Рішення № 90977400, 13.08.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2020 року Справа № 280/4767/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

15 липня 2020 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ПФУ у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

визнати протиправними дії відповідача щодо відмови судді у відставці ОСОБА_1 в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання з 82% на 88%;

зобов`язати відповідача здійснити перерахунок судді у відставці ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання з 07 червня 2018 року у розмірі 88% суддівської винагороди, зазначених у довідках Територіального Управління державної судової адміністрації України в Запорізькій області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за зазначений період, та здійснити виплати з урахуванням фактично сплачених сум та в подальшому нараховувати щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 88%.

Ухвалою суду від 20.07.2019 відкрито спрощене (письмове) позовне провадження.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що 28.11.1995 вона була призначена суддею Мелітопольського міського суду, а з 11.05.2017 за рішенням Вищої ради правосуддя звільнена у відставку зі стажем роботи, що дає право на відставку 22 роки 10 місяців 12 днів (з урахуванням половини строку навчання у вищому навчальному закладі - 01 рік 6 місяців 00 днів), у тому числі на посаді судді - 21 рік 04 місяці 12 днів. Позивач зазначає, що при призначені їй довічного грошового утримання відповідачем протиправно не було враховано половину строку навчання у вищому навчальному закладі - 01 рік 6 місяців 00 днів, а також не було враховано те, що згідно трудової книжки з 13.08.1991 по 14.05.1994 позивач працювала юрисконсультом на заводі безалкогольних напоїв в м.Мелітополь. Позивач вважає, що відповідно до положень статті 137 Закону №1402-VIII (в редакції з 05.08.2018), вона має право на зарахування до стажу роботи 2-х років у галузі права, що передували призначенню на посаду судді. За таких обставин, позивач вказує на те, що її стаж для визначення розміру грошового утримання складає 24 роки 10 місяців 12 днів, у зв`язку з чим вона має право на призначення грошового утримання в розмірі 88 відсотків суддівської винагороди. Просить задовольнити позовні вимоги.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень послався на те, що відповідно до чинного законодавства України щомісячне довічне грошове утримання виплачується у розмірі 80% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на 2% заробітку, але не може бути більшим ніж 90%. Відповідач зазначає, що згідно частини 1 статті 135 Закону №2453 до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. Відповідач зазначає, що на час виходу позивача у відставку 11.05.2017 був чинним Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.201 №2453 за нормами якого призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 82% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. Відповідач вважає, що ним вірно визначено розмір грошового утримання, у зв`язку з чим просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

На підставі приписів ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, встановив наступне.

Судом встановлено, що 28.11.1995 Указом Президента України Кучеренко Н.В. призначена на посаду судді Мелітопольського міського суду.

11 травня 2017 року рішенням Вищої ради правосуддя №1098/0/15-17 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області у відставку» позивача звільнено у відставку.

Також, судом встановлено, що на момент виникнення спірних правовідносин позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримує довічне грошове утримання у розмірі 82 відсотків грошового утримання судді за відповідною посадою.

15.06.2020 позивач звернулася до Мелітопольського відділу обслуговування громадян Управління обслуговування громадян ГУ ПФУ в Запорізькій області з заявою, в якій просила провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з 88% замість 82% та нараховувати його у подальшому саме з 88%.

Листом відповідача від 19.06.2020 №5382-5487/К-02/8-0800/20 позивачу відмовлено у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання.

Позивач не погодившись з відмовою Пенсійного фонду у перерахунку довічного грошового утримання, звернулася з даним адміністративним позовом до суду.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Щодо зарахування до стажу 2-х років роботи у галузі права перед призначенням на посаду судді, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до відомостей трудової книжки серії НОМЕР_1 , позивач у період з 13.08.1991 по 14.05.1994 працювала на посаді юрисконсульта Заводу безалкогольних напоїв у місті Мелітополі.

Суд зазначає, що з 30.09.2016 набув чинності Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII від 02.06.2016, який визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд (далі - Закон №1402-VIII).

Так, відповідно до положень статті 137 Закону №1402-VIII (в редакції чинній на дату виходу у відставку) до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:

1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України;

2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Проте, Законом України від 12.07.2018 №2509-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв`язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд» статтю 137 Закону №1402-VIII доповнено частиною другою такого змісту:

«До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді».

Позивача призначено на посаду судді за Указом Президента України з 28.11.1995, у період чинності Закону України «Про статус суддів» №2862-XII від 15.12.1992.

Так, стаття 7 Закону України «Про статус суддів» (станом на 28.11.1995) передбачала, що право на зайняття посади судді районного (міського), міжрайонного (окружного) суду, військового суду гарнізону має громадянин України, який досяг на день обрання 25 років, має вищу юридичну освіту і, як правило, стаж роботи за юридичною спеціальністю не менше двох років.

