Постанова № 9097137, 09.02.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2010 р. Справа № 2-а-111/09/1820

судова колегія Харківського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючого судді - Мельнікової Л.В.

суддів: - Подобайло З.Г., Григорова А.М.

за участю секретаря – Галан О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові апеляційну скаргу виконавчого комітету Свеської селищної ради Ямпільського району Сумської області на постанову Ямпільського районного суду Сумської області від 10 квітня 2009 року по справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства “Свеський насосний завод” до виконавчого комітету Свеської селищної ради Ямпільського району Сумської області, третя особа - Свеська селищна рада Ямпільського району Сумської області про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Свеської селищної ради від 04 жовтня 2007 року № 16, -

В с т а н о в и л а:          

У жовтні 2007 року позивач, нині, ПАТ “Свеський насосний завод” звернувся до суду з позовом, яким просить визнати протиправним і скасувати рішення виконавчого комітету Свеської селищної ради № 16 від 04 жовтня 2007 року “Про визначення виробника і виконавця послуг населенню смт. Свеса з централізованого опалення (у тому числі транспортування теплової енергії), постачання гарячої води”, посилаючись на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем перевищені власні повноваження, порушенні приписи Законів України “Про житлово-комунальні послуги” від 24 червня 2006 року № 1875-1У, “Про теплопостачання” від 02 червня 2005 року № 2633-1У, положення “Порядку визначення виконавця житлово-комунальних послуг у житловому фонді”, затвердженого наказом Держжитлокомунгоспу України від 25 квітня 2005 року № 60, “Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України”, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01 липня 1994 року № 65.

          Позивач зазначає, що підприємство не включено до Переліку суб’єктів природних монополій, не є суб’єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, воно немає ліцензії на здійснення діяльності з виробництва теплової енергії, транспортування та постачання такої енергії, оскаржуване рішення відповідачем не погоджено з підприємством.

          Постановою Ямпільського районного суду Сумської області від 10 квітня 2009 року позовні вимоги ПАТ “Свеський насосний завод” задоволені в повному обсязі.

Будучи незгодною з вказаною постановою суду, відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції, вважаючи її незаконною та необґрунтованою у зв’язку з неповним з’ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи,недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та прийняти нову, якою просить відмовити в задоволені позовних вимог ПАТ “Свеський насосний завод”.

Заслухавши доповідь судді Харківського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанову Ямпільського районного суду Сумської області від 10 квітня 2009 року слід частково скасувати відповідно до п.п. 1, 3, 4 ч. 1 202 КАС України, з наступних підстав.

          За матеріалами справи встановлено, що наказом Міністерства машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України № 803 від 30 травня 1994 року затверджений акт інвентаризації майна і акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу Свеського насосного заводу.

Визначені об’єкти, що не підлягають приватизації, зокрема, державний житловий фонд, ряд об’єктів соціальної інфраструктури, а також, очисні споруди, газопровід до 70 кв. по вул. Комуністичної, 6; слабкі мережі до житлових будинків 129 кв. по вул. Коцюбинського 3, та 70 кв. по вул. Комуністичної, 6; теплові мережі, каналізаційні мережі, кабельні мережі, водопровідні мережі, комунальні мережі, обладнання.

Позивач, нині, ПАТ “Свеський насосний завод” створений в процесі корпоратизації Свеського насосного заводу на підставі наказу Міністерства машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України № 972 від 28 червня 1994 року.

Підпунктом 3.3 пункту 3 Статуту ВАТ “Свеський насосний завод”, затвердженого Міністерством машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України, товариство є правонаступником державного підприємства Свеський насосний завод.

За приписами ч. 2 ст. 1, ч. 2 ст. 2 Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду” (в редакції, що діяла з 22 лютого 1994 року) до державного житлового фонду, який підлягав приватизації на користь громадян України, відносився житловий фонд місцевих рад та житловий фонд, який знаходився у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, крім, кімнат в гуртожитках.

Відповідно до ч. 2 п. 9 ст. 8 цього Закону в разі банкрутства підприємств, зміни форми власності або ліквідації підприємств, установ, організацій, у повному господарському віданні яких перебуває державний житловий фонд, останній (крім гуртожитків) одночасно передається у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських Рад народних депутатів.

