Рішення № 90997990, 13.07.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2020 року Справа № 804/14289/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіКонєвої С.О. при секретарі судового засіданняЗіненко А.О. за участю представників сторін: від позивача: Головко О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Укрспецстройремонт» до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000742205, №0000752205 від 15.04.2013р., -

ВСТАНОВИВ:

29.04.2013р. Приватне підприємство «Укрспецстройремонт» звернулося з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (правонаступника Дніпродзержинської ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області) та просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №0000742205 від 15.04.2013р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість, в тому числі за основним платежем в сумі 236419,00 грн. та за штрафними санкціями в сумі 59105,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №0000752205 від 15.04.2013р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств, у тому числі за основним платежем в сумі 248240,00 грн. та за штрафними санкціями в сумі 62060,00 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що наведені вище оспорювані податкові повідомлення-рішення були прийняті за результатами проведеної позапланової виїзної перевірки позивача за період з 01.01.2010р. по 31.01.2013р. за висновками якого було встановлено нереальність господарських операцій позивача по його взаємовідносинах з ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» на підставі інформації щодо нереальності правочинів, отриманої від старшого слідчого з особливо важливих справ ГСУ ДПС України та ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська. Позивач вважає, що оспорювані податкові повідомлення-рішення є безпідставними та прийняті всупереч чинного законодавства України посилаючись на те, що укладені між позивачем та ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» договори недійсними у судовому порядку не визнавалися у відповідності до вимог ст.ст.202, 203, 234 ЦК України, виконання цих договорів спричинили реальні зміни майнового стану, що підтверджується складеними первинними бухгалтерськими документами, які відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та свідчать про правомірність дій підприємства щодо формування податкового кредиту, позивач та ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» були зареєстровані платниками ПДВ, мали фізичні, технічні та технологічні можливості для вчинення правочинів з іншими контрагентами, що становлять зміст господарської операції, вважає, що позивач не може нести відповідальності за дії своїх контрагентів згідно до ст.61 Конституції України. У письмових поясненнях від 14.05.2020р., наданих позивачем на виконання постанови Верховного Суду від 20.03.2020р. у цій справі позивач вказує на те, що доказами виконання робіт фізичними особами є рішення загальних зборів Тимчасового трудового колективу від 28.06.2012р., договір підряду з Тимчасовим трудовим колективом укладеним ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» від 29.06.2012р., список працівників станом на 05.07.2012р., тимчасові перепустки ПАТ «Алчевський металургійний комбінат», матеріали позавідомчої охорони від 27.07.2012р.; доказами перевезення цих співробітників у кількості 68 чоловік до ПАО «АМК» у м. Альчевськ слід вважати заяву ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» від 10.07.2012р. №27, заявки позивача на перевезення пасажирів автобусом із специфікаціями, повідомлення ТОВ «Адатранссервіс» про підтвердження прийняття заявок до їх виконання, квитанції до прибуткових касових ордерів про оплату автотранспортних послуг, розрахунки за виконані роботи замовник (позивач) здійснював шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок підрядника згідно п.п.2.2 договору та згідно актів форми КБ-2в та підтверджується платіжними дорученнями і банківськими виписками по рахунку, отримані позивачем послуги від ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» були передані ТОВ «Трест Донбасдомнаремонт», ТОВ «Укрспецмеханомонтаж» та ТОВ «Спецмеханомонтаж», що свідчить про відповідність господарських операцій позивача завданням статутної діяльності, обумовленість правочинів розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), не збитковість цих операцій та фактичний рух активів. Щодо доцільності залучення ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» для виконання робіт, позивач посилається на те, що дане підприємство було одним із основних підрядників промислових підприємств регіону, мало надійну репутацію, ліцензії та допуски практично на всі види будівельно-монтажних і інженерних робіт з високою якістю та під час взаємовідносин з позивачем вказане підприємство мало достатньо фінансових та трудових ресурсів. Також представник позивача вважає безпідставним посилання податкового органу на постанову слідчого від 31.01.2013р. як на підтвердження нереальності господарських операцій позивача з ПП «Транс-Атлантіка Сервіс», оскільки викладена у ній інформація не грунтується на аналізі первинних бухгалтерських документів, а тому не є належним доказом згідно до судової практики Верховного Суду у його постановах, які наведені у даних поясненнях, окрім того, позивач повідомляє і про те, що ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» ліквідовано та припинено згідно даних ЄДРПОУ на підставі ухвали господарського суду Запорізької області від 28.12.2012р., а тому, на думку позивача, доводи податкового органу про порушення позивачем вимог ПК України є безпідставними і спростовуються наявними у справі доказами. У відповіді на відзив від 18.05.2020р. позивач повторює всі ті ж самі обставини, що і у позові та у наданих поясненнях.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач (ГУ ДФС у Дніпропетровській області) відзиву на позов за підписом уповноваженої на те особи згідно до вимог ст.131-2 Конституції України та п.п.11 п.16-1 Перехідних положень Конституції України з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 20.03.2020р. на вимогу суду не надав, причину його не надання суд не повідомив, при цьому, судом не може бути прийнятий до розгляду у даній справі надісланий засобами електронного зв`язку на електронну адресу суду 07.05.2020р. електронний відзив на позов за підписом підписанта Богдана Колодки від імені ГУ ДПС у Дніпропетровській області, оскільки ГУ ДПС у Дніпропетровській області не є відповідачем у даній справі, в той же час, відповідач у даній справі - ГУ ДФС у Дніпропетровській області станом на 13.07.2020р. не припинене у встановленому законодавством порядку, відомості про таке припинення у ЄДРПОУ відсутні (а.с.83-88 том 4), а, відповідно, такий орган державної влади здійснює свої функції та повноваження у повному обсязі, у тому числі і щодо представництва такого органу у судах, до внесення відомостей про його припинення до ЄДРПОУ, виходячи до порядку та умов припинення юридичної особи, встановлених ст. 104 ЦК України.

