Рішення № 90979009, 14.08.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2020 року м. Київ № 826/13390/18

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Огурцов О.П. при секретарі судового засідання Основі О.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Державної аудиторської служби України

третя особа директор департаменту контролю у сфері закупівель Державної аудиторської

служби України ОСОБА_2

про визнання протиправними дій та бездіяльності, визнання протиправними та

скасування наказу від 17.07.2018 № 363-о,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної аудиторської служби України про визнання протиправними дій та бездіяльності, визнання протиправними та скасування наказу від 17.07.2018 № 363-о.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем під час ознайомлення її з попередженням про наступне вивільнення від 21.06.2018 не було запропоновано позивачу всіх наявних вакантних посад, які вона може обіймати відповідно до своєї кваліфікації, зокрема, станом на 23.06.2018 вакантною була посада директора новоствореного Департаменту контролю у сфері закупівель, оскільки лише 17.07.2018 на вказану посаду переведено ОСОБА_2 згідно наказу № 363-о від 17.07.2018. Також позивач зазначає про те, що відповідачем не було дотримано положень частини другої статті 49 та частини першої статті 42 Кодексу законів про працю України, якими передбачено, що при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством, зокрема, надане працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, оскільки про наявність відповідного права у позивача свідчить те, що вона є студенткою 2 року навчання в Інституті післядипломної освіти Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка за спеціальністю - «Міжнародне право», а аналіз відомостей, що містяться в трудовій книжці позивача дає достатньо підстав стверджувати про її здатність на посаді керівника забезпечити ефективне виконання завдань Департаменту контролю у сфері закупівель Державної аудиторської служби України.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, надав суду письмовий відзив на позовну заяву обґрунтований тим, що прийняття остаточного рішення про переведення працівника у зв`язку з ліквідацією юридичної особи публічного права та перестановку (перегрупування) працівників є дискреційним повноваженням відповідного керівника органу державної служби, в якому службовець має намір надалі проходити державну службу та чинне законодавство не передбачає безумовного обов`язку власника працевлаштувати звільнену особу на іншу роботу. Також відповідач зазначив про те, що твердження позивача про те, що відповідачем порушено її трудові права та не запропоновано їй рівнозначної посади є необґрунтованими, оскільки до припинення трудових відносин (розірвання трудового договору), що в цьому разі ще не відбулося, роботодавець завчасно запропонував позивачу зайняти за її згодою іншу рівнозначну посаді директора Департаменту державного фінансово аудиту посаду начальника Відділу контролю за виконанням повноважень посадовими особами Держаудитслужби (який є самостійним структурним підрозділом Держаудитслужби, як і Департамент), на яку відповідно до приписів статті 41 Закону України «Про державну службу» позивач, з урахуванням її професійної підготовки та професійної компетентності може бути переведена без обов`язкового проведення конкурсу.

Позивачем надано суду відповідь на відзив в якій зазначено про те, що позивач не заперечує дискреційних повноважень Голови Державної аудиторської служби України, однак такі повноваження, повинні здійснюватися у повній відповідності до закону. Також позивач зазначила про те, що до відзиву відповідачем не додано жодних доказів, які вказують на правомірність не пропонування позивачу зайняти посаду директора Департаменту контролю у сфері закупівель Державної аудиторської служби України та не наведено доказів правомірності прийняття наказу № 363-о від 17.07.2018, зокрема, доказів того, що здійснювалось порівняння продуктивності праці і кваліфікації позивача та ОСОБА_2 , що є необхідним в силу приписів частини першої статті 42 Кодексу законів про працю України.

Під час судового розгляду справи, судом встановлено наступне.

Наказом Державної аудиторської служби України від 29.08.2016 № 326-о "Про переведення ОСОБА_1 " у зв`язку з реорганізацією Державної фінансової інспекції України шляхом перетворення у Державну аудиторську службу України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 868 від 28.10.2015 "Про утворення Державної аудиторської служби України", затвердженням і введенням у дію наказом Державної аудиторської служби України від 04.04.2016 №2 структури і штатного розпису Державної аудиторської служби України та згідно пункту 1 частини першої статті 41 Закону України "Про державну службу" переведено з 29.08.2016 ОСОБА_1 , начальника Управління контролю за ризиковими операціями та державними закупівлями Держфінінспекції, на посаду директора Департаменту моніторингу та перевірок державних закупівель Держаудитслужби за її згодою та за погодженням з Міністром Кабінету Міністрів.

