Рішення № 90978988, 14.08.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2020 року м. Київ № 640/1973/19

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Огурцов О.П. при секретарі судового засідання Основі О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до 1) Національного агентства України з питань державної служби,

2) Міністерства юстиції України,

3) Державної казначейської служби України

про визнання протиправним та нечинним наказу, визнання протиправними дій та

бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди,

за участю:

позивача - не прибув,

представника відповідача 1 - ОСОБА_2 (довіреність б/н від 07.08.2018),

представника відповідача 1 - ОСОБА_3 (довіреність б/н від 27.05.2019),

представника відповідача 1 - Ярової Марини Вікторівни (довіреність б/н від 24.01.2019),

представника відповідача 1 - Трипольського Дмитра Олеговича (довіреність б/н від 27.05.2019 )

представника відповідача 2 - Стлярчук Дар`ї Вадимівни (довіреність від 14.01.2019 № 440/9/22-19

представника відповідача 3 - не прибув,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Національного агентства України з питань державної служби, Міністерства юстиції України, Державної казначейської служби України в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить:

- визнати протиправними та нечинним наказ Національного агентства України з питань державної служби від 19.06.2018 № 149 "Про затвердження Порядку розгляду Національним агентством України з питань державної служби або його територіальними органами скарг державних службовців категорій "Б" і "В" щодо прийняття, проходження та припинення державної служби відповідно до Закону України "Про державну службу" або учасника конкурсу, який не пройшов конкурсний відбір на зайняття вакантної посади державної служби категорій "Б" і "В",

- визнати протиправними дії відповідача 1 щодо видання оскаржуваного наказу,

- визнати протиправними дії відповідача 2 щодо державної реєстрації оскаржуваного наказу,

- визнати протиправною бездіяльність відповідача 1 щодо залишення без розгляду скарги від 23.11.2018 та зобов`язати відповідача 1 розглянути таку скаргу,

- стягнути з відповідача 1 на користь позивача моральну шкоду у розмірі 250 000,00 гривень,

- стягнути з відповідача 2 на користь позивача моральну шкоду у розмірі 250 000,00 гривень,

- стягнути з держави України в особі Державної казначейської служби України з державного бюджету України на користь позивача моральну шкоду у розмірі 500 000,00 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Закон України "Про Державну службу" не містить вимог щодо окремого порядку оскарження результатів конкурсу державним службовцем, порядок і строки їх оскарження встановлені безпосередньо і виключно статтею 28 вказаного Закону, водночас відповідач 1 в перевищення наданих йому повноважень, прийняв оскаржуваний наказ від 19.06.2018 № 149, яким встановив додаткові, не передбачені Законом України "Про Державну службу" вимоги щодо процедури розгляду ним скарг державних службовців, зокрема, додаткові, не передбачені вказаним Законом вимоги щодо змісту і порядку направлення йому скарг. Також позивач зазначив про те, що відповідно до статті 12 Закону України "Про звернення громадян" дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений трудовим законодавством.

Водночас позивач зазначив про те, що відповідачем 2 при державній реєстрації наказу відповідача 1 від 19.06.2018 № 149 фактично не проведено правову експертизу вказаного наказу, який порушує Конституцію, чинне законодавство та статтю 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка встановлює, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, а також право позивача на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Позивач зазначив про те, що моральна шкода полягає в його приниженнях, які він зазнав внаслідок дій відповідачів, пережитих при цьому нервових стресах, що в цілому завдало йому моральних страждань, а також підірвало його довіру до державних органів та віру в справедливе вирішення законних питань в позасудовому порядку, що також відобразилося на нормальних життєвих стосунках та відносинах в суспільстві.

Відповідач 1 проти позовних вимог заперечив, надав суду письмовий відзив на позовну заяву в якому просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі з огляду на те, що метою видання зазначеного наказу є визначення процедури розгляду Національним агентством України з питань державної служби або його територіальними органами скарг державних службовців категорій «Б» і «В» щодо прийняття, проходження та припинення державної служби, а також забезпечення виконання особливостей Закону у частині додержання строків розгляду скарг, які можуть відрізнятись щодо кожної підстави для звернення державного службовця, передбаченої Законом України "Про Державну службу".

Також відповідач 1 зазначив про те, що від 23.11.2018 скарга позивача була належним чином опрацьована та листом від 03.12.2018 № 8965/20-18 позивача повідомлено про те, що йому відмовлено у розгляді скарги по суті оскільки відповідно до пункту 7 Порядку розгляду НАДС або його територіальними органами скарг державних службовців категорій «Б» і «В» щодо прийняття, проходження та припинення державної служби відповідно до Закону України «Про державну службу» або учасника конкурсу, який не пройшов конкурсний відбір на зайняття вакантної посади державної служби категорій «Б» і «В», затвердженого наказом Національного агентства України з питань державної служби від 19.06.2018 № 149, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.07.2018 за № 811/32263, скарга повинна відповідати вимогам до звернення, установленим Законом України «Про звернення громадян», а також обов`язково містити, зокрема підтвердження того, що у провадженні судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет спору і з тих самих підстав та немає рішення цих органів з такого спору.