Відповідач в судове засідання 13.07.2020р. свого представника із належно оформленими повноваженнями з урахуванням вимог ст.131-2 Конституції України та п.п.11 п.16-1 Перехідних положень Конституції України щодо участі у справах загального позовного провадження з 01.01.2020р. тільки адвоката або самопредставництва шляхом внесення такої особи до ЄДРПОУ (відомості про таку особи у ЄДРПОУ станом на 13.07.2020р. відсутні - а.с.83-88 том 4), про причини неявки представника відповідача та незабезпечення участі свого представника у спосіб, встановлений Конституцією України, відповідач суд не повідомив, незважаючи на те, що судом відповідача неодноразово повідомлялось про необхідність виконання вимог Конституції України, зокрема, у повістках (а.с.76 том 4), у підготовчому засіданні 17.06.2020р. ГУ ДПС у Дніпропетровській області було відмовлено у задоволенні клопотання про заміну відповідача з урахуванням відомостей про ГУ ДФС у Дніпропетровській області, яке не припинене та які містяться у ЄДРПОУ (а.с.72-75 том 4), про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином 23.06.2020р., що підтверджується поштовим повідомленням, наявним в матеріалах справи (а.с.81 том 4).

Згідно до ч. 6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до вимог п.1 ч.3 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки за умови, якщо такий учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи.

Враховуючи наведене, належне повідомлення відповідача про дату, час та місце судового розгляду справи, не надання без поважних причин на вимогу суду відзиву на позов, неповідомлення відповідачем про обґрунтовані причини неявки в судове засідання, строки вирішення спору, встановлені ст.193 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути дану справу за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами з урахуванням вимог ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дана справа розглядалася судами неодноразово, що підтверджується дослідженими у ній матеріалами.

20.03.2020р. постановою Верховного Суду постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.11.2015р. та постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2016р. у цій справі були скасовані, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд (а.с.204-215 том 3).

15.04.2020р. згідно до протоколу автоматизованого розподілу судових справ, дана справа була передана на новий розгляд судді Конєвій С.О. (а.с.219 том 3).

Ухвалою суду від 22.04.2020р. дана справа була прийнята суддею до свого провадження, її розгляд було призначено за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначене на 18.05.2020р. згідно до вимог ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, чинній з 15.12.2017р. (а.с.220-221 том 3).

Надалі, у зв`язку із оголошенням загальнодержавного карантину, а також перебуванням судді у щорічній відпустці, дана справа була знята з розгляду та перенесена на 03.06.2020р. згідно довідок №109, 110 від 13.05.2020р. та повісток (а.с.3-6 том 4).

03.06.2020р. у зв`язку із незабезпеченням відповідачем участі свого представника із належно оформленими повноваженнями згідно до вимог ст.131-2 Конституції України та п.п.11 п.16-1 Перехідних положень Конституції України підготовче засідання було відкладено на 17.06.2020р. (а.с.46-48 том 4).

17.06.2020р. відповідач також не забезпечив участь свого представника у підготовчому засіданні із належно оформленими повноваженнями згідно до вимог ст.131-2 Конституції України та п.п.11 п.16-1 Перехідних положень Конституції України, незважаючи на те, що був повідомлений належним чином про проведення підготовчого засідання 11.06.2020р. (а.с.53 том 4), про причини не направлення такого представника суд не повідомив, у зв`язку з чим судом було проведене підготовче засідання, закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті на 13.07.2020р. згідно до вимог ст. 180-183 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.75 том 4).

При цьому, зі змісту повісток, адресованих у тому числі і відповідачеві, відповідач судом був повідомлений про необхідність забезпечення участі його представника згідно до вимог ст.131-2 Конституції України та п.п.11 п.16-1 Перехідних положень Конституції України (а.с.76 том 4).

Враховуючи наведене, можна дійти висновку, що суд, під час розгляду даної справи, з урахуванням рівності всіх учасників процесу щодо необхідності участі в судовому процесі лише адвоката або шляхом самопредставництва як з боку позивача, так і з боку відповідача (суб`єкта владних повноважень) згідно до вищенаведених норм Конституції України, вжив усіх залежних від суду заходів та можливостей для забезпечення участі відповідача у розгляді даної справи, проте, відповідач, у свою чергу, вимоги Конституції України та вимоги суду, направлені на виконання відповідачем вимог Конституції України проінгорував, свого представника із належно оформленими повноваженнями без поважних причин до суду не направив.

Таким чином, враховуючи те, що відповідач, будучи обізнаним про вимоги Конституції України, які набули чинності з 01.01.2020р. щодо представництва у судах України, у період з 22.04.2020р. (з моменту прийняття справи до свого провадження та призначення її до розгляду у підготовчому засіданні) ні у підготовчі засіданні (мало місце їх відкладення судом з метою надання відповідачеві часу для оформлення повноважень представника відповідача), ні у судове засідання не виконав вимог Конституції України, жодного разу з 22.04.2020р. по 13.07.2020р. та не направив свого представника із належно оформленими повноваженнями, що судом визнається як зловживання процесуальними правами відповідачем, направленими на безпідставне затягування та перешкоджання судового розгляду справи виходячи з вимог п.1 ч. 2 ст. 45 Кодексу адміністративного судочинства України.

У ході судового розгляду справи судом були встановлені наступні обставини у даній справі.

Приватне підприємство «Укрспецстройремонт» 20.03.2008р. зареєстроване як юридична особа за адресою: АДРЕСА_1 , є платником податку на додану вартість та перебуває на обліку як платник податків та зборів у ГУ ДФС у Дніпропетровській області, що підтверджується копіями довідки АБ №446132 від 10.04.2012р., довідки №386 від 17.06.2011р., свідоцтва НОМЕР_1 від 11.04.2008р. (а.с.11-13 том 1).

У період з 19.03.2013р. по 25.03.2013р. у зв`язку із отриманням постанови слідчого, на підставі наказу №456 від 18.03.2013р. було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань взаємовідносин позивача, зокрема, з ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» за період з 01.01.2010р. по 31.01.2013р. за результатам якої 01.04.2013р. був складений акт за №2577/22.3/35594589 за висновками якого було встановлено порушення позивачем ст.ст.44,134,135,137,138, 198 ПК України в результаті чого у травні-серпні 2012р. позивачем було занижено суми податку на додану вартість у загальній сумі - 236419 грн., а також і занижено податок на прибуток за ІІ та ІІІ квартали 2012р. на загальну суму - 248240 грн. через встановлення під час перевірки податковим органом нереальності господарських операцій позивача з його контрагентом - ПП «Транс-Атлантика Сервіс», так як згідно постанови слідчого від 31.01.2013р. досудовим розслідуванням було встановлено, що підприємства………. ПП «Транс-Атлантіка Сервіс»…… фактично є «транзитними» підприємствами та надавали послуги по незаконному формуванню податкового кредиту з ПДВ для інших підприємств України, не встановлено наявності у цих підприємств основних засобів, нерухомості, виробничих потужностей, тощо; в Дніпродзержинській ОДПІ Дніпропетровської області ДПС зареєстровані підприємства, які формували податковий кредит від вищенаведеного підприємства, зокрема, ПП «Укрспецстроремонт» (позивач); згідно інформації ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська №33710/7/24-421 від 21.12.12р. перевіркою встановлено порушення ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» ст.185 ПК України в частині оподаткування податком на додану вартість безтоварних операцій по ланцюгу постачання товару, робіт/послуг з контрагентами постачальниками та контрагентами покупцями….», тому посадовою особою податкового органу зроблено висновок, що оскільки позивач є покупцем послуг наведеного контрагента, отже, «вигодонабувачем», кінцевим споживачем сум «сумнівного» податкового кредиту та сум витрат, що підтверджується змістом наведеного акту (а.с.17-23 том 1).

На підставі наведеного акту, посадовою особою податкового органу 15.04.2013р. були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення, а саме:

- №0000742205 за яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на загальну суму 295524,00 грн., у тому числі за основним платежем - 236419,00 грн., за штрафними санкціями - 59105 грн. (а.с.16 том 1);

- №0000752205 за яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 310300 грн., у тому числі за основним платежем - 248240,00 грн., за штрафними санкціями - 62060 грн. (а.с.15 том 1).

Позивач не погоджується із вищенаведеними податковими повідомленнями-рішеннями, просить їх визнати протиправними та скасувати посилаючись на те, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується реальність виконання договірних відносин з ПП «Транс-Атлантика Сервіс», виконання цих господарських операцій спричинили зміни у майновому стані позивача, первинні бухгалтерські документи були оформлені згідно до вимог чинного законодавства, відбувся фактичний рух активів позивача, а тому вважає, що позивач не може нести відповідальності за дії своїх контрагентів виходячи з вимог ст.61 Конституції України.

Заслухавши представника позивача, який брав участь у судовому розгляді даної справи у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, проаналізувавши норми чинного законодавства України, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору у сукупності з наданими доказами, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову, виходячи з наступного.

Правовідносини щодо контролю за правильністю формування податкового кредиту та витрат платниками податку та податковим органом регулюються нормами Податкового кодексу України, Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» № 996-ХІУ від 16.07.1999р. у редакціях, чинних на момент виникнення спірних відносин (ІІ-Ш квартал 2012р.).

Підпунктом 14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин, було визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій формі, матеріальній або нематеріальній формі, здійснених для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до положень пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

У відповідності до підпункту 139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності та не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності до підпункту «а» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платника податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК України.

Так, згідно з п.44.1 статті 44 Податкового кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань на підставі первинних документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» № 996-ХІУ від 16.07.1999р. (далі - Закон № 996) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частити першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконати дії (операції) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Якщо ж фактично здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх оформлених реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відсутність доказів реального вчинення господарських операцій виключає правомірність визначення платником податкового кредиту та витрат за такими операціями, незважаючи на наявність у нього податкових накладних та складених первинних бухгалтерських документів, що за формою відповідають вимогам чинного законодавства, а також і доказів сплати продавцю товарів, робіт (послуг) грошових коштів.

Таким чином, відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 ст.44 ПК України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платника податку учасників відповідної операції.

Аналізуючи наведені вище норми, можна дійти висновку, що господарські операції для цілей визначення податку на прибуток та податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та повинні спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку, в той же час, відсутність реально вчиненої господарської операції, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів, не дозволяє формувати витрати та податковий кредит, а, відповідно, і податок на прибуток.

Податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, зокрема, у випадках, якщо для цілей оподаткування операції обліковані не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або враховані операції, що не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру (мети)).

При цьому, при оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не обмежується встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу, у тому числі і досліджує також фактичні правовідносини учасників господарських операцій, перевіряє дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановлює зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарських операцій та господарської діяльності.

Довести правовірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень (ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Разом з тим, відповідно до принципу змагальності, суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість (ч.1 ст.77 наведеного Кодексу).

Аналогічний правовий висновок узгоджується із висновком, який було викладено у постанові Верховного Суду від 20.03.2020р. у цій справі, якою було скасоване попереднє судове рішення та наведені у ній висновки є обов`язковими для виконання учасниками справи та судом згідно до вимог ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України та Конституції України.

