягнення її до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення, зазначає, що передумовою звільнення державного службовця за вчинення дисциплінарного правопорушення, пов`язаного зі здійсненням службової діяльності, з підстави припинення державної служби за порушення Присяги мають бути порушення, встановлені внаслідок ретельного службового розслідування.

Однак, як вбачається з подання від 24 грудня 2019 року, фактів які б свідчили про вчинення нею, на думку позивача, істотного дисциплінарного проступку не знайшло свого підтвердження, а формулювання щодо її винуватості носять лише декларативний характер без обґрунтування причинно-наслідкового зв`язку.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 15 січня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначенням підготовчого судового засідання на 7 лютого 2020 року на 10:00.

7 лютого 2020 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов (Том №1 а.с.174-180). В якому відповідач на обґрунтування заперечень зазначив, що до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області надійшла скарга директора Житомирської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» від 22 листопада 2019 року №335.

У даній скарзі стосовно ОСОБА_1 було зазначено, що керівник міськрайонного управління у Житомирському районі та м.Житомира ОСОБА_1. при підготовці вихідних даних для проведення робіт з інвентаризації земель с/г призначення Житомирського району, допустила помилки в довідках з державної статистичної звітності та викопіюваннях. Після повторного звернення довідки були перероблені, але посадова особа знову не вказала цільове призначення земель, таким чином затягнувши процес виконання робіт по Житомирському району.

Оскільки скарга стосувалася безпосередньо впливу ОСОБА_1 на процес інвентаризації. Головним управлінням було прийнято рішення про порушення дисциплінарного провадження щодо ОСОБА_1 - начальника Міськрайонного управління у Житомирському районі та місті Житомирі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області.

При прийнятті рішення про порушення дисциплінарного провадження, стосовно ОСОБА_1 було встановлено відповідні обставини, порушення Присяги державного службовця, а саме: несумлінне виконання своїх обов`язків (затягування проведення інвентаризації, ненадання достовірних відомостей в довідках з державної статистичної звітності та на картографічних матеріалах у вигляді викопіювань, порушення термінів виконання запитів, заміна попередньо наданих довідок іншими довідками з тією ж датою та реєстрацією), порушення вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації», відповідно на підставі чого було прийнято рішення про відсторонення позивача від виконання посадових обов`язків на час здійснення дисциплінарного провадження.

Як вбачається з подання від 24 грудня 2019 року, в ході проведення засідання дисциплінарної комісії було встановлено, на думку відповідача, підтверджуючі факти зволікання позивачем у виконанні своїх повноважень. ОСОБА_1 при проведенні інвентаризації земель на виконання наказу Держгеокадастру від 21 лютого 2019 року №59 «Про проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності» та виконання протокольного доручення за результатами виробничої наради від 11 листопада 2019 року з керівниками головних управлінь Держгеокадастру в областях, надані у поясненнях працівників Житомирської регіональної філії ДП «Центр ДЗК», в яких зафіксовані порушення державним службовцем своїх посадових обов`язків, в результаті надання недостовірної інформації, порушень термінів надання відповідей на запити. Викладені обставини в поясненнях та додані матеріали спеціалістів ЖРФ ДП «Центр ДЗК» дають підстави вважати своїми діями ОСОБА_1 свідомо затягувала процес інвентаризації по Житомирському району, не надаючи достовірні відомості в довідках з державної статистичної звітності та картографічних матеріалах у вигляді викопіювань.

Детальна інформація щодо порушення відображена в поясненнях, документах та інформації, що надана представниками Житомирської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» Чернишовим І. та ОСОБА_6 .

Крім того, відповідачем у відзиві зазначено, що відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 5 грудня 2019 року №360 «Про проведення перевірки» утворена комісія для здійснення перевірки діяльності в тому числі й Міськрайонного управління у Житомирському районі та м. Житомирі.

З пояснень членів даної комісії встановлено та підтверджено Дисциплінарною комісією, що 2019 року до Міськрайонного управління звернулось із запитами на публічну інформацію ГО «Атошник». Відповіді на подані запити у терміни відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації» не надано, чим порушено вимоги даного закону. Однак, 28 жовтня 2019 року за №26-6-0.15-2833/123-19, 26-6-0.15-2834/123-19 були підготовлені відповіді без урахування Закону України «Про доступ до публічної інформації».

При проведені відповідної перевірки щодо порушення законодавства про доступ до публічної інформації при розгляді запитів учасників АТО було встановлено та виявлено не відповідність тексту між першим та другим екземпляром листа ГО «Атошник», який знаходиться відповідно у Міськрайонному управлінні та в ГО «Атошник».