Відповідач 2 заперечив проти позовних вимог, надав суду письмовий відзив та просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі з огляду на те, що оскаржуваний наказ Національного агентства України з питань державної служби від 19.06.2018 № 149 «Про затвердження Порядку розгляду Національним агентством України з питань державної служби або його територіальними органами скарг державних службовців категорій «Б» і «В» щодо прийняття, проходження та припинення державної служби відповідно до Закону України «Про державну службу» або учасника конкурсу, який не пройшов конкурсний відбір на зайняття вакантної посади державної служби категорій «Б» і «В», яким затверджено Порядок розгляду Національним агентством України з питань державної служби або його територіальними органами скарг державних службовців категорій «Б» і «В» щодо прийняття, проходження та припинення державної служби відповідно до Закону України «Про державну службу» або учасника конкурсу, який не пройшов конкурсний відбір на зайняття вакантної посади державної служби категорій «Б» і «В», виходячи з його преамбули, прийнято суб 'єктом нормотворення відповідно до статті 11, частини третьої статті 13 Закону України «Про державну службу», підпунктів 4, 24, 27 пункту 4 та пунктів 7, 9 Положення про Національне агентство України з питань державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 500 (із змінами), та зареєстровано Міністерстві юстиції України 12.07.2018 за №811/32263 в установленому законодавством про державну реєстрацію нормативно-правових актів порядку. Також відповідач 2 зазначив про те, що на час здійснення державної реєстрації наказу Національного агентства України з питань державної служби від 19.06.2018 № 149 визначені чинним законодавством підстави для відмови в державній реєстрації чи скасуванні державної реєстрації наказу були відсутні.

Водночас відповідач 2 зазначив про те, що позивачем не надано суду належних доказів на обґрунтування на підтвердження завдання йому моральної шкоди.

У судовому засіданні суд ухвалив перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження. Під час судового розгляду справи, судом встановлено наступне.

19.06.2018 Національним агентством України з питань державної служби відповідно до статті 11, частини третьої статті 13 Закону України "Про державну службу", підпунктів 4, 24, 27 пункту 4 та пунктів 7, 9 Положення про Національне агентство України з питань державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 500 видано наказ № 149 "Про затвердження Порядку розгляду Національним агентством України з питань державної служби або його територіальними органами скарг державних службовців категорій "Б" і "В" щодо прийняття, проходження та припинення державної служби відповідно до Закону України "Про державну службу" або учасника конкурсу, який не пройшов конкурсний відбір на зайняття вакантної посади державної служби категорій "Б" і "В", яким затверджено Порядок розгляду Національним агентством України з питань державної служби або його територіальними органами скарг державних службовців категорій "Б" і "В" щодо прийняття, проходження та припинення державної служби відповідно до Закону України "Про державну службу" або учасника конкурсу, який не пройшов конкурсний відбір на зайняття вакантної посади державної служби категорій "Б" і "В".

Супровідним листом від 20.06.2018 № 4603/20-18 Національним агентством України з питань державної служби подано до Міністерства юстиції України на державну реєстрацію наказ № 149 від 19.06.2018. Також до зазначеного супровідного листа було додано наступні документи: пояснювальну записку до проекту наказу, довідку щодо відповідності зобов`язанням України у сфері європейської інтеграції та праву Європейського Союзу (acquis ЄС) проекту наказу, завірену копія Висновку Департаменту нормативно-правової роботи та юридичного забезпечення Національного агентства України з питань державної служби за результатами проведення юридичної експертизи проекту наказу, висновок про проведення антидискримінаційної експертизи проекту наказу, копія супровідного листа до Секретаріату Урядового уповноваженого у справах

03.07.2018 заступником Міністра юстиції України - Уповноваженим у справах Європейського суду з прав людини складно висновок щодо відповідності положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини наказу Національного агентства України з питань державної служби від 19.06.2018 № 149 "Про затвердження Порядку розгляду Національним агентством України з питань державної служби або його територіальними органами скарг державних службовців категорій "Б" і "В" щодо прийняття, проходження та припинення державної служби відповідно до Закону України "Про державну службу" або учасника конкурсу, який не пройшов конкурсний відбір на зайняття вакантної посади державної служби категорій "Б" і "В" в якому зазначено, наступне: нормативно-правовий акт за предметом правового регулювання не стосується Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини; нормативно-правовий акт за предметом правового регулювання не стосується Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини.

Міністерством юстиції України складено висновок про держану реєстрацію нормативно правового акту - наказу Національного агентства України з питань державної служби від 19.06.2018 №149 погоджений та затверджений 12.07.2018 в якому зазначено наступне: "Зазначений нормативно-правовий акт відповідає вимогам законодавства, зокрема статті 11, частині третій статті 13 Закону України «Про держану службу», підпунктам 4, 24, 27 пункту 4 та пунктам 7, 9 Положення про Національне агентство України з питань державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 500 (зі змінами), і підлягає державній реєстрації відповідно до Указу Президента України від 03 жовтня 1992 року № 493 «Про державну реєстрацію нормативно - правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» як такий, що зачіпає права й законні інтереси громадян.