На виконання цієї норми Закону постановою Кабінету Міністрів України від № 891 від 06 листопада 1995 року було затверджено Положення про порядок передачі в комунальну власність загальнодержавного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій, згідно п. 2 якого передачі в комунальну власність підлягають житлові будинки відомчого житлового фонду (крім гуртожитків). Зміни до зазначеного пункту 2 Положення щодо передачі в комунальну власність відомчого житлового фонду, в т. ч. гуртожитків, були внесені постановою Кабінету Міністрів України N 695 від 26 травня 2004 року.

Відповідно до п. 3 даної Положення, відомчий житловий фонд передається у комунальну власність безоплатно.

Разом з відомчим житловим фондом передаються відповідним комунальним підприємствам зовнішні мережі електро-, тепло-, газо-, водопостачання і водовідведення, а також будівлі, призначені для обслуговування цього фонду (бойлерні, котельні, каналізаційні та водопровідні споруди, вбудовані і прибудовані приміщення, обладнання тощо).

Відповідно до ч. 4 ст. 7 Закону України 03 березня 1998 року № 147/98-ВР “Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності”, - об’єкти соціальної інфраструктури передаються разом з майном підприємств, що обслуговували ці об’єкти, у тому числі основними фондами, ремонтно-будівельними базами, майстернями, транспортними засобами, прибиральною технікою, в частині, що визначається комісією з питань передачі об’єктів, яка здійснює передачу. Разом з житловим фондом передаються вбудовані і прибудовані приміщення, зовнішні мережі електро-, тепло-, газо-, водопостачання та водовідведення, а також будівлі, призначені для обслуговування цього фонду (бойлерні, котельні, каналізаційні та водопровідні споруди, обладнання тощо).

Рішенням вісімнадцятої сесії Свеської селищної ради двадцять третього скликання “Про передачу житла і об’єктів соцкультпобуту у комунальну власність селищної ради” від 23 квітня 2001 року у комунальну власність селищної територіальної громади від ВАТ “Свеський насосний завод” прийнято 29 багатоквартирних будинків, ряд об’єктів соцкультпобуту та соціальної інфраструктури (а.с. ).

Джерело теплової енергії, а також будівлі, призначені для обслуговування цього фонду, позивачем у комунальну власність Свеської селищної територіальної громади передані не були.

У липні 2001 року між ВАТ “Свеський насосний завод” та виконкомом Свеської селищної ради досягнута угода про розмежування відповідальності за обслуговування та ремонт мережі тепловодопостачання і каналізації, відповідно до умов якої, межа відповідальності позивача|кордон| по мережах|сітях| тепловодопостачання - зовнішні мережі (підземний трубопровід теплопостачання)|сіті|, з|із| відведеннями|відводами| від вуличних трубопроводів і замочною арматурою на відведеннях|відводах| включно, а у разі|в разі| відсутності замочної арматури на відведенні|відводі| –трубопровід відведення|відводу| до початку фундаменту будівлі, межа відповідальності відповідача|кордон| –від відповідного фланця після|потім| замочної арматури на відведенні|відводі| від вуличного трубопроводу убік об’єкта| комунальної власності.

До осінньо-зимового періоду 2006-2007 років позивач ПАТ “Свеський насосний завод” вважав себе виробником теплової енергії, та надав житлово-комунальні послуги з виробництва, постачання теплової енергії споживачам смт. Свеса.

Листом № 31-1221 від 18 серпня 2006 року голова правління-генеральний директор ВАТ “Свеський насосний завод” повідомив селищного голову смт. Свеса та голову Ямпільської РДА Сумської області про те, що оскільки станом на 07 серпня 2006 року між Свеською селищною радою та підприємством не укладений договір на виробництво теплової енергії для опалення житлового фонду селища Свеса виробництво ВАТ “Свеський насосний завод” теплової енергії для опалення житлового фонду селища в осінньо-зимовий період 2006-2007 років здійснюватися не буде (а.с. 96).

У Переліку суб’єктів природних монополій Сумської області ВАТ “Свеський насосний завод”, код ЄДРПОУ 05785454, адреса - Ямпільський район, смт. Свеса, вул. Заводська, 1, індекс 41226, найменування товару (товарної групи) –централізоване водопостачання, централізоване водовідведення, централізоване постачання теплової енергії, зареєстрований за № 122.