Так, на виконання вимог вищенаведеної постанови Верховного Суду, адміністративним судом було витребувано від учасників справи наступні копії первинних документів згідно до ухвали суду від 22.04.2020р., зокрема, у позивача, а саме:

- докази факту виконання особами Тимчасовим трудовим колективом робіт з метою забезпечення виконання умов договорів №24 від 07.05.2012р., №25 від 07.05.2012р., №26 від 01.06.2012р. з поточного, капітального ремонту та модернізації обладнання;

- докази на підтвердження факту перевезення співробітників в обидва кінці у кількості 68 чоловік до ПАО «АМК» у м. Алчевськ із зазначенням інформації про те, яким саме транспортом здійснювалося таке перевезення;

- докази того, яким саме чином підприємство позивача здійснювало розрахунок із особами, які виконували відповідні роботи;

- докази доцільності залучення наведеного контрагента та наявності у нього необхідного обладнання для виконання робіт з урахуванням висновку, наведеного у постанові Верховного Суду від 20.03.2020р.;

- докази на підтвердження зміни майнового стану позивача за результатами господарської операції саме із його контрагентом - ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» у період, що перевірявся;

- у відповідача - витребувано було відзив на позов та докази в обгрунтування відзиву, докази на підтвердження доводів того, що ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» є «транзитним» підприємством та надає послуги по незаконному формуванню податкового кредиту реальним суб`єктам господарювання з урахуванням вимог ст.ст.61,62 Конституції України та виходячи з ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.220-221 том 4).

Також на виконання вимог вищенаведеної постанови Верховного Суду від 20.03.2020р. у цій справі у ході судового розгляду справи при дослідженні адміністративним судом наданих копій первинних документів на підтвердження реальності господарських операцій позивача із його контрагентом - ПП «Транс-Атлантіка Сервіс», які мали місце у ІІ, ІІІ кварталах 2012р., судом встановлені наступні обставини у цій справі.

Так, 03.01.2012р. між МПП «Спецмеханомонтаж» (Підрядником) та ПП «Укрспецстройремонт» (Субпідрядником) був укладений договір підряду №3 за умовами якого Субпідрядник (позивач) взяв на себе зобов`язання виконати: поточні, капітальні ремонти і модернізацію обладнання в цехах, ВАТ «Дніпропетровський трубний завод», ПАТ «Евраз-ДМЗ ім. Петровського», ВАТ «Інтерпайп НТЗ», ВАТ «ДМКД», ТОВ «ІНТЕРПАЙП НІКО ТЬЮБ», орієнтовною ціною 600 000 грн. (а.с.161 том 1).

03.04.2012р. між ТОВ «Укрспецмеханомонтаж» (Генпідрядником) та ПП «Укрспецстройремонт» (Підрядником) був укладений договір підряду №12 за умовами якого Підрядник (позивач) взяв на себе зобов`язання виконати: поточні, капітальні ремонти і модернізацію обладнання в цехах, ВАТ «Дніпропетровський трубний завод», ПАТ «Евраз-ДМЗ ім. Петровського», ВАТ «Інтерпайп НТЗ», ВАТ «ДМКД», ТОВ «ІНТЕРПАЙП НІКО ТЬЮБ», орієнтовною ціною 600 000 грн. (а.с.168-169 том 1).

18.04.2012р. між ТОВ «Трест Донбасcдомнаремонт» (Підрядником) та ПП «Укрспецстройремонт» (Субпідрядником) був укладений договір субпідряду №21-04-12 за умовами якого Субпідрядник (позивач у даній справі) зобов`язувався виконати роботи по капітальному ремонту Доменної печі №3 ПАТ «Алчевський металургійний комбінат, орієнтовною вартістю 250000,00 грн. (а.с.144-147 том 1).

07.05.2012р. між ТОВ «Трест Донбасcдомнаремонт» (Підрядником) та ПП «Укрспецстройремонт» (Субпідрядником) був укладений договір субпідряду №24-05-12 за умовами якого Субпідрядник (позивач у даній справі) зобов`язувався виконати роботи по капітальному ремонту ДП-2 2р ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча», орієнтовною вартістю 1 200 000,00 грн. (а.с.108-111 том 1).

На підтвердження виконання вищенаведених робіт позивачем надані наступні первинні бухгалтерські документи, а саме: копії рахунків-фактур, копії актів прийомки виконаних підрядних робіт за відповідний період, копії податкових накладних, копії платіжних доручень про оплату за виконані роботи з травня по вересень 2012р.(а.с.112-143, 148-160, 163-167, 170-202 том 1).

Також, судом установлено і те, що 07.05.2012р. між ПП «Укрспецстройремонт» (Замовником) та ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» (Підрядником) були укладені наступні договори на виконання підрядних робіт, а саме:

- договір №24 за умовами якого Підрядник (ПП «Транс-Атлантіка Сервіс») взяв на себе зобов`язання виконати роботи: поточні, капітальні ремонти і модернізацію обладнання в цехах ВАТ «Дніпропетровський трубний завод», ПАТ «Евраз-ДМЗ ім. Петровського», ВАТ «Інтерпайп НТЗ», ВАТ «ДМКД», ТОВ «ІНТЕРПАЙП НІКО ТЬЮБ», орієнтовною ціною 600 000 грн. (а.с.45 том 1);

- договір №24 за умовами якого Підрядник (ПП «Транс-Атлантіка Сервіс») взяв на себе зобов`язання виконати роботи по капітальному ремонту Доменної печі 2р ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» орієнтовною вартістю 1200 000,00 грн. (а.с.45 том 1);

- договір №25 за умовами якого Підрядник (ПП «Транс-Атлантіка Сервіс») взяв на себе зобов`язання виконати роботи: поточні, капітальні ремонти і модернізацію обладнання в цехах, ВАТ «Дніпропетровський трубний завод», ПАТ «Евраз-ДМЗ ім. Петровського», ВАТ «Інтерпайп НТЗ», ВАТ «ДМКД», ТОВ «ІНТЕРПАЙП НІКО ТЬЮБ», орієнтовною ціною 600 000 грн. (а.с.72 том 1);

- договір №25 за умовами якого Підрядник (ПП «Транс-Атлантіка Сервіс») взяв на себе зобов`язання виконати роботи по капітальному ремонту Доменної печі 2р ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» орієнтовною вартістю 1200 000,00 грн. (а.с.73 том 1);

- договір №26 від 01.06.2012р. за умовами якого Підрядник (ПП «Транс-Атлантіка Сервіс») взяв на себе зобов`язання виконати роботи: капітальний ремонт стану 3000 ПАТ «Алчевський металургійний комбінат» (а.с.96 том 1).