У зазначеному нормативно-правовому акті не виявлено положень, що сприяють або можуть сприяти вчиненню корупційних правопорушень (корупціогенні фактори).

Відповідно до висновку Департаменту нормативно-правової роботи юридичного забезпечення Національного агентства України з питань державної служби у зазначеному нормативно - правовому акті відсутні положення, які мають ознаки дискримінації.

Зазначений нормативно - правовий акт відповідає положенням міжнародно - правових актів з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, є гендерно - нейтральним.".

12.07.2018 Міністерством юстиції України відповідно до статті 1 Указу Президента України від 03.10.1992 № 493 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» видано наказ № 2348/5 "Про державну реєстрацію нормативно - правового акта", яким наказано зареєструвати наказ Національного агентства України з питань державної служби від 19.06.2018 № 149 «Про затвердження Порядку розгляду Національним агентством України з питань державної служби або його територіальними органами скарг державних службовців категорій «Б» і «В» щодо прийняття, проходження та припинення державної служби відповідно до Закону України «Про державну службу» або учасника конкурсу, який не пройшов конкурсний відбір на зайняття вакантної посади державної служби категорій «Б» і «В».

Супровідним листом від 13.07.2018 № 12831-26-18 "Щодо повернення наказу після державної реєстрації" Міністерство юстиції України повернуло наказ від 19.06.2018 №149 Національному агентству України з питань державної служби.

26.11.2018 Національним агентством України з питань державної служби за № Б-1387-18 зареєстровано скаргу кандидата на зайняття посади директора Департаменту з питань запобігання та виявлення корупції Державної фіскальної служби України ОСОБА_1 від 23.11.2018 в якій він просив скасувати результати конкурсу на посаду директора Департаменту з питань запобігання та виявлення корупції Державної фіскальної служби України, що був проведений на підставі наказу Державної фіскальної служби України від 22.10.2018 № 1993-0 "Про оголошення конкурсу".

За результатами опрацювання вказаної Національне агентство України з питань державної служби листом від 03.12.2018 № 8965/20-18 повідомило заявнику наступне: "Відповідно до пункту 7 Порядку розгляду Національним агентством України з питань державної служби або його територіальними органами скарг державних службовців категорій «Б» і «В» щодо прийняття, проходження та припинення державної служби відповідно до Закону України «Про державну службу» або учасника конкурсу, який не пройшов конкурсний відбір на зайняття вакантної посади державної служби категорій «Б» і «В», затвердженого наказом НАДС від 19 червня 2018 року № 149, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 липня 2018 року за № 811/32263 (далі - Порядок), скарга має відповідати вимогам до звернення, установленим Законом України «Про звернення громадян», а також обов`язково містити, зокрема, підтвердження того, що у провадженні судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав та немає рішення цих органів з такого спору (у разі оскарження відповідно до статей 28 та 78 Закону України «Про державну службу»).

Згідно з підпунктом 3 пункту 8 Порядку НАДС або його територіальний орган відмовляє в розгляді скарги по суті, про що повідомляє листом заявника, у разі наявності однієї з таких підстав, зокрема: скаргу подано з порушенням вимог пункту 7 цього Порядку.

Враховуючи викладене, Ваша скарга не підлягає розгляду."

Позивач не погоджуючись з наказом відповідача 1 від 19.06.2018 № 149, діями відповідача 1 щодо видання вказаного наказу та відповідача 2 щодо його державної реєстрації, бездіяльністю відповідача-1 щодо залишення без розгляду його скарги від 23.11.2018, а також вважаючи, що йому має бути відшкодована моральна шкода звернувся з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про те, що права та інтереси за захистом яких позивач звернувся до суду не були порушені з огляду на наступне.

Спірні правовідносини мали місце в період з 19.06.2018 по 23.11.2018, а отже до них мають застосовуватись норми права чинні на момент їх існування.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3, 4, 12 частини третьої статті 13 Закону України "Про державну службу" центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби: забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби; розробляє проекти нормативно-правових актів з питань державної служби; видає у випадках, встановлених законом, нормативно-правові акти з питань державної служби, надає роз`яснення з питань застосування цього Закону та інших нормативно-правових актів у сфері державної служби; здійснює контроль за додержанням визначених цим Законом умов реалізації громадянами права на державну службу; вживає заходів щодо створення рівних умов для прийняття та просування по службі державних службовців категорій "Б" і "В".

Пунктом 1 Положення про Національне агентство України з питань державної служби затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 500 встановлено, що Національне агентство України з питань державної служби (НАДС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, здійснює функціональне управління державною службою в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті).

Згідно з пунктом 3 вказаного Положення основними завданнями НАДС є: забезпечення формування і реалізація державної політики у сфері державної служби та з питань управління персоналом у державних органах; участь у формуванні державної політики у сфері служби в органах місцевого самоврядування; здійснення функціонального управління державною службою.

