Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 947/10488/20
Провадження № 1-кс/947/12144/20
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.08.2020 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , яке погоджено прокурором відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_4 про арешт майна в рамках кримінального провадження №12020160000000388 від 01.04.2020, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 14, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 189, ч. 4 ст. 190, ч. ч. 3,4 ст. 358, ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 209, ч.2ст.15,ч.2ст.209КК України, -
ВСТАНОВИВ:
1. Згідно поданого клопотання, слідчим управлінням ГУНП в Одеській області за процесуального керівництва прокуратури Одеської області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 12020160000000388 від 01.04.2020 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст.14, ч. 4 ст.190, ч. 2 ст.15, ч. 2 ст.190, ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст.189, ч. 4 ст.190, ч.ч. 3,4 ст.358, ч. 1 ст. 14, ч. 3 ст.209, ч. 2 ст.15, ч. 3 ст. 209 КК України.
2. Установлено, що у період з 20.01.2020 по 30.04.2020 ОСОБА_5 , перебуваючи в невстановленому місці в межах міста Одеси, отримав за невстановлених обставин від невстановлених осіб інформацію про те, що право власності на квартиру АДРЕСА_1 та квартиру АДРЕСА_2 не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно протягом тривалого часу.
3. Способом вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_5 визначив реєстрацію права власності на об`єкт нерухомості за співучасниками, або за підконтрольними співучасникам особами в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі підроблених документів, що посвідчують особу та підтверджують наявність у такої особи майнових прав на нерухоме майно, у тому числі відмінних від права власності, та інших документів, необхідних для безперешкодної реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вищезазначених об`єктів нерухомості з подальшим перепродажем вже зареєстрованого нерухомого майна особам, які не обізнані у злочинному походженні права власності на таке майно.
4. Приблизно на початку квітня 2020 року невстановлена досудовим розслідуванням особа, представившись від імені ОСОБА_6 , прибула до приватного нотаріусу Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7 , надавши останній завідомо підроблені правовстановлюючі документи на квартиру АДРЕСА_2 , паспорт виданий на ім`я ОСОБА_6 , та довідку про присвоєння ІПН, виданої начебто на ім`я ОСОБА_6 , та подала заяву нотаріусу про реєстрацію права власності на вказану квартиру. Усвою чергу, приватний нотаріус ОМНО ОСОБА_7 , не перевіривши достовірність наданих документів та інформації наявної в них, 06.04.2020 о 10:21:08 здійснила у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрацію права власності на вказану квартиру за ОСОБА_6 .
5. У подальшому, у той же період часу ОСОБА_8 , представившись від імені ОСОБА_9 , прибула до приватного нотаріусу Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7 , надавши останній завідомо підроблені правовстановлюючі документи на квартиру АДРЕСА_1 , паспорт виданий начебто на ім`я ОСОБА_9 та довідку про присвоєння ІПН, виданої начебто на ім`я ОСОБА_9 , та подала заяву нотаріусу про реєстрацію права власності на вказану квартиру. У свою чергу, приватний нотаріус ОМНО ОСОБА_7 , не перевіривши достовірність наданих документів та інформації наявної в них, 04.04.2020 о 13:34:55 здійснила у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрацію права власності на вказану квартиру за ОСОБА_9 .
6. Надалі, приватний нотаріус ОМНО ОСОБА_7 на виконання ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси, від 04.05.2020 про надання тимчасового доступу до документів, які стали підставою для реєстрації права власності на вищезазначені об`єкти, надала лист (копія додається), у якому повідомила, що нею видалено з ДРРП як помилкові записи про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 (ОНМ №2065964351101, розділ №51884036 від 04.04.2020) та квартиру АДРЕСА_2 (ОНМ №2066100341101, розділ №51887420 від 06.04.2020).
7. Відповідно до отриманих матеріалів тимчасового доступу до речей і документів, проведеного у адміністратора Єдиних та Державних реєстрів Державного підприємства «Національні інформаційні системи», державним реєстратором приватним нотаріусом ОМНО ОСОБА_7 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 01.05.2020 видалено запис про право власності №2066100341101 та розділ №51887420, а також 05.05.2020 видалено запис про право власності №2065964351101 та розділ №51884036.
8. У свою чергу, випадки, підстави, порядок та спосіб закриття/видалення записів (розділів) про право власності з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, передбачено лише у ст.ст. 14, 26, 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (1952-IV), у яких відсутня можливість для державного реєстратора самовільно видаляти записи та розділи з Реєстру.
