Рішення № 90998112, 17.08.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2020 р. Справа№200/6930/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Логойди Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження (за правилами спрощеного позовного провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання незаконними дій, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому, вважаючи свої права порушеними, просив:

- визнати незаконними дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області щодо не своєчасного та не повному обсязі відшкодування витрат на спеціальний медичний догляд, постійний сторонній догляд та побутове обслуговування;

- зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області здійснити перерахунок коштів на його поточний рахунок, а саме: на спеціальний медичний догляд з розрахунку розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати; на постійний сторонній догляд з розрахунку половини розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати, на побутове обслуговування з розрахунку чверті розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати, щодо періоду починаючи з квітня 2020 року;

- стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області на його користь моральну шкоду у розмірі 13 000 грн.

Позов обґрунтовував тим, що є особою з інвалідністю 1 групи, у зв`язку з чим відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» йому відповідачем перераховувалися страхові виплати - страхові витрати на медичну та соціальну допомогу, а саме: на спеціальний медичний догляд, на постійний сторонній догляд, на побутове обслуговування.

Однак такі виплати за квітень 2020 року та наступні місяці на його поточний рахунок, відкритий у банківській установі, перераховані не були у зв`язку з тим, що з 18 квітня 2020 року набрав чинності Закон України від 13 квітня 2020 року №553-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік».

Вважав, що відповідачем порушені його соціальні та конституційні права, помилково застосовано закон, який не має застосовуватися до спірних правовідносин, чим йому завдано моральні страждання та спричинено моральну шкоду, яка полягає у неможливості здійснення та допомоги в наданні в необхідних доглядів (масажі, ЛФК, допомоги в прогулянках, допомоги заняттям спортом та ін.), що призвело до погіршення стану здоров`я, фізичного болю, душевних страждань, моральних переживань, безсоння, порушення нормальних життєвих зв`язків та інших негативних явищ.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначав, зокрема, що з 21 жовтня 2016 року позивач отримує витрати на медичну та соціальну допомогу, а саме на спеціальний медичний догляд, постійний сторонній догляд та побутове обслуговування.

Постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 03 листопада 2011 року № 41 затверджено Положення про організацію, забезпечення та фінансування необхідних видів догляду за потерпілими внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, згідно з п.3.3 якого виплати на усі види догляду здійснюються у поточному місяці за минулий місяць. Постанова про призначення фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу на необхідні види догляду, а саме на продовження раніше призначених страхових витрат на медичну та соціальну допомогу оформлюється та реєструється при зміні розміру мінімальної заробітної плати, яка змінювалась з 1 січня 2020 року.

Відтак, постановою від 03 січня 2020 року № 0536/10822/10822/496 було продовжено потерпілому ОСОБА_1 з 01 січня 2020 року фінансування раніше призначених страхових виплат на медичну та соціальну допомогу.

10 квітня 2020 року за березень 2020 року йому перераховано витрати на спеціальний медичний догляд, постійний сторонній догляд та побутове обслуговування.

Але, з 18 квітня 2020 року вступив у дію Закон України від 13 квітня 2020 року №553-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет на 2020 рік», відповідно до п. 5 розд. ІІ «Прикінцеві положення» якого на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, тимчасово відстрочено проведення окремих страхових виплат, які здійснюються Фондом.

Цим Законом передбачено, що на період дії карантину, здійснюється фінансування тільки тих страхових виплат, які чітко передбачені зазначеним Законом.

19 травня 2020 року працівник відділу медичних та соціальних послуг повідомив в телефонному режимі позивача про вказані зміни в законодавстві.

Крім того, про такі зміни позивача повідомлено відповіддю Слов`янського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області від 15 червня 2020 року № 36.07.-13/1625, в якій також зазначено, що в умовах карантину Фондом здійснюється нарахування витрат на даний вид медичної допомоги, а відповідно і право на їх отримання після обмежувальних карантинних заходів за потерпілим зберігається.

Отже, цей Закон України від 13 квітня 2020 року №553-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2020 рік» тільки призупиняє виплату деяких видів страхових виплат на період дії карантину, але не позбавляє потерпілого права на їх отримання. Нарахування потерпілим на виробництві на спеціальний медичний догляд, постійний сторонній догляд та побутове обслуговування робочими органами Фонду соціального страхування України здійснюється в повному обсязі, що свідчить про збереження за цими потерпілими, у тому числі і за позивачем, права на усі види страхових виплат.

