Рішення № 90977063, 13.08.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2020 р. Справа№200/5269/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Буряк І.В., розглянувши у порядку письмового провадження (за правилами спрощеного позовного провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця Виконавчого округа міста Києва Клименко Романа Васильовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова Компанія “СІТІ ФІНАНС” про визнання протиправними та скасування постанов

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивачка, ОСОБА_1 ) звернулась до Приватного виконавця виконавчого округа міста Києва Клименка Романа Васильовича (далі – відповідач, приватний виконавець Клименко Р. В.) про визнання протиправними та скасування постанов.

В обґрунтування адміністративного позову зазначено, що 19.05.2020 нею отримані документи виконавчого провадження, а саме копія виконавчого напису № 11 від 08.02.2020 виданого приватним нотаріусом Київського міського округу, копію заяви стягувача про примусове виконання рішення, копію постанови про відкриття ВП №616225831 від 24.03.2020 та копію постанови про арешт коштів боржника від 24.03.2020.

Позов обґрунтовувала тим, що при прийнятті постанови про відкриття виконавчого провадження та, відповідно наступних постанов, на її думку, приватним виконавцем порушено вимоги законодавства та перевищені надані йому законом повноваження, оскільки виконавче провадження відкрито поза межами відповідного округу, тобто не за місцем її проживання, перебування та не за місцезнаходженням її майна.

Згідно витягу з протоколу з автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.06.2020 справу передано на розгляд судді Бабічу С.І.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 09.06.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі, розгляд справи визначено проводити за правилами розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ, встановленому параграфом 2 глави 11 КАС України.

Судове засідання у даній справі призначено на 16.06.2020 о 10 год. 40 хв.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16.06.2020 залучено до участі у справі №200/5269/20-а у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “СІТІ ФІНАНС”, судове засідання відкладено на 30.06.2020.

25.06.2020 на адресу суду засобами електронного зв`язку відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідно ч. 2 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» 30 березня 2020 року звернулося до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича із заявою від 16 березня 2020 року №47/ПВ/20 про примусове виконання рішення, в якій просило відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису від 11 лютого 2020 року № 11, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мажугою В.Ю., про стягнення з боржника, яким є ОСОБА_1 , коштів у розмірі 23 438,03 грн.

У вказаному виконавчому написі вказано місце проживання боржника, що знаходиться в межах виконавчого округу м. Києва. Аналогічна адреса зазначена у заяві стягувача.

При цьому виконавець не вправі давати правову оцінку діям нотаріуса при вчиненні виконавчого напису. Цей виконавчий напис не визнано таким, що не підлягає виконанню та не скасовано у судовому порядку. Крім того, Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено проведення виконавчих дій, спрямованих на перевірку будь-якої інформації щодо боржника до відкриття виконавчого провадження.

Приватним виконавцем було перевірено виконавчий документ на відповідність вимогам законодавству України, і станом на день винесення постанови про відкриття виконавчого провадження не виявлено жодної з передбачених законом підстав для повернення його стягувачу та відмови у відкритті виконавчого провадження.

Вважав, що всі дії приватним виконавцем вчинені відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». Просив у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30.06.2020 позовну заяву у справі №200/5269/20-а залишено без руху. Позивачці встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання суду: заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску.

23.07.2020 за вх. №30974/20 засобами електронної пошти від ОСОБА_1 надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, із обґрунтуванням підстав пропуску строку звернення до суду із даним позовом.

27.07.2020 вх. №31422/20 від ОСОБА_1 до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви засобами поштового зв`язку.

Розпорядженням керівника апарату суду від 28.07.2020 №99 “Щодо повторного автоматичного розподілу справи” призначено повторний автоматичний розподіл справи №200/5269/20-а, у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Бабіча С.І.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначену справу було передано на розгляд судді Донецького окружного адміністративного суду Буряк І.В.

Ухвалою суду від 03.08.2020 суддею Буряк І.В. прийнято до провадження адміністративну справу № 200/5269/20-а, питання про поновлення строку на звернення до суду залишено відкритим для розгляду під час розгляду справи по суті, засідання у справі призначено на 13.08.2020.