Підпунктами 4, 21, 22, 23, 24, 27 пункту 4 Положення про Національне агентство України з питань державної служби затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 500 встановлено, що НАДС відповідно до покладених на нього завдань: забезпечує нормативно-правове регулювання у сфері державної служби та служби в органах місцевого самоврядування; здійснює контроль за додержанням визначених Законом України "Про державну службу" умов реалізації громадянами права на державну службу; проводить в межах повноважень, визначених законом, в установленому порядку перевірки стану дотримання в державних органах вимог Закону України "Про державну службу"; проводить в установленому порядку службові розслідування з питань дотримання державними службовцями вимог Закону України "Про державну службу"; розглядає в установленому порядку скарги державних службовців категорій "Б" і "В" щодо прийняття, проходження та припинення державної служби відповідно до Закону України "Про державну службу"; розглядає в установленому порядку скарги учасників конкурсів на зайняття вакантних посад державної служби категорій "Б" і "В" щодо рішень конкурсної комісії.

Відповідно до пункту 9 вказаного Положення НАДС у межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, організовує та контролює їх виконання. Накази НАДС, які відповідно до законодавства є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, видаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності". Нормативно-правові акти НАДС підлягають державній реєстрації в установленому законодавством порядку. Накази НАДС, видані в межах повноважень, передбачених законом, обов`язкові для виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими держадміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями незалежно від форми власності та громадянами.

Таким чином, Національне агентство України з питань державної служби є центральним орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби та відповідно до покладених на нього повноважень, зокрема, забезпечує нормативно-правове регулювання у сфері державної служби, здійснює контроль за додержанням визначених Законом України "Про державну службу" умов реалізації громадянами права на державну службу та розглядає в установленому порядку скарги учасників конкурсів на зайняття вакантних посад державної служби категорій "Б" і "В" щодо рішень конкурсної комісії. При цьому Національне агентство України з питань державної служби наділено повноваженнями видавати у формі наказів нормативно-правові акти, які підлягають державній реєстрації в установленому законодавством порядку.

Оскаржуваним наказом від 19.06.2018 № 149 відповідачем 1 затверджено Порядок розгляду Національним агентством України з питань державної служби або його територіальними органами скарг державних службовців категорій "Б" і "В" щодо прийняття, проходження та припинення державної служби відповідно до Закону України "Про державну службу" або учасника конкурсу, який не пройшов конкурсний відбір на зайняття вакантної посади державної служби категорій "Б" і "В".

Таким чином вказаний наказ видано відповідачем 1 в межах наданих йому повноважень.

Відповідно до частини другої статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Підставою для звернення позивача з позовом до суду став факт залишення без розгляду по суті поданої позивачем як кандидатом на зайняття посади директора Департаменту з питань запобігання та виявлення корупції Державної фіскальної служби України Ваца Олексія скарги від 23.11.2018 в якій він просив скасувати результати конкурсу на посаду директора Департаменту з питань запобігання та виявлення корупції Державної фіскальної служби України, що був проведений на підставі наказу Державної фіскальної служби України від 22.10.2018 № 1993-0 "Про оголошення конкурсу".

При чому порушення своїх прав позивач обґрунтовує саме тим, що його було позбавлено можливості зайняти посаду директора Департаменту з питань запобігання та виявлення корупції Державної фіскальної служби України.

Наказом Національного агентства України з питань державної служби "Про визнання такими, що втратили чинність, деяких наказів Національного агентства України з питань державної служби", який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.11.2019 № 1165/34136 відповідно до пункту 5 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади" та Плану організації підготовки проектів актів, необхідних для забезпечення реалізації Закону України від 19.09.2019 № 117-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади", схваленого на засіданні Кабінету Міністрів України 02.10.2019 (протокол N 10) наказано визнати такими, що втратили чинність наказ Національного агентства України з питань державної служби від 19 червня 2018 року N 149 "Про затвердження Порядку розгляду Національним агентством України з питань державної служби або його територіальними органами скарг державних службовців категорій "Б" і "В" щодо прийняття, проходження та припинення державної служби відповідно до Закону України "Про державну службу" або учасника конкурсу, який не пройшов конкурсний відбір на зайняття вакантної посади державної служби категорій "Б" і "В", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12 липня 2018 року за N 811/32263.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку про те, що надання оцінки оскаржуваному наказу від 19.06.2018 № 149 підлягає в частині врегулювання ним порядку розгляду відповідачем 1 скарг учасника конкурсу, який не пройшов конкурсний відбір на зайняття вакантної посади державної служби категорій "Б" і "В".