Вважав, що діяв відповідно до вимог законодавства і не порушив права позивача.

Просив в задоволенні позову відмовити.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 19 червня 2006 року має зареєстрований страховий випадок у зв`язку з трудовим каліцтвом, і йому встановлено 1 групу інвалідності та стійку 100% втрату професійної працездатності безстроково.

Перебуває на обліку у відокремленому підрозділі Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області - Слов`янському відділенні як отримувач страхових виплат у виді страхових витрат на медичну та соціальну допомогу, а саме: на спеціальний медичний догляд, на постійний сторонній догляд, на побутове обслуговування.

Такі страхові виплати позивачу востаннє перераховані за березень 2020 року.

За квітень 2020 року та наступні місяці 2020 року позивачу нараховувалися, однак не виплачувалися вказані страхові виплати. (Загальна сума нарахованих, однак не виплачених страхових виплат за квітень, травень, червень та липень 2020 року становила 33061 грн.)

Рішення про припинення виплати страхових виплат відповідачем не приймалося.

На звернення позивача щодо причин невиплати страхових виплат та щодо перерахування виплат на його поточний рахунок, відкритий у банківській установі, Слов`янським відділенням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області надана відповідь від 15 червня 2020 року № 36.07-13/1625, якою повідомлено, що з 18 квітня 2020 року набрав чинності Закон України від 13 квітня 2020 року №553-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», згідно з п. 5 розд. ІІ «Прикінцеві положення» якого на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, тимчасово відстрочено проведення окремих страхових виплат, які здійснюються Фондом. Тому за квітень 2020 року позивачу здійснено нарахування коштів на спеціальний медичний догляд у сумі 4723 грн., на постійний сторонній догляд у сумі 2361,50 грн., на побутове обслуговування в сумі 1180,75 грн., але не здійснено перерахування цих коштів на його особистий рахунок у зв`язку зі змінами в законодавстві в частині тимчасового відстрочення на період дії карантину окремих страхових виплат, у тому числі на всі види догляду.

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правові норми належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Статтею 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначено, що страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Страхові виплати складаються із:

1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата);

2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім`ї та особам, які перебували на утриманні померлого);

3) страхової виплати дитині, яка народилася з інвалідністю внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності;

4) страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.

Відповідно до ч. 3 ст. 42 цього Закону Фонд фінансує витрати на медичну та соціальну допомогу, у тому числі на додаткове харчування, придбання ліків, спеціальний медичний, постійний сторонній догляд, побутове обслуговування, протезування, медичну реабілітацію, санаторно-курортне лікування, придбання спеціальних засобів пересування тощо, якщо потребу в них визначено висновками МСЕК та індивідуальною програмою реабілітації особи з інвалідністю (у разі її складення). Фонд організовує цілеспрямоване та ефективне лікування потерпілого у власних спеціалізованих лікувально-профілактичних закладах або на договірній основі в інших лікувально-профілактичних закладах з метою якнайшвидшого відновлення здоров`я застрахованого.

Сума витрат на необхідний догляд за потерпілим залежить від характеру цього догляду, встановленого МСЕК, і не може бути меншою (на місяць) за:

1) розмір мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати, - на спеціальний медичний догляд (масаж, уколи тощо);

2) половину розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати, - на постійний сторонній догляд;

3) чверть розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати, - на побутове обслуговування (прибирання, прання білизни тощо).

Витрати на догляд за потерпілим відшкодовуються Фондом незалежно від того, ким вони здійснюються.

Потребу потерпілих у спеціальному медичному, постійному сторонньому догляді та побутовому обслуговуванні визначає МСЕК.

Якщо МСЕК встановлено, що потерпілий потребує кількох видів допомоги, оплата проводиться за кожним її видом окремо.

Строки проведення страхових виплат визначені ст. 47 вказаного Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 Закону страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду:

1) потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання;

2) особам, які мають право на виплати у зв`язку зі смертю годувальника, - з дня смерті потерпілого, але не раніше дня виникнення права на виплати.

Частинами 5 та 6 ст. 47 Закону визначено, що страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв`язку із страховим випадком, а фінансування додаткових витрат згідно з цим Законом - протягом строку, на який визначено потребу в них.