Відповідно до наказу Державної аудиторської служби України від 13.03.2018 № 50 уведено в дію з 14.03.2018 погоджену Міністром Кабінету Міністрів України Саєнком О.С. структуру апарату Державної аудиторської служби України та штатний розпис на 2018 рік Державної аудиторської служби України, погоджений 13.03.2018 Державним секретарем Міністерства фінансів України Капінусом Є.В.

Зазначеним наказом було, зокрема, ліквідовано у структурі Державної аудиторської служби України Департамент державного фінансового аудиту окремих господарських операцій, Департамент моніторингу та перевірок закупівель та утворено Департамент контролю у сфері закупівель.

Наказом Державної аудиторської служби України від 21.03.2018 № 57 затверджено Положення про Департамент контролю у сфері закупівель. Наказом Державної аудиторської служби України від 18.06.2018 № 130 затверджено Зміни до вказаного Положення.

21.06.2018 Головою Державної аудиторської служби України складено на ім`я директора Департаменту державного фінансового аудиту окремих господарських операцій ОСОБА_2 попередження, яким керуючись пунктом 1 частини першої, частиною третьою статті 87 Закону України «Про державну службу», пунктом 1 частини першої статті 40, статтею 492 Кодексу законів про працю України, у зв`язку з ліквідацією Департаменту моніторингу та перевірок закупівель, скороченням чисельності та штату працівників ліквідованого підрозділу, у тому числі посади, яку вона обіймаєте, відповідно до наказу Державної аудиторської служби України від 13.03.2018 № 50 «Про введення в дію структури та штатного розпису апарату Державної аудиторської служби України» її попереджено про можливе наступне вивільнення через два місяці відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу», пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України та запропоновано зайняти посаду директора Департаменту контролю у сфері закупівель Державної аудиторської служби України. З зазначеним попередженням ОСОБА_2 ознайомлена під підпис 21.06.2018.

Головою Державної аудиторської служби України 21.06.2016 на ім`я директора Департаменту моніторингу та перевірок закупівель ОСОБА_1 складено попередження, яким керуючись пунктом 1 частини першої, частиною третьою статті 87 Закону України «Про державну службу», пунктом 1 частини першої статті 40, статтею 492 Кодексу законів про працю України, у зв`язку з ліквідацією Департаменту моніторингу та перевірок закупівель, скороченням чисельності та штату працівників ліквідованого підрозділу, у тому числі посади, яку вона обіймаєте, відповідно до наказу Державної аудиторської служби України від 13.03.2018 № 50 «Про введення в дію структури та штатного розпису апарату Державної аудиторської служби України» її попереджено про можливе наступне вивільнення через два місяці відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу», пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України та запропоновано зайняти посаду начальника Відділу контролю за виконанням повноважень посадовими особами Державної аудиторської служби України. З зазначеним попередженням ОСОБА_1 ознайомлена під підпис 23.06.2018.

ОСОБА_2 на ім`я Голови Державною аудиторською службою України подано заяву, в якій викладено прохання перевести її з 17.07.2018 на рівнозначну посаду директора Департаменту контролю у сфері закупівель Державної аудиторської служби України за її згодою та за погодженням з Міністром Кабінету Міністрів України.

17.07.2018 Державною аудиторською службою України видано наказ від 17.07.2018 № 363-о "Про переведення ОСОБА_2 ", яким відповідно до пункту 1 частини першої статті 41 Закону України «Про державну службу», постанови Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 № 15 «Питання оплати праці працівників державних органів», у зв`язку із затвердженням та введенням у дію наказом Державної аудиторської служби України від 13.03.2018 № 50 структури апарату Державної аудиторської служби України та штатного розпису на 2018 рік Державної аудиторської служби України наказано перевести з 17.07.2018 ОСОБА_2 директора Департаменту державного фінансового аудиту окремих господарських операцій, на рівнозначну посаду директора Департаменту контролю у сфері закупівель, за її згодою та за погодженням з Міністром Кабінету Міністрів України.

Позивач вважаючи, що відповідачем було допущено протиправні дії та бездіяльність щодо проведення процедури її попередження про наступне вивільнення у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників та не запропонуванням вакантних посад та не погоджуючись з наказом від 17.07.2018 № 363-о звернулась з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про те, що права та інтереси за захистом яких позивач звернувся до суду не були порушені з огляду на наступне.

Відповідачем подано суду клопотання про залишення позову без розгляду з огляду на те, що позивач з попередженням директора Департаменту моніторингу та перевірок закупівель про наступне вивільнення від 21.06.2018 була ознайомлена 23.06.2018, а отже позивачем пропущено місячний строк на звернення до суду встановлений частиною п`ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України з вимогами щодо визнання протиправними дій та бездіяльності щодо проведення процедури попередження позивача про наступне вивільнення у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників та не запропонування вакантних посад. Також відповідач зазначив про те, що перебуваючи в період з 16.07.2018 по 20.07.2018 на робочому місці позивач мала можливість ознайомитись з наказом від 17.07.2018 № 363-о.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.11.2019 позивачу надано строк для подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску.

