Рішення № 90959398, 13.08.2020, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/9725/20

Провадження № 2/127/1527/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.08.2020 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі головуючого судді Жмудя О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Вінниця в порядку спрощеного судового провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, -

В С Т А Н О В И В :

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики.

В обґрунтування позову вказано, що ТОВ «ВЕЛЛФІН» є фінансовою установою, що надає фінансові послуги по наданню у позику грошових коштів на умовах строковості, зворотності, платності (розпорядженням Нацкомфінпослуг № 2606 від 27.10.2015 зареєстровано в реєстрі фінансових установ за № 16103225).

06.02.2017 року між ТОВ «ВЕЛЛФІН» та ОСОБА_1 укладено Договір позики № 134223 в електронній формі. За умовами п. 1.1. укладеного між позивачем та відповідачем Договору позики, позикодавець надає позичальникові грошові кошти в сумі 1 200,00 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою. Пунктом 1.3. Договору позики встановлено, що позика надається строком на 13 днів. Відповідно до п. 1.4. Дата перерахування суми позики на банківський рахунок вказаний позичальником, за домовленістю сторін вважається датою укладення Договору позики між позичальником і позикодавцем. ТОВ «ВЕЛЛФІН» в порядку встановленому п. 1.4. Договору позики на картковий рахунок відповідача була перерахована сума позики в розмірі 1 200,00 гривень, що підтверджується повідомленням від ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ», яке надає ТОВ «ВЕЛЛФІН» технічну можливість для проведення операцій, по якій банк-еквайер здійснює зарахування коштів, згідно Договору про організацію переказу грошових коштів № ВП-180516-3 від 18.05.2016.

Таким чином, позивачем належним чином виконані умови Договору позики, в той час як відповідачем отримані грошові кошти в передбачені строки не повернуті, внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість за Договором позики зі сплати основного боргу, процентів та прострочених процентів.

Відповідно п. 1.1, 1.5 Договору позики, загальний розмір заборгованості відповідача перед ТОВ «ВЕЛЛФІН» станом на 17.02.2020 року становить 51 219,00 грн., з яких: 1 200,00 грн. - основний борг; 12 638,40 грн. - заборгованість по відсоткам; 37 380,60 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.

Вище викладене й стало підставою звернення до суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно з ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Ухвалою суду від 13.05.2020 року по справі призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження без виклику сторін та надано відповідачу строк для подання клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін. Окрім того відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву.

28.05.2020 року та 01.06.2020 року відповідач звернувся до суду із клопотаннями про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, посилаючись на те, що бажає приймати участь у судовому засіданні, подавати докази та брати участь у їх дослідженні.

Ухвалою суду від 02.06.2020 року клопотання відповідача ОСОБА_1 про розгляд справи в порядку загального позовного провадження залишено без задоволення.

09.06.2020 року відповідач знов звернувся до суду із клопотаннями про розгляд справи в порядку загального позовного провадження. Однак, оскільки відповідачем не зазначено нових обставин, які б свідчили про доцільність розгляду даної справи в загальному позовному провадженні, суд прийшов до висновку, що клопотання слід залишити без задоволення.

12.06.2020 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до кого він позов не визнає та просить відмовити у позові, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження фактів, викладених у позовній заяві. Окрім того, відповідач відповідно до своєї заяви від 16.06.2020 року вважає, що позивач звернувся до суду із пропущенням строку, визначеним ст. 257 ЦКУ та просить застосувати строк позовної давності.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 06.02.2017 року між ТОВ «ВЕЛЛФІН» та ОСОБА_1 укладено Договір позики № 134223 в електронній формі. За умовами п. 1.1. укладеного між позивачем та відповідачем Договору позики, позикодавець надає позичальникові грошові кошти в сумі 1 200,00 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою, зазначені у п.1.5. цього договору.

Згідно із п. 1.2 Позика надається Позичальнику виключно за допомогою Веб-сайту Позикодавця ( https:creditup.com.ua ), за умовами ідентифікації Позичальника та використання електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором.