Відповідно до ст. 5 Закону України від 20 квітня 2000 року № 1682-Ш “Про природні монополії” позивач має статус суб’єкта природної монополії у сфері централізованого постачання теплової енергії та займає монопольне становище у межах смт. Свеса, Ямпільського району, Сумської області, в межах території на якій розташовані діючи мережі.

Це підтверджується листом Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 02 жовтня 2009 року N 02-10/2833.

Це також вбачається з рішення адміністративної колегії Сумського обласного територіального відділення АМК України № 17 від 10 травня 2007 року (а.с. 90-92), з якого вбачається, що ВАТ “Свеський насосний завод” у розумінні ст. 1 Закону України “Про природні монополії” є суб’єктом природної монополії на ринку централізованого постачання теплової енергії, оскільки виробляє (реалізує) послуги на ринку, відповідно до ст.ст. 1, 5 цього Закону перебуває у стані природної монополії.

Таким чином, згідно з положеннями ч. 1 ст. 1 та ч. 1 ст. 5 зазначеного Закону України, ВАТ “Свеський насосний завод”, що має джерело теплової енергії, володіє відповідними об’єктами у сфері теплопостачання, є суб’єктом природної монополії на ринку теплової енергії, здійснює її виробництво та передачу місцевимпостановою Кабінету Міністрів України від № 891 від 06 листопада 1995 року було затверджено и (локальними) мережами у межах території смт. Свеса, фактично перебуває у стані товарного ринку за умови відсутності конкуренції.

У пункті 2 ст. 10 Закону України “Про природні монополії” зазначено, що суб’єкти природних монополій не можуть вчиняти дії, які призводять або можуть призвести до неможливості виробництва (реалізації) товарів, щодо яких здійснюється регулювання відповідно до цього Закону.

За приписами ст. 18 Закону України від 02 червня 2005 року № 2633-IV “Про теплопостачання”, суб’єктам господарської діяльності у сфері теплопостачання забороняється зловживати монопольним становищем у будь-якій формі.

Суб’єкти господарської діяльності, які здійснюють виробництво, постачання та транспортування теплової енергії і займають монопольне (домінуюче) положення на ринку теплової енергії, не можуть припиняти свою діяльність або зменшувати обсяг постачання теплової енергії з метою створення дефіциту теплової енергії, якщо необхідність такого обмеження не встановлена законодавством України.

Закон України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” від 01 червня 2000 року № 1775-Ш (далі - Закон) визначає види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, порядок їх ліцензування, встановлює державний контроль у сфері ліцензування, відповідальність суб’єктів господарювання та органів ліцензування за порушення законодавства у сфері ліцензування.

Відповідно до ст. 4, 11 Закону України “Про природні монополії” та ст. 15 Закону України “Про теплопостачання” регулювання діяльності суб’єктів природних монополій здійснюється Кабінетом Міністрів України, національними комісіями регулювання природних монополій, які є центральними органами виконавчої влади із спеціальним статусом, Національною комісією регулювання електроенергетики України.

          За приписами абзацу 2 ч. 1 ст. 4 Закону України “Про природні монополії”, у випадках, встановлених законом, регулювання діяльності суб’єктів природних монополій може здійснюватися органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

До основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання (ст. 13 Закону України “Про теплопостачання”) належать:

регулювання діяльності суб’єктів відносин у сфері теплопостачання в межах, віднесених до відання відповідних рад;

затвердження місцевих програм розвитку у сфері теплопостачання, участь у розробці та впровадженні державних і регіональних програм у цій сфері;

затвердження з урахуванням вимог законодавства у сфері теплопостачання проектів містобудівних програм, генеральних планів забудови населених пунктів, схем теплопостачання та іншої містобудівної документації;

здійснення контролю за забезпеченням споживачів тепловою енергією відповідно до нормативних вимог;

погодження на розміщення в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці нових або реконструкцію діючих об’єктів теплопостачання та сприяння розвитку систем теплопостачання на відповідній території;

встановлення для відповідної територіальної громади в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності, крім тарифів на теплову енергію, що виробляється на установках комбінованого виробництва теплової і електричної енергії.

Закон України „Про теплопостачання” визначає теплову енергію як товарну продукцію, призначену для купівлі-продажу і вводить обов’язковість договірних відносин між суб’єктами діяльності у сфері теплопостачання та забороняє зловживати монопольним становищем у будь-якій формі.

