Рішення № 90989744, 17.08.2020, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2020 року Черкаси справа № 925/661/20

Господарський суд Черкаської області у складі судді Кучеренко О. І.,

без виклику учасників справи, розглянув справу за позовом

фізичної особи-підприємця Гулій Юрія Івановича до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПЕКСТРАНС ГРУП» про стягнення 16108,15 грн,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Гулій Юрій Іванович звернувся у Господарський суд Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПЕКСТРАНС ГРУП» про стягнення заборгованості за надані послуги з перевезення вантажу згідно з договором про перевезення вантажів від 05.09.2019 №160 у розмірі 16108,15 грн з яких: 14000,00 грн основного боргу, 1665,71 грн пені, 225,40 грн інфляційних, 217,04 грн 3% річних та відшкодування судових витрат у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 2102,00 грн та витрат на професійну правничу допомогу у сумі 2000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 29.05.2020 позовну заяву позивача було залишено без руху. 04.06.2020 позивач виконав вимоги ухвали суду від 29.05.2020, усунувши зазначені в ухвалі недоліки.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 05.06.2020 відкрито провадження у справі, справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву і всіх письмових та електронних доказів, (висновки експертів і заяви свідків), що підтверджують заперечення проти позову протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 24.07.2020 продовжено строк на подання відзиву Товариству з обмеженою відповідальністю «ІМПЕКСТРАНС ГРУП» до 07.08.2020 за його клопотанням.

10.08.2020 представник відповідача надіслав до суду клопотання від 07.08.2020 про встановлення розумного строку на подання відзиву на позовну заяву, але не менше 10 днів після виходу директора Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПЕКСТРАНС ГРУП» з відпустки.

Клопотання мотивоване тим, що з метою недопущення розповсюдження коронавірусу COVID-19 для убезпечення від ризику життя та здоров`я людей, на виконання постанови КМУ, маючи на те об`єктивну необхідність директор товариства з 01 липня по 31 серпня 2020 року перебуває у відпустці без збереження заробітної плати. На написання та подання відзиву на позовну заяву потрібен додатковий час, адвокату необхідна інформація, якою володіє виключно директор товариства. У зв`язку з відсутністю директора Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПЕКСТРАНС ГРУП» адвокат Гнатюк А.І. не має фізичної можливості відправити відзив на позовну заяву позивачу у термін, який був зазначений судом (07.08.2020).

Відповідно до частини 5 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Відповідно до статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Отже, суд зазначає, що додатковий строк може бути наданий лише для подання сторонами доказів. Надання додаткового строку для подання відзиву, як того просить відповідач, чинним Господарського процесуального кодексу України не передбачено.

Щодо тверджень відповідача, стосовно того, що директор Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПЕКСТРАНС ГРУП» перебуває у відпустці і адвокат Гнатюк А.І. не володіє повною інформацією суд зазначає, що провадження у справі відкрито ще 05.06.2020 і суд уже продовжував відповідачу строк на подання відзиву.

Крім того, відповідачем не надано доказів, які б свідчили про поважність (в розумінні статті 119 Господарського процесуального кодексу України) пропуску строку на подання відзиву на позовну заяву, у строки, визначені в ухвалі Господарського суду Черкаської області від 24.07.2020.

Згідно з положеннями статті 251 Господарського процесуального кодексу України відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Наданий судом строк на подання відзиву сплинув.

Отже, з огляду на викладене вище, суд не вбачає законних підстав для встановлення розумного строку, як того просить відповідач (оскільки, це не передбачено Господарського процесуального кодексу України), або для продовження строку для подання відзиву на позовну заяву відповідачем.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи у порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами

Оскільки учасниками справи, у встановлений у Кодексі та в ухвалі суду строк, не подано інших доказів, суд, розглянувши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази,

ВСТАНОВИВ:

05.09.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІМПЕКСТРАНС ГРУП» (експедитором - відповідач у справі), в особі директора Возмілова Д.В., що діє на підставі Статуту, та фізичною особою-підприємцем Гулій Юрієм Івановичем (перевізником - позивач у справі) було укладено договір на перевезення вантажів №160 (далі - договір, а.с. 9-14), за умовами якого перевізник зобов`язався доставити погоджений із експедитором вантаж до пункту призначення та видати його уповноваженій особі, а експедитор зобов`язався сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до пункту 1.3 договору вартість перевезення, порядок розрахунків /форма оплати та інші істотні умови договору погоджуються сторонами і вказуються в заявці на перевезення вантажу.