ГО «Атошник» було подано до Міськрайонного управління запит в порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації», про що була проставлена відмітка спеціаліста ОСОБА_4 про отримання 11 жовтня 2019 року (на другому примірнику, який залишився в ГО «Атошник»). Однак відповіді на вказані запити надавалися в загальному порядку розгляду, без урахування вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Відповідно повноваження щодо відповідальності за доступ до публічної інформації, що знаходиться у володінні Міськрайонного управління у Житомирському районі та м.Житомирі покладено на керівника даного управління - ОСОБА_1 .

Порушення вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» свідчить на думку відповідача і про порушення присяги державного службовця, оскільки обов`язком державного службовця є виконання вимог Конституції та Законів України.

Ненадання публічної інформації на запит учасникам АТО - скоєння проступку, який підриває довіру зі сторони громадян до державного службовця, як до особи, яка наділена владними повноваженнями, а також до авторитету органу загалом.

Наведене, на думку відповідача, свідчить про те, що в діях ОСОБА_1 вбачається порушення присяги державного службовця (пункт 1 частини 2 статті 65 Закону України «Про державну службу»).

Стосовно тверджень позивача про порушення порядку здійснення дисциплінарного провадження відповідач у відзиві зазначає, що про можливість ознайомлення з матеріалами дисциплінарного стягнення позивач була повідомлена, однак позивач до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області не з`являлась. Стосовно застосування до позивача дисциплінарного стягнення у її відсутність на службі, відповідач у відзиві вказав, що Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області за наслідками дисциплінарного провадження було прийнято наказ від 26 грудня 2019 року №941-к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення ОСОБА_1 ». У вказаному наказі пунктом 2 зазначено звільнити ОСОБА_1 з посади начальника Міськрайонного управління Держгеокадастру у Житомирській області, а в пункті 3 вказаного наказу чітко зазначено, днем звільнення із займаної посади вважати робочий день, наступний за днем закінчення тимчасової працездатності, зазначений у документі про тимчасову непрацездатність.

Стосовно повідомлення ОСОБА_1 про час, дату та місце засідання дисциплінарної комісії, то відповідач вказав, що Управлінням 19 грудня 2019 року з дотриманням пункту 32 Порядку №1039 було надіслано на адресу ОСОБА_1 відповідне повідомлення.

Стосовно тверджень позивача про те, що нібито не було обрано на засіданні дисциплінарної комісії голову, секретаря, не формувався порядок денний, не призначений доповідач, який мав формувати дисциплінарну справу, відповідач зазначив у відзиві, що відповідно до Протоколу №1 засідання Дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ Головного управління Держгеокадастру у Житомирської області від 19 грудня 2019 року було проведено відповідне засідання дисциплінарної комісії на якій було вирішено обрати голову дисциплінарної комісії, секретаря дисциплінарної комісії та доповідача по дисциплінарній справі.

У підготовчому засіданні суд ухвалою від 7 лютого 2020 року, постановленою у порядку статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України без виходу до нарадчої кімнати, оголосив перерву у підготовчому засіданні до 11 березня 2020 року до 10:00, у зв`язку із необхідністю витребування від представника відповідача додаткових доказів та надання позивачу часу для підготовки відповіді на відзив, що внесено секретарем до протоколу судового засідання від 7 лютого 2020 року (Том №1 а.с.170-171).

7 лютого 2020 року на адресу суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову (Том №1 а.с.230-233).

11 лютого 2020 року ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду відмовлено позивачу у задоволенні заяви про забезпечення позову.

20 лютого 2020 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечує проти доводів, викладених відповідачем у відзиві та вважає їх безпідставними, позовні вимоги підтримує повністю та просить задовольнити (Том №2 а.с.4-7).

4 березня 2020 року на адресу суду від представника відповідача надійшли заперечення проти відповіді на відзив, в яких відповідач проти доводів позивача заперечує та просить відмовити у задоволенні позовних вимог, з підстав, що зазначені у відзиві на адміністративний позов (Том №2 а.с.27-32).

Відповідно до довідки у справі 11 березня 2020 року розгляд справи не відбувся у зв`язку з перебуванням судді Гуріна Д.М. у відпустці. Наступне підготовче засідання призначено на 8 квітня 2020 року на 9:00 (Том №2 а.с.36).

7 квітня 2020 року на адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із запровадженням карантину (Том №2 а.с.43).

8 квітня 2020 року на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про виклик свідків (Том №2 а.с.45-46).

У підготовчому засіданні суд ухвалою від 8 квітня 2020 року, постановленою у порядку статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України без виходу до нарадчої кімнати, закрив підготовче провадження у справі та призначив судове засідання на 13 травня 2020 року на 11:00. Задоволено клопотання представника відповідача про виклик свідків, що внесено секретарем до протоколу судового засідання від 8 квітня 2020 року (Том №2 а.с.47-48).