Згідно зі ст. 1 Закону України “Про теплопостачання” суб’єктами відносин у сфері теплопостачання є фізичні та юридичні особи незалежно від організаційно-правових форм та форми власності, які здійснюють виробництво, транспортування, постачання теплової енергії, теплосервісні організації, споживачі, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

За приписами даного закону, споживач або суб’єкт теплоспоживання має право вибирати (змінювати) теплопостачальну організацію, якщо це технічно можливо (абзац 3 ст. 19). Зміна форми власності або перехід права власності на відповідні об'єкти з виробництва, постачання та транспортування теплової енергії, яка здійснюється в порядку, передбаченому законами України, не повинна призводити до погіршення умов та якості теплопостачання споживачам (абзац 2 ст. 22). У разі наявності технічної можливості теплопостачальні організації, що здійснюють постачання теплової енергії на закріпленій території, не мають права відмовити споживачу, який розташований на цій території, в укладенні договору (ст. 25).

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 10 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР “Про місцеве самоврядування в Україні” сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами; представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.

Частиною 1 ст. 11 цього Закону встановлено, що виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Згідно з ч. 1 ст. 52 Закону, - виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради може розглядати і вирішувати питання, віднесені цим Законом до відання виконавчих органів ради.

Підпунктами 1 і 5 п. а) ст. 30 цього Закону визначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать:

а) власні (самоврядні) повноваження:

управління об’єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв’язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню.

забезпечення соціально-культурних закладів, які належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, а також населення паливом, електроенергією, газом та іншими енергоносіями; вирішення питань водопостачання, відведення та очищення стічних вод; здійснення контролю за якістю питної води.

Підпунктом 8 п. а) ст. 27 Закону визначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать:

а) власні (самоврядні) повноваження:

розміщення на договірних засадах замовлень на виробництво продукції, виконання робіт (послуг), необхідних для територіальної громади, на підприємствах, в установах та організаціях.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, - відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що не перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на договірній і податковій основі та на засадах підконтрольності у межах повноважень, наданих органам місцевого самоврядування законом.

Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Згідно зі статтею 1 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, - балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Управитель - особа, яка за договором з власником чи балансоутримувачем здійснює управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд і забезпечує його належну експлуатацію відповідно до закону та умов договору.

Виконавець - суб’єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору;

Виробник - суб’єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги;

Споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

За приписами п. 4 ст. 7 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить визначення виконавця житлово-комунальних послуг відповідно до цього Закону в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Пунктом 1.3 Порядку, затвердженого наказом Державного комітету з питань житлово-комунального господарства “Про затвердження Порядку визначення виконавця житлово-комунальних послуг у житловому фонді” від 25 квітня 2005 року N 60, визначено, що виконавцем житлово-комунальних послуг може бути суб’єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг та який може забезпечити виконання обов’язків, визначених у ч. 2 ст. 21 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”.

Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, регулюють відносини між суб’єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг і фізичною та юридичною особою (споживачем), яка отримує або має намір отримати послуги, зокрема, з централізованого опалення.

Відповідно до ст. 13 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та при будинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). Примірні переліки житлово-комунальних послуг та їх склад залежно від функціонального призначення визначаються центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Статтями 20, 21 Закону “Про житлово-комунальні послуги” визначені обов’язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, обов’язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов’язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення зі споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Обов’язок власника квартири укласти договір на надання житлово-комунальних послуг та оплачувати надані послуги передбачено також п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів N 572 від 08 жовтня 1992 року.

Таким чином, необхідність укладення договору на надання житлово-комунальних послуг передбачена законом і його укладення визначено як обов’язок, а не право сторін.

Рішенням виконавчого комітету Свеської селищної ради від 04 жовтня 2007 року № 16 пр. № 24, з 01 листопада 2007 року виробником і виконавцем послуг населенню смт. Свеса з централізованого опалення (у тому числі транспортування теплової енергії), постачання гарячої води визначений позивач ВАТ “Свеський насосний завод”.

