Рішення № 90970804, 03.08.2020, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа №524/1828/20

Провадження №2/524/1538/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2020 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі: Головуючого судді – Андрієць Д.Д., за участю секретаря – Кулинич М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ФК «ЄАПБ» звернулось до Автозаводського районного суду м. Кременчука з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 73101,60 грн.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що між ТОВ «ФК «ЦФР» та ОСОБА_1 укладено договір №5521441848 від 26.10.2016. Між ТОВ «ФК «ЦФР» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» 26.06.2019 укладено договір відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ЦФР» відступило, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право вимоги до відповідача в сумі 73101,60 грн. Своїх зобов`язань відповідач не виконав. У відповіді на відзив позивач вказав, що відповідно до Умов отримання кредитів та інших послуг від ТОВ «ФК «ЦФР», умови разом із заявою про приєднання і завою на отримання кредиту становлять кредитний договір. Договором передбачено, що до складу плати за кредитом входять плата за річною процентною ставкою. Разова плата за кредитом та щомісячна плата за кредитом. Вважає, що встановлення пункту договору в частині сплати 3,69% щомісячних процентів(платою за управління кредитом) не є порушенням прав позивача. Звертав увагу на те, що відповідачем не надано доказів на спростування нарахування плати за управління кредитом, а посилання на ст.ст.11, 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» позивач вважає необґрунтованими та безпідставними. Вказав, що відповідно до п.7.2. умов отримання кредитів та інших послуг від ТОВ «ФК «ЦФР» передбачено, що до вимог, що виникають з кредитного договору або у зв`язку із ним, застосовується позовна давність в 10 років. В додаткових пояснення позивач зазначив, що твердження відповідача щодо невизнання страхового платежу не відповідають матеріалам справи, оскільки відповідно до умов кредитного договору страховий платіж є тілом виданого кредиту.

ЗАПЕРЕЧЕННЯ ВІДПОВІДАЧА

Від відповідача до суду надійшов відзив, в якому останній вказав, що відповідач не погоджується із вимогами позивача в повному обсязі. Зазначив, що 27182,29 грн заявлені позивачем до стягнення відповідно до наданого позивачем розрахунку є платою за управління кредитом. Однак, в позовній заяві позивач не зазначив, які послуги були надані, тому в цій частині позов не підлягає задоволенню. Просив застосувати позовну давність до вимог про стягнення пені. Вважає, що наданий позивачем розрахунок заборгованості не ґрунтується на фактичних обставинах справи та не є належним доказом до стягнення заявлених позивачем сум. В своїх запереченнях відповідач зазначив, що згідно платіжного доручення він фактично отримав кредит в сумі 25500 грн, в основну суму кредиту – 30450 грн були включені суми за оплату страхового платежу за договорами страхування – 4500 грн та за оплату пакету послуг «Охоронець КредитМаркет» - 450 грн, що з урахуванням початкового відсотку 2% в розмірі 500 грн і склало суму кредиту на думку позивача. Однак, він вважає, що страховий платіж та оплату пакету послуг «Охоронець КредитМаркет» не можуть бути складовими частинами кредиту і їх нарахування є безпідставним. Вважає, що заборгованість за тілом кредиту становить 21790,08 грн, а не 26740,08 грн. Вважає, що вимога позивача про стягнення плати за управління кредитом ґрунтується на нікчемній умові Кредитного договору. Звертав увагу на те, що Умови отримання кредитів та інших послуг від ТОВ «ФК «ЦФР» в редакції від 30.03.2015 не можна розцінювати як частину Кредитного договору, укладеного між сторонами 26.10.2016 шляхом підписання заяви про приєднання до умов отримання кредитів та інших послуг від ТОВ «ФК «ЦФР» та заяви №5521441848 від 26.10.2016 на отримання кредиту від ТОВ «ФК «ЦФР». Вважає, що позивачем не доведено обставини збільшення за домовленістю сторін позовної давності.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

26 жовтня 2016 року ОСОБА_1 підписано заяву № 5521441848 на отримання кредиту від ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» в сумі 30450 грн, строком на 36 місяців, зі сплатою відсотків( 2% - початковий процент; 3,69% щомісячні проценти; 11,99% - річні проценти; щоденна пеня – 0,3)

Згідно доручення, викладеного в умовах заяви № 5521441848 ОСОБА_1 доручав ТОВ «ФК «ЦФР» перерахувати 25000 грн переказ на рахунок НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 ; 4500 грн оплата страхового платежу за договором страхування №5521441848-С від 26.10.2016; 450 грн – оплата послуг за пакет послуг «Охоронець КредитМаркет 36» за рахунок кредиту КД №5521441848 від 26.10.2016.

Отримання відповідачем кредиту в сумі 25000 грн підтверджується копією платіжного доручення №І96586022 від 26.10.2016.

Свої зобов`язання за кредитним договором відповідач виконував неналежним чином, допускав прострочення платежів, внаслідок чого станом на 26.06.2019 виникла заборгованість у сумі 73101,60 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом 26740,08 грн; прострочена заборгованість за відсотками – 3954,23 грн; прострочена сума заборгованості за щомісячними процентами(плата за управління кредитом) – 27182,29 грн; штраф/пеня – 15225 грн.

26 червня 2019 року між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір відступлення права вимоги № 20190626. Згідно з витягом з Реєстру боржників до Договору відступлення прав вимоги №20190626 від 26.06.2019 первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги від ОСОБА_1 коштів (включаючи проценти, комісію, штрафні санкції та інші платежі), а всього 73101,60 грн, право одержання яких належить первісному кредитору на підставі кредитного договору № 5521441848 від 26 жовтня 2016 року.