8 травня 2020 року на адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із продовженням карантинних заходів до 22 травня 2020 року (Том №2 а.с.51-52).

12 травня 2020 року на адресу суду електронною поштою надійшли клопотання від свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 про відкладення розгляду справи через продовження карантину до 22 травня 2020 року (Том №2 а.с.53-56).

У судовому засіданні суд ухвалою від 13 травня 2020 року, постановленою у порядку статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України без виходу до нарадчої кімнати, відклав судове засідання на 27 травня 2020 року на 9:30 у зв`язку із необхідністю повторного виклику свідків у судове засідання для надання пояснень, що внесено секретарем до протоколу судового засідання від 13 травня 2020 року (Том №2 а.с.57-58).

26 та 27 травня 2020 року на адресу суду електронною поштою надійшли клопотання від свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_4 про відкладення розгляду справи через стан здоров`я та перебування на самоізоляції (Том №2 а.с.60-62).

У судовому засіданні суд ухвалою від 27 травня 2020 року, постановленою у порядку статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України без виходу до нарадчої кімнати, відклав судове засідання на 17 червня 2020 року на 15:00 у зв`язку із необхідністю повторного виклику свідків у судове засідання для надання пояснень та надання часу відповідачу для підготовки додаткових пояснень, що внесено секретарем до протоколу судового засідання від 27 травня 2020 року (Том №2 а.с.78-79).

27 травня 2020 року позивачем подано заяву про долучення до матеріалів справи додаткових документів (Том №2 а.с.81).

16 червня 2020 року на адресу суду електронною поштою надійшло клопотання від свідка ОСОБА_4 про відкладення розгляду справи через перебування на амбулаторному лікуванні (Том №2 а.с.84).

17 червня 2020 року представником відповідача подано клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів (Том №2 а.с.85).

У судовому засіданні суд ухвалою від 17 червня 2020 року, постановленою у порядку статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України без виходу до нарадчої кімнати, відклав судове засідання на 5 серпня 2020 року на 12:00 у зв`язку із необхідністю повторного виклику свідка ОСОБА_4 у судове засідання для надання пояснень та надання часу представнику позивача для ознайомлення з долученими до матеріалів справи документами, що внесено секретарем до протоколу судового засідання від 17 червня 2020 року (Том №2 а.с.109-110).

3 липня 2020 року на адресу суду від свідка ОСОБА_6 надійшли пояснення з додатковими документами (Том №2 а.с.113).

У судове засідання 5 серпня 2020 року прибули позивач та представник позивача, які заявлені позовні вимоги підтримали повністю та просили задовольнити, з підстав, що викладені у позовній заяві та відповіді на відзив.

У судове засідання 5 серпня 2020 року прибули представники відповідача, які проти заявлених вимог заперечували повністю та просили відмовити в їх задоволенні, з підстав, що зазначені у відзиві на адміністративний позов та запереченнях на відповідь на відзив.

Заслухавши пояснення позивача, представників позивача та відповідача, свідків, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до наказу №370-к від 4 травня 2017 року призначено ОСОБА_1 на посаду начальника Міськрайонного управління у Житомирському районі та м. Житомирі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, з присвоєнням 6-го рангу категорії Б посади державної служби. Станом на час звернення до суду позивач не була звільнена.

5 грудня 2019 року в.о. Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області видано наказ №360 про утворення комісії для здійснення перевірки діяльності Управління державної експертизи, ринку та оцінки земель Головного управління Держгеокадастру і проведення перевірки з 5 грудня 2019 року до 19 грудня 2019 року, за наслідками якої комісія мала скласти відповідний акт (Том №1 а.с.26).

Цього ж дня пунктами 3-м та 4-м наказу №873-к в. о. начальника Головного управління Держгеокадастру у Житомирський області М. Мельниченко було вирішено порушити дисциплінарне провадження стосовно ОСОБА_1 та відсторонити від виконання посадових обов`язків на строк його проведення (Том №1 а.с.25).

Наказом від 5 грудня 2019 року Головного управління ДЗК у Житомирській області було створено дисциплінарну комісію у складі 5-ти чоловік.

24 грудня 2019 року о 10:00 без участі позивача та під час перебування ОСОБА_1 на лікарняному - відбулось засідання дисциплінарної комісії на якій розглядалось питання щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

Поданням дисциплінарної комісії від 24 грудня 2019 року було вирішено рекомендувати притягнути ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосувати вид стягнення - звільнення. Підставою для звільнення зазначено пункт 1 частини 2 статті 65 Закону України «Про державну службу» - порушення присяги державного службовця (Том №1 а.с.20-24).

