Рішення № 90997610, 13.08.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2020 року ЛуцькСправа № 803/521/17

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Лозовського О.А.,

при секретарі судового засідання Шикун О.Є.,

за участю представника позивача Шишути Ю.В.,

представника відповідача ГУ ДПС у Волинській області Кушнір Ю.В.,

представника відповідача Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області Соловей В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області про стягнення пені,

ВСТАНОВИВ:

26.04.2017 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі - Луцька ОДПІ, відповідач 1), Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області (далі - ГУ ДКС України у Волинській області, відповідач 2) про стягнення, з врахуванням уточнених позовних вимог, 252 513,49 грн. пені, нарахованої на суму заборгованості з податку на додану вартість (далі - ПДВ).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є платником ПДВ. Відповідно до довідок та актів Луцька ОДПІ про результати позапланових виїзних документальних перевірок правомірності нарахування позивачу сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - ПДВ) на рахунок платника у банку за липень 2014 року (частково), квітень, червень, серпень-грудень 2015 року та січень-серпень 2016 року ФОП ОСОБА_1 підтверджено відображення у деклараціях з ПДВ за вказані періоди суми бюджетного відшкодування з ПДВ. Однак, в порушення вимог пунктів 200.12 та 200.13 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України) суми бюджетного відшкодування надійшли на рахунок позивача із значним порушенням строків, у зв`язку з чим утворилась заборгованість бюджету з відшкодування ПДВ, на яку відповідно до пункту 200.23 статті 200 ПК України позивач нарахував пеню на суму 428 007,88 грн.

Також позивач стверджує, що 16.02.2017 зверталась до відповідачів з вимогою нарахувати та виплатити вказану суму пені, проте така сума пені на рахунок позивача не надходила, а тому позивач просить її стягнути в судовому порядку.

Представник відповідача 1 в письмових запереченнях проти позову від 26.05.2017 року (а. с.138-141) позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 не визнала. Зазначила, що Луцькою ОДПІ було проведено ряд перевірок з питань правильності нарахування позивачем сум бюджетного відшкодування з ПДВ на рахунок платника податків у банку.

Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку формування та надсилання узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України, Державного казначейства України від 03.02.2011 №68/23, органи державної податкової служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі протягом місяця, виходячи з наявних матеріалів, що можуть свідчити про підтвердження нарахування бюджетного відшкодування, забезпечують подання до центрального органу державної податкової служби зведеної інформації про можливі загальні обсяги відшкодування податку на додану вартість коштами у кожному регіоні у розрізі платників (щодо яких наявні зазначені матеріали) за деклараціями, сума заявленого бюджетного відшкодування податку на додану вартість за якими з урахуванням уточнюючих розрахунків становить 100 тис. грн. і більше. На виконання вищевказаних норм, оскільки, суми заявлених бюджетних відшкодувань ПДВ за кожною декларацією становлять більше 100 тис. грн., отримані дані щодо бюджетного відшкодування по деклараціях з ПДВ було включено до реєстрів та направлено до ДФС України. Структурний підрозділ центрального органу державної податкової служби, який здійснює адміністрування облікових та звітних показників, після отримання інформації здійснює її ретельний аналіз та направляє отримані узагальнені матеріали органам державної податкової служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі для формування висновків із зазначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Таким чином, представник податкового органу вказує, що необхідною умовою формування висновку та направлення його до Державної казначейської служби є надходження з центрального органу державної податкової служби відповідно узагальнених матеріалів та узагальненої інформації щодо (визначених у висновках) обсягів сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість. Після отримання підтвердження ДФС бюджетного відшкодування на відповідні суми, Луцькою ОДПІ були передані висновки про суми відшкодування ПДВ до органів Державної казначейської служби України, разом з тим у разі наявності заперечень з боку ДФС України, у Луцької ОДПІ були відсутні правові підстави для самостійного повернення такого бюджетного відшкодування.