9. Разом з тим, у статті 26 Закону зазначено, що «у разі допущення технічної помилки (граматичної, арифметичної чи іншої помилки) під час внесення відомостей про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав державний реєстратор самостійно виправляє таку помилку, за умови що документи за результатом розгляду заяви заявнику не видавалися.
10. У разі якщо допущена технічна помилка, виявлена після отримання заявником документів за результатом розгляду заяви, така помилка виправляється державним реєстратором виключно на підставі заяви особи, відомості про речові права, обтяження речових прав якої містять таку помилку, а також у випадку, передбаченому підпунктом "в" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, - посадовою особою Міністерства юстиції України чи його територіальних органів.
11. У разі якщо допущена технічна помилка впливає на права третіх осіб, така помилка виправляється державним реєстратором виключно на підставі судового рішення.
12. Відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.
13. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону».
14. Крім того, у ході досудового розслідування було допитано у якості свідка приватного нотаріусу ОМНО ОСОБА_7 , яка підтвердила факт видалення записів щодо реєстрації права власності на вищевказані об`єкти.
15. Зважаючи на вищевикладене, за наявності достатніх підстав, що в офісі приватного нотаріуса ОМНО ОСОБА_7 , можуть зберігатися документи, чорнові записи, електронні та комп`ютерні носії інформації (ноутбуки, внутрішні та зовнішні жорсткі диски, оптичні лазерні диски, картки пам`яті, флеш-накопичувачі), які містять інформацію, що має значення для встановлення об`єктивної істини.
16.У зв`язкуз вищевикладенимслідчий звернувсядо слідчогосудді Київськогорайонного судум.Одеси зклопотанням пронадання дозволуна проведення обшукув офісі приватного нотаріуса ОМНО ОСОБА_7 , за адресою: АДРЕСА_3 . Розглянувши вказане клопотання, матеріали якими воно обґрунтовується, вислухавши доводи слідчого, слідчим суддею було задоволено клопотання та надано дозвіл на проведення обшуку за вищевказаною адресою.
17. В подальшому 11.08.2020 в офісі за адресою: АДРЕСА_3 , за участю безпосередньо самого приватного нотаріуса ОМНО ОСОБА_7 , було проведено обшук, в ході якого вилучено:
-Системний блок чорного кольору «LOGIC POWER» (ім`я пристрою DESKTOP-Q815744);
-Системний блок чорно-синього кольору «LOGIC POWER»;
18. Предмети, вилучені під час проведеного обшуку, можуть зберігати на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, являються засобами та знаряддями вчинення кримінального правопорушення, або можуть зберігати на собі його сліди, бути предметом кримінального правопорушення.
19. Зокрема, з метою підтвердження або спростування версії щодо незаконних та несанкціонованих діїнотаріуса ОСОБА_7 з інформацієюяка міститьсяв ДРРП,тобто видалення з ДРРП як помилкових записів про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 (ОНМ №2065964351101, розділ №51884036 від 04.04.2020) та квартиру АДРЕСА_2 (ОНМ №2066100341101, розділ №51887420 від 06.04.2020), планується у найкоротший строк призначити комп`ютерно-технічну експертизу за вилученими в ході обшуку системними блоками, на яких працювали приватний нотаріус ОМНО ОСОБА_7 та її секретар ОСОБА_10 .
20. Підставою для арешту вказаного майна є сукупність підстав та розумних підозр вважати, що виявлене під час вищевказаного обшуку майно має доказове значення. Метою арешту вказаного майна є збереження речових доказів у кримінальному провадженні, а також його дослідження в одній з спеціалізованих експертних установ.
21. Прокурор та слідчий в судове засідання не з`явилися, між тим від слідчого надійшла заява про розгляд поданого клопотання за його відсутності.
22. Представник третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, будучи належним чином повідомленим про дату та час судового засідання, до суду не з`явився, про причини своєї неявки слідчого суддю не повідомив.
23. Дослідивши подане клопотання та долучені в його обґрунтування матеріали, врахувавши положення ч. 1 ст. 172 КПК України, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
24. Згідно ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
25. Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи.
26. Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
27. Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
28. Як вбачається з ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98цього Кодексу.