Сторони погодили, що заявка є обов`язковою, невід`ємною (обов`язковою) та пріоритетною частиною договору, а сканована (фото) копія підписаної заявки, яка передана за допомогою засобів електронного зв`язку має юридичне та/або доказове значення і силу оригінального (паперового) примірника заявки (пункт 1.6.1 договору).

Згідно з пунктом 3.2 договору ціна фрахту/заявки (ставка за перевезення) і строк її оплати узгоджується сторонами та зазначається у заявках.

Згідно з пунктом 3.5 договору розрахунки за договором здійснюються у безготівковій формі протягом 5-ти (п`яти) банківських днів після підписання сторонами акту (якщо інше не передбачено у заявці).

Відповідно до пункту 5.5 договору, він набирає чинності з моменту його підписання і діє протягом одного року. Якщо жодна із сторін за тридцять днів до закінчення строку дії договору письмово не попередить іншу сторону про припинення договору на майбутнє, то даний договір зберігає свою чинність для сторін кожного разу ще на один рік (є пролонгованим).

На виконання вищевказаних вимог договору 05.09.2019 між сторонами підписано Заявку №220-2 на перевезення вантажу міжнародного сполучення (а.с. 15), відповідно до якої перевізник зобов`язався з 08:00 09.09.2019 до 13.09.2019 доставити вантаж - обладнання: у кількості 2,8 тон - 43 куб. розміром: 6,2 х 2,45 х 2,6 м, за маршрутом: м. Познань (Польща) - м. Чернігів (Україна), ставка за перевезення: 28000,00 грн. У заявці також встановлено умови оплати - безготівковий розрахунок на протязі 7 днів при отриманні оригіналів документів (заявка - 2 шт.), рахунок, акт - 2 шт., CMR - 2 шт. оригінали, договір - 2 шт., реєстраційні документи, завірені мокрою печаткою (копія вірна), та за умови відсутності помилок у їх оформленні.

Позивач належним чином виконав передбачені договором свої зобов`язання з перевезення вантажу на підтвердження чого надана міжнародна товаротранспортна накладна типу CMR (а.с. 17).

Позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру №568 від 12.09.2019 на оплату наданих послуг з автотранспортного міжнародного перевезення вантажу на суму 28000,00 грн (а.с. 16).

Документи, які є підставою для здійснення оплати, 23.09.2019 були направлені на адресу відповідача поштовим перевізником Товариством з обмеженою відповідальністю «НОВА ПОШТА» за експрес-накладною №59000449847627 (а.с. 20). За даними сервісу відстеження «НОВОЇ ПОШТИ», що обліковується у вільному доступі в мережі Інтернет, вказане відправлення було отримане одержувачем - відповідачем 26.09.2019 (а.с. 21).

Відповідач сплатив позивачу частково вартість послуг згідно з платіжним дорученням №1841 від 11.11.2019 у сумі 5000,00 грн (а.с. 22) та згідно з платіжним дорученням №1845 від 11.11.2019 у сумі 9000,00 грн (а.с. 23).

У зв`язку з неповною оплатою наданих послуг, 27.03.2020 позивач направив на адресу відповідача претензію, у якій вимагав у десятиденний строк від дня пред`явлення вимоги сплатити встановлену плату за перевезення вантажу з Польщі до України у розмірі 14000,00 грн (а.с. 25).

Вказана претензія залишилась без відповіді та задоволення.

У зв`язку з порушенням відповідачем своїх зобов`язань за договором у частині несплати заборгованості, позивач звернувся до суду за захистом порушеного права та примусового стягнення боргу у сумі 14000,00 грн (28000,00-5000,00-9000,00) та нарахованих штрафних санкцій.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За приписами частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Перевезенням вантажів згідно з положеннями статті 306 Господарського кодексу визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній флот, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту.

Допоміжним видом діяльності, пов`язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень (стаття 307 Господарського кодексу).

Відповідно до статті 3 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» відносини в галузі транспортно-експедиторської діяльності регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, законами України «Про транспорт», «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про транзит вантажів», цим Законом, іншими законами, транспортними кодексами та статутами, а також іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів.

Транспортно-експедиторська діяльність здійснюється суб`єктами господарювання різних форм власності, які для виконання доручень клієнтів чи відповідно до технологій роботи можуть мати: склади, різні види транспортних засобів, контейнери, виробничі приміщення тощо. Експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України (стаття 4 Закону).

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, між сторонами дійсно виникли господарські відносини, які за своєю правовою природою охоплюються визначенням договору на перевезення вантажу автомобільним транспортом на підставі письмового строкового оплатного договору, згідно з яким відповідач як експедитор замовив позивачу перевезення вантажу, від відправника до отримувача, про що зазначено у транспортній накладній CMR.