Третя особа – ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» пояснень до адміністративного позову не надсилала.

Позивач, відповідач та третя особа до судового засідання не з`явились, належним чином повідомленні про час та дату розгляду справи, клопотань про відкладення розгляду справи суду не заявлено.

Позивачем у позовній заяві викладено клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Згідно вимог ст. 268 КАС України у справах, визначених статтями 273 - 277, 280 - 283, 285 - 289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку.

Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.

Частиною 1 ст. 205 КАС України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта (ч. 9 ст. 205 КАС України).

Враховуючи приписи ст. ст. 124, 194, 205 та 268 КАС України, суд вважає, що неприбуття сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового розгляду, не є перешкодою для розгляду і вирішення справи за наявними у справі матеріалами у порядку письмового провадження.

Щодо клопотання про поновлення строку звернення до суду із даним позовом, суд зазначає таке.

Наведені позивачкою обставини щодо пропуску строку вказують на той факт, що остання про порушення своїх прав дізналась 19.05.2020, позовна заява надійшла до суду 02.06.2020, відмітка на поштовому конверті свідчить про направлення позову 29.05.2020.

Відповідно до пункту 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 № 540-IX строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Тобто в даному випадку суд, врахувавши надані позивачкою пояснення та вимоги пункту 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 № 540-IX, вважає, що позивачка звернулась до суду у межах строків звернення передбачених КАС України.

У свою чергу, відповідачем вказані обставини не спростовані.

Також у матеріалах справи наявне клопотання про витребування судом доказів, а саме у Красноармійського відділення № 1 «Райфайзен Банк Аваль» інформацію щодо типу належної їй кредитної картки і відповідного поточного рахунку, а також дати відкриття рахунку.

Розглянувши вказане клопотання, суд зазначає таке.

У відповідності до вимог п.8 ч.5 ст.160 КАС України, в позовній заяві зазначається перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

У відповідності до ст. 94 КАС України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Згідно ст. 80 КАС України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 79 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що у клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено:1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Позивач з метою підтвердження обставин, що викладені у позові просить суд витребувати у Красноармійського відділення № 1 «Райфайзен Банк Аваль» докази за вказаним вище переліком, однак у порушення наведених вище процесуальних норм, не надає доказів вчинення самостійних заходів для отримання відповідних доказів, а також жодним чином не обґрунтовує обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати.

Враховуючи викладене, суд не встановив підстав для задоволення указаного клопотання.

Фактичні обставини встановлені судом у справі такі.

ОСОБА_1 , є громадянкою України паспорт серія НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , реєстрація місця проживання: АДРЕСА_1 .

17 квітня 2013 року між позивачкою (як клієнт) та ПАТ «Платінум Банк» укладено договір № 116209/0005XSGF «Про відкриття банківського (карткового) рахунку, кредитного обслуговування рахунку та встановлення кредитного ліміту.

Відповідно предмету вказаного договору (розділ І) банк надає клієнту у користування особистий спеціальний платіжний засіб – міжнародну платіжну карту Visa Electron … та відкриває поточний рахунок … надає кредитне обслуговування шляхом надання кредитного ліміту у вигляді відкличної відновлювальної кредитної лінії без забезпечення платежів за товари та послуги понад суму власних коштів. Розмір кредитного ліміту – 10 000,00 грн., щомісячний платіж – 650,00 грн., щомісячна комісія – 199,00 грн.

Відповідно розділу 4 Банк нараховує проценти за користування кредитом … .

У розділі 8 договору визначено місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

08 лютого 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мажугою В. Ю. складено виконавчий напис реєстровий номер 11, про звернення стягнення з ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_2 за кредитним договором 17.04.2013 № 116209/0005XSGF, укладеним ПАТ «Платінум Банк», правонаступником прав та обов`язків якого на підставі договору відступлення права вимоги за кредитними договорами від 22.02.2018 є ТОВ «Фінасова компанія «Сіті Фінанс». Період виникнення заборгованості: 22.02.2018 по 23.02.2020 у розмірі 22 983,03 грн.