29. При цьому, згідно ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправних шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
30. Слідчим суддею встановлено, що органом досудового розслідування на теперішній час обґрунтовано здійснюється досудове розслідування в рамках даного кримінального провадження, за фактом можливого вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 14, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 189, ч. 4 ст. 190, ч. ч. 3,4 ст. 358, ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 209, ч.2ст.15,ч.2ст.209КК України.
31. Як вбачається з матеріалів поданого клопотання, в ході проведення санкціонованого обшуку було вилучено технічні пристрої, які можуть містити на собі відомості на підтвердження факту та обставин можливого вчинення кримінально-протиправних дій за обставинами даного кримінального провадження, а також відповідну слідову інформацію, в зв`язку з чим такі речі відповідають категорії речових доказів, що власне підтверджується долученою до клопотання постановою про визнання речових доказів від 11.08.2020 року, а отже, такі речі потребують збереження, в цілях їх подальшого дослідження та проведення відповідних експертних досліджень.
32. Відтак, метою накладення арешту майна в рамках даного кримінального провадження є необхідність забезпечення збереження речових доказів (п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України).
33. При цьому, відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
34. Оскільки з наведених міркувань вбачається, що арешт майна є необхідним в цілях забезпечення збереження речей (технічних пристроїв), які можуть бути використані в якості речових доказів, на думку слідчого судді, не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження об`єктивно може призвести до їх знищення або ж переховування, так як очевидно, що оскільки такі речі можуть містити відповідну доказову інформацію, яка в свою чергу може свідчити про ймовірну причетність до вчинення кримінально-протиправних дій конкретних осіб, останні не зацікавлені у її отриманні органом досудового розслідування.
35. Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
36. При цьому, на досягнення завдань кримінального провадження в цілому, й повинні спрямовуватися в рамках відповідного кримінального провадження ті чи інші заходи забезпечення кримінального провадження, зокрема.
37. Відтак, з метою й забезпечення досягнення означених завдань кримінального провадження в цілому (ч. 1 ст. 2 КПК України), крім того наявна необхідність в накладенні арешту майна на зазначені у клопотанні речі зокрема.
38. Відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі "АГОСІ" проти Сполученого Королівства" (AGOSI v. the United Kingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.
39. Слідчим суддею встановлено, що за обставинами даного кримінального провадження втручання у право власності зацікавлених осіб, пов`язано із здійсненням кримінального провадження, необхідністю забезпечити збереження речових доказів, а отже, обмеження не є свавільним та відповідає вимогам законності. При цьому дотримано справедливий баланс між вимогами загального суспільного інтересу (у вигляді досягнення завдань кримінального провадження) та вимогами захисту права власності окремої особи, адже досягнення мети збереження речового доказу неможливо досягти в інший спосіб, ніж арешт майна.
40. Слідчий суддя акцентує увагу, що у випадку, якщо в рамках даного кримінального провадження буде спростовано відповідність зазначеного майна категорії речових доказів, зацікавлені особи в порядку ст. 174 КПК України мають процесуальне право на звернення до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна.
41. За таких обставин, враховуючи розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна, слідчий суддя приходить до висновку про обґрунтованість клопотання та необхідність накладення арешту на майно, оскільки надані стороною обвинувачення матеріали доводять наявність правових підстав для накладення арешту на згадане майно та на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власників майна, з метою забезпечення кримінального провадження, при цьому на даній стадії слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної особи або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що надані суду матеріали є достатніми для застосування в рамках даного кримінального провадження заходів забезпечення кримінального провадження, одним з яких є арешт майна.
42. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 170, 171, 172, 173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -
УХВАЛИВ:
Клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , яке погоджено прокурором відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_4 про арешт майна в рамках кримінального провадження №12020160000000388 від 01.04.2020, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 14, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 189, ч. 4 ст. 190, ч. ч. 3,4 ст. 358, ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 209, ч.2ст.15,ч.2ст.209КК України задовольнити.
Накласти арешт на вилучене майно під час обшуку за адресою: АДРЕСА_3 , а саме:
-Системний блок чорного кольору «LOGIC POWER» (ім`я пристрою DESKTOP-Q815744);
-Системний блок чорно-синього кольору «LOGIC POWER», що передбачає собою заборону відчуження такого майна.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню старшим слідчим СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 .
Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти діб з дня її проголошення до Одеського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1
Судове рішення № 90996429, Київський районний суд м. Одеси було прийнято 14.08.2020. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 947/10488/20. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: