Постанова № 9095945, 18.03.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 березня 2010 року                     № 2а-17401/09/2670

10:13

За позовомДержавної інспекції з контролю за цінами в місті Києві

доЖитлово-будівельного кооперативу «Шовковик-6»

про стягнення економічних санкцій у розмірі 93969,78 грн. Суддя: Кротюк О.В.

Секретар судового засідання: Гончаров В.В.

Обставини справи:

Позивач звернувся до суду із позовом до Житлово-будівельного кооперативу «Шовковик-6»з вимогами:

стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Шовковик -6»в доход державного бюджету, р/р 31117106700005, код 21081100, одержувач: УДК у Дніпровському районі м. Києва, код 26077906, банк одержувача ГУ ДКУ у м. Києві, МФО 820019 суму необґрунтовано одержаної виручки в розмірі 31323 грн. 26 коп.(тридцять одна тисяча триста двадцять три грн. 26 коп.),

стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Шовковик -6»в доход державного бюджету, р/р 31117106700005, код 21081100, одержувач: УДК у Дніпровському районі м. Києва, код 26077906, банк одержувача ГУ ДКУ у м. Києві, МФО 820019 штраф в розмірі 62 646 грн. 52 коп. (шістдесят дві тисячі шістсот сорок шість грн. 52 коп.),

зобов'язати Житлово-будівельний кооператив «Шовковик -6»виконати вимоги припису № 124 від 22.10.2009 року «Про виконання законних вимог щодо усунення порушень державної дисципліни цін».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що застосовані економічні санкції стягуються за рішенням суду.

Відповідач позовні вимоги не визнає, просить відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю з підстав, викладених у запереченні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

встановив:

Державною інспекцією з контролю за цінами у місті Києві проведено перевірку позивача. За результатом перевірки складено акт від 19.10.2009. Перевіркою встановлено, що «при розрахунках з мешканцями ЖБК за послуги з опалення не враховувалися показання приладів обліку теплової енергії, в порушення п. 12 постанови КМУ від 21 липня 2005 р. N 630 «Про затвердження Правил надання послуг...», Розпоряджень КМДА від 20.06.2002 р. №1245 та від 30.07.2007 р. № 978, в результаті чого відбулося зайве нарахування коштів мешканцям ЖБК понад обсяг фактично спожитої на опалення теплової енергії. Загальна сума завищення нарахована (за опалювальні періоди: 2008-2009 р.р.), на яку необхідно здійснити перерахунок з мешканцями будинку ЖБК за розрахунком наведеним в додатку № 2 до акту становить 26511,51 грн., або 3,54 грн./м.кв.,

неправомірно, на підставі не легітимних рішень загальних зборів ЖБК, а також рішень засідання членів правління ЖБК, в порушення п. 51 Статуту ЖБК - стягувалися додаткові кошти на «витрати ЖБК». В додатку 3 наведено розрахунок завищення плати та отриманих необґрунтовано додаткових коштів на витрати ЖБК. Загальна сума завищення з 01.08.2008 по 01.07.2009 складає 47281,99 грн., а сума необґрунтовано отриманих коштів - 31323,26 грн. Вказані дії є порушенням державної дисципліни цін, - нарахування непередбачених законодавством націнок до тарифів, що регулюються згідно Інструкції «Про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої спільним наказом Мінекономіки України та Мінфіну України від 03.12.2001 №298/519 та ст. 14 ЗУ «Про ціни та ціноутворення».

Рішенням Державної інспекції з контролю за цінами в місті Києві № 111 від 22.10.2009 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін встановлено «порушення дотримання державної дисципліни цін при встановленні та застосуванні цін (тарифів) на житлово-комунальні послуги, які надаються підприємством, а саме: включення у вартість послуги, ціни (тарифи) на які регулюються, робіт фактично не виконаних або виконаних не в повному обсязі; неправомірне нарахування та стягнення додаткових коштів. Таким чином Житлово-будівельним кооперативом "Шовковик -6" було порушено вимоги п. 4 Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 30.07.2007 № 978 "Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води». Рішенням № 111 від 22.10.2009 вилучено у Житлово-будівельного кооперативу "Шовковик -6" в доход державного бюджету, суму 31323,26 грн. та в доход державного бюджету, стягнуто штраф в сумі 62646,52 грн.

Крім того, на підставі вказаного акту прийнято припис № 124 від 22.10.2009 про виконання законних вимог усунення порушень державної дисципліни цін, яким встановлено: включення у вартість послуги, ціни (тарифи), на які регулюються, робіт фактично не виконаних або виконаних не в повному обсязі та нарахування непередбачених законодавством націнок до тарифів, чим були порушені вимоги - п. 4 розпорядження Київської міської державної адміністрації від 30,07.2007 № 978 "Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води». Загальна сума робіт (послуг) виконаних (наданих) не в повному обсязі та нарахувань непередбачених законодавством націнок до тарифів за період травень 2008 року - липень 2009 року складає 73793,50 грн.».