Пунктом першим наказу №941-к від 26 грудня 2019 року Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області було вирішено притягнути ОСОБА_1 за вчинення дисциплінарного проступку, який полягає у порушенні присяги державного службовця, а саме за несумлінне виконання своїх обов`язків (затягування проведення інвентаризації, ненадання достовірних відомостей в довідках державної статистичної звітності, порушення термінів виконання запитів, заміна попередньо наданих довідок іншими довідками з тією самою датою та реєстрацію), порушення вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації», до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення згідно пункту 1 частини 2 статті 65 Закону України «Про державну службу» (Том №1 а.с.14-15).

Пунктом 2 цього наказу вирішено звільнити ОСОБА_1 з посади начальника Міськрайонного управління у Житомирській області та м. Житомирі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області згідно пункту 2 частини 2 статті 65, частини 5 статті 66, пункту 4 частини 1 статті 83, пункту 4 частини 1 статті 87, частини 5 статті 87 Закону України «Про державну службу».

Пунктом 3 вирішено днем звільнення вважати перший робочий день, наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності.

Позивач з висновками викладеними в наказі №941-к від 26 грудня 2019 року та поданні дисциплінарної комісії від 24 грудня 2019 року не погоджується, з огляду на істотні порушення вимог Закону під час здійснення дисциплінарного провадження, відсутність конкретних фактів про порушення у поданні дисциплінарної комісії від 24 грудня 2019 року її вини (причинно-наслідкового зв`язку), ненадання позивачу можливості ознайомитись з матеріалами дисциплінарного провадження перед прийняттям рішення про накладення дисциплінарного стягнення та задля можливості надати пояснення за кожним фактом так званих порушень, застосування дисциплінарного стягнення під час її відсутності на службі у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовим відносинам, суд виходив з наступного.

Відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця регулює Закон України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VIII.

Цей закон визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.

У відповідності з визначеннями статті 1 Закону України «Про державну службу», державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави. Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України «Про державну службу», державна служба здійснюється з дотриманням таких принципів, зокрема, професіоналізму - компетентне, об`єктивне і неупереджене виконання посадових обов`язків, постійне підвищення державним службовцем рівня своєї професійної компетентності, вільне володіння державною мовою і, за потреби, регіональною мовою або мовою національних меншин, визначеною відповідно до закону; стабільності - призначення державних службовців безстроково, крім випадків, визначених законом, незалежність персонального складу державної служби від змін політичного керівництва держави та державних органів.

Стосовно доводів позивача про застосування до неї дисциплінарного стягнення під час відсутності на службі у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю, суд зазначає наступне.

Дане твердження позивача не відповідає дійсним обставинам справи у зв`язку з наступним.

Так, частиною 4 статті 74 Закону України «Про державну службу» передбачено, що дисциплінарне стягнення може бути застосовано під час відсутності державного службовця на службі у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, під час перебування його у відпустці або у відрядженні.

Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області, за наслідками дисциплінарного провадження, було прийнято наказ №941-к від 26 грудня 2019 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення ОСОБА_1 »

Пунктом 2 наказу було звільнено ОСОБА_1 з посади начальника Міськрайонного управління у Житомирському районі та м. Житомирі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області.

Пунктом 3 наказу чітко зазначено, що днем звільнення ОСОБА_1 із займаної посади вважати перший робочий день наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеної у документі про тимчасову непрацездатність згідно частини 5 статті 87 Закону України «Про державну службу».

Частиною 5 статті 87 Закону України «Про державну службу» встановлено, що наказ (розпорядження) про звільнення державного службовця у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, може бути виданий суб`єктом призначення або керівником державної служби у період тимчасової непрацездатності державного службовця або його відпустки із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки.

Пункт 4 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу» встановлює, що підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є зокрема вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.

Тобто, 26 грудня 2019 року Головним управлінням безпосередньо було видано наказ №941-к від 26 грудня 2019 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення ОСОБА_1 », однак відповідно до пункту 3 вищезгаданого наказу, дисциплінарне стягнення було накладено на ОСОБА_1 не під час її відсутності на службі, а в перший робочий день, наступний день закінчення тимчасової непрацездатності, тобто у відповідності до статті 87 та частини 4 статті 74 Закону України «Про державну службу».

Стосовно доводів позивача про не надання можливості ознайомлення з матеріалами дисциплінарного провадження, суд з ними не погоджується та зазначає наступне.

