Постанова № 90980737, 14.08.2020, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/2505/20 р.

2-а/703/32/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2020 року суддя Смілянського міськрайонного суду Черкаської області Прилуцький В.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, в залі суду в місті Сміла, справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Північного офісу Державної аудиторської служби України в Черкаській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Північного офісу Державної аудиторської служби України в Черкаській області про скасування постанови, що винесена заступником начальника Управління Північного офісу Держаудитслужби в Черкаській області – начальником відділу контролю органів влади, оборони, правоохоронних органів та місцевих бюджетів Управління Північного офісу Держаудитслужби в Черкаській області Курченко І.Г., за №23-39/2020 від 3 липня 2020 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164-2 КУпАП, та накладення на нього стягнення у виді штрафу в сумі 221 грн.

У позовній заяві позивач вказує на те, що постановою заступника начальника Управління Північного офісу Держаудитслужби в Черкаській області – начальником відділу контролю органів влади, оборони, правоохоронних органів та місцевих бюджетів Управління Північного офісу Держаудитслужби в Черкаській області Курченко І.Г № 23-39/2020 від 3 липня 2020 року за результатами розгляду адміністративної справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 164-2 КУпАП, останнього визнано винним у порушенні ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996 та п.6.4.3 Правил визначення вартості будівництва ДСТУ Б Д.1.1-1:2013, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.07.2013 №293 і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 221 гривня.

Крім того, позивач зазначає, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення №23-58/2020 від червня 2020 року, Управлінням Північного офісу Держаудитслужби в Черкаській області було накладено на нього штраф за те, що він підписав первинні документи (акти приймання виконаних будівельних робіт примірної форми №КБ-2в, акти приймання-передачі наданих послуг) з недостовірно відображеними в них даними, а саме: ревізією фінансово-господарської діяльності Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Смілянської міської ради, проведено за період з 01.01.2016 по 31.12.2019 (акт ревізії від 02.06.2020 №05-31/02), встановлено завищення вартості виконаних будівельних робіт на загальну суму 349902 грн та завищення вартості наданих послуг з технічного нагляду на загальну суму 5893,77, чим допущено ведення порядку бухгалтерського обліку з порушенням установленого порядку.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує не те, що оскаржувана ним постанова має бути скасована, а провадження у справі закрито з огляду на таке. Згідно положень ст.255 КУпАП, посадова особа органу державного фінансового контролю, не наділена процесуальним правом на складення протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164-2 КУпАП. Крім того, позивач вказує і на невідповідність протоколу про адміністративне правопорушення положенням ч.1 ст. 256 КУпАП з підстав того, що у цьому документі відсутня дата його складення, а також ст.268 КУпАП з огляду на те, що посадовою особою відповідача, що складала протокол, не роз`яснено йому процесуальних прав.

Окрім цього, позивач, обґрунтовуючи незаконність постанови від 3 липня 2020 року, посилається у позові і на те, що ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також п.6.4.3 Правил визначення вартості будівництва ДСТУ Б Д.1.1-1:2013, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.07.2013 №293, встановлюють конкретне правило поведінки, а саме, що первинні документи є підставою для ведення бухгалтерського обліку та те, що у разі зазначення у договорі твердої ціни, то взаєморозрахунки проводяться на підставі виконаних обсягів робіт та їх вартості. Проте ці норми закону та нормативно-правового акту не передбачають відповідальність за дії у разі їх недотримання.

Також позивач у позовній заяві вказує на те, що як у протоколі про адміністративне правопорушення, так і в оскаржуваній ним постанові міститься абстрактність інкримінованого йому протиправного діяння, оскільки вказані процесуальні документи, крім перерахування назв підписаних ним первинних бухгалтерських документів, не містять іншої інформації та не розкривають об`єктивну сторону інкримінованого йому діяння.

Крім того, позивач вважає, що постанова за №23-39/2020 від 3 липня 2020 року винесена із порушенням положень ч.1 ст.38 КУпАП у зв`язку із тим, що притягнутий він до адміністративної відповідальності поза межами строку накладення адміністративного стягнення.

На підставі викладеного, позивач змушений звернутися до суду з відповідним позовом.

13 серпня 2020 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від 12 серпня 2020 року, в якому представник відповідача Бондар І.В. позов не визнає з огляду на таке.