Частиною першою статті 22 Закону України "Про Державну службу" встановлено, що з метою добору осіб, здатних професійно виконувати посадові обов`язки, проводиться конкурс на зайняття вакантної посади державної служби (далі - конкурс) відповідно до Порядку проведення конкурсу на зайняття посад державної служби (далі - Порядок проведення конкурсу), що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2 частини п`ятою статті частини сьомої статті 28 Закону України "Про Державну службу" учасник конкурсу, який не пройшов конкурсний відбір, має право оскаржити рішення конкурсної комісії щодо конкурсу на зайняття вакантної посади державної служби категорій "Б" і "В" - до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, або до суду. Про результати розгляду скарги центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, повідомляє учасника конкурсу, який подав скаргу, не пізніше 14 календарних днів з дня надходження скарги та в разі встановлення факту порушення направляє керівнику державної служби в державному органі, в якому проводився конкурс, обов`язкову для виконання вимогу про скасування результатів конкурсу.

Порядок розгляду відповідачем 1 скарг право на подання яких передбачено статтею 28 Закону України "Про Державну службу" Законом України "Про Державну службу" не визначений. При цьому положеннями чинного законодавства до видання наказу від 19.06.2018 № 149 відповідний порядок також не було врегульовано.

Позивач у позовній заяві зазначає про те, що порядок розгляду скарги державних службовців відповідачем 1 врегульовано Порядком проведення службового розслідування Національним агентством з питань державної служби або його територіальними органами стосовно керівника державної служби в державному органі чи державного службовця вищого органу, який затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 393.

Пунктом 1 вказаного Порядку визначено, що цей Порядок визначає процедуру проведення службового розслідування стосовно керівника державної служби в державному органі чи державного службовця вищого органу (далі - службове розслідування) Нацдержслужбою або її територіальним органом (далі - уповноважений орган) за фактом подання скарги державного службовця у разі порушення його прав, встановлених Законом України "Про державну службу" (далі - Закон), або створення перешкод у реалізації таких прав з метою перевірки фактів, зазначених у скарзі.

Таким чином вказаним порядку врегульовано не порядок розгляду відповідачем 1 скарг, зокрема, скарг учасника конкурсу, який не пройшов конкурсний відбір на зайняття вакантної посади державної служби категорій "Б" і "В", а процедуру проведення службового розслідування стосовно керівника державної служби в державному органі чи державного службовця вищого органу за фактом подання скарги державного службовця у разі порушення його прав, встановлених Законом України "Про державну службу", або створення перешкод у реалізації таких прав з метою перевірки фактів, зазначених у скарзі.

Позивач як на обґрунтування позовних вимог посилається на невідповідність вимогам чинного законодавства застосованих при розгляду його скарги положень пункту 7 Порядок розгляду Національним агентством України з питань державної служби або його територіальними органами скарг державних службовців категорій "Б" і "В" щодо прийняття, проходження та припинення державної служби відповідно до Закону України "Про державну службу" або учасника конкурсу, який не пройшов конкурсний відбір на зайняття вакантної посади державної служби категорій "Б" і "В" затвердженого наказом Національного агентства України з питань державної служби, від 19.06.2018, № 149 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.07.2018 за № 811/32263 відповідно до яких скарга має відповідати вимогам до звернення, установленим Законом України "Про звернення громадян", а також обов`язково містити, зокрема, підтвердження того, що у провадженні судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав та немає рішення цих органів з такого спору (у разі оскарження відповідно до статей 28 та 78 Закону).

Посилання позивача на те, що відповідно до статті 12 Закону України "Про звернення громадян" дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінальним процесуальним, цивільно-процесуальним, трудовим законодавством, законодавством про захист економічної конкуренції, законами України "Про судоустрій і статус суддів" та "Про доступ до судових рішень", Кодексом адміністративного судочинства України", законами України "Про засади запобігання і протидії корупції", "Про виконавче провадження", як на протиправність оскаржуваного наказу не приймаються судом до уваги з огляду на те, що між учасником конкурсу на зайняття вакантної посади державної служби категорій "Б" і "В" та конкурсною комісією, ще не викає трудових відносин на етапі проведення конкурсу.

Відповідно і не приймають до уваги посилання позивача на те, що відносини щодо розгляду скарги учасника конкурсу, який не пройшов конкурсний відбір на зайняття вакантної посади державної служби категорій "Б" і "В" може врегульовуватись виключно Законом України "Про державну службу", оскільки суб`єкт звернення є державним службовцем, оскільки на етапі проведення конкурсу на зайняття вакантної посади державної служби категорій "Б" і "В" його учасники навіть за наявності у них статусу державного службовця по відношенню до комісії з проведення відповідного конкурсу виступають не як державні службовців, а як кандидати на заняття посади щодо якої проводиться конкурс.

Відповідно до преамбули Закону України "Про звернення громадян" цей Закон регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

З огляду на зазначене визначення пунктом 7 Порядку розгляду Національним агентством України з питань державної служби або його територіальними органами скарг державних службовців категорій "Б" і "В" щодо прийняття, проходження та припинення державної служби відповідно до Закону України "Про державну службу" або учасника конкурсу, який не пройшов конкурсний відбір на зайняття вакантної посади державної служби категорій "Б" і "В" затвердженого наказом Національного агентства України з питань державної служби, від 19.06.2018, № 149 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.07.2018 за № 811/32263 вимоги про те, що скарга має відповідати вимогам до звернення, установленим Законом України "Про звернення громадян" відповідає положенням чинного законодавства.