Судом також встановлено, що на виконання умов договору відповідачем було подано заявку, яка прийнята позивачем до виконання. Позивачем було надано автомобільний транспорт під завантаження та доставлено вантаж у місце призначення. Сторонами у заявці також було узгоджено ставку за перевезення і порядок оплати.

Враховуючи відсутність претензій відповідача стосовно неналежного надання транспортних послуг чи іншого невиконання умов договору та часткову оплату за надані послуги, суд дійшов висновку, що позивач належним чином виконав свої зобов`язання.

У статті 916 Цивільного кодексу України, зазначено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Сторонами у Заявці №220-2 погоджено ставку за перевезення і порядок оплати. Відповідач частково виконав свої зобов`язання, сплативши 14000,00 грн, хоча згідно з умовами договору оплаті підлягала уся сума у розмірі 28000,00 грн на протязі 7 днів при отриманні оригіналів документів.

Вищевказані документи були направлені на адресу відповідача і отримані ним 26.09.2019. Відповідач даних обставин не спростував, підтвердивши отримання визначених документів, частковою оплатою послуг перевізника.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як встановлено судом перевізник направив відповідачу визначені у заявці документи, які той отримав 26.09.2019. Згідно з визначеним у заявці строком відповідач зобов`язаний був оплатити послуги перевізника не пізніше 04.10.2019. Отже, строк виконання зобов`язання відповідача є таким що настав, тому позивач правомірно вимагає проведення оплати за надані послуги з перевезення вантажу.

Відповідно до статей 74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд враховує, що на момент прийняття рішення жодних допустимих та належних доказів належного та повного розрахунку за надані послуги по перевезенню вантажів, у розумінні вимог статей 74, 76 Господарського процесуального кодексу України, відповідач суду не подав, тому вимога про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 14000,00 грн підлягає до задоволення.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 193, частини 1 статті 216 Господарського кодексу України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських правовідносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частина 2 статті 217 Господарського кодексу України).

Стаття 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у розумінні цього Кодексу визначає господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. 6. Відповідно до частини 6 статті 232 цього Кодексу, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Аналізуючи вимоги та доводи позивача щодо стягнення пені з відповідача за неналежне виконання зобов`язань, суд дійшов наступних висновків.

Позивач з посиланням на положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» нараховує відповідачу 1665,71 грн пені за період з 12.11.2019 до 12.05.2020 у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Пеня, за визначенням частини третьої статті 549 Цивільного кодексу України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов`язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

Відповідно до статті 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Навіть якщо у вчиненому сторонами правочині не визначено розмір та базу нарахування пені або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом. Зокрема, нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу передбачено статтею 14 Закону України «Про державний матеріальний резерв», статтею 36 Закону України «Про телекомунікації», статтею 1 Закону України «Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій». У таких випадках нарахування пені здійснюється не за Законом України «Про відповідальність за невиконання грошових зобов`язань», а на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини.

Досліджений у удовому засіданні договір умов про стягнення пені не містить. Відтак, вимога позивача про стягнення пені безпідставна і задоволенню не підлягає.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інше не встановлено договором.

На підставі вказаних вимог позивач нарахував відповідачу 217,04 грн 3% річних за період прострочення з 12.11.2019 до 18.05.2020 та 225,40 грн інфляційних за період з листопада 2019 року до квітня 2020 року, які просить стягнути разом з основною сумою заборгованості.

Розрахунок перевірено судом за допомогою калькулятора санкцій апаратного комплексу «Ліга-Закон». Після перевірки, суд встановив, що за період прострочення з 12.11.2019 до 18.05.2020 вимога про стягнення 3% річних у сумі 217,04 грн підлягає до повного задоволення, а вимога про стягнення інфляційних за період листопад-квітень підлягає до часткового задоволення у сумі 196,36 грн. У решті вимоги належить відмовити за необґрунтованістю.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги позивача задоволені частково, до відшкодування йому за рахунок відповідача підлягає судовий збір у розмірі 1880,85 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПЕКСТРАНС ГРУП» (вул.Пушкіна, 100, офіс 1, м.Черкаси, 18001, ідентифікаційний код 39505251) на користь фізичної особи-підприємця Гулій Юрія Івановича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер фізичної особи-платника податків НОМЕР_1 ) 14000,00 грн заборгованості, 217,04 грн 3% річних, 196,36 грн інфляційних та 1880,85 грн судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення. Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.

Суддя О.І.Кучеренко