Щодо відсутності дати складення протоколу про адміністративне правопорушення №23-58/2020 від 26 червня 2020 року, то представник відповідача зазначає, що це є формальною (несуттєвою) помилкою; аргумент позивача про не роз`яснення йому прав, що передбачені ст.268 КУпАП, є необґрунтованим, оскільки у вказаному протоколі міститься підпис посадової особи, що складала цей процесуальний документ, що свідчить про роз`яснення ОСОБА_1 відповідних прав та обов`язків. Дані формальні помилки не вплинули на право позивача на ознайомлення та отримання протоколу про адміністративне правопорушення.

Також у відзиві на позов представник відповідача зазначає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними з огляду на те, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо нього, в посадової особи Управління Північного офісу Держаудитслужби в Черкаській області були в наявності всі необхідні докази для з`ясування всіх обставин, що мали значення для правильного вирішення справи. Зокрема, представник відповідача вказує у відзиві на позовну заяву, що внаслідок дій позивача, який підписав первинні бухгалтерські документи – акти форми № КБ-2в за листопад 2019 року та акт здачі приймання наданих послуг від 26 грудня 2019 року №1, допущено порушення щодо ведення бухгалтерського обліку з порушенням установленого порядку, визначеного Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», внаслідок чого допущено завищення вартості виконаних будівельних робіт на загальну суму 349902 грн та завищення вартості наданих послуг з технічного нагляду на загальну суму 5893,77 грн.

Крім того, представник відповідача Бондар І.В. у відзиві на позовну заяву заперечує аргумент позивача про порушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, що передбачені ч.1 ст.38 КУпАП. Зокрема, наголошує на тому, що дії позивача мітять ознаки триваючого правопорушення, а тому строк накладення адміністративного стягнення підліковується із дня виявлення правопорушення, а не із дня його вчинення. Триваючий характер правопорушення представник відповідача обґрунтовує тим, що зазначені в оскаржуваній позивачем постанові порушення, встановлені ревізією, відображені в акті ревізії, в ході її проведення не були усунуті, про що зазначено в акті ревізії.

Сторони в судове засідання не викликались.

Суд, перевіривши матеріали справи, дослідивши письмові докази, дійшов таких висновків.

Відповідно до положень ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи чи інтереси.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 №23-рп/2010 визначено, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї грунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи.

Підставою для притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного правопорушення.

Судом встановлено, що згідно постанови Управління Північного офісу Держаудитслужби у Черкаській області, що прийнята заступником начальника Управління Північного офісу Держаудитслужби в Черкаській області – начальником відділу контролю органів влади, оборони, правоохоронних органів та місцевих бюджетів Управління Північного офісу Держаудитслужби в Черкаській області ОСОБА_2 , за №23-39/2020 від 3 липня 2020 року, підставою до її прийняття став протокол про адміністративне правопорушення за №23-58/2020 від 26 червня 2020 року та акт ревізії від 02.06.2020 №05-31/02.

Перелік осіб, які мають право складати протоколи про адміністративне правопорушення визначено у ст.255 КУпАП. Зокрема, п.1 ч.1 ст.255 КУпАП передбачено, що посадові особи органів державного фінансового контролю мають право складати протоколи про вчинення адміністративного правопорушення, передбачені ст. 163-12, 164-12, ч.3-6 ст. 164-14. У той же час, ч.2 ст.255 КУпАП закріплено право у випадках, прямо передбачених законом, складати протоколи про адміністративні правопорушення посадовими особами інших органів державної влади.

Так, згідно розділу І «Загальні положення» Порядку оформлення Держаудитслужбою та її міжрегіональними територіальними органами матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженого наказом Державної аудиторської служби України за №168 від 1 грудня 2016 року (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 21 грудня 2016 року за №1674/29804) (далі – Порядок №168), передбачено право на складення Держаудитслужбою та її міжрегіональними територіальними органами протоколів про вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст.164-2 КУпАП.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що головний державний фінансовий інспектор відділу контролю у галузі промисловості, енергетики, транспорту та фінансових послуг Управління Північного офісу Держаудитслужби в Черкаській області Королькова С.О. мала право складати протокол про адміністративне правопорушення за №23-58/2020.

У зв`язку із викладеним, обґрунтування позивача про відсутність процесуальної можливості на складення посадовою особою відповідача протоколу про адміністративне правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164-2 КУпАП, є такими, що не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства.