На підтвердження виконання вищенаведених робіт позивачем надані наступні первинні бухгалтерські документи, а саме: копії податкових накладних, копії актів прийомки виконаних робіт, копії платіжних доручень про оплату за виконані роботи за період з червня по вересень 2012р., копія списку працівників ПП «Транс-Атлантіка Сервіс», які направляються на виконання робіт на ПАТ «АМК», копії тимчасових перепусток фізичних осіб, копії актів про виявлені порушення охорони праці на ПАТ «ММК ім. Ілліча», копія рішення загальних зборів Тимчасового трудового колективу від 28.06.2012р., копія договору підряду із Тимчасовим трудовим колективом від 29.06.2012р., укладений з ПП «Транс-Атлантика Сервіс», копія протоколу огляду, копія протоколу затримання працівника у стані алкогольного сп`яніння, копія протоколу медичного огляду працівника ОСОБА_1 , копія списку інструментів ПП «Транс-Атлантіка Сервіс», що завозилися на ПАТ «АМК» №28 від 05.07.2012р., копії прийомо-здаточних актів, копія договору про надання послуг від 16.04.2012р. щодо експлуатації двох кранів, укладеного між ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» та ПП «Укрпроммонтаж», фотокартками, копіями заявок на перевезення пасажирів автобусом № 9 від 12.07.2012р. та №19 від 27.07.2012р., копіями специфікацій №10 від 12.07.2012р. та №16 від 27.07.2012р. про замовлення автобусів на перевезення пасажирів у кількості 3 штук та у кількості двох автобусів в зворотному напрямку з м. Дніпродзержинська до м. Альчевська, копії квитанцій до прибуткового касового ордеру про оплату за автотранспортні перевезення за договором про надання автотранспортних позивачеві ТОВ «Адатранссервіс» (а.с.142-185 том 2, а.с.11-26 том 4)

Вивчивши вищенаведені первинні бухгалтерські документи, які були оформлені на виконання робіт за вищенаведеними договорами по взаємовідносинах позивача з ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» у ІІ, ІІІ кварталах 2012р., суд приходить до висновку, що вони не можуть бути прийняті судом на підтвердження реальності здійснення позивачем господарських операцій по виконанню підрядних робіт, які полягають у виконанні поточних та капітальних ремонтів у цехах металургійних підприємств, доменної печі за договорами підряду №24, №24, №25, №25 та №26 з вищенаведеним контрагентом (ПП «Транс-Атлантіка Сервіс»), з огляду на наступне.

Так, зі змісту досліджених судом наведених вище договорів вбачається, що контрагент позивача - ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» взяв на себе зобов`язання виконати роботи з поточного та капітальних ремонтів і модернізацію обладнання в цехах ВАТ «Дніпропетровський трубний завод», ПАТ «Евраз-ДМЗ ім. Петровського», ВАТ «Інтерпайп НТЗ», ВАТ «ДМКД», ТОВ «ІНТЕРПАЙП НІКО ТЬЮБ», по капітальному ремонту доменної печі на ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» та стану 3000 ПАТ «Алчевський металургійний комбінат» - (а.с.45-46, 72-73,96 том 1).

Вказані вище металургійні підприємства знаходяться у різних регіонах України, зокрема, у м. Дніпро, у м. Маріуполі, у м. Нікополі, у м. Алчевську.

В той же час, згідно договорів №24, 24, 25, 25 та 26 зазначено адресу ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» - м. Дніпро, вул.152 Дивізії, б.3-4 (а.с.45-6,72-73,96 том 1), а станом на 21.12.2012р. адресою державної реєстрації даного підприємства є м. Запоріжжя, пров. Зоряний, б.16, перебувало на обліку у ДПІ в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, остання податкова звітність, зокрема, по ПДВ подавалась за серпень 2012р., основним видом його діяльності є діяльність у сфері інжинірингу, будівництва будівель, та у ході проведеної перевірки вказаного підприємства не було встановлено ні виробничого обладнання, ні складських приміщень, не встановлено ні сировини, ні матеріалів для здійснення основного виду діяльності, що підтверджується змістом акту перевірки ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» №7204/224/3269/32694389 від 21.12.2012р. (а.с.209-219 том 1).

Отже, вищезазначеною перевіркою ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» встановлено відсутність у даного підприємства основних засобів, відсутність транспорту, а також і сировини та матеріалів, відсутність складських приміщень для зберігання таких матеріалів, що є необхідними для ведення основного виду його діяльності з поточних та капітальних ремонтів, що брало на себе вищенаведене підприємство за наведеними договорами підряду.

Також у ході судового розгляду справи на вимогу суду позивачем не було надано жодних доказів на підтвердження того, яка саме штатна чисельність працівників перебувала у штаті вказаного підприємства на спірний період виконання таких робіт - травень-липень 2012р., їх фаховий рівень для здійснення поточних та капітальних ремонтів у цехах великих металургійних підприємств, зокрема, і на проведення капітального ремонту доменної печі.

Позивачем не надано і доказів перевезення на об`єкти у м. Маріуполі, у м. Дніпрі, у м.Нікополі та м. Алчевську будь-якого обладнання для виконання таких робіт, працівників ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» у м. Маріуполь, у м. Дніпро та м. Нікополь у періоди, у які проводилися відповідні поточні та капітальні ремонти, відсутні і докази оформлення відряджень таких працівників (оскільки підприємство знаходилося у м. Дніпрі станом на травень-липень 2012р.), організації їх проживання та харчування на наведених об`єктах, відсутні допуски таких співробітників на режимні металургійні підприємства у м. Маріуполь, у м. Дніпро та м. Нікополь, які б могли свідчити про реальність виконання таких робіт на територіях вказаних металургійних підприємств саме співробітниками ПП «Транс-Атлантіка Сервіс».

При цьому, не можуть бути покладені судом в основу даного судового рішення надані позивачем на підтвердження реальності вчинення господарських операцій за наведеними договорами копії рішення загальних зборів Тимчасового трудового колективу (ТТК) від 28.06.2012р. за якими ТТК складався із 8 осіб ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ) та договору підряду з цим тимчасовим трудовим колективом від 29.06.2012р. укладеного з ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» на виконання капітального ремонту стану 3000 на ПАТ «АМК» у м. Алчевськ, копії Списку осіб у кількості 68 осіб від 05.07.2012р., копії тимчасових перепусток відносно осіб ТТК, докази на підтвердження перевезення 68 осіб, організованих позивачем, з огляду на те, що вказані наведені документи є лише намірами для вчинення дій по проведенню ремонту та капітального ремонту на металургійних підприємствах, однак не є належними доказами на підтвердження фактичного виконання таких робіт на території ПАТ «АМК» у м. Алчевськ у розумінні ст.ст.72-76 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, судом критично надається оцінка на підтвердження реальності вчинення господарських операцій ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» змісту Списку працівників ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» №25 від 05.07.2012р., які направлялися для капітального ремонту стана 3000 ПАТ «АМК» м. Алчевськ (згідно договору №26 від 01.06.2012р.) у кількості 68 осіб, оскільки, по-перше, вказаний Список працівників не є належним та достовірним доказом на підтвердження того, що 68 осіб, зазначені у ньому є працівниками ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» (таких доказів не надано); по-друге, вказаний Список суперечить рішенню загальних зборів Тимчасового трудового колективу (ТТК) від 28.06.2012р. та договору підряду з ТТК від 29.06.2012р. за якими наведений у ньому тимчасовий трудовий колектив лише у кількості 8 осіб взяли на себе зобов`язання виконати роботи по капітальному ремонту стану 3000 на ПАТ «АМК» у м. Алчевськ (а.с.11-14 том 4).

Також і надані тимчасові перепустки лише на 8 осіб, які зазначені у рішенні загальних зборів Тимчасового трудового колективу (ТТК) від 28.06.2012р., (на 60 осіб перепусток на ПАТ «АМК» не надано), свідчать про те, що інші 60 осіб не здійснювали жодних робіт з капітального ремонту на вказаному металургійному підприємстві (доказів таких суду не надано) (а.с.15 том 4), що і не спростовано позивачем жодними належними та достатніми доказами згідно до вимог ст.ст.72-76 Кодексу адміністративного судочинства України.

У ході судового розгляду справи суду представник позивача не зміг надати доказів того, що 60 осіб, які зазначені у вищенаведеному Списку, є працівниками ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» та не зміг пояснити, яким саме чином 60 осіб потрапляли на територію ПАТ «АМК», де вони проживали та яким чином було організовано їх харчування протягом липня 2012р.

Є безпідставними та необґрунтованими і аргументи представника позивача про те, що доказами реальності виконання договору №26 від 01.06.2012р. щодо виконання капітального ремонту стану 3000 на ПАТ «АМК» є копія протоколу затримання від 27.07.2012р. та копія протоколу №614 від 27.07.2012р. медичного обстеження по факту вживання алкоголю гр. ОСОБА_10 , який знаходився на території комбінату із запахом алкоголю, з огляду на те, що, по-перше, вказана у них особа ( ОСОБА_10 ) не є членом ТТК за рішенням загальних зборів ТТТ від 28.06.2012р. та договором підряду з ТТК від 29.06.2012р.; по-друге, копія тимчасової перепустки на вказану особу не надано (такі докази відсутні в матеріалах справи); по-третє, гр. ОСОБА_10 не є співробітником ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» (такі докази не надані); по-четверте, вказаний факт, навпаки, виключає можливість виконання робіт вказаною особою в стані алкогольного сп`яніння, вказані документи не містять інформацію про те, що вказана особа виконувала роботи за договором №26 від 01.06.2012р., а тому наведені документи не можуть бути належним доказами реальності виконання саме ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» робіт за наведеним договором у розумінні ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивачем і не було надано жодних доказів того, яким чином здійснювалися розрахунки із фізичними особами за договором підряду із тимчасовим трудовим колективом від 29.06.2012р., що вимагалося постановою Верховного Суду від 20.03.2020р. у цій справі.

Також судом критично надається оцінка та відхиляються надані позивачем суду докази організації перевезення до м. Алчевська працівників ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» у кількості 68 осіб для виконання договору №26 від 01.06.2012р. самим позивачем, докази оплати позивачем за таке перевезення, з огляду на те, що за умовами договору №26 від 01.06.2012р. таке перевезення у розділі 4 договору на позивача не покладено та не передбачено, будь-яких додаткових угод до цього договору не укладалося (таких доказів суду не надано), а, відповідно, таке перевезення, організоване позивачем, суперечить умовам наведеного договору, тому не може бути визнано судом належним доказом на підтвердження реальності здійснення господарської операції саме ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» згідно до вимог ст.ст.72-76 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, суд приходить до висновку, що виконання робіт по капітальному ремонту стану 3000 на ПАТ «АМК» у м. Альчевськ 68 працівниками ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» не підтверджено жодними належними та достатніми доказами згідно до вимог ст.ст.73-76 Кодексу адміністративного судочинства України та фактично виконання таких робіт тимчасовим трудовим колективом у кількості 8 осіб протягом одного місяця (липня 2012р.) є фізично неможливим.

При цьому, слід зазначити, що за умовами розділу 4 договору №26, зокрема, п.4.4 передбачено, що роботи за цим договором повинні були бути виконані із матеріалів Підрядника, тобто, з матеріалів ПП «Транс-Атлантіка Сервіс», проте, позивачем не надані суду жодні докази, які б свідчили про перевезення таких матеріалів з м. Дніпра до м. Алчевська.