ТОВ «Фінасова компанія «Сіті Фінанс» звернулось до приватного виконавця Клименка Р. В. із заявою від 16.03.2020 № 47/ПВ/20 про примусове виконання виконавчого напису від 08.02.2020 № 11 та просило відкрити виконавче провадження, накласти арешт на грошові кошти на рахунках у межах суми стягнення, на заробітну плату, пенсію тощо. У заяві стягувача зазначено, що виконавчий документ пред`являється за місцем проживання боржника: АДРЕСА_3 .

24 березня 2020 року приватним виконавцем винесено такі постанови у межах ВП № 61625831 :

- про відкриття виконавчого провадження з виконання: Виконавчий напис №11 виданий: Приватний нотаріус Київський міський нотаріальний округ ОСОБА_2 ; про стягнення з боржника, яким є ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ ФІНАНС» заборгованість у розмірі 23 438,03 грн. Стягнути з боржника виконавчий збір/основну винагороду приватного виконавця у розмірі 2 343,80 грн.

- про арешт коштів боржника: для забезпечення реального виконання виконавчого документа, накласти арешт на рахунки боржника, відкриті в установах банку, а саме: АТ «ОТП БАНК», АТ «РАЙФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ», АТ «ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ», АТ «ПРИВАТБАНК», АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», АТ «УКРГАЗБАНК». Накласти арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належать боржнику: ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_2 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 26 081,00 грн.

- про стягнення з боржника основної винагороди: стягнути з боржника: ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_2 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , основну винагороду у сумі 2 343,80 грн.;

- про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження: визначено для боржника ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_2 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 розмір мінімальних витрат виконавчого провадження: загальна сума мінімальних витрат – 300,00 грн.

Правова позиція та висновки суду такі.

Відповідно до ч. 1 статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України “Про виконавче провадження” від 02 червня 2016 року №1404-VІІІ (далі – Закон № 1404, у редакції, чинній на момент спірних правовідносин).

Стаття 3.

1. Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: 3) виконавчих написів нотаріусів.

Стаття 4.

1. У виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

4. Виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо:

2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання;

10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Стаття 5.

1. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

2. Приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону (крім випадків передбачених даним пунктом, прим. суду)

Стаття 10.

1. Заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

Стаття 18.

1. Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

3. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право:

7) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;

Стаття 24. Місце виконання рішення

2. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Стаття 26. Початок примусового виконання рішення

1. Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону:

1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення;

3. У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

5. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

7. У разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника.

Поряд із цим, відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 23 «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02.06.2016 № 1403-VIII (далі – Закон № 1403) передбачено, що у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.

Відповідно до частин 1, 2, 6 ст. 25 Закону № 1403 виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.

Пунктом 3 розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (далі – Інструкція № 512/5), передбачено, що заява про примусове виконання рішення подається до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця у письмовій формі разом із оригіналом (дублікатом) виконавчого документа.

У заяві про примусове виконання рішення зазначаються такі відомості: назва і дата видачі виконавчого документа; прізвище, ім`я та (за наявності) по батькові стягувача; дата народження та адреса місця проживання чи перебування стягувача; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) стягувача; номер телефону стягувача; спосіб перерахування стягнутих з боржника грошових сум (у разі виконання рішення про стягнення коштів); реквізити рахунку, відкритого у банку або в іншій фінансовій установі, для отримання стягнутих з боржника грошових сум (за наявності).

У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо).

У разі пред`явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця за місцезнаходженням майна боржника до заяви про примусове виконання рішення додається документальне підтвердження, що майно боржника (грошові кошти на рахунках в банках або інших фінансових установах) знаходиться(яться) на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця.

Стаття 56 Закону № 1404. Арешт і вилучення майна (коштів) боржника (наводиться у відповідній частині)

1. Арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

2. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

3. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

4. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

Копія постанови про опис та арешт майна (коштів) надається сторонам виконавчого провадження.