На звернення позивача про надання їй можливості ознайомитись з матеріалами дисциплінарного провадження Головним управлінням було надано відповідь від 24 грудня 2019 року №31-6-0.71-9103/2-19 та №31-6-0.71-9104/2-19 (Том №1 а.с.209-211), та вказано, що відповідно до пункту 27 розділу «Формування дисциплінарної справи» Порядку здійснення дисциплінарного провадження, затвердженим Постановою КМУ від 4 грудня 2019 року №1039, дисциплінарна справа формується з урахуванням вимог порядку обліку та роботи з дисциплінарними справами, затвердженого НАДС.

Для ознайомлення із матеріалами дисциплінарної справи державний службовець письмово звертається до секретаря дисциплінарної комісії та повідомляє про таке ознайомлення голову цієї комісії.

Однак, як встановлено з матеріалів справи, жодних звернень до секретаря дисциплінарної комісії від ОСОБА_1 не надходило, а була заява, яка адресована начальнику Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області Максиму Мельниченку та заява від 23 грудня 2019 року, адресована тому ж в.о. начальника та Дисциплінарній комісії Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області.

Так, на вищезгадану заяву позивача її було проінформовано про те, що вона може прийти за адресою: м.Житомир, вул.Довженка, буд.45. каб. 209 (другий поверх) і їй буде надано безперешкодну можливість ознайомитися з усіма матеріалами справи.

На підставі чого посилання позивача на порушення відповідачем норм частини 1 та 2 статті 76 Закону України «Про державну службу» є безпідставними.

Стосовно доводів позивача про порушення порядку повідомлення про дату, час та місце засідання дисциплінарної комісії, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 32 «Порядку здійснення дисциплінарного провадження» про дату, час і місце засідання Комісії, дисциплінарної комісії державному службовцю повідомляється шляхом вручення інформації чи документів або надсилання їх поштою за адресою місця проживання/перебування чи на його адресу електронної пошти, або з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку за наявними в особовій справі контактними даними.

Таке повідомлення здійснюється не менш як за п`ять календарних днів до дня проведення засідання Комісії, дисциплінарної комісії.

Так, засідання дисциплінарної комісії було призначено на 24 грудня 2019 року. У свою чергу Головним управлінням 19 грудня 2019 року з дотриманням пункту 32 Порядку, надіслано ОСОБА_1 поштою за адресою місця проживання/реєстрації, повідомлення про час і місце засідання Комісії (Том №1 а.с.204-205). Також ОСОБА_1 була повідомлена про зміну часу засідання, при цьому день засідання не змінювався та був відомий позивачу, що не заперечується сторонами. 23 грудня 2019 року ОСОБА_1 надала письмові пояснення (а.с. 206-208).

Щодо підписання повідомлення В.о. начальника М.Мельниченком, то позивач посилається на те, що пунктом 16 порядку передбачено, що повідомлення про дату та час засідання комісії повинно підписуватися та надсилатися безпосередньо головою комісії.

Однак, слід зазначити, що даний пункт не містить такого обов`язку та не містить імперативної норми про підписання повідомлення саме головою комісії, а тільки зазначено, що голова дисциплінарної комісії організовує її роботу, призначає місце та дату проведення засідання дисциплінарної комісії.

З огляду на викладене, твердження позивача про порушення порядку повідомлення не відповідає дійсності, оскільки Головним управлінням було дотримано всіх вимог Порядку проведення дисциплінарного провадження та належним чином у встановлені терміни здійснено повідомлення ОСОБА_1 .

Стосовно доводів позивача про порушення процедури дисциплінарного провадження та формування дисциплінарної справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до Протоколу №1 засідання Дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 19 грудня 2019 року (Том №1 а.с.199-202) було проведено відповідне засідання дисциплінарної комісії на якій було вирішено обрати:

Головою дисциплінарної комісії - Козакова С.В., начальника відділу контролю за використанням та охороною земель у Коростенському, Лугинському, Народицькому, Олевському районах Управління з контролю за використанням та охороною земель, в.о. заступника начальника - начальника Управління з контролю за використані земель Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області;

Секретарем дисциплінарної комісії - Лабенську Л.Є. , начальника відділу роботи з персоналом Управління персоналу;

Доповідачем по дисциплінарній справі ОСОБА_1 - Бондаря О.Г .

Наступне засідання дисциплінарної комісії відбулося 24 грудня 2019 року про, що ОСОБА_1 була належним чином повідомлена у відповідності до Порядку №1039.

Також було встановлено порядок денний засідання Дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на 24 грудня 2019 року.