Також під час судового розгляду справи доказів передачі за актом приймання-передачі від ПП «Укрпроммонтаж» до ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» двох кранів МАЗ 533702 та списку інструментів за договором від 16.04.2012р. позивачем суду не надано, тому сама наявність такого договору не є належним доказом фактичної передачі обладнання для виконання договорів підряду про що зазначено у постанові Верховного Суду від 20.03.2020р. та не спростовано позивачем жодними іншими доказами.

Судом враховується і те, що позивачем взагалі не було надано суду жодних доказів на підтвердження реального виконання договорів ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» і у м. Маріуполі по капітальному ремонту Доменної печі № 2 (договори №24,25), у м. Дніпрі та у м. Нікополі по поточних та капітальних ремонтах і модернізації обладнання у цехах ВАТ «Дніпропетровський трубний завод», ПАТ «Евраз-ДМЗ ім. Петровського», ВАТ «Інтерпайп НТЗ», ВАТ «ДМКД», ТОВ «ІНТЕРПАЙП НІКО ТЬЮБ», ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» (договори №24,24,25,25), а саме: не надано доказів перевезення працівників ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» до вказаних підприємств, не надано перепусток на вказані підприємства, не надано доказів оформлення відряджень, проживання та харчування таких працівників на період виконання умов договорів №24,24,25,25 у порушення вимог ст.ст.72-76 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, слід зазначити, що виконання робіт ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» за актами прийомки виконаних робіт, які були прийняті у травні та червні 2012р. (а.с.48,50-51,75-77,79,81 том 1) тимчасовим трудовим колективом у складі 8 осіб за договором підряду з тимчасовим трудовим колективом від 29.06.2012р. є неналежними доказами, оскільки не могли бути виконані вказаним тимчасовим трудовим колективом, оскільки у травні та у червні 2012р. такий тимчасовий трудовий колектив взагалі ще не був створений, а створений лише 28.06.2012р. та договір підписаний з ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» тільки 29.06.2012р., отже, вказаний колектив будь-які роботи у травні, червні 2012р. виконувати не міг, а тому вказані наведені докази не можуть бути належними доказами реальності виконання господарських операцій за вищенаведеними договорами №24,24,25,25 за приписами ст.ст.72-76 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також із досліджених судом документів, наданих позивачем, судом не встановлено доцільності в укладенні позивачем договорів підряду №24,24,25,25 від 07.05.2012р., №26 від 01.06.2012р. з ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» на виконання поточних та капітальних ремонтів у цехах великих металургійних підприємств з метою отримання прибутку згідно до вимог п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин, з огляду на те, що, по-перше, позивачем не надано жодних доказів, які б свідчили про те, що господарські операції з ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» принесли підприємству позивача конкретний прибуток, по-друге, одним із видів діяльності позивача, зокрема, є і ремонт та технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення, будівництво житлових та нежитлових будівель згідно відомостей, які містяться у довідці із ЄДРПОУ (а.с.11 том 1), а отже, суд приходить до висновку, що позивач фактично мав можливість виконати вказані підрядні роботи по поточних та капітальному ремонту, у тому числі і капітального ремонту доменної печі власними силами позивача.

Окрім того, слід зазначити, що за умовами договорів субпідряду від 18.04.2012р. №21-04-12, від 07.05.2012р. №24-05-12, укладених між позивачем та ТОВ «Трест Донбассдомнаремонт», договору підряду №3 від 03.01.2012р. укладений між позивачем та МПП «Спецмеханомонтаж», договору підряду №12 від 03.04.2012р., позивач як Підрядник та Субпідрядник брав на себе зобов`язання виконати поточні та капітальні ремонти у цехах великих металургійних підприємств ВАТ «Дніпропетровський трубний завод», ПАТ «Евраз-ДМЗ ім. Петровського», ВАТ «Інтерпайп НТЗ», ВАТ «ДМКД», ТОВ «ІНТЕРПАЙП НІКО ТЬЮБ», ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча», при цьому, умовами досліджених судом вищенаведених договорів не передбачалося права позивача як Підрядника цих робіт залучення до виконання поточного та капітального ремонтів у цехах вказаних підприємств будь-яких третіх осіб - субпідрядних організацій, зокрема, і ПП «Транс-Атлантіка Сервіс», а тому посилання позивача на виконання вказаних робіт ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» замість позивача суперечить умовам вищенаведених договорів, є безпідставними та не можуть свідчити про здійснення реальності господарських операцій за договорами підряду №24,24,25,25 від 07.05.2012р., №26 від 01.06.2012р. з метою отримання прибутку.

Фактично встановлені судом обставини у даній справі щодо залучення позивачем до виконання робіт з поточного та капітальних ремонтів ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» (замість того, щоб виконати роботи самостійно за укладеними вище договорами) свідчить про надання, у даному випадку, позивачем посередницьких послуг у сфері виконання підрядних робіт, які полягають у передачі взятих на себе зобов`язань по виконанню підрядних робіт іншим підприємствам, що не може свідчити про мету господарської діяльності - отримання будь-якого прибутку за такими операціями, з урахуванням того, що надання таких посередницьких послуг не віднесено до видів діяльності позивача згідно інформації, яка міститься у довідці з ЄДРПОУ (а.с.11 том 1).