09 липня 2019 року за вихідним № 0037412659 ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень», а за вих.003412659-1 ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» направили відповідачу повідомлення про відступлення права грошової вимоги, заміну кредитора, розмір заборгованості за кредитним договором та реквізити, за якими необхідно перераховувати заборгованість.

НОРМИ ПРАВА

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним(стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Першою та третьою частинами статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

В ст.ст.256, 257, ч.1, п.1 ч.2 ст.258, ч.1 ст.259, ч.1 ст.261, ч.1 ст.262 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з абзацом 3 частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції Закону, чинній на час виникнення спірних правовідносин, кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Відповідно до частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції Закону, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

З Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 вбачається, що положення статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

ОЦІНКА СУДУ

Кредитні відносини, передбачають наявність певних зобов`язань між сторонами, зокрема обов`язку кредитора надати кошти, а позичальника – повернути кошти та сплатити проценти. Зобов`язання з надання кредиту, його повернення та сплати процентів є основним, а зобов`язання зі сплати штрафу та пені є додатковим до основного.

Для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

В даній справі між сторонами фактично виник спір щодо стягнення заборгованості за договором.

Щодо вимог позивача про стягнення пені.

При вирішенні справи суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові по справі від 03.07.2019 по справі № 342/180/17, відповідно до якої: «Велика Палата Верховного Суду вважає, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не визнаються відповідачкою та не містять її підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 18 лютого 2011 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. … З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.»

Згідно наданого позивачем розрахунку пеня обрахована за період з 04.05.2017 до 26.06.2019. Із даним позовом ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернулось 31.03.2020.

Суд приймає до уваги те, що відповідачем заявлено про застосування позовної давності. Суд вважає за необхідне зазначити, що суду не було надано доказів, які б підтверджували наявний між сторонами письмовий договір про збільшення позовної давності. Зокрема, долучена позивачем копія Умов отримання кредитів та інших послуг від ТОВ «ФК «ЦФР» редакція від 30.03.2015, в п.7.2 яких визначено про збільшення позовної давності до 10 років, не містить підпису позичальника, а тому, на переконання суду, вказаний документ не свідчить про те, що сторонами досягнуто згоди щодо збільшення позовної давності.

Приймаючи до уваги те, що позовна давність про стягнення неустойки становить 1 рік, а з позовом про стягнення заборгованості позивач звернувся 31.03.2020, суд приходить до висновку про те, що пеня підлягає стягненню за період з 31.03.2019 по 31.03.2020 в сумі 1882,25 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення простроченої заборгованість за кредитом, простроченої заборгованості за відсотками та щомісячними відсотками суд відзначає.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 по справі №342/180/17 вказала, що: «враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, Велика Палата Верховного Суду погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів»

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 30 червня 2020 року по справі № 552/1471/19 за позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, зазначив: «Верховний Суд погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що товариство довело, що ОСОБА_1 було видано кредитні кошти, які згідно із заявою були перераховані на рахунки, які зазначила ОСОБА_1 , що підтверджується доказами, поданими позивачем. При цьому в заяві від 23 липня 2015 року № 755807745 на отримання кредиту сторони чітко визначили сукупну вартість кредиту, що складається також із щомісячних процентів у розмірі 2,69% від суми кредиту, річних процентів - 11,99 % від суми боргу за договором та 0,3 % щоденної пені, тому наданий ОСОБА_1 розрахунок за вказаним кредитним договором та його погашення є безпідставним, оскільки нею не враховано черговості погашення боргу, передбаченого статтею 534 ЦК України. Доводи касаційної скарги про те, що районний суд вірно застосував правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131 цс 19 є безпідставним, оскільки апеляційний суд у цій справі застосував не Умови отримання кредитів, які дійсно позивачем не підписані, а заяву на отримання кредиту, яка підписана позичальником, ОСОБА_1 , в якій зазначені всі умови отримання кредиту, підстави цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне погашення кредиту. Посилання в касаційній скарзі на постанову Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746 цс 16 про те, що при визначенні в кредитному договорі обов`язку боржника сплачувати щомісячну комісію не було зазначено, за які саме послуги цю комісію встановлено, тому така умова договору не відповідає вимогам справедливості та суперечить положенням Закону України «Про захист прав споживачів» є безпідставним, оскільки в цій справі предметом позову є стягнення заборгованості, а не визнання кредитного договору недійсним, що й було предметом позову у наведеній постанові Верховного Суду України, тому суд касаційної інстанції не може вийти за межі предмету позову і визнати недійсним окремі пункти кредитного договору»

Суд враховує те, що в заявці №5521441848 від 26.10.2016 відповідачем було погоджено надання йому кредиту в сумі 30450 грн, строк кредитування та розмір процентів та порядок їх сплати. Також позичальником було погоджено порядок розподілу отриманих коштів.

Приймаючи до уваги те, що відповідачем заявлено про застосування позовної давності до заявлених вимог, суд вважає за можливе частково задовольнити позов ТОВ «ФК «ЄАПБ» та стягнути на його користь заборгованість за кредитним договором від 26 жовтня 2016 року за період з 31.03.2017 по 31.03.2020 в розмірі 59758,85 грн, що складається із суми простроченої заборгованості за кредитом – 26740,08 грн, простроченої заборгованості за відсотками – 3954,23 грн; простроченої суми заборгованості за щомісячними процентами в сумі 27182,29 грн; пені в розмірі 1882,25 грн.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, які складаються з судового збору в сумі 1718,39 грн пропорційно до задоволених позовних вимог 81.75 %)

Керуючись ст. ст.10, 12, 81, 258, 259, 263 – 265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, 01032, м.Київ, вул.Симона Петлюри, буд.30 заборгованість за кредитним договором від 26 жовтня 2016 року в розмірі 59758,85 грн.

В іншій частині вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судові витрати в сумі 1718,39 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Д.Д.Андрієць