Отже, на момент призначення позивача на посаду судді законодавством була визначена норма відповідно до якої кандидат на посаду судді повинен був мати стаж роботи за юридичною спеціальністю не менше двох років.

Разом з тим, в даному випадку відсутні підстави для зарахування до стажу позивача двох років її юридичного стажу, що передували призначенню на посаду судді, оскільки передбачені частиною другою статті 137 Закону №1402-VIII положення щодо зарахування (перерахунку) стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) на посаді судді, здійснюється з дати набрання чинності Законом №2509-VIII, тобто з 05.08.2018.

Разом з тим, станом на 05.08.2018 позивач вже була звільнена у відставку за рішенням Вищої ради правосуддя від 11.05.2017, а тому положення частини 2 статті 137 Закону №1402-VIII на позивача не поширюються, а відповідно і відсутні підстави для зарахування до стажу 2-х років стажу у галузі права.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічна правова позиція щодо застосування положень частини 2 статті 137 Закону №1402-VIII викладена в постановах ВЕРХОВНОГО СУДУ від 12.06.2020 по справі №200/779/19-а, від 31.10.2019 по справі №520/11431/18, які враховуються судом під час прийняття рішення у даній справі.

Також, суд звертає увагу на те, що 2 роки юридичного стажу на посаді юрисконсульта не можуть бути зараховані до стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день призначення (обрання) позивача.

Так, відповідно абзацу 2 частини 4 статті 43 Закону України «Про статус судів» (в редакції чинній на момент призначення позивача суддею), до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Отже, чинним на момент призначення позивача суддею законодавством не було передбачено зарахування до стажу на посаді судді періоду роботи на посаді юрисконсульта на приватному підприємстві.

Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в зазначеній частині.

Щодо позовних вимог про зарахування до стажу роботи половини періоду навчання у вищому навчальному закладі - 01 рік 6 місяців 00 днів, суд зазначає таке.

Пунктом 34 Прикінцеві та перехідні положення Закону №1402-VIII (в редакції чинній на дату виходу позивача у відставку), судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Згідно з пунктом 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» (чинної на час набуття позивачем стажу роботи безпосередньо на посаді судді більше 10 років) до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Крім того, відповідно до статті 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року №584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів», (чинної на час набуття позивачем стажу роботи безпосередньо на посаді судді більше 10 років) до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.

На час набрання чинності Законом №2453-VI (30 липня 2010 року) діяла постанова Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів».

Оскільки стаж роботи позивача на посаді судді становить більше 20 років (при достатніх 10), до стажу роботи, який дає судді право на відставку, враховується також половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах.

Отже, до загального стажу роботи позивача, який дає право на відставку належить враховувати, крім роботи на посаді судді (21 рік 04 місяці 12 днів) половину строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі (01 рік 6 місяців 00 днів), загалом 22 роки 10 місяців 12 днів.

Таким чином, невключення до відповідного стажу роботи на посаді судді, зокрема, половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі, і врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді є неправомірним.

Під час ухвалення рішення суд враховує правову позицію ВЕРХОВНОГО СУДУ з аналогічного питання, яка викладена в постановах від 18.06.2020 по справі №498/337/17 та від 12.05.2020 по справі №303/1504/17-а.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням того, що у позивача наявний стаж роботи у 22 роки 10 місяців 12 днів, відповідно до положень Закону №1402-VIII, довічне грошове утримання повинно бути визначено у розмірі 84 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

При цьому, оскільки саме відповідачем не правильно визначено відсотковий розмір довічного грошового утримання позивача під час його призначення, то наявні підстави для зобов`язання відповідача провести відповідний перерахунок з дати призначення довічного грошового утримання, а саме з 11.05.2017, у зв`язку з чим суд виходить за межі позовних вимог в цій частині.

Також, для повного та ефективного захисту прав, свобод, інтересів суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача зарахувати позивачу до стажу роботи на посаді судді, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді, половину періоду навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі - 01 рік 6 місяців 00 днів, у зв`язку з чим виходить за межі позовних вимог.

Згідно ч.1 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною ч.2 ст.77 КАС України, визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр.Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо призначення ОСОБА_1 з 11.05.2017 щомісячного грошового утримання судді у відставці в розмірі 82 відсотки суддівської винагороди.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді, половину періоду навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі - 01 рік 6 місяців 00 днів.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області провести починаючи з 11.05.2017 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 виходячи із 84 відсотків суддівської винагороди, з урахуванням раніше проведених виплат.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Новікова