Також представник відповідача звертає увагу суду на той факт, що заявлені суми бюджетного відшкодування по деклараціях за липень 2014 року та квітень 2015 року були предметом розгляду судових справ, однак позивачем під час складання власного розрахунку пені не були враховані дані обставини.

Таким чином, представник Луцької ОДПІ вважає, що податковий орган діяв в межах повноважень, встановлених нормативними документами з питань організації роботи з відшкодування податку на додану вартість та повністю виконав процедуру підтвердження суми бюджетного відшкодування ПДВ, у зв`язку з чим просить відмовити у задоволенні позову повністю.

ГУ ДКС України у Волинській області в поданих письмових запереченнях проти позову від 11.05.2017 №12-08/317-2172 позовні вимоги заперечив, мотивуючи тим, що нормами чинного законодавства органам Казначейства не надано повноважень нараховувати та виплачувати пеню на заборгованість з відшкодування ПДВ на підставі заяви та розрахунку, поданого платником податків. Вказує на те, що ГУ ДКС України у Волинській області діяло виключно в межах чинного законодавства та своїми діями або бездіяльністю не порушувало законних прав та інтересів позивача, а тому відсутні підстави для стягнення з ГУ ДКС України у Волинській судових витрат. На підставі наведеного просить відмовити у задоволенні позову повністю (а. с.74-76).

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 30.05.2017, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2017, позов задоволено повністю.

Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11.06.2020 постанову Волинського окружного адміністративного суду від 30.05.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2017 у справі №803/521/17 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Програмою діловодства спеціалізованого суду автоматизованим розподілом справи між суддями відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Лозовського О.А. для розгляду вказаної справи.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 30.06.2020 адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області про стягнення пені прийнято до провадження; проведено заміну відповідача Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області її правонаступником - Головним управлінням ДПС у Волинській області; судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 14:30 23.07.2020.

Ухвалою суду від 23.07.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14:30 10.08.2020, в якому оголошено перерву до 10:30 13.08.2020.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених в позовній заяві, який просив задовольнити повністю. При цьому, додатково пояснив, що податковим законодавством не визначено чіткого механізму проведення розрахунку пені, тому такий розрахунок з дня набрання рішенням законної сили.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні просила в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю з тих підстав, що частиною другою пункту 200.15 статті 200 ПК України (в редакції, що діяла до 15.12.2017) передбачено, що після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п`яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов`язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів відповідний висновок, а тому вважає безпідставним твердження представника позивача нарахування пені з дня набрання рішенням законної сили.

Представник відповідача 2 - ГУ ДКС України у Волинській в судовому засіданні адміністративний позов не визнала з підстав, викладених у відзиві на позов від 21.07.2020 №04-08-10/3430, оскільки нормами чинного законодавства органам казначейства не надано повноважень нараховувати та виплачувати пеню на заборгованість з відшкодування податку на додану вартість на підставі заяви та розрахунку, поданого платником податків. Вказує на те, що казначейство здійснює бюджетне відшкодування на підставі даних Реєстру, що містяться в інформаційному ресурсі Міністерства фінансів України, а також з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України. У зв`язку з цим просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення (вступне слово) представників сторін, розглянувши доводи, викладені сторонами в заявах по суті справи, дослідивши подані суду письмові докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що за липень 2014 року, квітень, червень 2015 року, серпень 2015 року - серпень 2016 року Луцькою ОДПІ були проведені документальні позапланові виїзні перевірки правомірності нарахування суб`єктом підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 сум бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку.

За результатами проведених перевірок були складені акти та довідки, зокрема: довідки від 18.09.2015 №4035/17-01/2820510269, від 14.12.2015 №6106/17-01/2820510269, від 19.01.2016 №121/17-01/2820510269, від 19.02.2016 №640/17-01/2820510269; акти від 06.11.2015 №5357/17.01/2820510269, від 14.03.2016 №907/13-04/2820510269, від 14.04.2016 №1389/13-04/2820510269, від 12.05.2016 №1923/13-04/2820510269, від 14.06.2016 №2721/13-04/2820510269, від 15.07.2016 №3324/13-04/2820510269, від 12.08.2016 №3729/13-04/2820510269, від 14.09.2016 №4169/13-04/2820510269, від 12.10.2016 №4944/13-04/2820510269, від 10.11.2016 №5305/13-04/2820510269, якими контролюючим органом підтверджено відображення ФОП ОСОБА_1 у податкових деклараціях з ПДВ сум бюджетного відшкодування з цього податку на загальну суму 2 552 288 грн. (а. с. 5-38).

