Рішення № 90962055, 13.08.2020, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2020 року Справа № 926/615/20

Суддя Господарського суду Чернівецької області Дутка В.В., при секретарі судового засідання Токарюк Н.Я. розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ужконтроль", м. Ужгород Закарпатської області

до комунального підприємства "Дирекція з обслуговування майна спільної власності територіальних громад", м. Чернівці

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача товариство з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ПАТ "Українська пожежно- страхова компанія"

про стягнення збитків у сумі 361084,00 грн

представники сторін:

від позивача - не з`явився

від відповідача - Поляк М.В., ордер від 12.05.2020

від третіх осіб - не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ужконтроль" звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до комунального підприємства "Дирекція з обслуговування майна спільної власності територіальних громад" про стягнення збитків у сумі 361084,00 грн.

Позов мотивований тим, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 07 лютого 2018 року в м.Чернівці, по вул. Подільське шосе, за участі транспортного засобу марки УАЗ 452Д, д.н.з НОМЕР_1 , який належить на праві власності відповідачу - КП «Дирекція з ОМСВТГ», було спричинено пошкодження автомобіля ТОYОТА НІGHLANDER номерний знак НОМЕР_2 , який належить Позивачу на праві власності. Після завершення ремонтних робіт вартість таких робіт сягнула 361084,00 грн. Оскільки ДТП, в результаті якого був пошкоджений автомобіль, було скоєне працівником КП «Дирекція з ОМСВТГ», за його дії відповідальність несе Відповідач. Отже, за приписами статей 1172,1187,1188 Цивільного кодексу України у позивача є підстави вимагати відшкодування суми 361084,00 за рахунок відповідача.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 24.03.2020 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Відповідач у відзиві від 12.05.2020 позовні вимоги не визнає посилаючись на те, що цивільно-правова відповідальність винуватця ДТП була застрахована на момент ДТП у ПАТ «Українська страхова пожежно-страхова компанія», відтак деліктні відносини відповідача поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а отже боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди - ПАТ «Українська страхова пожежно-страхова компанія». Оскільки позивач не реалізував своє право на отримання страхового відшкодування в межах страхової суми позовні вимоги не підлягають задоволенню. Окрім наведеного, відповідач також заперечує проти обґрунтованості заявленої до стягнення суми 361084,00 грн.

Ухвалою від 26.05.2020 залучено до участі у справі товариство з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача; залучено до участі у справі ПАТ "Українська пожежно- страхова компанія" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача; продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів.

Ухвалою від 26.06.2020 закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 08.07.2020.

Ухвалою від 08.07.2020 розгляд справи відкладено на 13.08.2020.

10.08.2020 до Господарського суду Чернівецької області звернувся позивач з клопотанням про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 10.08.2020 відмовлено позивачу у задоволенні клопотання про участь в судовому засідання в режимі відеоконференції.

10.08.2020 через відділ діловодства суду надійшла відповідь на відзив на позов.

Згідно з частиною четвертою статті 166 Господарського процесуального кодексу України відповідь на відзив подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання відповіді на відзив, який дозволить позивачу підготувати свої міркування, аргументи та відповідні докази, іншим учасникам справи - отримати відповідь на відзив завчасно до початку розгляду справи по суті, а відповідачу - надати учасникам справи заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 24.03.2020 зазначено про надання позивачем суду відповіді на відзив відповідно до ст.166 ГПК України.

Відповідно до частини першої статті 119 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Згідно з частиною четвертою цієї статті одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Отже, пропущений учасником процесуальний строк може бути поновлений судом за умови вчинення учасником процесуальної дії, для вчинення якої було встановлено строк, подання учасником заяви про поновлення процесуального строку та визнання причин пропуску строку поважними, крім випадків, коли ГПК України встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до частини другої статті 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Правовий аналіз наведених положень процесуального законодавства дозволяє дійти висновку про те, що учаснику справи гарантується право подати до суду відповідь на відзив на позов протягом строку, встановленого судом, однак не пізніше початку розгляду справи по суті. Цей процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи за умови якщо таку заяву подано до його закінчення.

При цьому, за приписами статті 119 ГПК України, за заявою учасника справи суд може поновити пропущений процесуальний строк, встановлений законом, тоді як встановлений судом процесуальний строк за заявою учасника справи може бути продовжений судом.

Наведена позиція узгоджується із висновками викладеними в постанові Верховного Суду від 03.12.2018 у справі № 904/5995/16, ухвалі Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 922/3537/17.

Отже, у відповіді на відзив позивач помилково вважає, що не порушив строк для надання відповіді на відзив, оскільки суд не визначив позивачу строк такого подання.