Даним рішенням (п. 2) селищного голову зобов’язано укласти з виробником і виконавцем послуг з теплопостачання (у тому числі, транспортування, передачі теплової енергії) і гарячого водопостачання - ВАТ “Свеський насосний завод”, договори відповідно до чинного законодавства та відповідних нормативно-правових актів у термін до 01 листопада 2007 року

Рішенням затверджені (п.п. 3, 4, 5) примірний договір комунального замовлення з виробником та виконавцем комунального замовлення на послуги населенню смт. Свеса та типовий договір з центрального опалення (у тому числі, транспортування теплової енергії), постачання гарячої води; типовий акт-претензія.

Мешканцям багатоквартирних будинків, об’єднанням співвласників у багатоквартирних будинках рекомендовано (п. 6) укласти відповідні договори на надання цих послуг.

ВАТ “Свеський насосний завод” зобов’язаний (п. 7) у своїй роботі керуватися чинним законодавством і діючими нормативно-правовими актами та укласти з споживачами відповідні договори за формою типового договору, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, у місячний термін після укладення договору з селищною радою та надавати до селищної ради (п. 8) звітність та інформації, які стосуються надання якісних послуг населенню, та інших питань, що стосуються життєзабезпечення селища (а.с. 7).

Статтею 1 Закону України “Про теплопостачання” визначено, що балансоутримувачем (будинку, групи будинків, житлового комплексу) є власник відповідного майна або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно і уклала договір купівлі-продажу теплової енергії з теплогенеруючою або теплопостачальною організацією, а також договори на надання житлово-комунальних послуг з кінцевими споживачами.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” здійснюють функції щодо володіння, користування та розпорядження об’єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної влас ності у постійне або тимчасове користування юридичним і фізичним особам, здавати їх у оренду, продавати, купувати.

Приписами п. 31 ч. 1 ст. 26 “Про місцеве самоврядування в Україні” визначено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання про прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення.

За матеріалами справи вбачається, що п. 5 рішення десятої сесії Свеської селищної ради п’ятого скликання балансоутримувачем будинків, споруд території житлового фонду, що перебуває у комунальної власності визначене МПП “Нектар”.

Однак, дане визначення не відповідає фактичним обставинам, оскільки балансоутримувачем об’єктів житлового фонду та дитячого садка “Берізка” у 2007 році була Свеська селищна рада.

13 березня 2007 року між відповідачем Свеською селищною радою та МПП “Нектар” укладений договір згідно умов якого, приймає на себе обов’язок щодо надання послуг населенню смт. Свеса з утримання житлових будинків і прибудинкових територій, надання житлово-комунальних послуг, проведення розрахунків з квартиронаймачами і власниками житлових приміщень згідно встановлених тарифів.

Згідно з п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572 “Про механізм впровадження Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду” (в редакції, що діяла до 20 січня 2009 року), власник та наймач (орендар) квартири, житлового приміщення у гуртожитку зобов’язаний, окрім іншого, укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем відповідно до типового договору.

Аналізуючи вищезазначене в його сукупності, колегія суддів приходить до висновку про те, що позовні вимоги ПАТ “Свеський насосний завод” про визнання протиправним та скасування рішення відповідача в частині визначення ВАТ “Свеський насосний завод” з 01 листопада 2007 року виробником послуг населенню смт. Свеса з централізованого опалення (у тому числі, транспортування теплової енергії), постачання гарячої води підлягають задоволенню.

Приймаючи дане рішення, колегія судді виходить з приписів ст. 9 КАС України, згідно яких, суд при вирішенні спору керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та (або) визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Статус виробника комунальної послуги позивач ПАТ “Свеський насосний завод” має виходячи з приписів вищезазначених законів, до повноважень виконавчого органу селищної ради не входить встановлення такого статусу суб’єктам господарювання.

Невиконання позивачем положень Закону України “Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності”, Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду”, “Положення про порядок передачі в комунальну власність загальнодержавного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від № 891 від 06 листопада 1995 року, в частині обов’язковості передачі житлового фонду у комунальну власність безоплатно, разом з зовнішніми мережами електро-, тепло-, газо-, водопостачання і водовідведення, а також будівлями, що призначені для обслуговування цього фонду (бойлерні, котельні, каналізаційні та водопровідні споруди, вбудовані і прибудовані приміщення, обладнання тощо), як наслідок –набуття статусу природного монополіста на ринку теплової енергії, з урахуванням положень ст. 10 Закону України “Про природні монополії”, ст. 18 Закону України “Про теплопостачання”, зобов’язують позивача продовжувати надавати дані комунальні послуги споживачам територіальної громади смт. Свеса.