А тому, після обрання голови дисциплінарної комісії, секретаря та доповідача, було проведено всі необхідні дії, які передбачені безпосередньо Порядком проведення дисциплінарного провадження, було встановлено порядок денний, у зв`язку з чим доводи позивача щодо порушення порядку здійснення дисциплінарного стягнення та формування дисциплінарної комісії та справи є необґрунтованими та такими що суперечать дійсним обставинам справи.

Стосовно правомірності пунктів 1-3 наказу Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області №941-к від 26 грудня 2019 року, суд зазначає наступне.

У поданні від 24 грудня 2019 року зазначено, що до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області надійшла скарга директора Житомирської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» від 22 листопада 2019 року №335, в який скаржник зазначає, що ОСОБА_1 було допущені помилки в довідках з державної статистичної звітності та викопіюваннях та не вказано цільове призначення земель.

Подання від 24 грудня 2019 року не містить конкретних фактів з посиланням на документи (вихідні, номери дати), щодо яких земельних земель та інші істотні обставини, які дають змогу встановити не тільки склад дисциплінарного порушення, а й подію. Посилання на конкретні докази (документи). Наведені скаржником Чернишовим І. відомості у листі від 22 жовтня 2019 року мають лише загальні описи без жодних підтверджень будь-яким доказами та фактичними даними.

Допитаний судом свідок ОСОБА_6 , який є начальником міськрайонного виробничого відділу Житомирської регіональної філії ДП «Центр ДЗК», підтвердив, що на одні і ті ж земельні ділянки видавалися різні довідки з поповненою інформацією, показники в довідках різнились. Свідок ОСОБА_6 повідомив, що неточності у довідках хоча і сповільнювали інвентаризацію земельних ділянок, а саме: земельні ділянки вказані в таких довідках не могли бути включені до інвентаризації та, як наслідок, не були передані територіальним громадам, однак з рештою усі земельні ділянки були проінвентаризовані.

Свідок ОСОБА_5 , який є заступником керівника ГО «Атошник» підтвердив, що дійсно ГО «Атошник» було подано два запити на публічну інформацію на один з яких не було надано відповідь, точніше була одна відповідь на два запити, однак зі скаргами на те, що не було відповіді не звертались. Крім того, свідок ОСОБА_5 припускає, що підписи на вказаних запитах йому не належать і що могла статися помилка при реєстрації запитів.

Стосовно ненадання відповіді на запит ГО «Атошник» від 11 жовтня 2019 року, то дійсно 11 жовтня 2019 року до Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області надійшло два однакових запити з різними вхідними номерами (Том №1 а.с.93, 95) на які протягом встановленого чинним законодавством строків надана відповідь.

Однак, під час службового розслідування було встановлено, що ГО «Атошник» подавало два різних за змістом запити, і відповідь на другий запит була надана із затримкою.

Відповіді на запити про публічну інформацію від 11 жовтня 2019 року зареєстровані та зберігаються системі документообігу «Докпроф» (Том №1 а.с.94, 96).

Дисциплінарна комісія у своєму поданні не заперечує факту надання відповідей посилаючись на їх вихідні номери, але при цьому зазначає, що вони були підготовлені «без урахування вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації», тобто з порушенням термінів надання відповіді.

Свідок ОСОБА_4 , яка є головним спеціалістом відділу у Міськрайонному управлінні у Житомирській області та м. Житомирі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, підтвердила, що дійсно 11 жовтня 2019 року Міськрайонним управлінням у Житомирській області та м. Житомирі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області було отримано 2 листа, які віддано було спочатку на резолюцію керівника, а потім на реєстрацію. Вхідна кореспонденція мала реєструватись діловодом у програмі «Докпроф», однак відділ віддав листи відразу керівникові, оскільки вона просила нести їй листи відразу, а потім на реєстрацію. Свідок ОСОБА_4 підтвердила реєстрацію обох листів, однак їхнього змісту не пам`ятає.

Дослідивши матеріали дисциплінарного провадження, суд погоджується із твердженнями позивача про відсутність ознак порушення державним службовцем присяги, та зазначає наступне.

Державний службовець повинен сумлінно виконувати службові обов`язки та у разі вчинення дисциплінарного проступку може бути звільнений за порушення Присяги, якщо цей проступок можна кваліфікувати як порушення Присяги. Складаючи Присягу, державний службовець покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх виконання. Присяга має правову природу одностороннього, індивідуального, публічно-правового характеру, конституційного зобов`язання державного службовця.

За такого правового врегулювання порушення Присяги слід розуміти, як скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків. Присяга державного службовця передбачає зобов`язання виконувати обов`язки сумлінно.

Суд зазначає, що порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов`язків державного службовця. Про несумлінність дій (бездіяльності) державного службовця свідчить невиконання обов`язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них.