Суд звертає увагу на те, що відзив на позов надійшов до суду 14.05.2020 з наданням доказів надіслання копії відповіді на відзив на адресу позивача 12.05.2020, підготовче провадження у справі закрито 26.06.2020. Тож, до початку розгляду справи по суті позивач мав достатньо часу для підготовки відповіді на відзив, однак не скористався наданим процесуальним правом.

Обґрунтування поважності пропуску строку на подання відповіді на відзив позивач не наводить.

Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Наслідки пропуску процесуальних строків передбачені частинами 1, 2 статті 118 Господарського процесуального кодексу України, а саме право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Поведінка заявників складає об`єктивний факт /.../ який необхідно брати до уваги для визначення факту перевищення розумного строку, зазначеного у статті 6 § 1 (Poiss v. Austria (Пойсс проти Австрії), § 57; Wiesinger v. Austria (Вісінгер проти Австрії), § 57; Humen v. Poland (Гумен проти Польщі) [ВП], § 66). Кожній стороні має бути надана можливість представляти справу і докази, в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента (Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands (Домбо Бегеер Б.В . проти Нідерландів § 33).

Оскільки позивачем не доведено поважність пропуску процесуального строку на подання відповіді на відзив, а позивач із відповідною заявою на продовження процесуального строку до його закінчення не звертався, суд не вбачає наявними об`єктивних причин на його (строку) продовження за ініціативою суду через відсутність поважних причин такого пропуску і безпідставне продовження строку порушить закладений в основі процесуального законодавства принцип рівності. Вищевказані обставини є підставою залишення без розгляду відповіді на відзив позивача (вх. № 2363 від 10 серпня 2020 року) з її долученням до матеріалів справи.

У судове засідання 13.08.2020 представники позивача, третіх осіб не з`явилися. Представник відповідача у судовому засіданні просив задовольнити позов частково в сумі 20983,19 грн., в іншій частині відмовити.

Неявка в судове засідання представників позивача, третіх осіб не перешкоджає розгляду справи по суті, оскільки учасники справи належним чином повідомлені про дату, час і місце слухання справи.

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно та повно дослідивши докази, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 07 лютого 2018 року о 11 год. 38 хв. в м.Чернівці, по вул. Подільське шосе, ОСОБА_1 керуючи автомобілем марки УАЗ 452Д, д.н.з НОМЕР_1 , який належить на праві власності КП «Дирекція з ОМСВТГ», не впевнився в безпечності маневру, не врахував дорожньої обстановки та допустив зіткнення з автомобілем ТОYОТА НІGHLANDER номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , який належить Позивачу на праві власності, транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Автомобіль марки ТОYОТА НІGHLANDER номерний знак НОМЕР_2 придбаний позивачем у лізинг на підставі Договору фінансового лізингу №4220-01/02/16-Н від 09.02.2016. За умовами Договору до моменту повного викупу власником майна є лізингодавець, у зв`язку з чим державна реєстрація автомобіля відбулась 25.02.2016, виданий номерний знак НОМЕР_2 , власник - ТОВ «Український лізинговий фонд». Після сплати всіх сум автомобіль 25.05.2018 перереєстрований за позивачем та виданий номер НОМЕР_3 .

Таким чином, станом на день дорожньо-транспортної пригоди автомобіль марки ТОYОТА НІGHLANDER номерний знак НОМЕР_2 , перебував у власності ТОВ «Український лізинговий фонд».

28.02.2018 Садгірським районним судом міста Чернівці винесено постанову про притягнення ОСОБА_1 (працюючого водієм КП «Дирекція з ОМСВТГ») до адміністративної відповідальності за ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

На замовлення фізичної особи ОСОБА_2 , попередньо вартість матеріальної шкоди визначена в сумі 154725,36 грн. експертом- оцінщиком ОСОБА_3 та вказана в звіті №41 від 20.03.2018 року про оцінку автомобіля марки ТОYОТА НІGHLANDER номерний знак НОМЕР_2 . Проте, після завершення ремонтних робіт, зроблених ТОВ «Рахівське» автотранспортне підприємство 12139, вартість робіт збільшилась до 361084,00 грн.

Предметом позову є стягнення з відповідача на користь позивача 361084,00 грн. шкоди, яка заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Частинами 1, 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Разом з тим, правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Так, у відповідності до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

В силу приписів п. 35.1 ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Відповідно до п. 36.1 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування або про відмову у здійсненні страхового відшкодування. Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.

Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) (п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

З огляду на наведене, для отримання страхового відшкодування за договором обов`язкового страхування потерпілий повинен подати страховику за договором обов`язкового страхування заяву на виплату страхового відшкодування у порядку, передбаченому п. 35.1. ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Враховуючи положення ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик зобов`язаний не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля (винуватця ДТП) УАЗ 452Д, д.н.з НОМЕР_1 була застрахована у ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», згідно Полісу №АК/7315966 обов`язкового страхування власників наземних транспортних засобів від 06 жовтня 2017 року (строк дії до 06.10.2018).