У той же час, із досліджених у судовому засіданні копій протоколу про адміністративне правопорушення за №23-58/2020, що додані сторонами до заяв по суті справи, суд погоджується із позивачем про невідповідність змісту цього документа вимогам закону. Так, частиною 1 ст.256 КУпАП передбачено перелік обов`язкових складових, що повинні міститись у протоколі про адміністративне правопорушення. Серед складових змісту протоколу першим зазначено дату його складення. Проте із протоколу про адміністративне правопорушення за №23-58/2020, що доданий позивачем до позову і став однією із підстав до прийняття оскаржуваної позивачем постанови, не вбачається конкретної дати складення цього документа, зазначені лише місяць і рік його складення.

При цьому, суд відхиляє твердження представника позивача, що не зазначення дати складення протоколу про адміністративне правопорушення є формальною (несуттєвою) помилкою з підстав того, що законодавець імперативно визначив дані, які мають бути в обов`язковому порядку вказані у протоколі про адміністративне правопорушення, що свідчить про його легітимність.

Також пунктом 5 розділу ІІ «Оформлення протоколів про адміністративне правопорушення» Порядку №168 передбачено, що при складанні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються її права, передбачені статтею 268 КУпАП та статтею 63 Конституції України, про що робиться відмітка у протоколі.

Статетю 268 КУпАП передбачено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.

Не роз`яснення посадовою особою Управління Північного офісу Держаудитслужби в Черкаській області під час складення протоколу про адміністративне правопорушення за №23-58/2020 положень ст.268 КУпАП, підтвердженням чому є відсутність підпису ОСОБА_1 у відповідній графі протоколу, суд оцінює як порушення права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, на захист.

Такий висновок повністю узгоджується із правовим висновок щодо наслідків не роз`яснення положень ст.268 КУпАП особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, що викладений у постанові Верховного Суду від 18 лютого 2020 року у справі №524/9827/16-а (провадження №К/9901/20742/18), що, відповідно до положень ч.5 ст.242 КАС України, має бути врахований судом під час розгляду подібних справ.

Згідно із ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Проте всупереч процесуальному обов`язку доказування, відповідач не надав суду належних і допустимих доказів, що підтверджували б факт роз`яснення позивачу, під час складення протоколу про адміністративне правопорушення, його процесуальних прав, що передбачені ст.268 КУпАП.

У зв`язку із цим, суд відхиляє твердження представника відповідача про роз`яснення позивачу його прав та обов`язків під час складення протоколу про адміністративне правопорушення з огляду на те, що як у копії вказаного документа, що додана позивачем до позову, так і відповідній копії цього ж документа, що додана представником відповідача до відзиву на позовну заяву, відсутній підпис ОСОБА_1 у графі «з протоколом ознайомлений (а), права та обов`язки, передбачені статтею 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення та статтею 63 Конституції України, мені роз`ясненні».

Крім того, диспозиція ч.1 ст.164-2 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за приховування в обліку валютних та інших доходів, непродуктивних витрат і збитків, відсутність бухгалтерського обліку або ведення його з порушенням установленого порядку, внесення неправдивих даних до фінансової звітності, неподання фінансової звітності, несвоєчасне або неякісне проведення інвентаризацій грошових коштів і матеріальних цінностей, несвоєчасне подання на розгляд, погодження або затвердження річного фінансового плану підприємства державного сектору економіки та звіту про його виконання, перешкоджання працівникам органу державного фінансового контролю у проведенні ревізій та перевірок, невжиття заходів по відшкодуванню з винних осіб збитків від недостач, розтрат, крадіжок і безгосподарності.

З аналізу диспозиції ч.1 ст.164-2 КУпАП слід зробити висновок, що об`єктом цього адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері управління економікою та у сфері власності. Об`єктивна сторона цього правопорушення, полягає у вчиненні таких діянь: а) приховуванні в обліку валютних та інших доходів, непродуктивних витрат і збитків; б) відсутності бухгалтерського обліку або веденні його з порушенням установленого порядку; в) внесенні неправдивих даних до фінансової звітності; в) неподанні фінансової звітності; г) несвоєчасному або неякісному проведенні інвентаризацій грошових коштів і матеріальних цінностей; д) порушенні правил ведення касових операцій; є) перешкоджанні працівникам державної контрольно-ревізійної служби у проведенні ревізій та перевірок; е) невжитті заходів щодо відшкодування з винних осіб збитків від недостач, розтрат, крадіжок і безгосподарності. Суб`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 164-2 ч.1 КУпАП, характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності. Суб`єктами правопорушення є посадові особи підприємств, установ та організацій.