Разом з тим, актом перевірки від 20.10.2014 №8412/17-03/ НОМЕР_1 встановлено завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в декларації за липень 2014 року на суму 136 478 грн., а актом перевірки від 16.07.2015 №2974/17-01/ НОМЕР_2 встановлено завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в декларації за квітень 2015 року на суму 244 629 грн. (а. с. 80-90). Однак, право позивача на відшкодування вказаних сум з ПДВ було підтверджено під час їх узгодження в судовому порядку та стягнуто на користь позивача на підставі постанов Волинського окружного адміністративного суду від 20.02.2015 у справі №803/6315-а та від 22.09.2015 у справі №803/2077/15, які набрали законної сили та щодо яких видано позивачу відповідні виконавчі листи (а. с. 127-133).

Як встановлено матеріалами справи, кошти бюджетного відшкодування з ПДВ на рахунок у банку платника податків у встановлені пунктами 200.12, 200.13 та 200.15 статті 200 ПК строки (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не перераховані, а відшкодовані з порушенням таких строків, що підтверджується копіями виписок ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» по рахунку позивача за 29.12.2015, 29.01.2016, 21.04.2016, 29.07.2016, 16.09.2016, 26.12.2016 (а. с. 39-49).

Судом також встановлено, що позивачем 16.02.2017 надіслано відповідачам заяву про виплату пені в сумі 428 007,88 грн. за прострочення відшкодування сум з ПДВ за вищевказані періоди (а. с. 50), у відповідь на яку, ГУ ДКС України у Волинській області листом від 16.03.2017 №12-17/145-1226 повідомило позивача про те, що нормами чинного законодавства органам казначейства не надано повноважень нараховувати та виплачувати пеню на заборгованість з відшкодування ПДВ на підставі заяви та розрахунку, поданого платником податків (а. с. 53).

Оскільки кошти бюджетного відшкодування з ПДВ на рахунок у банку платника податків, у встановлені пунктами 200.12 та 200.13 статті 200 ПК України строки, не перераховані, а відшкодовані з порушенням таких строків, позивач звернулась до суду з позовом про стягнення пені, нарахованої на суму заборгованості з податку на додану вартість.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд вказує на наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Алгоритм дій платника податку та державних органів щодо відшкодування з Державного бюджету України (бюджетного відшкодування) ПДВ визначено статтею 200 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), а також Порядком взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2011 №39 (далі - Порядок №39), чинній на час узгодження сум бюджетного відшкодування.

Пунктами 200.7 та 200.10 статті 200 ПК України визначено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Згідно із пунктом 200.11 статті 200 ПК України за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Перелік достатніх підстав, які надають право контролюючим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 200.12 та 200.13 статті 200 ПК України встановлено, що контролюючий орган зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Як передбачено пунктом 200.15 статті 200 ПК України, у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або контролюючий орган розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п`яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов`язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Пунктом 9 Порядку №39 визначено, що на підставі висновку та узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках, орган державної казначейської служби перераховує платникові податку зазначену у висновку суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку, відкритий в обслуговуючому банку, протягом: трьох операційних днів після отримання висновку в разі, коли платник податку має право на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість; п`яти операційних днів після отримання висновку в разі, коли платник податку не має права на автоматичне відшкодування податку на додану вартість.