Відповідно до положень ч. 1, 3, 6 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуждає всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Якщо судове рішення ухвалено на користь сторони –суб’єкта владних повноважень, суд присуждає з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені витрати, пов’язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Якщо адміністративний позовів задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Якщо суд апеляційної інстанції змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Виходячи з приписів ст. 94 КАС України колегія суддів приймає рішення щодо стягнення з бюджету місцевого самоврядування на користь ПАТ “Свеський насосний завод” 1,0 грн. у відшкодування витрат зі сплати судового збору та зарахування у відповідності до ст. 6 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року № 7-93 “Про державне мито” до бюджету місцевого самоврядування судовий збір у сумі 2,40 грн. (а.с. 6), сплачений позивачем при зверненні до адміністративного суду.

Інші доводи та заперечення сторін на висновки колегії суддів не впливають.

Відповідно до п.п. 1, 3, 4 ч. 1 КАС України, - підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 55, 185, 195, 196, 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 1, 3, 4, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу виконавчого комітету Свеської селищної ради Ямпільського району Сумської області –задовольнити частково.

Постанову Ямпільського районного суду Сумської області від 10 квітня 2009 року –скасувати в частині задоволення позовних вимог публічного акціонерного товариства “Свеський насосний завод” про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Свеської селищної ради Ямпільського району Сумської області від 04 жовтня 2007 року № 16 щодо:

Визнання з 01 листопада 2007 року відкритого акціонерного товариства “Свеський насосний завод” виконавцем послуг населенню смт Свеса з централізованого опалення (у тому числі, транспортування теплової енергії), постачання гарячої води.

Зобов’язання селищного голову укласти з виконавцем послуг з теплопостачання (у тому числі, транспортування, передачі теплової енергії) і гарячого водопостачання - ВАТ “Свеський насосний завод”, договори відповідно до чинного законодавства та відповідних нормативно-правових актів у термін до 01 листопада 2007 року

Затвердження Примірного договору комунального замовлення з виконавцем комунального замовлення на послуги населенню смт. Свеса та типового договору з центрального опалення (у тому числі, транспортування теплової енергії), постачання гарячої води; типового акту-претензії.

Рекомендації мешканцям багатоквартирних будинків, об’єднанням співвласників у багатоквартирних будинках укласти відповідні договори на надання послуг з централізованого опалення (у тому числі, транспортування теплової енергії), постачання гарячої води з підприємствами, які отримали право на виконання цих послуг.

Зобов’язання виконавця послуг у своїй роботі керуватися чинним законодавством і діючими нормативно-правовими актами та укласти з споживачами договори на надання послуг з централізованого опалення (у тому числі, транспортування теплової енергії), постачання гарячої води за формою типового договору, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, у місячний термін після укладення договору з селищною радою.

Зобов’язання виконавця послуг надавати до селищної ради звітність та інформації, які стосуються надання якісних послуг населенню, та інших питань, що стосуються життєзабезпечення селища, з прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства “Свеський насосний завод” в даній частині.

Постанову Ямпільського районного суду Сумської області від 10 квітня 2009 року –скасувати в частині стягнення з Державного бюджету України на користь відкритого акціонерного товариства “Свеський насосний завод” 3,40 грн. витрат по сплаті державного мита, з прийняттям нового судового рішення про стягнення з бюджету місцевого самоврядування на користь публічного акціонерного товариства “Свеський насосний завод” 1,0 грн. у відшкодування витрат зі сплати судового збору та зарахування до бюджету місцевого самоврядування судового збору у сумі 2,40 грн., сплаченого відкритим акціонерним товариством “Свеський насосний завод” при зверненні до адміністративного суду.

В іншій частині постанову Ямпільського районного суду Сумської області від 10 квітня 2009 року –залишити без змін.

Постанова апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом місяця.

Головуючий суддя -                                         (підпис)                    Л.В. Мельнікова

Судді –                                                            (підпис)           З.Г. Подобайло

                                                                      (підпис)           А.М. Григоров

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 15 лютого 2010 року.

Згідно з оригіналом

Суддя Л.В. Мельнікова