Аналізуючи викладені вище обставини в їх сукупності суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, вважає їх такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про ціни і ціноутворення»від 03.12.1990 № 507-XII (далі - Закон № 507) визначає основні принципи встановлення і застосування цін і тарифів та організацію контролю за їх дотриманням на території республіки.

Відповідно до статті 2 Закону № 507 цей закон поширюється на всі підприємства й організації незалежно від форм власності, підпорядкованості і методів організації праці та виробництва.

Відповідно до статті 3 Закону № 507 політика ціноутворення є складовою частиною загальної економічної і соціальної політики України і спрямована на забезпечення: рівних економічних умов і стимулів для розвитку всіх форм власності, економічної самостійності підприємств, організацій і адміністративно-територіальних регіонів республіки; збалансованого ринку засобів виробництва, товарів і послуг; протидії монопольним тенденціям виготовлювачів продукції, товарів і послуг; об'єктивних співвідношень у цінах на промислову і сільськогосподарську продукцію, що забезпечує еквівалентність обміну; розширення сфери застосування вільних цін; підвищення якості продукції; соціальних гарантій в першу чергу для низькооплачуваних і малозабезпечених громадян, включаючи систему компенсаційних виплат у зв'язку із зростанням цін і тарифів; створення необхідних економічних гарантій для виробників; орієнтації цін внутрішнього ринку на рівень світового ринку.

Статтею 4 Закону № 507 передбачено, що Кабінет Міністрів України визначає, зокрема, перелік продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи на які затверджуються відповідними органами державного управління, крім сфери телекомунікацій.

Статтею 6 Закону № 507 запроваджено види цін і тарифів, зокрема встановлено, що в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи.

Вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів (стаття 7 Закону № 507).

Відповідно до статті 8 Закону № 507 державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення: державних фіксованих цін (тарифів); граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів. При цьому, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари і послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку (ч. 1 ст. 9 Закону № 507). Державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються державними органами України.

Інструкція про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затверджена наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 03.12.2001 N 298/519 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.12.2001 за N 1047/6238.

Частиною 2 пункту 3.1 Інструкції встановлено, що підставою для прийняття рішень про вилучення сум економічних та фінансових (штрафних) санкцій є акти перевірок, які складаються посадовими особами органів державного контролю за цінами.

При цьому, в актах перевірок, зокрема: зазначаються нормативні акти, які порушено суб'єктами господарювання, з конкретним обґрунтуванням порушення; детально відображається механізм скоєння порушення; визначається сума необґрунтовано одержаної виручки, з доданням розрахунків, на яких ґрунтується обчислення зазначеної суми, з посиланням на документи первинного бухгалтерського обліку, згідно з якими вони здійснюються.

З матеріалів справи вбачається, що обставини, встановлені інспекційною групою позивача, не відповідають фактам, викладеним в розглядаємих рішеннях про застосування заходів, адже рішення про вилучення сум економічних та фінансових (штрафних) санкцій приймається виключно на підставі акту перевірки. При цьому, як свідчать матеріали справи в акті перевірки позивачем встановлено порушення Інструкції «Про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої спільним наказом Мінекономіки України та Мінфіну України від 03.12.2001 №298/519 ст. 14 ЗУ «Про ціни та ціноутворення», в той час як в рішення № 111 від 22.10.2009 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін зазначено, що санкції застосовуються за порушення п. 4 Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 30.07.2007 № 978 «Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води». Жодних змін до вказаних рішень позивачем не вносилось.

Оскільки суб’єктом владних повноважень застосовано заходи впливу за фактом порушення, що не встановлений актом інспекції, то за результатом розгляду справи суд дійшов висновку, що застосування заходів впливу за цими підставами у вигляді економічних санкцій є безпідставним.

Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що позовні вимоги не підлягають задоволенню також з наступних додаткових підстав.

Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні»від 21.05.1997 № 280/97-ВР (Далі –Закон № 280) відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Відповідно до положень статті 28 Закону № 280 до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

Закон України «Про житлово-комунальні послуги»від 24.06.2004 № 1875-IV (Далі –Закон № 1875)визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.

Положеннями статті 5 Закону № 1875 встановлено до повноважень центрального органу виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства, зокрема належить розроблення в межах повноважень системи нормативно-правових актів щодо формування цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, стандартів, нормативів, норм, порядків та правил у сфері житлово-комунальних послуг, а також щодо експлуатації, поточного і капітального ремонтів, реконструкції об'єктів житлового фонду.

Відповідно до статті 7 Закону № 1875 до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг, зокрема, належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

З огляду на такі обставини, суд констатує, що саме до повноважень центрального органу виконавчої влади, яким є Кабінет Міністрів України, належить регулювання формування цін/тарифів на житлово-комунальні послуги та виключно у сфері житлово-комунальних послуг. Проте, позивачем не надано суду жодного документу, пояснення, згідно яких позивач дійшов до висновку про те, що така складова тарифу як «витрати ЖБК»є регульованим державою тарифом. Окрім того, позивачем не зазначено розмір такого регульованого державною тарифу, щодо оцінки правильності нарахувань штрафних санкцій, відносно сум, які відхиляються від встановленого державою розміру ціни.