Крім того, пунктом 5 Порядку формування та надсилання узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України, Державного казначейства України 03.02.2011 №68/23, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.02.2011 №199/18937 встановлено, що центральний орган державної податкової служби не пізніше робочого дня, наступного за днем отримання реєстрів висновків, здійснює формування узагальненої інформації щодо (визначених у висновках) обсягів сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість окремо за платниками, які мають право на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість, іншими платниками та платниками, у яких суми до бюджетного відшкодування заявлені в період дії Закону України «Про податок на додану вартість» та залишились невідшкодованими. Зазначену інформацію на постійній основі (щоденно) не пізніше наступного робочого дня після її формування направляє: до Державного казначейства України; одночасно органам державної податкової служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі для подачі висновків органам державного казначейства.

Таким чином, з аналізу вище вказаних норм законодавства вбачається, що в разі виконання платником податків, який має право на отримання бюджетного відшкодування, вимог статті 200 ПК України, за умови підтвердження достовірності нарахування такого відшкодування органом державної податкової служби за результатами проведення камеральної чи документальної позапланової виїзної перевірки, цей орган зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.03.2019 у справі № 803/591/16.

Судом встановлено, що Луцькою ОДПІ за результатами перевірок визнано право ФОП ОСОБА_1 на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ і підтверджено достовірність розрахунку заявленої до відшкодування суми, проте не подано у визначений законодавством строк до органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Крім того, як встановлено в ході розгляду справи, такий висновок не був поданий податковим органом у визначений законодавством строк до ГУ ДКС України у Волинській області після закінчення процедур судового узгодження платником податків сум бюджетного відшкодування з ПДВ, задекларованих в податкових деклараціях з ПДВ за липень 2014 року та квітень 2015 року.

Відповідно до пункту 200.23 статті 200 ПК України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Таким чином, у разі виконання платником податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування, передбачених пунктами 200.7 та 200.8 статті 200 ПК України вимог, та підтвердження достовірності нарахування такого відшкодування контролюючим органом за результатами проведення камеральної чи документальної позапланової виїзної перевірки, цей орган зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. У такий же строк контролюючий орган має подати такий висновок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після закінчення процедури судового оскарження.

Протягом п`яти операційних днів після отримання зазначеного висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів повинен видати платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку.

На суми податку, не відшкодовані протягом визначених статтею 200 ПК України строків, які вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування ПДВ, нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Неподання контролюючим органом після закінчення перевірки до органу Державного казначейства України висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, та непогашення у зв`язку з цим заборгованості бюджету з ПДВ, не позбавляє платника податку права пред`явити вимоги про стягнення зазначеної пені.

Посилання Луцької ОДПІ на необхідність отримання узагальнених висновків про суми бюджетного відшкодування ПДВ від вищестоящого органу ДФС для здійснення виплати позивачу є безпідставними, так як, зазначене питання стосується порядку взаємодії органів всередині централізованої податкової системи, що регулюється відомчими нормативними документами. Втім, правові механізми взаємодії між окремими ланками системи органів ДПС з метою посилення контролю за дотриманням податкового законодавства не можуть обмежувати законодавчо встановлені права платника, переносити у часі реалізацію таких прав (у тому числі права на отримання бюджетного відшкодування).

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 10.03.2015 у справі №К/800/56682/14.

Крім того, суд звертає увагу, що згідно з пунктом 56.18 статті 56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до пункту 1 розділу 2 Порядку взаємодії органів Державної фіскальної служби України та органів Державної казначейської служби України у процесі судового розгляду та виконання рішень суду про бюджетне відшкодування податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість державного бюджету з відшкодування такого податку, або стягнення митних платежів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №343 від 09.03.2016 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.04.2016 за №496/28626, для забезпечення повного з`ясування обставин, що мають значення в процесі судового розгляду позовних заяв про бюджетне відшкодування ПДВ, пені або стягнення митних платежів, відповідачами у таких справах є орган ДФС, на обліку якого перебуває платник або який здійснював митне оформлення, та орган Казначейства за місцем знаходження відповідного органу ДФС.