За таких обставин, звільнення за порушення Присяги може мати місце лише тоді, коли державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

Необхідно враховувати, що наслідком вчинення дисциплінарного правопорушення можуть бути припинення державної служби за порушення Присяги або звільнення, які є санкціями різних рівнів відповідальності і не можуть застосовуватись як альтернативні.

Припинення державної служби за порушення Присяги є найсуворішою санкцією відповідальності державного службовця, який вчинив діяння, несумісне з посадою. Тому рівень юридичних гарантій захисту прав зазначеної особи в процедурах вирішення питань застосування такої відповідальності має бути не меншим, ніж під час звільнення з державної служби.

Верховний Суд, неодноразово аналізуючи текст Присяги державних службовців, зазначав, що в основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги.

Тобто, як порушення Присяги, так і дисциплінарне правопорушення, можуть бути наслідком недодержання, порушення державним службовцем як правових, так і етичних (моральних) засад проходження публічної служби.

Таким чином, припинення державної служби у зв`язку з порушенням Присяги та дисциплінарна відповідальність можуть бути наслідком існування схожих фактичних підстав у разі вчинення достатньо близьких за характером одне до одного дисциплінарного або іншого правопорушень. Однак, вони не є ідентичними, а є заходами різних видів відповідальності.

Присяга має правову природу одностороннього, індивідуального, публічно-правового характеру, конституційного зобов`язання державного службовця.

Аналогічний висновок міститься у рішенні Конституційного Суду України від 11 березня 2011 року у справі №2-рп/2011.

Законодавцем визначено не окремий вид відповідальності державних службовців за порушення Присяги, а спеціальну підставу для припинення державної служби. Припинення державної служби відбувається у формі саме звільнення.

Втім, звільнення за порушення Присяги може мати місце лише тоді, коли державний службовець скоїв вищезазначений проступок. Тож звільнення за порушення Присяги має застосовуватися за конкретні надзвичайно тяжкі проступки, як за фактом їх вчинення, так і за наслідками, до яких вони призводять.

Припинення державної служби за порушення Присяги є найсуворішою санкцією відповідальності державного службовця, який вчинив діяння, несумісне з посадою. Тому рівень юридичних гарантій захисту прав зазначеної особи в процедурах вирішення питань застосування такої відповідальності має бути не меншим, ніж під час звільнення з державної служби за вчинення дисциплінарного правопорушення, з дотриманням порядку притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Передумовою звільнення державного службовця за вчинення дисциплінарного правопорушення, пов`язаного зі здійсненням службової діяльності, з підстави припинення державної служби за порушення Присяги мають бути порушення, встановлені внаслідок ретельного службового розслідування.

Суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 не було допущено порушення Присяги державного службовця, а недоліки у роботі позивача, що були встановлені під час дисциплінарного розслідування, не підпадають під визначення порушення Присяги державного службовця, а стягнення у вигляді звільнення, що було застосовано до позивача, є занадто суворим та неспівмірним з встановленими недоліками у роботі. Недоліки у роботі, що були виявлені дисциплінарною комісією не спричинили тяжких наслідків ні для процесу інвентаризації земельних ділянок, оскільки виключені земельні ділянки згодом були проінвентаризовані, ні для ГО «Атошник», оскільки свідок ОСОБА_5 пояснив, що ГО «Атошник» постійно звертається до ГУ ДЗК із запитами про надання інформації, метою організації є отримання земельних ділянок для учасників АТО, а не відповідей на запити. Питання щодо відповіді на запит було озвучене на одній з нарад, куди було запрошено представників організації, із окремою скаргою організація не зверталася. Отже, несвоєчасне надання відповіді на один із запитів не створило для ГО «Атошник» негативних наслідків у вигляді істотного порушення прав.

Відповідно до пункту 5 статті 66 Закону України «Про державну службу» звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, З, 7, 9-11, 13, 14 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 65 цього Закону.

Крім того, несвоєчасне надання відповіді на запит про публічну інформацію жодним чином не є дисциплінарним проступком несумісним із подальшим перебуванням на посаді та не може бути підставою для застосування виняткового стягнення у вигляді звільнення.

Наявність позитивного оцінювання службової діяльності за 2019 рік з оцінкою 2,6 (і заохочення на підставі наказу ГУ Держгеокадастру в Житомирській області від 5 березня 2019 року (а.с. 165) навпаки свідчать про достатній рівень кваліфікації, дотримання високих моральних норм гр. ОСОБА_1 .

Судом встановлено, що на підставі пропозицій Дисциплінарної комісії наказом відповідача №941-К від 26 грудня 2019 року застосовано до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби за порушення Присяги на підставі пункту 1 частини 2 статті 65 Закону України «Про державну службу».