Позивачем подано суду заяву про поновлення строку звернення до суду з огляду на те, що станом на 23.06.2018 їй не було відомо та не могло бути відомо про те, що в Державній аудиторській службі України наявна вакантна посада директора Департаменту контролю у сфері закупівель, яка не була запропонована їй відповідно до вимог статті 87 Закону України «Про державну службу» та статей 40, 492 Кодексу законів про працю України, та про відповідний факт позивачу стало відомо лише після того, як вона дізналась про прийняття наказу від 17.07.2018 № 363-о.

Відповідачем крім табелю обліку використаного робочого часу інших доказів на підтвердження того, що позивачу могло бути відомо про факт наявності в Державній аудиторській службі України станом на 23.06.2018 вакантної посади директора Департаменту контролю у сфері закупівель суду до того, як їй стало відомо про наказ від 17.07.2018 № 363-о суду надано не було.

Адміністративний позов до суду надіслано рекомендованим листом 17.07.2018.

Частинами першою, другою та п`ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Таким чином, оскільки у суду відсутні підстави для висновку про те, що до того, як позивачу стало відомо про наказ від 17.07.2018 № 363-ом, вона була обізнана про факт наявності станом на 23.06.2018 вакантної посади директора Департаменту контролю у сфері закупівель суд дійшов висновку про відсутність підстав для залишення позовної заяви без розгляду.

Спірні правовідносини мали місце в період з 21.06.2018 по 17.07.2018, а отже до спірних правовідносин мають застосовуватись норми права чинні на момент їх існування.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про Державну службу" підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.

Частиною третьою вказаної статті встановлено, що процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю. Звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення. Державний службовець, якого звільнено на підставі пункту 1 частини першої цієї статті, у разі створення в державному органі, з якого його звільнено, нової посади чи появи вакантної посади, що відповідає кваліфікації державного службовця, протягом шести місяців з дня звільнення має право поворотного прийняття на службу за його заявою, якщо він був призначений на посаду в цьому органі за результатами конкурсу.

Пунктом 1 частини першої та частиною другою статті 40 Кодексу законів про працю в Україні встановлено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Частиною першою статті 42 Кодексу законів про працю в Україні визначено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Відповідно до частин першої та третьої статті 492 Кодексу законів про працю в Україні про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Отже, власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. При цьому відповідний обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору та за змістом частини третьої статті 492 Кодексу законів про працю в Україні роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом усього періоду і існували на день звільнення.

Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2018 у справі № 800/538/17 (П/9901/310/18) (провадження № 11-431асі18).

Позивач просить суд визнати протиправними дії та бездіяльність відповідача щодо проведення процедури її попередження про наступне вивільнення у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників та не запропонуванням вакантних посад, а саме посади директора Департаменту контролю у сфері закупівель.

Попередження яким позивача керуючись пунктом 1 частини першої, частиною третьою статті 87 Закону України «Про державну службу», пунктом 1 частини першої статті 40, статтею 492 Кодексу законів про працю України, у зв`язку з ліквідацією Департаменту моніторингу та перевірок закупівель, скороченням чисельності та штату працівників ліквідованого підрозділу, у тому числі посади, яку вона обіймаєте, відповідно до наказу Державної аудиторської служби України від 13.03.2018 № 50 «Про введення в дію структури та штатного розпису апарату Державної аудиторської служби України» було попереджено про можливе наступне вивільнення через два місяці відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу», пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України та запропоновано зайняти посаду начальника Відділу контролю за виконанням повноважень посадовими особами Державної аудиторської служби України складено 21.06.2018 та отримано позивачем під підпис 23.06.2018.

В матеріалах справи наявна копія складеного 21.06.2018 Головою Державної аудиторської служби України на ім`я директора Департаменту державного фінансового аудиту окремих господарських операцій ОСОБА_2 попередження, яким керуючись пунктом 1 частини першої, частиною третьою статті 87 Закону України «Про державну службу», пунктом 1 частини першої статті 40, статтею 492 Кодексу законів про працю України, у зв`язку з ліквідацією Департаменту моніторингу та перевірок закупівель, скороченням чисельності та штату працівників ліквідованого підрозділу, у тому числі посади, яку вона обіймаєте, відповідно до наказу Державної аудиторської служби України від 13.03.2018 № 50 «Про введення в дію структури та штатного розпису апарату Державної аудиторської служби України» її попереджено про можливе наступне вивільнення через два місяці відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу», пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України та запропоновано зайняти посаду директора Департаменту контролю у сфері закупівель Державної аудиторської служби України. З зазначеним попередженням ОСОБА_2 ознайомлена під підпис 21.06.2018 та погодилась на зайняття запропонованої посади.