Положеннями пункту 2 частини п`ятої статті 28 Закону України "Про державну службу" визначено право учасника конкурсу, який не пройшов конкурсний відбір оскаржити рішення конкурсної комісії щодо конкурсу на зайняття вакантної посади державної служби категорій "Б" і "В" - до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, або до суду.

Таким чином учасник конкурсу, який не пройшов конкурсний відбір має обрати один з видів оскарження рішення конкурсної комісії або до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, або до суду, та обравши один з них не можу одночасно скористатися іншим.

З огляду на зазначене вимога пункту 7 Порядку розгляду Національним агентством України з питань державної служби або його територіальними органами скарг державних службовців категорій "Б" і "В" щодо прийняття, проходження та припинення державної служби відповідно до Закону України "Про державну службу" або учасника конкурсу, який не пройшов конкурсний відбір на зайняття вакантної посади державної служби категорій "Б" і "В" затвердженого наказом Національного агентства України з питань державної служби, від 19.06.2018, № 149 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.07.2018 за № 811/32263 стосовно того, що скарга обов`язково має містити, зокрема, підтвердження того, що у провадженні судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав та немає рішення цих органів з такого спору (у разі оскарження відповідно до статей 28 та 78 Закону) повністю узгоджується з положеннями статті 28 Закону України "Про державну службу".

Інших доводів крім зазначених та загальних посилань на те, оскаржуваний наказ встановив додаткові, не передбачені Законом України "Про Державну службу" вимоги щодо процедури розгляду відповідачем 1 скарг державних службовців, зокрема, додаткові, не передбачені вказаним Законом вимоги щодо змісту і порядку направлення скарг без конкретизації в чому саме вони полягають позивачем наведено не було.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на зазначене, враховуючи те, що оскаржуваний наказ від 19.06.2018, № 149 прийнятий відповідачем в межах наданих йому повноважень, а також те, що позивачем не наведено належного обґрунтування щодо невідповідності вказаного наказу положенням чинного законодавства, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині визнання протиправним та нечинним вказаного наказу та дій відповідача щодо його видання є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідно до підпункту 8 пункту 4 Положення про Міністерство юстиції України затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 № 228 Мін`юст відповідно до покладених на нього завдань здійснює державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, а також інших органів, акти яких відповідно до законодавства підлягають державній реєстрації.

Статтею 1 та частиною першою статті 1 Указу Президента України "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" від 03.10.1992 № 493/92 установлено, що з 1 січня 1993 року нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації. Державну реєстрацію здійснюють, зокрема, нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю - Міністерство юстиції України.

Відповідно до пункту 3 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 № 731 на державну реєстрацію подаються нормативно-правові акти, прийняті уповноваженими на це суб`єктами нормотворення в електронній (через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади із застосуванням засобів кваліфікованого електронного підпису чи печатки) або паперовій формі в порядку, визначеному Мін`юстом, що містять норми права, мають неперсоніфікований характер і розраховані на неодноразове застосування, незалежно від строку їх дії (постійні чи обмежені певним часом) та характеру відомостей, що в них містяться, у тому числі з грифами "Для службового користування", "Особливої важливості", "Цілком таємно", "Таємно" та іншими, а також прийняті в порядку експерименту.

Пунктом 4 вказаного Положення встановлено, що державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та зобов`язанням України у сфері європейської інтеграції та праву Європейського Союзу (acquis ЄС), антикорупційної та гендерно-правової експертиз з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а також прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.

Абзацом 1 пункту 7 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 № 731 визначено, що нормативно-правовий акт подається на державну реєстрацію протягом трьох робочих днів після його прийняття в одному примірнику (оригінал нормативно-правового акта). Для нормативно-правових актів, які містять інформацію з обмеженим доступом, вимога щодо захисту якої встановлена законом, додатково подається засвідчена в установленому законодавством порядку копія такого акта.

Згідно з пунктами 8 та 9 вказаного Положення нормативно-правовий акт, що подається на державну реєстрацію, має відповідати вимогам законодавства про мови та інших актів законодавства, узгоджуватися з раніше прийнятими актами і викладатися згідно з правописом та з дотриманням правил нормопроектувальної техніки. Разом з нормативно-правовим актом до органу державної реєстрації подаються: пояснювальна записка за формою, визначеною у додатку 4 до Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 р. N 950 (Офіційний вісник України, 2007 р., N 54, ст. 2180; 2019 р., N 84, ст. 2856); порівняльна таблиця за формою, визначеною у додатку 7 до Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 р. N 950 (Офіційний вісник України, 2007 р., N 54, ст. 2180; 2019 р., N 84, ст. 2856); документи про зовнішнє погодження та/або погодження за вмовчанням нормативно-правового акта із суб`єктами нормотворення та/або з іншими заінтересованими органами відповідно до законодавства в порядку та за формою, встановленими законодавством з питань документування управлінської діяльності; рішення ДРС про погодження проекту регуляторного акта; довідка щодо відповідності зобов`язанням України у сфері європейської інтеграції та праву Європейського Союзу (acquis ЄС) за формою, визначеною в додатку 1 до Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 р. N 950 (Офіційний вісник України, 2007 р., N 54, ст. 2180; 2011 р., N 88, ст. 3199; 2016 р., N 21, ст. 829); висновок Мінцифри про проведення цифрової експертизи, якщо проект нормативно-правового акта стосується питань інформатизації, електронного урядування, формування і використання національних електронних інформаційних ресурсів, розвитку інформаційного суспільства, електронної демократії, надання адміністративних послуг або цифрового розвитку; висновок про проведення гендерно-правової експертизи проекту нормативно-правового акта за формою, визначеною у додатку 2 до Порядку проведення гендерно-правової експертизи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 листопада 2018 р. N 997 "Питання проведення гендерно-правової експертизи" (Офіційний вісник України, 2018 р., N 96, ст. 3173). Порядок подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію визначається Мін`юстом.