Страхові виплати провадяться протягом строку, встановленого МСЕК або ЛКК. Строк проведення страхових виплат продовжується з дня їх припинення і до часу, встановленого при наступному огляді МСЕК або ЛКК, незалежно від часу звернення потерпілого або заінтересованих осіб до Фонду. При цьому сума страхових виплат за минулий час виплачується за умови підтвердження МСЕК втрати працездатності та причинного зв`язку між настанням непрацездатності та ушкодженням здоров`я.

Згідно з ч. 4 та 7 ст. 47 Закону виплати, призначені, але не одержані своєчасно потерпілим або особою, яка має право на одержання виплат, провадяться за весь минулий час, але не більш як за три роки з дня звернення за їх одержанням.

Якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв`язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України "Про оплату праці".

Відповідно до пп. 3.1 Положення про організацію, забезпечення та фінансування необхідних видів догляду за потерпілими внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що затверджено постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 03 листопада 2011 року № 41 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 січня 2012 року під №30/20343), фінансування витрат на спеціальний медичний догляд, постійний сторонній догляд та побутове обслуговування здійснюється за прямими наслідками страхового випадку виконавчою дирекцією Фонду та її робочими органами, шляхом:

поштового переказу за місцем постійного проживання потерпілого;

перерахування відповідних сум на його поточний рахунок, відкритий у банківській установі, вказаній у його заяві;

перерахування відповідних сум згідно з укладеними договорами (у разі необхідності) із закладами охорони здоров`я державної та/або комунальної форм власності, санаторно-курортними, реабілітаційними закладами (відділеннями), соціальними службами, що надають відповідні соціальні послуги;

укладання договорів з фізичними особами - підприємцями, які мають право на надання відповідних послуг.

Згідно з п. 3.2 цього Положення сума витрат на необхідний догляд за потерпілим залежить від виду догляду, встановленого МСЕК, і не може бути меншою (на місяць) від:

розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати, - на спеціальний медичний догляд;

половини розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати, - на постійний сторонній догляд;

чверті розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати,-на побутове обслуговування.

Пунктом 3.3 цього Положення визначено, що виплати на усі види догляду здійснюються у поточному місяці за минулий місяць.

Згідно зі ст. 46 вказаного Закону страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються:

1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого;

3) якщо з`ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку;

4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми;

5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов`язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню;

6) в інших випадках, передбачених законодавством.

Припиняючи виплату позивачу страхових виплат відповідач посилався на Закон України від 13 квітня 2020 року №553-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік».

Так, з 18 квітня 2020 року набрав чинності Закон України від 13 квітня 2020 року №553-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», п. 5 розд. ІІ «Прикінцеві положення» якого установлено, що на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, Фонд соціального страхування України та Фонд загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття здійснюють поточні видатки на утримання виконавчих дирекцій фондів, установ державної служби зайнятості та такі страхові виплати: допомога по тимчасовій непрацездатності; допомога по вагітності і пологах; щомісячні страхові виплати потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань та членам їх сімей; витрати на лікування потерпілих від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань; витрати на протезування та придбання спеціальних засобів пересування; допомога по безробіттю (включаючи допомогу по частковому безробіттю); допомога на поховання (пп. 2 п. 5 розд. ІІ цього Закону).

Тобто вказаним Законом до страхових виплат, які на період дії карантину здійснює, зокрема, Фонд соціального страхування України, страхових витрат на медичну та соціальну допомогу, які отримував позивач, включено не було. Однак і про невиплату таких страхових виплат в цьому Законі не зазначено.

Крім того, ні цим Законом, ні іншим законом до спеціального Закону - Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», який регулює спірні правовідносини, та передбачає виплату таких страхових виплат, відповідні зміни, які б унеможливлювали їх виплату відповідним особам, внесено не було.

До того ж, згідно з ч. 4 ст. 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» кошти Фонду не включаються до складу Державного бюджету України та використовуються тільки за цільовим призначенням.

З огляду на наведене припинення виплати страхових виплат з посиланням на Закон України від 13 квітня 2020 року №553-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» є помилковим.

Разом з вказаними нормами суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основи соціального захисту.

Одним з конституційних прав є право на соціальний захист (ст. 46 Конституції України).

Відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

На час припинення позивачу щомісячних страхових виплат воєнного або надзвичайного стану в Україні введено не було.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 26 червня 2014 року у справі «Суханов та Ільченко проти України» (заяви № 68385/10 та 71378/10, п. 52 рішення), а також в рішенні від 19 червня 2012 року у справі «Хонякіна проти Грузії» (Khoniakina v.Georgia, заява № 17767/08, п. 72), зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності.

Європейський суд з прав людини зазначив, що в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод поняття «майно» охоплює як «наявне майно», так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого «права власності» (п. 74 рішення від 02.03.2005 року у справі «Von Maltzan and Others v. Germany»). Європейський суд з прав людини зробив висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та сформував позицію для інтерпретації вимоги як такої, що може вважатися «активом»: вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема, є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є «активом», на який може розраховувати громадянин як на свою власність. Таким чином, статтю 1 Першого протоколу до Конвенції слід застосовувати для захисту «правомірних (законних) очікувань».

Припиненням виплати позивачу страхових виплат за минулий період з точки зору положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мало місце втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним.

Діями та бездіяльністю відповідача порушено право позивача на отримання страхових виплат, на що позивач мав законні очікування.

Вчиняючи такі дії та посилаючись на нормативно-правовий акт, що фактично звузив права позивача на отримання страхових виплат та зробив їх реалізацію залежною від певних обставин, порушив право позивача на їх отримання, при цьому це право є об`єктом захисту за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право власності).

З огляду на наведене та з урахуванням тієї обставини, що оскаржені дії відповідача в спірних правовідносинах не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях (відсутня свобода розсуду), з метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та з метою дотримання судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, позовні вимоги підлягають задоволенню іншим шляхом - шляхом визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень щодо припинення виплати позивачу страхових виплат із зобов`язанням відповідача поновити виплату позивачу страхових виплат і сплатити заборгованість по ній з дня припинення їх виплат (ч. 2 ст. 9, п. 10 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України).

При цьому норми Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» чітко визначають розмір, в якому нараховуються та виплачуються спірні страхові виплати, і спору щодо їх розміру між сторонами не існує, що не потребує додаткового відображення цих норм в резолютивній частині судового рішення.

Щодо моральної шкоди

Відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України моральна шкода може полягати у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» Фонд несе відповідальність згідно із законом за шкоду, заподіяну з його вини застрахованим особам внаслідок несвоєчасної або неповної виплати матеріального забезпечення, страхових виплат, ненадання або несвоєчасне надання соціальних послуг, передбачених цим Законом.

Невиплата позивачу, який є особою з інвалідності 1 групи, страхових виплат у виді страхових витрат на медичну та соціальну допомогу, а саме: на спеціальний медичний догляд, на постійний сторонній догляд, на побутове обслуговування, безумовно спричинила позивачу моральні страждання.

Це обумовлено тим, що такі види страхових виплат надаються в час, коли відповідні особи особливо потребують їх.

Ненадання таких виплат вчасно ставило під загрозу життя та здоров`я позивача.

Заявлену суму моральної шкоди суд визнає прийнятною з урахуванням ризиків, які створили дії відповідача, з огляду на що позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до закону, тому виходячи з положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (84122, Донецька обл., м. Слов`янськ, вул. Свободи, 5, код ЄДРПОУ 41325231) про визнання незаконними дій, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди задовольнити.

Визнати протиправними дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області щодо припинення виплати ОСОБА_1 страхових виплат у виді страхових витрат на медичну та соціальну допомогу, а саме: на спеціальний медичний догляд, на постійний сторонній догляд, на побутове обслуговування з квітня 2020 року.

Зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області поновити виплату ОСОБА_1 страхових виплат у виді страхових витрат на медичну та соціальну допомогу, а саме: на спеціальний медичний догляд, на постійний сторонній догляд, на побутове обслуговування і сплатити заборгованість по ним з дня припинення їх виплат, тобто з квітня 2020 року.

Стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (84122, Донецька обл., м. Слов`янськ, вул. Свободи, 5, код ЄДРПОУ 41325231) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) моральну шкоду в розмірі 13000 (тринадцять тисяч) грн.

Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 255 КАС України, і може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення судом складено 17 серпня 2020 року.

Суддя Т.В. Логойда