Також відповідачем надано суду копію заяви ОСОБА_2 складеної на ім`я Голови Державною аудиторською службою України з викладеним в ній проханням перевести її з 17.07.2018 на рівнозначну посаду директора Департаменту контролю у сфері закупівель Державної аудиторської служби України за її згодою та за погодженням з Міністром Кабінету Міністрів України.

Таким чином 21.06.2018 ОСОБА_2 у зв`язку з ліквідацією Департаменту моніторингу та перевірок закупівель, скороченням чисельності та штату працівників ліквідованого підрозділу, у тому числі посади, яку вона обіймає, відповідно до наказу Державної аудиторської служби України від 13.03.2018 № 50 «Про введення в дію структури та штатного розпису апарату Державної аудиторської служби України» було запропоновано зайняти посаду директора Департаменту контролю у сфері закупівель Державної аудиторської служби України та вона на відповідну пропозицію погодилась, що підтверджується її заявою від 17.07.2018 щодо її переведення на відповідну посаду.

З огляду на зазначене станом на 21.06.2018 посада директора Департаменту контролю у сфері закупівель Державної аудиторської служби України була у встановленому чинним законодавством порядку запропонована особі, яка займала рівнозначну посаду та посада якої скорочувалась та відповідна особа погодилась на зайняття вказаної посади, а отже вона перестала бути вакантною.

Отже, станом на момент вручення позивачу попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, а саме, 23.06.2018, на зайняття посади директора Департаменту контролю у сфері закупівель Державної аудиторської служби України вже погодилась інша особа, а отже у відповідача були відсутні підстави для здійснення пропозиції щодо її зайняття позивачу.

Доказів та обґрунтувань на підтвердження того, що станом на 23.06.2018 були наявні інші вакантні посади рівнозначні посаді позивача, крім запропонованій їй посаді та посади директора Департаменту контролю у сфері закупівель Державної аудиторської служби України на зайняття якої, як було встановлено судом, 21.06.2018 погодилась інша особа, позивачем суду надано не було.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що відповідачем було допущено протиправні дії та/або бездіяльність щодо проведення процедури попередження позивача про наступне вивільнення у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників та не було запропоновано їй усіх вакантних станом на дату попередження посад, а отже позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Пунктом 8 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Таким чином, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, однак обов`язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу.

При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення прийняті владним суб`єктом поза межами визначеної законом компетенції, а по-друге, оспорюванні рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов`язку.

Оскаржуваним позивачем наказом відповідача від 17.07.2018 № 363-о "Про переведення ОСОБА_2 " відповідно до пункту 1 частини першої статті 41 Закону України «Про державну службу», постанови Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 № 15 «Питання оплати праці працівників державних органів», у зв`язку із затвердженням та введенням у дію наказом Державної аудиторської служби України від 13.03.2018 № 50 структури апарату Державної аудиторської служби України та штатного розпису на 2018 рік Державної аудиторської служби України наказано перевести з 17.07.2018 ОСОБА_2 директора Департаменту державного фінансового аудиту окремих господарських операцій, на рівнозначну посаду директора Департаменту контролю у сфері закупівель, за її згодою та за погодженням з Міністром Кабінету Міністрів України.

Таким чином вказаний наказ є актом індивідуальної дії та його правові наслідки стосуються виключно прав, свобод та інтересів ОСОБА_2 та в ньому відсутні положення, які б стосувалися прав, свобод чи інтересів позивача.

Враховуючи наведене наказ відповідача від 17.07.2018 № 363-о не є юридично значимим для позивача, оскільки не має безпосереднього впливу на її суб`єктивні права та обов`язки шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне їй право або шляхом покладення на неї будь-якого обов`язку, а отже сам по собі не породжує для позивача настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на його права та обов`язки.

З огляду на викладене, керуючись статтями 241, 243, 244, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної аудиторської служби України (04070, м. Київ, вул. Сагайдачного, 4, код ЄДРПОУ 40165856), третя особа директор департаменту контролю у сфері закупівель Державної аудиторської служби України ОСОБА_2 (04070, м. Київ, вул. Сагайдачного, 4), про визнання протиправними дій та бездіяльності, визнання протиправними та скасування наказу від 17.07.2018 № 363-о - відмовити повністю.

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 та пунктом 3 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.П. Огурцов