Також, як вказано у висновках Акту перевірки «витрати ЖБК»є нарахуванням непередбачених законодавством націнок до тарифів, що регулюються. Проте, як вказано вище, позивачем не надано суду жодного джерела законодавства України, у відповідності до якого вказаний тариф було врегульовано державою, тобто встановлений конкретний розмір, в тому числі і максимальний.

У відповідності до положень пункту 2.1. Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами необґрунтовано одержана суб'єктом підприємницької діяльності сума виручки, що підлягає вилученню в дохід бюджету, обчислюється:

-          при порушенні порядку встановлення і застосування цін (тарифів), що регулюються уповноваженими органами, - як різниця між фактичною виручкою від реалізації продукції (послуг, робіт) та її вартістю за цінами і тарифами, сформованими згідно з вимогами законодавства;

-          при неправомірному застосуванні цін (тарифів) суб'єктами господарювання за види послуг (робіт), які не передбачені визначеними нормативно-правовими актами, що встановлюють для них відповідні переліки платних послуг, - уся сума незаконно стягнутих коштів.

Додатково позивач письмовими поясненнями від 15.03.2010 року зазначає про своє право у відповідності до п.5.5. Постанови КМУ № 1819 від 13.12.2000 року застосовувати санкції за порушення порядку формування цін (тарифів).

З вищевказаного пункту Інструкції чітко вбачається база нарахувань, зокрема, по першому, здійснення розрахунку з різниці між фактичною виручкою та тарифами сформованими згідно з законодавством, по другому –встановленні тарифи, які не передбачені саме нормативно-правовими актами (яким рішення відповідача про встановлення тарифу «витрати ЖБК»не являється) згідно визначеними ними переліку платних послуг.

Як випливає з розрахунку, який долучено до Акту перевірки, «витрати ЖБК»повністю віднесено як необґрунтовано нараховані кошти. Тобто випадок номер два, вказаний вище. Зазначаючи недоліки таких тарифів обумовлені неналежним оформленням товариством відповідних рішень у відповідності до статуту відповідача, тобто порушенням порядку формування цін (тарифів). При цьому будь-які покликання на встановлення державою регульованого тарифу «витрати ЖБК», чи заборону державою встановлення такого тарифу позивачем не встановлено. З огляду на що, суд вважає необхідним зазначити, що недоліки статутної діяльності відповідача в частині належного оформлення рішень, якими встановлено тариф «витрати ЖБК», є внутрішнім питанням членів кооперативу, яке вирішується у відповідності до положень статуту кооперативу та законів України. Наявність такого недоліку у оформлені рішення відповідача про встановлення тарифу «витрати ЖБК»не створює порушень Закону України «Про ціни та ціноутворення», адже відповідачем не порушено як державне регулювання тарифів, так і порядку їх встановлення відносно позиції «витрати ЖБК». Крім того, враховуючи вищезазначене, згідно положень Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, здійснити розрахунок штрафних санкцій не є можливим, за відсутності встановленого позивачем розміру регульованого державою тарифу, або встановлення державою відповідного тарифу за відповідну послугу.

Статтею 13 Закону № 507 встановлено, що державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. При цьому контролюється правомірність їх застосування та додержання вимог законодавства про захист економічної конкуренції.

Статтею 14 Закону № 507 передбачена відповідальність за порушення державної дисципліни цін.

Зокрема, вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін та діючого порядку визначення вартості будівництва, що здійснюється із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки. Вказані суми списуються з рахунків підприємств і організацій в банківських установах за рішенням суду.

Аналізуючи викладене, суд дійшов висновку, що рішення про застосування заходів впливу за порушення державної дисципліни цін прийняті з порушенням принципів, визначених статтею 2 КАС України.

Проте, разом з тим, позивач просить стягнути на підставі вказаних рішень відповідні суми штрафних санкцій та необґрунтовано, на думку позивача, отриманої відповідачем виручки.

Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до статті 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зважаючи на те, що рішення на підставі яких звернувся позивач до суду про стягнення сум коштів не є обґрунтованими, та й такими, що відповідають частині 3 статті 2 КАС України, то у разі стягнення на підставі таких рішень відповідних сум грошових кошті, таке судове рішення не буде відповідати вимогам статті 2 та 159 Кодексу адміністративного судочинства України. А тому, враховуючи вищезазначене у сукупності, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 9, 69-71, 158 –163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови та подання апеляційної скарги на постанову протягом двадцяти днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження, або без подання заяви про апеляційне оскарження шляхом подання апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня проголошення постанови.

Суддя                                                                                                              О.В.Кротюк

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –23.03.2010.