Стаття 59. Зняття арешту з майна

2. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

4. Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

5. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Висновки суду.

Фактичні обставини у справі свідчать, що відповідачем відкрито виконавче провадження за заявою стягувача на підставі виконавчого документа – виконавчий напис нотаріуса від 08.02.2020 №11.

У виконавчому документі та заяві про примусове виконання зазначено місце проживання боржника: АДРЕСА_3 .

Відомості паспорта позивачки свідчать, що станом на момент укладення кредитного договору позивачка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Системний аналіз наведених вище положень Закону № 1404 та Інструкції № 512/5 свідчить, що законодавцем визначено підстави для повернення виконавчого документа, що передбачені частиною четвертою статті 4 Закону, зокрема, виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Проте, на переконання суду, наведене свідчить, що на стадії відкриття виконавчого провадження виконавець перевіряє відповідність визначеного у виконавчому документі місця виконання, території на яку поширюється його компетенція, що підтверджується також тим, що у виконавця є лише 1 день для відкриття виконавчого провадження з моменту надходження заяви стягувача.

Тобто на стадії відкриття виконавчого провадження, виконавець не зобов`язаний перевіряти правильність заявлених стягувачем відомостей.

Верховним Судом у постанові від 23.01.2019 справа №820/838/17 зазначено таке: “Аналіз правових норм та обставин справи дають підстави для висновку про відсутність у державного виконавця обов`язку щодо перевірки правдивості викладених стягувачем відомостей про місце знаходження боржника.”.

Посилаючись на вказану постанову суд бере до уваги, що судом касаційної інстанції надано правову оцінку Закону України “Про виконавче провадження” від 21.04.1999 за № 606-XIV (у редакції, яка діяла на момент виникнення правовідносин), разом із тим механізм реалізації повноважень приватного виконавця у контексті спірних у даній справі правовідносин є подібним, а тому такий висновок вважається судом релевантним.

В ухвалі Верховного Суду від 25.01.2019 справа №511/1342/17 зазначено: “Суд апеляційної інстанції, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, вірно виходив із того, що оскаржувана постанова державного виконавця прийнята відповідно до положень Закону України “Про виконавче провадження”, оскільки стягувач, користуючись своїм правом вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, обрав саме Київський відділ державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області за місцем перебування боржника. За таких обставин, враховуючи, що державний виконавець не має обов`язку перевіряти місцезнаходження боржника, що зазначив стягувач у виконавчому документі, не було підстав вважати, що виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання та повертати його стягувачу.”

Аналогічна правова позиція висловлена Першим апеляційним адміністративним судом у постановах від 02.06.2020 справа №200/3793/20-а, від 02.07.2020 справа № 360/1865/20 та від 08.07.2020 справа № 200/5040/20-а, від 05.08.2020 справа № 360/1697/20.

Крім того, суд звернув увагу, що у постанові Верховного Суду від 30.04.2020 справа № 580/3311/19 підтримано правову позицію судів попередніх інстанцій та постанову приватного виконавця визнано протиправною й скасовано на підставі ст. 24 Закону №1404, однак фактичні обставини справи свідчили, що у виконавчому написі нотаріуса місцезнаходження боржника не відповідало виконавчому округу приватного виконавця.

У даній справі судом не встановлено подібних обставин.

Звідси, ґрунтуючись на викладеному, суд не встановив ознак протиправності дій відповідача на відповідність вимогам ст. 24 Закону № 1404 при винесенні спірної постанови про відкриття виконавчого провадження.

Щодо визнання протиправною та скасування постанови про арешт.

З аналізу наведених вище положень Закону № 1404 вбачається, що накладення арешту є безумовною дією, яка вчиняється на стадії відкриття виконавчого провадження та направлена на забезпечення здійснення виконавчого провадження.

Умовами правомірності накладення арешту є дотримання вимог щодо відповідності розміру арешту сумі стягнення з урахуванням витрат виконавчого провадження. Крім того, арешт знімається у випадку отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Жодних обставин, які б свідчили про недотримання вищевказаних умов судом за наявними у матеріалах справи документами судом не виявлено.