Відповідно до пункту 11 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 № 731 державна реєстрація нормативно-правового акта проводиться протягом 15 робочих днів з дня, наступного після надходження його до органу державної реєстрації, з дотриманням вимог, передбачених пунктами 7 - 9 цього Положення. У разі потреби (необхідність проведення аналізу нормативно-правового акту із залученням експертів, вивчення значної кількості актів чинного законодавства тощо) цей строк може бути продовжений органом державної реєстрації, але не більш як на 10 робочих днів, про що повідомляється орган, який надіслав нормативно-правовий акт на державну реєстрацію.

Пунктом 12 вказаного Положення встановлено, що у разі коли нормативно-правовий акт відповідає вимогам, зазначеним у цьому Положенні, орган державної реєстрації приймає рішення про його державну реєстрацію та заносить його до державного реєстру (додаток 1). Основною формою ведення державного реєстру є електронна. Кожен запис державного реєстру засвідчується спеціально для цього призначеною електронною печаткою органу державної реєстрації. Відповідне засвідчення здійснює уповноважена особа органу державної реєстрації. У разі подання нормативно-правового акта в електронній формі з державного реєстру одразу за фактом засвідчення запису про державну реєстрацію відповідного акта автоматично надсилається повідомлення органу видання цього акта через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади з такими реєстраційними даними: дата державної реєстрації, номер акта згідно з державним реєстром. Реєстраційні дані нормативно-правового акта автоматично завантажуються до реєстраційно-моніторингової картки відповідного акта у системі електронного документообігу органу видання цього акта та не можуть бути спотворені шляхом їх редагування. У разі подання нормативно-правового акта в паперовій формі на перший аркуш оригіналу акта наносять відмітку (штамп) про реєстраційні дані (додаток 2).

Згідно з пунктом 13 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 № 731 у державній реєстрації відмовляється, якщо нормативно-правовий акт: не відповідає Конституції та законам України, іншим актам законодавства, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та зобов`язанням України у сфері європейської інтеграції та праву Європейського Союзу (acquis ЄС); видано з порушенням вимог законодавства або без урахування практики Європейського суду з прав людини, зокрема акт: порушує чи обмежує встановлені законом права, свободи й законні інтереси громадян, підприємств, установ та організацій або покладає на них не передбачені законодавством обов`язки; виходить за межі компетенції органу, що його видав; містить норми, що призводять або можуть призвести до вчинення корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень; не відповідає вимогам законодавства про мови; суперечить установленому порядку ведення діловодства; видано за наявності будь-якої з обставин, визначених у частині першій статті 25 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" (на підставі повідомлення ДРС); не узгоджено із заінтересованими органами або не повідомлено про позицію уповноваженого представника від всеукраїнських профспілок, їх об`єднань та уповноваженого представника від всеукраїнських об`єднань організацій роботодавців щодо нормативно-правового акта, прийнятого міністерством та іншим центральним органом виконавчої влади з питань, що стосуються соціально-трудової сфери, та проведену роботу з врахування їх зауважень і пропозицій; викладено з порушенням правил правопису та нормопроектувальної техніки; не узгоджується з дорученням, даним органу, що видав акт. Умотивоване рішення про відмову в державній реєстрації нормативно-правового акта надсилається органу, що його видав, разом з оригіналом цього акта.

Відповідно до пунктів 14, 15 вказаного Положення у разі подання нормативно-правового акта в паперовій формі наступного дня після державної реєстрації оригінал нормативно-правового акта з реєстраційними даними повертається органу, що його видав. Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади направляють для виконання нормативно-правові акти лише після їх державної реєстрації та офіційного опублікування. У разі порушення зазначених вимог нормативно-правові акти вважаються такими, що не набрали чинності, і не можуть бути застосовані. При направленні на виконання та опублікуванні нормативно-правового акта посилання на дату і номер державної реєстрації акта є обов`язковим.

Таким чином нормами Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 № 731 та Указу Президента України "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" від 03.10.1992 № 493/92 чітко визначено умови за яких Міністерство юстиції України проводить державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади та випадки за яких у державній реєстрації відповідних нормативно - правових актів може бути відмовлено.