Також надані позивачем фотокартки, надані позивачем в якості доказів на підтвердження реальності виконання робіт за договорами підряду №24,24,25,25 від 07.05.2012р. та №26 від 01.06.2012р. саме ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» не містять відомостей про сам хід ведення будь-яких робіт з поточного або капітального ремонтів, вказані фото не містять періоду їх створення, адреси, де саме вони зроблені, а відповідно, такі фотокартки не можуть слугувати належними, достатніми та достовірними доказами, які містять інформацію про предмет доказування згідно до вимог ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, у ході судового розгляду справи позивачем не доведено належними, достатніми та достовірними доказами фактичного реального виконання робіт ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» за договорами №24,24,25,25 від 07.05.2012р., №26 від 01.06.2012р., не доведено фактів отримання прибутку від здійснення вказаних господарських операцій та використання цих господарських операцій у своїй господарській діяльності з урахуванням того, що судом встановлено, що роботи, які ні би то виконувалися ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» за вищенаведеними договорами для позивача, фактично виконувалися не для позивача, а для інших металургійних підприємств, а саме: ВАТ «Дніпропетровський трубний завод», ПАТ «Евраз-ДМЗ ім. Петровського», ВАТ «Інтерпайп НТЗ», ВАТ «ДМКД», ТОВ «ІНТЕРПАЙП НІКО ТЬЮБ», ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча», що не спростовано представником позивача жодними доказами.

За викладених обставин, суд приходить до висновку, що позивачем не підтверджено реальність господарських операцій по його взаємовідносинах з ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» за договорами №24,24,25,25 від 07.05.2012р. №26 від 01.06.2012р., а сам факт складання позивачем податкових накладних та первинних бухгалтерських документів, що за формою відповідають вимогам законодавства, а також і доказів сплати грошових коштів, не може свідчити про реальність цих господарських операцій з урахуванням встановлених судом обставин у даній справі, аналізу наданих документів виходячи з вимог ст.ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які проаналізовані вище.

У відповідності до вимог ч.1, ч.4 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання - ст.76 наведеного Кодексу.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

В той же час, ч.1 ст.77 наведеного Кодексу, покладає обов`язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

Разом з тим, представник позивача у ході судового розгляду справи на вимогу суду не навів жодних підстав та не надав належних доказів на підтвердження протиправності оспорюваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням проаналізованих судом наданих позивачем документів та аналізу чинних норм податкового та бухгалтерського законодавства.

Є безпідставним та необґрунтованим посилання позивача на те, що ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» було одним з основних підрядників промислових підприємств регіону та мало надійну репутацію, мало ліцензії та допуски практично на всі види будівельно-монтажних і інженерних робіт, мало достатньо фінансових та трудових ресурсів для ведення будівництва з високою якістю робіт, оскільки жодних доказів на підтвердження зазначеного позивачем суду не надано, а наведені обставини не є доцільністю (метою отримання прибутку) укладення договорів підряду з ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» з урахуванням того, що позивач мав можливість та зобов`язувався виконати такі роботи самостійно своїми силами та не навів жодних причини, які б перешкоджали виконанню таких робіт саме позивачем.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що у позивача відсутні належні, достатні та достовірні первинні бухгалтерські документи, які фіксують факт реальності здійснення господарських операцій з наведеним контрагентом з урахуванням встановлених судом обставин та аналізу норм податкового законодавства.

Щодо аргументів позивача про те, що позивач не може нести відповідальності за дії свого контрагента, слід зазначити, що при провадженні господарської діяльності до обох контрагентів у відповідній операції встановлюються вимоги щодо належного оформлення первинних документів. Також у пункті 65 рішення Європейського суду з прав людини «Булвес АД» проти Болгарії» від 22 січня 2009р., заява №3991/03 зазначено, що загальні інтереси спільноти полягають у підтриманні фінансової стабільності системи оподаткування ПДВ разом із її сукупністю нормам щодо нарахування ПДВ. Основними елементами підтримання такої стабільності слід визнати повне і своєчасне виконання усіма платниками ПДВ своїх зобов`язань щодо декларування та сплати ПДВ та, в кінцевому результаті, запобігання будь-яких видів шахрайських зловживань у вказаній системі. Щодо цього Суд визнає, що необхідно покладати край спробам зловживання у сфері оподаткування і що з метою попередження таких зловживань може бути розумним передбачати у національному законодавстві вимоги особливої обачливості для платників ПДВ.

На переконання суду, у разі нехтування платником податків своїм обов`язком щодо ретельної перевірки наданих йому від продавця (виконавця робіт, надання послуг) первинних документів, останній не може претендувати на формування податкового кредиту та витрат за таких обставин.

Таким чином, наведене у своїй сукупності не дає підстав вважати, що надані позивачем документи бухгалтерського обліку відповідають вимогам чинного законодавства щодо їх змісту та оформлення, що унеможливлює, з огляду на приписи Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», розцінювати їх як належні та достатні докази для користування позивачем податковим кредитом на законних підставах.

Аналогічна правова позиція узгоджується такою із позицією Верховного Суду, викладена у постанові від 09.12.2019р. у справі №804/729/17, яка і підлягає врахуванню при застосуванні норм матеріального права у даних правовідносинах згідно до вимог ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. перевіривши дії відповідача з приводу правомірності прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень, суд приходить до висновку про те, що оспорюване рішення прийняте відповідачем у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Перевіривши дії відповідача з приводу правомірності прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень, суд приходить до висновку про те, що оспорювані рішення прийняті відповідачем у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Статтями 6,7 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України.

За викладеного, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову, а тому у його задоволенні позивачеві слід відмовити повністю.

З урахуванням того, що позов не підлягає задоволенню, судові витрати слід покласти на позивача згідно до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

У зв`язку із перебуванням судді у щорічній відпустці з 20.07.2020р. по 14.08.2020р., що підтверджено довідкою кадрового забезпечення суду, наявною в матеріалах справи, останнім днем складання повного судового рішення у цій справі є 17.08.2020р.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 229, 241-246, 250, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «Укрспецстройремонт» до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000742205, №0000752205 від 15.04.2013р. - відмовити повністю.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на позивача згідно до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, або протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення (у разі оголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини рішення) відповідно до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п.15.1 п.15 Розділу УІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

На період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, з метою запобігання поширенню коронавірусної інфекції (COVID-19),строк подання апеляційної скарги на рішення суду продовжується на строк дії такого карантину згідно до п.3 розділу УІ Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено - 17.08.2020р.

Суддя С.О. Конєва