Пунктом 1.3. передбачено, що строк позики за цим Договором складає 13 днів, позика має бути повернута згідно Графіку розрахунків до 19.02.2017 року.

Відповідно п. 1.4. Договору позики договір є укладеним з моменту перерахування суми позики на банківський рахунок, вказаний Позичальником та діє до повного виконання Позичальником своїх зобов`язань за Договором.

Пункт 7.8 вище вказаного договору передбачає, що до правовідносин за цим договором встановлюється загальний строк позовної давності за визначенням статті 257 ЦК України складає 3 роки (а.с. 19-23).

На звороті останнього аркуша договору Позики № 134223 мається таблиця в якій 4 графи, в графі «сума по договору» вказано 1 200,00 гривень, в графі «Дата погашення» вказано 19.02.2017, в графі «сума до сплати процентів» вказано 166, 80 гривень, в графі «Разом до сплати» вказано 1 366, 80 гривень.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником ТОВ «ВЕЛЛФІН» є ОСОБА_4 видом діяльності вказано 64.92 Інші види кредитування (а.с. 6).

З довідки щодо заборгованості за Договором № 134223 від 06.02.2017 року вбачається, що загальна сума заборгованості Позичальника перед Позикодавцем за Договором позики та всіма нарахованими відсотками становить 51 219,00 грн., з яких: 1 200,00 грн. - основний борг; 12 638,40 грн. - заборгованість по відсоткам; 37 380,60 грн. - заборгованість за простроченими відсотками. Загальна кількість днів простроченої позики становить 1093 календарних днів. Вказана довідка підписана директором ТОВ «ВЕЛЛФІН» В.І. Лазепка. (а.с. 24)

Правила надання грошових коштів у вигляді позики ТОВ «Веллфін» визначають порядок і умови надання грошових коштів у позику. Дані правила є публічною пропозицією (офертою). Правила є невід`ємною частиною Договору позики. Вказані правила затверджені 27 жовтня 2015 року директором ТОВ «ВЕЛЛФІН» ОСОБА_2 ( а.с. 8-14).

Згідно повідомлення № 6344-ВП від 08.02.2020 року, ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків. Підприємство внесене в державний реєстр фінансових установ (свідоцтво серія ФК № 593 від 02.07.2015) та отримало Ліцензію Національного банку України № 35 від 31.12.2015. Між ТОВ «Веллфін» та ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» укладено договір ВП -180516-3 від 18.05.2016 про організацію переказу грошових коштів. Відповідно до договору ВП -180516-3 від 18.05.2016 здійснено за дорученням ТОВ «ВЕЛЛФІН» успішний переказ коштів на картку клієнта: 06.02.2017 на суму 1 200, 00 гривень, код авторизації 659015, номер транзакції в системі WayForPay - а_1226299_134223 (а.с.25)

18.05.2020 року між ТОВ «Веллфін» та ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» укладено договір ВП -180516-3 про організацію переказу грошових коштів. (а.с.34-37)

Відповідно до ч.1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі (ч.1 ст.205 ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (ч. 1 ст. 207 ЦК України).

Статтею 3 Закону України «Про електрону комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Також, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис".

Нормою ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Також, приписами ст.12 цього Закону, передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (предмет договору, умови, визначені законом як істотні, а також ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди). Різновидом договору є кредитний договір, який укладається в письмові формі (ст.ст. 1054, 1055 ЦК України).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Нормою ст. 1046 ЦК України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За положенням ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України 21.01.2004 № 22 під час здійснення розрахунків можуть застосовуватись розрахункові документи на паперових носіях та в електронному вигляді, а саме: меморіальний ордер; платіжне доручення; платіжна вимога-доручення; платіжна вимога; розрахунковий чек; інкасове доручення (розпорядження). Розрахункові документи складаються на бланках, форми яких наведені в додатках до цієї Інструкції. Реквізити розрахункових документів та їх реєстрів заповнюються згідно з вимогами, зазначеними в указівках щодо заповнення реквізитів розрахункових документів та їх реєстрів та відповідних главах цієї Інструкції.