Наданими відповідачами документами підтверджується факт додержання відповідачем 2 порядку реєстрації оскаржуваного наказу відповідача 1.

Позивачем про факт допущення відповідачем 2 порушень вимог чинного законодавства при здійснення державної реєстрації наказу відповідача 1 від 19.06.2018 № 149 "Про затвердження Порядку розгляду Національним агентством України з питань державної служби або його територіальними органами скарг державних службовців категорій "Б" і "В" щодо прийняття, проходження та припинення державної служби відповідно до Закону України "Про державну службу" або учасника конкурсу, який не пройшов конкурсний відбір на зайняття вакантної посади державної служби категорій "Б" і "В", крім посилань на його невідповідність вимогам чинного законодавства, необґрунтованість яких була встановлена судом, зазначено не було.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині щодо оскарження дій відповідача 2 щодо державної реєстрації оскаржуваного наказу відповідача 1.

Відповідно до підпункту 3 пункту 8 Порядку розгляду Національним агентством України з питань державної служби або його територіальними органами скарг державних службовців категорій "Б" і "В" щодо прийняття, проходження та припинення державної служби відповідно до Закону України "Про державну службу" або учасника конкурсу, який не пройшов конкурсний відбір на зайняття вакантної посади державної служби категорій "Б" і "В" затвердженого наказом Національного агентства України з питань державної служби, від 19.06.2018, № 149 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.07.2018 за № 811/32263 НАДС або його територіальний орган відмовляє в розгляді скарги по суті, про що повідомляє листом заявника, у разі наявності однієї з таких підстав, зокрема, скаргу подано з порушенням вимог пункту 7 цього Порядку.

За результатами розгляду скарги позивача від 23.11.2018 зареєстрованої 26.11.2018 за № Б-1387-18 відповідачем 1 повідомлено позивача про те, що його скарга не підлягає розгляду по суті оскільки ним при її подання допущено порушення пункту 7 Порядку розгляду Національним агентством України з питань державної служби або його територіальними органами скарг державних службовців категорій "Б" і "В" щодо прийняття, проходження та припинення державної служби відповідно до Закону України "Про державну службу" або учасника конкурсу, який не пройшов конкурсний відбір на зайняття вакантної посади державної служби категорій "Б" і "В" затвердженого наказом Національного агентства України з питань державної служби, від 19.06.2018, № 149 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.07.2018 за № 811/32263, а саме, скарга має відповідати вимогам до звернення, установленим Законом України «Про звернення громадян», а також обов`язково містити, зокрема, підтвердження того, що у провадженні судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав та немає рішення цих органів з такого спору (у разі оскарження відповідно до статей 28 та 78 Закону України «Про державну службу»).

Таким чином відповідачем 1 відповідно до положень Порядку розгляду Національним агентством України з питань державної служби або його територіальними органами скарг державних службовців категорій "Б" і "В" щодо прийняття, проходження та припинення державної служби відповідно до Закону України "Про державну службу" або учасника конкурсу, який не пройшов конкурсний відбір на зайняття вакантної посади державної служби категорій "Б" і "В" затвердженого наказом Національного агентства України з питань державної служби, від 19.06.2018, № 149 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.07.2018 за № 811/32263 опрацьовано скаргу позивача від 23.11.2018 та надано за її результатами відповідну відповідь.

Факт того, що скарга позивача від 23.11.2018 не містить підтвердження того, що у провадженні судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав та немає рішення цих органів з такого спору (у разі оскарження відповідно до статей 28 та 78 Закону) позивачем не заперечується та підтверджується копіює відповідної скарги наявної в матеріалах справи.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку про те, що скарга позивача від 23.11.2018 була опрацьована відповідачем 1 відповідно до Порядку розгляду Національним агентством України з питань державної служби або його територіальними органами скарг державних службовців категорій "Б" і "В" щодо прийняття, проходження та припинення державної служби відповідно до Закону України "Про державну службу" або учасника конкурсу, який не пройшов конкурсний відбір на зайняття вакантної посади державної служби категорій "Б" і "В" затвердженого наказом Національного агентства України з питань державної служби, від 19.06.2018, № 149 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.07.2018 за № 811/32263 та згідно пункту 8 вказаного порядку відмовлено в її розгляді по суті.

Отже позовні вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача 1 щодо залишення без розгляду скарги від 23.11.2018 та зобов`язання відповідача 1 розглянути таку скаргу є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Оскільки позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди є похідними від основних позовних вимог щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності відповідачів необґрунтованість яких була встановлена судом, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вказаних позовних вимог.

Керуючись статтями 241, 243, 244, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Національного агентства України з питань державної служби (01601, м. Київ, вул. Прорізна, 15, код ЄДРПОУ 37819430), Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622), Державної казначейської служби України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ 37567646) про визнання протиправним та нечинним наказу, визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди - відмовити повністю.

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 та пунктом 3 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.П. Огурцов