Суд не погоджується з тим, що у відповідача були підстави дійти висновку, що своїми діями, начальник Міськрайонного управління у Житомирському районі та м.Житомирі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області ОСОБА_1 допустила несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, скоїла проступок (вчинок) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на неї обов`язкам, підриває довіру до неї як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання нею своїх обов`язків.

Суд зазначає, що відповідач, кваліфікуючи дії позивача, як порушення Присяги, не навів достатні мотиви, що вказані проступки, вчинені позивачем, необхідно кваліфікувати саме як порушення Присяги.

Отже, судом під час судового розгляду не підтверджено дотримання відповідачем вимог чинного законодавства під час винесення наказу від 26 грудня 2019 року №941-к Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення ОСОБА_1 », яким позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено стягнення у вигляді звільнення зі займаної посади. Суд визнає, що спірний наказ видано неправомірно та не у відповідності до вимог закону, а тому задовольняє частково позовні вимоги ОСОБА_1 .

Порушене право ОСОБА_1 підлягає судовому захисту шляхом поновлення позивача на посаді начальника Міськрайонного управління у Житомирській області та м. Житомирі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області з дня звільнення.

Щодо вимоги позивача про стягнення на користь позивача суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазначає таке.

Частиною 2 статті 235 Кодексу законів про працю України, передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Суд також зазначає, що вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений змоги працювати.

За приписами абзацу третього пункту 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок №100) усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

В пункті 6 Постанови «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999 року №13 Пленум Верховного Суду України зазначив, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Пунктом 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються з середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Оскільки позивачем не було надано суду розрахунок конкретної суми середнього заробітку із зазначенням дати звільнення та не надано копії трудової книжки на підтвердження дати звільнення, то суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги у цій частині шляхом зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, тобто з дати звільнення до дати поновлення на посаді.

Стосовно позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди у розмірі 7000,00 грн, суд зазначає наступне.

Положеннями статті 56 Конституції України, гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.

Згідно з статтею 1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Для відшкодування шкоди обов`язково необхідна наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 30 січня 2018 року у справі №804/2252/14.

Згідно з частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В обґрунтування вказаних вимог позивачем не надано жодних доказів. Навпаки, під час судового розгляду було встановлено, що ОСОБА_1 допускала недоліки в роботі, які визнано судом такими, що не є порушенням Присяги державного службовця, а застосоване дисциплінарне стягнення занадто суворе.

Суд вважає недоведеним спричинення позивачу моральної шкоди Головним управлінням Держгеокадастру в Житомирській області.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди у розмірі 7000,00 грн.

Стосовно відшкодування понесених позивачем витрат на сплату судового збору у сумі 840,80 грн за подання позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, то суд зазначає, що оскільки вказана вимога залишена судом без задоволення, то сплачений позивачем судовий збір у сумі 840,80 грн згідно квитанції від 8 січня 2020 року №30 поверненню не підлягає.

В той же час, вирішуючи питання щодо стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 17250,00 грн (Том №2, а.с. 81-83), суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Так, відповідно до частин 1 та 2 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

При цьому даною статтею передбачено цілі розподілу, визначення розміру та розмір судових витрат.

Зокрема, згідно частини 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частин 4 та 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 та постанові Верховного Суду від 17 вересня 2019 року у справі №810/3806/18.

Надаючи оцінку письмовим доказам, суд наголошує, що на підставі пункту 2 частини 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

З аналізу наведених правових норм можна дійти висновку, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інші витрати, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі №815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі №814/698/16.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу адвоката до матеріалів справи додано: попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат у справі (Том №1 а.с.49), ордер серії ЖТ №073294 від 8 січня 2020 року (Том №1 а.с.49а), копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю (Том №1 а.с.50).

У матеріалах справи відсутній документ, що свідчить про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки), відсутня також довідка про сплату, на яку посилається позивач у супровідному листі (Том №2 а.с. 81). Вказане, у силу наведеної судової практики, є підставою для відмови у стягненні на користь заявника суми витрат на правову допомогу.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що підстави для задоволення вимоги про відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу, відсутні.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України

вирішив:

Задовольнити частково адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (вул.Довженка, 45, м.Житомир, 10002, код ЄДРПОУ 39765513) про визнання протиправними та скасування пунктів наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Визнати протиправними та скасувати пункти 1-3 наказу Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області №941-к від 26 грудня 2019 року.

Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Міськрайонного управління у Житомирській області та м. Житомирі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області з дня звільнення.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з дня звільнення.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд апеляційну скаргу на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби та присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

Повне судове рішення складене 17 серпня 2020 року.

Суддя Д.М. Гурін