У відповідності до вимог статей 76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3)показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 06.02.2017 року між ТОВ «ВЕЛЛФІН» в особі директора ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір позики № 134223 в електронній формі. Вказану обставину суд вважає доведеною з тих підстав, що за правилами договору, позика може бути надана лише за умови ідентифікації позичальника електронним цифровим підписом,.

В той же час, позивач не надав графіку розрахунків, який вказаний у договорі і взагалі не надав розрахунку сум, які просить стягнути з відповідача, з якого можна зробити висновок про спосіб визначення заборгованості, в якому мали б бути відображені відомості щодо розміру залишку непогашеного кредиту, розміру відсоткової ставки, порядку нарахованих відсотків, та просторочених відсотків. З Довідки щодо заборгованості за Договором № 134223 від 06.02.2017 не зрозуміло як, яким способом здійснено розрахунок заборгованості ОСОБА_1 .

Також з наданих документів вбачається, що договір позики було укладено між відповідачем та ТОВ «ВЕЛЛФІН» в особі директора ОСОБА_3., довідка щодо заборгованості підписана директором ОСОБА_4 Як керівника, ОСОБА_4 також зазначено і в Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Правила надання грошових коштів у виглядлі позики ТОВ «Веллфін» затверджені директором ТОВ «ВЕЛЛФІН» ОСОБА_2 .

З урахуванням вище вказаного суд вважає, що з відповідача на користь позивача можуть бути стягнуті лише фактично отримані кошти в сумі 1 200,00 гривень.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Згідно зі ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Початок перебігу позовної давності визначається ст. 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України). А за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 цієї статті).

Поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» та «термін виконання зобов`язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.

Відповідно до частини першої ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст. 252 ЦК України).

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (ч. 2 вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (ч. 3 цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч. 4 ст. 631 ЦК України).

Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору.

Поняття «строк виконання зобов`язання» та «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у ст. 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання.

У п. 1.3 договору позики від 06.02.2017 року № 134223 та графіком розрахунків сторони погодили, що строк позики - 13 днів, позичальник зобов`язався повернути її у термін до 19.02.2017 року.

У договорі позики від 06.02.2017 року № 134223 сторони встановили загальний строк позовної давності тривалістю три роки.

Отже, ТОВ "ВЕЛЛФІН" вправі було пред`явити позов про стягнення заборгованості із ОСОБА_1 за вище вказаним договором протягом трьох років з моменту закінчення строку позики, тобто у термін до 19.02.2020 року.

Проте з позовом до суду ТОВ "ВЕЛЛФІН" звернулося 05.05.2020 року, тобто після спливу позовної давності.

Жодних доказів на підтвердження зупинення перебігу позовної давності чи її переривання позивачем не надано. Також позивачем не наведено доказів на підтвердження поважності причин пропущення позовної давності.

За правилами ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

У ході розгляду справи відповідачем подано до суду заяву про застосування позовної давності.

Ч. 4 ст. 267 ЦК України встановлено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Зважаючи на те, що позовна давність щодо вимог ТОВ "ВЕЛЛФІН" про стягнення заборгованості за договором позики від 06.02.2017 року № 134223 сплила, відповідачем подано заяву про застосування позовної давності, суд дійшов висновку про необхідність відмови ТОВ «ВЕЛЛФІН» у задоволенні його позовних вимог.

На підставі ст.ст. 10, 12, 13, 18, 81, 258, 259, 263-265, 274-279, 352, 354, 355 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду через Вінницький міський суд Вінницької області Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно вимог ст. 265 ч. 5 п. 4 ЦПК України:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН», місце знаходження: м. Київ, вул. Героїв Севастополя, 48, код ЄДРПОУ 39952398.

Відповідач ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Суддя О.О. Жмудь