Натомість, Законом № 1404 передбачено право виконавця, зокрема накладати арешт на грошові кошти та/або інші цінності боржника, зокрема ті, що знаходяться на рахунках в банківських установах або інших фінансових установах, крім коштів, що знаходяться на рахунках з спеціальним режимом використання або рахунки, на які законом заборонено звернення стягнення.

З метою реалізації такого права виконавець також наділений правом одержувати від банків та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків, їх стан, рух коштів на таких рахунках.

А тому арешт може бути накладений на всі відомі виконавцю рахунки боржника, у тому числі і ті, що були відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

На підставі викладеного доводи позивачки, що у постанові про арешт коштів має бути визначено конкретний перелік рахунків є нормативно необґрунтованими, оскільки арешт накладається на всі наявні рахунки за виключенням рахунків з спеціальним режимом використання або рахунків, на які законом заборонено звернення стягнення.

Стосовно посилання позивачки на погашення кредитних зобов`язань за договором від 17.04.2013 суд звертає увагу позивачки на таке.

Верховним Судом у постанові від 29.04.2020 справа №766/11574/18 зазначено: “З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України “Про нотаріат” захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису”.

Станом на момент відкриття спірного у справі виконавчого провадження виконавчий напис нотаріуса від 08.02.2020 № 11 не був визнаний таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.

Згідно пункту 16 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 № 3 “Про деякі питання юрисдикції загальних судів і визначення підсудності цивільних справ” спори за позовами про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, про повернення стягнутого за виконавчим написом, вирішуються судом в порядку цивільного судочинства за позовами боржників або зазначених осіб до стягувачам, якщо однією із сторін відповідного спору є фізична особа. За правилами цивільного судочинства як спір про право у позовному провадженні розглядаються позови про оскарження дій нотаріуса щодо вчинення виконавчого напису, коли йдеться виключно про порушення нотаріусом правил вчинення відповідної нотаріальної дії і при цьому позивачем не порушується питання про захист права відповідно до положень цивільного законодавства.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, адміністративний суд не надає оцінку як виконавчому напису так і підстав його винесення.

Позаяк, жодних доказів погашення відповідної заборгованості чи доказів звернення із цього питання до відповідача суду не надано.

Крім того, за текстом позовної заяви позивач посилається на неналежне виконання приватним виконавцем обов`язків у частині своєчасного направлення постанови на адресу сторони виконавчого провадження, що спричинило порушення її прав.

Стаття 28 Закону № 1404.

1. Копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Судом установлено, що згідно матеріалів наданих відповідачем постанова про відкриття виконавчого провадження ВП 61625831 направлялась відповідачем на ім`я ОСОБА_1 , 25.03.2020 за адресами: АДРЕСА_3 та АДРЕСА_1 про що свідчать реєстри вихідної кореспонденції, супровідні листи датовані 24.03.2020 за вих. №№ 106,104 та фіскальний чек тип відправлення рекомендований лист від 25.03.2020, поштове відстеження Укрпошти поштового відправлення 0209420108474 дата отримання за адресою Новогродівка 14.05.2020, що узгоджується із твердженням позивачки про отримання поштового відправлення 19.05.2020.

Частиною 2 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Оскільки судом не встановлено стверджуваних позивачкою ознак протиправності оспорюваних постанов, а інших обґрунтувань порушення її прав не надано, то за наведеними підставами у позові належить відмовити.

Так як у задоволенні позову відмовлено, то відповідно до ст.139 КАС України відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись ст. 242-246, 250, 255, 287, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного виконавця Виконавчого округа міста Києва Клименко Романа Васильовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова Компанія “СІТІ ФІНАНС” про визнання протиправними та скасування постанов - відмовити.

Рішення суду першої інстанції за наслідками розгляду справи, визначеної ст. 287 КАС України, оскаржується у строк та порядку, встановленому ч. 6 ст. 287 КАС України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст судового рішення складено 13 серпня 2020 року.

Суддя І.В. Буряк