Як вбачається із дослідженої у судовому засіданні постанови №23-39/2020 від 3 липня 2020 року, позивач визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164-2 КУпАП, за те, що підписав первинні документи (акти приймання виконаних будівельних робіт примірної форми №КБ-2в, акти приймання-передачі наданих послуг) з недостовірно відображеними в них даними, тобто допустив ведення порядку бухгалтерського обліку з порушенням установленого порядку.

Частиною 1 ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-ХІV від 16 липня 1999 року (далі – Закон №996) передбачено, що бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Частинами 3-4 ст.8 Закону №996 встановлено, що відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів. Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно з дотриманням вимог цього Закону обирає форми його організації, зокрема введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером.

Отже, суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164-2 КУпАП, може бути посадова особа, яка здійснює керівництво підприємством, власник або бухгалтер (головний бухгалтер).

Проте із дослідженої у судовому засіданні постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за №23-39/2020 від 3 липня 2020 року не вбачається зазначення відповідачем посади ОСОБА_1 , що встановлює обов`язок ведення ним бухгалтерського обліку відповідно до положень ст.8 Закону №996. Лише у протоколі про адміністративне правопорушення №23-58/2020 зазначено посаду, яку обіймає позивач як особа, яка притягується до адміністративної відповідальності – головний спеціаліст відділу енергозбереження та інвестицій Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Смілянської міської ради.

Таким чином, аналізуючи положення Закону №996 та відповідність змісту постанови за №23-39/2020 від 3 липня 2020 року вимогам вказаного Закону, суд прийшов до висновку, що відповідачем не доведено факт того, що позивач є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164-2 КУпАП, оскільки посада головного спеціаліста відділу енергозбереження та інвестицій Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Смілянської міської ради не відноситься до тих посад, що зобов`язують осіб, що їх обіймають, вести бухгалтерський облік.

Також суд вважає обґрунтованими є твердження позивача про те, що діяння, що інкриміновано ОСОБА_1 , не є конкретним, а носить абстрактний характер.

Частиною 2 ст.283 КУпАП встановлено, що постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Правилами визначення вартості будівництва ДСТУ Б Д.1.1-1:2013, затвердженими наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.07.2013 №293, затверджено і форму акта приймання будівельних робіт (примірна форма №КБ-2в, додаток «Т»). Із аналізу вказаного додатку слід зробити висновок, що обов`язковим елементом акта приймання будівельних робіт примірної форми №КБ-2в є номер та дата складення такого акта.

Проте всупереч зазначеним вище положенням нормативно-правових актів, відповідачем у постанові за №23-39/2020 не зазначено ані номера, ані дати складення актів приймання будівельних робіт форми №КБ-2в, які позивачем підписані із порушенням порядку ведення бухгалтерського обліку.

Таким чином, суд робить висновок, що відповідачем, всупереч положень ч.2 ст.283 КУпАП, у постанові за №23-39/2020 від 3 липня 2020 не зазначено опис обставин, установлених під час розгляду справи, що є підставою до скасування вказаної постанови.

Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 62 Конституції України передбачає, що вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Крім того, обґрунтованими вважає суд є твердження позивача про накладення на нього стягнення поза межами строків, що передбачені ч.1 ст.38 КУпАП, з огляду на таке.

Так, відповідно до ч.1 ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).

Таким чином, за приписами статті 38 КУпАП, початком відліку строку для накладення адміністративного стягнення є день вчинення адміністративного правопорушення. Вказана стаття не передбачає інших умов відліку цього строку, крім як для триваючих правопорушень.

Як вбачається із постанови за №23-39/2020 від 3 липня 2020 року, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 164-2 КУпАП, що виразилось у підписанні первинних документів (актів приймання виконаних будівельних робіт примірної форми №КБ-2в, актів приймання-передачі наданих послуг) з недостовірно відображеними в них даними. Проте ані у протоколі про адміністративне правопорушення №23-58/2020, ані в постанові №23-39/2020 не зазначено дати підписання позивачем вказаних первинних документів.