Відповідно до частини третьої статті 254 КАС України (чинної на момент виникнення спірних правовідносин) у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Згідно частини першої статті 255 КАС України (чинної на момент виникнення спірних правовідносин) постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Судом встановлено, що за результатами судового оскарження податкових повідомлень-рішень контролюючого органу, сума бюджетного відшкодування ПДВ є узгодженою з дня набрання законної сили постановами Волинського окружного адміністративного суду від 20.02.2015 у справі №803/63/15-а та від 22.09.2015 у справі №803/2077/15, які набрали законної сили за наслідками апеляційного оскарження - 13.11.2015 та 08.11.2008, відповідно.

Відповідно до пункту 200.15 статті 200 ПК України у разі коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день зобов`язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.

Згідно пункту 200.23 статті 200 ПК (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Даною нормою не передбачено, що пеня нараховується тільки протягом робочих (операційних) днів.

Вимоги ПК України, якими визначено, що ті чи інші дії контролюючим органом здійснюються лише в операційні дії стосуються виключно порядку вчинення певних дій державним органом.

Крім того, пункт 200.23 статті 200 ПК (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) за методом правового регулювання є імперативною нормою, тобто такою, що не допускає ніяких відхилень від вичерпного переліку прав і обов`язків суб`єктів. Вказана норма не передбачає будь-яких інших, крім наявної заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість, умов її застосування.

Відтак, нормативна невизначеність щодо порядку виконання контролюючим органом обов`язку по відшкодуванню заборгованості бюджету з податку на додану вартість не є підставою для ненарахування пені згідно пункту 200.23 статті 200 ПК.

Отже, матеріалами справи підтверджується та обставина, що контролюючим органом всупереч вимог пункту 200.15 статті 200 ПК України після набрання рішенням суду законної сили не подано органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, тому з врахуванням вищевикладеного, суд вважає, що ФОП ОСОБА_1 відповідно до пункту 200.23 статті 200 ПК України має право на нарахування пені на таку суму заборгованості, що узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 30.05.2019 у справі №803/655/17.

Згідно розрахунку пені (а. с. 101-123), який складений позивачем з урахуванням заборгованості по відшкодуванню сум ПДВ, що узгоджувалися в судовому порядку, а також перевірений судом, сума пені за прострочення бюджетного відшкодування з ПДВ становить 252 513,49 грн. відтак зазначена сума підлягає стягненню на користь позивача з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області.

Також варто зазначити, що з моменту виникнення права на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість у позивача виникло законне сподівання на покращення майнового стану підприємства.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Рішення Європейського суду у справі «Агрокомплекс проти України» від 06.10.2011 відповідно до якого існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов`язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для «законного сподівання» на виплату такої заборгованості і становить «майно» цієї особи у значенні статті 1 Першого протоколу («Бурдов проти Росії» та інші справи, зазначені в цій).

Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право мирного володіння майном, як це передбачено пунктом 1 статті 1 Першого протоколу.

Враховуючи встановлені обставини справи та норми законодавства суд дійшов висновку, що відповідачем 1 порушено право законного сподівання позивача на повернення коштів товариства, які є його приватною власністю, а тому це тягне за собою понесення відповідальності у вигляді стягнення пені за прострочення виплати бюджетного відшкодування.

Згідно з частин 1-2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції» визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Таким чином, враховуючи бездіяльності Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області (правонаступник - Головне управління ДПС у Волинській області) щодо не подання висновку із значенням суми бюджетної заборгованості з ПДВ до Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області, суд приходить до висновку про підставність позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 пені в сумі 252 513,49 грн..

Всупереч наведеним вимогам відповідачі, як суб`єкти владних повноважень, не надали суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються їх заперечення.

Керуючись статтями 2, 72-78, 139, 243-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області (43021, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Стрілецька, будинок 4-а, код ЄДРПОУ 38009371) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 252 513 (двісті п`ятдесят дві тисячі п`ятсот тринадцять) гривень 49 копійок пені на суму заборгованості з бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.

Суддя О.А. Лозовський

Повне судове рішення складено 14 серпня 2020 року.