Відтак, позивач, як потерпіла особа, з метою реалізації свого права на отримання страхового відшкодування за полісом, повинен був подати страховику за полісом заяву на виплату страхового відшкодування.

Відповідно до ст. 11 ст. 35 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик подає інформацію про укладені та достроково припинені договори обов`язкового страхування цивільно правової відповідальності до централізованої бази даних у порядку, встановленому у положенні про централізовану базу даних щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, яке затверджується Уповноваженим органом за поданням МТСБУ.

Згідно п. 55.1, 55.2, 55.3 ст. 55 ст. 35 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", з метою організації обміну інформацією про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності та контролю за його здійсненням створюється єдина централізована база даних, яка містить відомості про чинні та припинені договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страхові випадки, що мали місце, транспортні засоби та їх власників.

Оператором єдиної централізованої бази даних є МТСБУ. Користування інформаційними ресурсами єдиної централізованої бази даних є вільним і загальнодоступним, за винятком інформації, яка відповідно до законодавства є інформацією обмеженого доступу.

Користування інформацією обмеженого доступу здійснюється на безоплатній основі страховиками та МТСБУ, а також органами державної влади відповідно до їх компетенції, яка встановлена законом.

З наведеної норми слідує, що кожна особа має можливість скористатись ресурсами Централізованої бази даних МТСБУ, яка є загальнодоступною, та отримати відомості про чинні та припинені договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страхові випадки, що мали місце, транспортні засоби та їх власників.

Отже, позивач мав можливість скористатись ресурсами зазначеної бази та встановити в якого страховика на момент вчинення ДТП було застраховано цивільно-правову відповідальність власника автомобіля УАЗ 452Д, д.н.з НОМЕР_1 , та як наслідок своєчасно звернутися із заявою про виплату страхового відшкодування.

Згідно листа Чернівецького обласного управління ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» від 02.04.2020 щодо обставин дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 07.02.2018 року, страховик повідомив, що ним 09.02.2018 отримане повідомлення від страхувальника КП «Дирекція ОМСВТГ» стосовно настання ДТП з автомобілем УАЗ 452Д р/н НОМЕР_1 . Окрім повідомлення, були надані копії документів, необхідні для реєстрації повідомлення про ДТП. Також, страховик повідомив, що до головного офісу стосовно даного ДТП звертався із заявою ОСОБА_2 . Йому була направлена відповідь на заяву, але документів, які необхідні для розгляду даної справи він так і не надав. А це унеможливлює подальший розгляд даної справи. Відносно страхувальника КП «Дирекція ОМСВТГ» страховик зазначив, що документи необхідні для реєстрації повідомлення про ДТП надані без порушення строків.

27.04.2020 на адресу Чернівецького обласного управління ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» надісланий адвокатський запит стосовно того чи звертався власник чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» із заявою про страхове відшкодування у зв`язку з ДТП, що мало місце 07.02.2018 року; повідомити чи приймалось рішення про відмову потерпілому у здійсненні страхового відшкодування; повідомити у зв`язку з чим не виплачено страхове відшкодування.

ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» надала відповідь від 26.05.2020 вих.№1504/18 на адвокатський запит від 27.04.2020, де повідомила, що власник чи інша особа, яка має право на отримання страхового відшкодування із заявою на виплату страхового відшкодування до компанії не зверталися, у зв`язку з чим рішення про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування не приймалося.

Крім того, відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

У постанові Великої Палати Верховного суду від 4 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц зазначено така правова позиція.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування (п.69 постанови).

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів») (п.73 постанови).

Таким чином, зобов`язаною особою, внаслідок заподіяних відповідачем у результаті ДТП збитків, є страховик відповідача - Приватне акціонерне товариство «Українська страхова пожежно-страхова компанія».

Судом встановлено, що на момент дорожньо-транспортної пригоди 07.02.2018 власником автомобіля ТОYОТА НІGHLANDER номерний знак НОМЕР_2 було ТОВ «Український лізинговий фонд», а з 25.05.2018 власником вказаного автомобіля стало ТОВ «Ужконтроль», проте зазначені особи із заявою на виплату страхового відшкодування до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова пожежно-страхова компанія» не зверталися та відповідно не отримували відмову страховика у виплаті страхового відшкодування.

Отже, звернення потерпілого з позовом до винуватця, яким мав поліс обов`язкового страхування, є необґрунтованим.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог ТОВ «Ужконтроль» до комунального підприємства "Дирекція з обслуговування майна спільної власності територіальних громад" та відмову у стягненні 361084,00 грн.

Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 232-233, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Ужконтроль" до комунального підприємства "Дирекція з обслуговування майна спільної власності територіальних громад" про стягнення 361084,00 грн. відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 14.08.2020.

Суддя В.В.Дутка