У зв`язку із цим, суд зазначає, що відповідачем ревізія фінансово-господарської діяльності Управління ЖКГ ВК СМР проводилась за період з 01.01.2016 по 31.12.2019. Отже, первинні бухгалтерські документи, які мав можливість підписати позивач, датовані повинні бути саме у вказаний період часу, тобто із 01.01.2016 по 31.12.2019. Постанова за №23-39/2020 прийнята відповідачем лише 3 липня 2020 року, тобто після спливу двох місяців з потенційно можливої кінцевої дати скоєння адміністративного правопорушення (31.12.2019). Крім того, представник відповідача у відзиві на позовну заяву підтверджує такі висновки суду, вказуючи про те, що акти форми №КБ-2в та акт здачі приймання наданих послуг датовані відповідно листопадом 2019 року та 26 грудням 2019 року.

При цьому, суд вважає, що інкриміноване ОСОБА_1 адміністративне правопорушення не містить ознак триваючого правопорушення з підстав того, що діяння, інкримінованого позивачу адміністративного правопорушення, є закінченим в момент саме підписання відповідного первинного бухгалтерського документа. У зв`язку із викладеним, суд відхиляє твердження представника відповідача про те, що триваючий характер правопорушення обумовлюється тим, що зазначені у постанові від 3 липня 2020 року порушення не усунуті в ході проведення ревізії.

Аналогічні правові висновки щодо застосування положень ч.1 ст. 38 КУпАП під час розгляду адміністративних справ про скасування постанов у справах про притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч.1 ст.164-2 КУпАП, викладені у постановах Верховного Суду від 18 травня 2018 року у справі №554/1527/17 та від 07.02.2019 у справі №553/482/17, які враховуються судом згідно положень, передбачених ч.5 ст.242 КАС України.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 77 КАС України, суд прийшов до висновку, що відповідачем в ході розгляду справи не доведено правомірність оскаржуваного рішення, наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 164-2 КУпАП. Крім того, стягнення на позивача накладено поза межами строку, передбаченого ч.1 ст.38 КУпАП.

Тому постанова за №23-39/2020 від 3 липня 2020 року, що прийнята відносно позивача, є безпідставною, невмотивованою та непідтвердженою доказами, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 164-2 КУпАП, а відповідно ця постанова підлягає скасуванню, а провадження в адміністративній справі - закриттю.

На підставі ст.139 КАС України, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача слід стягнути 420,40 грн судового збору за подачу позовної заяви та 400 грн витрат на правничу допомогу, що підтверджені матеріалами справи (договір про надання правничої допомоги від 27 липня 2020 року, квитанція №28/07/20-1 від 28.07.2020 про оплату, акт виконаних робіт від 28.07.2020 та детальний опис робіт), а всього 820,40 грн.

З урахування наведеного та приписів п.3 ч. 3 ст. 286 КАС України, суд вважає за необхідне позов задовольнити та скасувати постанову про притягнення до адміністративної відповідальності позивача і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Керуючись ст. 2, 5-11, 77, 139, 241-246, 255, 286, 293, 295 КАС України, суд,

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Північного офісу Державної аудиторської служби України в Черкаській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.

Скасувати постанову за №23-39/2020 від 3 липня 2020 року, що винесена заступником начальника Управління Північного офісу Держаудитслужби в Черкаській області – начальником відділу контролю органів влади, оборони, правоохоронних органів та місцевих бюджетів Управління Північного офісу Держаудитслужби в Черкаській області Курченко І.Г., про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 164-2 КУпАП, з накладенням на нього стягнення у виді штрафу в сумі 221 грн.

Провадження в адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 164-2 КУпАП України - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Північного офісу Державної аудиторської служби України в Черкаській області на користь ОСОБА_1 420,40 грн судового збору за подачу позовної заяви та 400 грн витрат на правничу допомогу, а всього 820,40 (вісімсот двадцять) гривень 40 копійок

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду через Смілянський міськрайонний суд Черкаської області протягом десяти днів з дня його проголошення, з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Управління Північного офісу Державної аудиторської служби України в Черкаській області, юридична адреса: 18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 120/1, код ЄДРПУО ВП: 40919584.

Суддя: В. О. Прилуцький